Уроки пандемії

Вчені не лише розміщують свої дослідження у відкритому доступі, а й також випробовують модель співпраці, яка дозволяє їм досягати серйозніших і кращих результатів.

Спричинена COVID-19 криза, серед багатьох інших негативних наслідків, посилила існуючу геополітичну ворожнечу між Китаєм і США. Напруга у стосунках між двома державами змусила багатьох говорити про «пастку Фукідіда». Цей термін запропонував Гарвардський політолог Грем Т. Еллісон, щоб описати ситуацію, в якій приводом до війни служить страх існуючої могутньої держави перед зростаючою міццю суперника. Назву для своєї теорії Еллісон запозичив з хроніків давньогрецького історика Фукідіда про Пелопоннеську війну, в якій Спарта перемогла місто-державу Афіни, вплив яких зростав.

Щоправда, одну важливу деталь у цій стародавній історії навіть тепер, під час пандемії, мало хто помітив: визначальним фактором у перемозі Спарти стала чума, яка вбила третину населення Афін та їх лідера, Перикла.

Професор Єльського університету Френк М. Сноуден каже, що хоч в пам’яті людства залишаються переважно військові та політичні події, у значних історичних змінах пандемії відіграють вирішальну роль. Наприклад, наполеонівський наступ на Росію у 1812 році зупинив тиф, а грип 1918-1919 рр. вважають причиною погіршення стану здоров’я президента США Вудро Вільсона під час підписання Версальського договору.

Незважаючи на це, на момент початку пандемії COVID-19 більшість країн Заходу вже майже забули, наскільки серйозних структурних змін можуть завдавати хвороби, хоча в найбідніших куточках світу досі лютують епідемії холери і малярії, а пандемії ВІЛ і свинячого грипу за останні кілька десятків років забрали життя багатьох людей.Вчені роками попереджали нас про невідворотність пандемії респіраторного захворювання, яка за своїми масштабами зрівняється з пандемією грипу 1918-1919 рр. Незважаючи на це, ми погано підготувались до стримування нового коронавірусу. До цього спричинилась початкова нерозсудливість лідерів провідних країн, яка у поєднанні з хронічною вразливістю країн, що розвиваються, затьмарила їх значний досвід у боротьбі з пандеміями.

Хоч коронавірус вплинув на всі сфери нашого життя – через свою хвороботворність і майже безпрецедентну зупинку більшої частини світової економіки – він без сумніву підсилив вже існуючу суспільну нерівність всередині багатьох країн.

Медичні працівники і працівники служб життєзабезпечення щодня у зоні ризику, при цьому вони часто не мають належних засобів захисту, а їх зарплата не відповідає важливості того, що вони роблять. Крім того, невідомо, що чекає на галузі, які найбільше постраждали від призупинення економіки. В країнах з середнім і низьким рівнем доходів, з їх невеликими бюджетами, тіньовою економікою, ненадійними системами охорони здоров’я і поганими санітарними умовами, виклики ще більш серйозні.

Саме тому складність сьогоднішньої ситуації змушує нас переглянути наші соціальні контракти. В розвинених країнах, де нехтування реальною економікою дозволило нерівності послабити соціальні зв’язки, першочерговим завданням є належний захист працівників сфери життєзабезпечення і адекватна оплата їх праці, а не лише словесна, хай навіть дуже заслужена, похвала. Щоб забезпечити широке відновлення економіки, потрібно надати мінімальну підтримку тим, хто через COVID-19 втратив роботу. 

Також не можна забувати і про менш забезпечені країни. Це означає зменшення їх боргового навантаження, допомогу з рівним доступом до ліків і товарів медичного призначення, гарантії доступу до вакцини від коронавірусу, коли вона з’явиться.

Ефективний соціальний контракт повинен враховувати глобальний контекст, а ефективний глобальний фокус повинен брати до уваги зміни клімату. Наша планета є найціннішим спільним благом людства, однак, і вона відчула негативний вплив коронавірусної кризи – нашу колективну сліпоту.

Спалах коронавірусу, напевно, можна було б швидше і більш ефективно контролювати, якби ми послухали епідеміологів. З глобальним потеплінням ситуація схожа – його ще можна подолати, перш ніж ми дійдемо до точки неповернення, однак лише за умови, що ми прислухаємось до застережень Міжурядової групи експертів з питань змін клімату і почнемо негайно діяти.

Зрештою, ще невідомо, чи зменшення викидів парникових газів, яке спричинила зупинка економіки, навіть тривалого, буде достатньо для досягнення цілей Паризької кліматичної угоди. Насправді, надвиробництво, пов’язане із запуском економіки, може підняти рівень викидів до докризового, як це нещодавно сталось в Китаї.

Тому, щоб уникнути катастрофи, нам потрібно діяти швидко і впевнено – ми зможемо обмежити зростання температури в світі до 1.5º С понад доіндустріальний рівень лише завдяки амбітним та узгодженим спільним діям урядів, які співпрацюють з приватним сектором. Тобто, під час розробки будь-якого пакету економічної допомоги, ми повинні враховувати зміни клімату, щоб гарантувати довгострокову практичну реалізацію.

Хоча виклики дуже серйозні, нам на користь працює декілька чинників. Під час пандемії, на відміну від інших системних потрясінь, таких як війна, інфраструктура не руйнується і, за умови сприятливої епідеміологічної ситуації, її можна легко знову запустити. Крім того, боротьба з коронавірусом спричинила безпрецедентний рівень глобальної наукової співпраці, зокрема через швидке розшифрування геному вірусу китайськими вченими, а також публікацію сотень нових досліджень щодня.

Також, варто відзначити численні державні і приватні ініціативи, пов’язані з розробкою вакцини. Сподіваємось, що вони не обмежаться лише коронавірусом: тільки у 2018 році більш ніж півмільйона людей по всьому світу померли від малярії і холери.

Багато хто побоюється, що пандемія змушує кожну націю грати за себе, однак світова наукова спільнота показує нам кращий шлях. Вчені не лише розміщують свої дослідження у відкритому доступі, а й також випробовують модель співпраці, яка дозволяє їм досягати серйозніших і кращих результатів. Всі країни, починаючи з двох світових лідерів, повинні піти за їх прикладом і визнати, що ми назавжди взаємопов’язані. На кін поставлено майбутнє цілої планети і наше власне виживання.