Пост №1: чий голос буде вирішальним на виборах президента США 8 листопада

Система виборів та демографічні тенденції в США роблять перемогу кандидата від республіканців дуже примарною. І справа не тільки в одіозності їх цьогорічного кандидата Дональда Трампа. Для республіканців найбільша проблема – біле населення більше не обирає президента США.

До головної політичної події 2016 року – президентських виборів у США, залишилося менше трьох тижнів. Результати а від демократичної партії Хілларі Клінтон над республіканцем Дональдом Трампом – 46% проти 40%. Morning Consult та Fox News (офіційно підтримує кандидата від республіканців) відзначають перевагу Клінтон над Трампом від 9 до 2 відсотків відповідно.

Не дивлячись на численні гучні скандали, що супроводжують кампанію і Трампа, і Клінтон, інтрига щодо результатів голосування, видається, триматиметься до кінця: вже кілька разів Трампу вдавалося скоротити розрив до мінімуму.

 Різноманітні чинники, які визначають виборчі перегони в США можуть, в кінцевому підсумку, зіграти на руку як одному, так й іншому кандидатові. Мова, в першу чергу, йде про виборчі уподобання расових груп (афроамериканці, білі тощо) та так звані штати, що не визначилися – 14 регіонів, які до останнього вирішують кому віддати свої голоси. Саме щодо цих виборців між кандидатами точиться запекла боротьба і той, хто зможе їх переконати стане 45 власником ключів від Білого дому.

Окрім цих двох критеріїв, є й інші, за якими відбувається групування виборців у США. Це – доходи, освіта, вік та стать. Наприклад, за даними аналітичного центру Gallup у 2012 році розподіл виборців за статтю виглядав таким чином: 57% жінок проголосувала за Барака Обаму, чоловіки – за Мітта Ромні – 53%. У групуванні за віком чітко простежується тенденція – чим старші виборці, тим більш схильні вони голосувати за кандидата від Республіканської партії. До прикладу, якщо 54% виборців, які старше 65 років проголосували за республіканця, то виборці до 30 років віддали перевагу Бараку Обамі – 62%. За освітнім критерієм, групування йде таким чином: найбільше за демократів голосують виборці, які мають докторську освіту та закінчили коледж, в той час як республіканців підтримують виборці, які отримали початкову освіту.

За даними опитування Pew Research Center, проведеного з 15 по 26 липня, у 2016 році збережуться більшість тенденцій 2012 року. Зокрема, 59% жінок збираються проголосувати за Хілларі Клінтон, а чоловіки за Трампа – 49%. За Клінтон готові проголосувати 43% чоловіків. Клінтон підтримує більшість виборців віком від 18 до 65 років: 60% виборців у віці 18-29 років, 52% у віці 30-49 років та 49% віком від 50 до 65 років. Виборці, старші 65 років голосуватимуть більшою мірою за Дональда Трампа – 49% проти 46%. Як і чотирма роками раніше, за кандидата від демократів збираються проголосувати виборці з докторською освітою та ті, які закінчили коледж чи старшу школу.

Дещо відрізняються тенденції у групуванні за доходами у 2012 та 2016 рр. Якщо на попередніх виборах багаті голосували за республіканця (52% проти 44% виборців з доходом від $ 100,000 і більше), а виборці з доходом меншим за $ 30,000 – за демократа (59% проти 35%), то на виборах 8 листопада ситуація може змінитися. Так, за даними Pew Research Center, виборці з доходом більшим за $ 100,000, від $ 30,000-74,999 та меншим за $ 30,000 надають перевагу Хілларі Клінтон. Виборці з доходом від $ 75,000 до $ 99,999 розділилися порівно: рівно 46% готові проголосувати як за одного, так і за іншого кандидата.

Хто вирішуватиме долю американських президентських виборів? Як проголосують на виборах 2016 року представники меншин? За кого проголосують цього разу традиційні “червоні” та “сині” штати, а також штати, що не визначилися?

Вибори по-американськи

Вибори в США відбуваються в два етапи: партійні праймеріз та безпосередньо вибори. Ці два етапи характерні саме в американському виборчому контексті. На праймеріз кожна з партій обирає єдиного кандидата на виборах. Традиційно, в США йде боротьба між двома основними політичними силами – Республіканською та Демократичною партіями. Однак є й інші партії, наприклад Лібертаріанська, кандидат якої – Гаррі Джонсон (згідно опитувань набирає 6% голосів виборців) – теж бере участь у виборах. Фактично, прямих загальнонаціональних виборів президента в США немає. Так, виборці голосують за кандидатів, однак остаточно визначатиме президента колегія виборців (Electoral College), яка складається з 538 осіб. Однак, роль останніх зараз формальна, оскільки вони лише голосують за того кандидата, якого підтримав штат.

Окрім цього, є ще два важливі фактори. Перший – роль расових груп. В останні 25 років сформувалася чітка тенденція, за якої расові групи голосують переважно за кандидата від однієї, або іншої партії. Наприклад, афроамериканці голосують за демократів (95% підтримки на виборах 2012 р.), біле населення більшою мірою підтримує республіканців (56% проголосували за кандидата від Республіканської партії у 2012 р.). Необхідно брати до уваги, що незважаючи на наявність великих расових меншин, біля 70% виборців є білими.

Другий важливий фактор – розподіл штатів на ті, що голосують за республіканців (“червоні” штати) або демократів (“сині” штати), а також штати, що не визначилися (“swing states”). Це дає змогу кандидатам з обох партій розуміти в яких штатах вони можуть розраховувати на підтримку, а в яких потрібно проводити основну частину передвиборчої кампанії.

Про важливість такого поділу штатів наголошує у своїй статті журналіст The New York Times Тоні Монковіч: “У поляризованій Америці, здається, є лише червоні та сині штати, і більше нічого не має значення”.

За традицією демократів і, зокрема, Хілларі Клінтон підтримують в Окрузі Колумбія, на Гаваях, в Меріленді, Каліфорнії, Массачусетсі тощо. Республіканці та Дональд Трамп найбільш популярні в Оклахомі, Алабамі, Теннессі, Луізіані, Техасі. Загалом, підтримка демократів сконцентрована на Сході та Заході США, тоді як електорат республіканців – штати Центру та Півдня.

Втім, найважливішими з точки зору голосів для обох кандидатів є 14 штатів, які не визначилися. Саме за ці штати і за їхні голоси розгортається основна боротьба. Це – Вісконсин, Флорида, Колорадо, Північна Кароліна, Нью-Гемпшир, Арізона, Айова, а також Огайо, Мічиган та Пенсильванія.

Через зростання кількості небілих виборців в деяких з цих штатів, наприклад у Флориді, Джорджії, Північній Кароліні та Вірджинії шанси Клінтон на успіх зростають. Наприклад, частка афроамериканців у Джорджії становить 33%, у Північній Кароліні – 23%, у Флориді – 17%. Аналогічно у штатах, де зростає частка латиноамериканців та американців азіатського походження: Аризона (латиноамериканці – 26%), Флорида (латиноамериканці – 20,5%), Невада (латиноамериканці – 23%, азіати – 8,5%), Вірджинія (азіати – 6,5%).

Демографія на користь демократів

Питання виборчих уподобань расових та національних груп в США активно досліджується починаючи з 1990-х років. Аналітики Американського інституту підприємництва Вільям Фрей, Рай Тейшейра, Роберт Гріффін та Карлін Боумен наводять дві основні тенденції, які сформувалися за останні 10 років. Перша тенденція – зростання кількості виборців афроамериканського, латиноамериканського та азіатського походження завдяки зростанню кількості молоді з цих расових і національних груп, що автоматично спричиняє зростання кількості виборців. Друга тенденція – покоління 50-60-х років стає дорослішим, а це, в першу чергу, біле населення США – основний електорат Республіканської партії.

На думку дослідників, в сукупності ці дві тенденції більш сприятливі для демократів, адже афроамериканці – електорат Демократичної партії. Навпаки, для республіканців все виглядає гірше, оскільки їхня увага сконцентрована на білому населенні. “Якщо нічого не зміниться, в сенсі партійних стратегій та партійних закликів, я думаю, що справедливо буде сказати, що демографія на стороні Демократичної партії”, – зазначає співавтор звіту “Американське виборче майбутнє” Рай Тейшейра. Зміни у довготривалому періоді цілком можливі – та сама Демократична партія пройшла шлях від підтримки рабства і південних штатів під час громадянської війни до висування у президенти Барака Обами.

Результат двох попередніх виборів, на яких меншини продемонстрували все більший вплив на хід виборчого процесу і їхні голоси у більшості випадків стали вирішальними у виборі президента, є підтвердженням цього процесу. За підрахунками того ж інституту підприємництва, саме завдяки голосам расових меншин, в першу чергу афроамериканців, Барак Обама двічі поспіль ставав президентом.

Аналітики інституту відзначають, що результат виборів 2008 та 2012 років – це наслідок більш тривалої тенденції зростання впливу меншин на виборчий процес, яка почала формуватися півстоліття тому. По-перше, афроамериканці щоразу більш активно голосують за кандидата від демократів. Якщо в 2000 році вони віддали за демократів на 10 млн голосів більше, ніж за республіканців, то вже у 2012 році на 23,5 млн. З іншого боку, білі все активніше підтримують республіканців: їхня підтримка зросла за цей період на 8,5 млн.

По-друге, афроамериканці схильні голосувати за демократів від другого терміну Рузвельта у 1936 році, а особливо з 1960-х. У 2012-му кількість афроамериканців, які проголосували за кандидата від демократів, була найбільшою в історії. Так, за даними аналітичної компанії Gallup, 95% афроамериканців проголосували за Барака Обаму. Загалом, 89% небілих виборців віддали перевагу президентові афроамериканського походження. Білі віддають свої голоси переважно за республіканців починаючи з президентських виборів 1968 року, а в 2012 році вони віддали за республіканця найбільшу кількість голосів після виборів 1984 р – 56% білих проголосували за Мітта Ромні. Виборчі преференції латиноамериканської та азіатської меншин менш помітні, втім і вони останні 16 років переважно віддають свої голоси за демократа.

Політолог Прінстонського університету Пол Фреймер так пояснює підтримку Демократичної партії афроамериканцями: “Демократи безперечно кращі за республіканців у багатьох питаннях про які турбуються афроамериканці. Саме цим вони привертають їхню увагу. Демократична партія, роблячи практично нічого, краща за Республіканську партію”.

По-третє, важливим фактором на боці демократів є зростаюча явка серед афроамериканців та латиноамериканців. Суттєво явка зросла серед афроамериканців у 2008 році, а в 2012-му вони показали найбільшу явку серед усіх расових груп. Окрім цього, продовжує зростати явка серед латиноамериканців та азіатів. Явка білих, навпаки, зменшується – якщо в 2000 році 77% виборців були білими, то в 2012-му вже тільки 71%.

Дослідники Інституту Brookings також наголошують, що підтримка афроамериканцями Демократичної партії зростає. Використовуючи дані президентських виборів 2008 року вони наводять такі основні причини перемоги кандидата від Демократичної партії:

● відносна кількість афроамериканців по відношенню до білих зросла в кожному штаті;
● зріс ентузіазм афроамериканців голосувати за демократа;
● дещо ослабла підтримка республіканців їхнім електоратом у порівнянні з виборами 2004 року.

Високий ентузіазм виборців з середовища меншин сприяв зростанню явки та кращій різниці між тими, хто голосував за демократа і республіканця. Завдяки цьому, Барак Обама зміг отримати перемогу в двох штатах, які традиційно підтримували кандидатів від республіканців: Неваді та Флориді. Наразі Клінтон також перемагає в цих штатах з різницею у 3%. Значно нижча явка білих американців в штатах Огайо, Індіана та Пенсильванія створила можливості для меншин активніше взяти участь у виборах і перехилити шальки терезів на користь Барака Обами і в цих традиційно “червоних” штатах. На виборах 2016 року лише Індіана, схоже, проголосує за Трампа. Перевага Клінтон в Огайо складає 2%, а от Пенсильванія, найімовірніше, ще один “синій” штат – тут Клінтон веде з різницею у 6%.

Дослідження проекту The Black Youth Project свідчить, що на виборах 2016 року 70% афроамериканців у віці від 18 до 30 років готові проголосувати за Клінтон. Лише 2% готові голосувати за Трампа. Решта за незалежних кандидатів – Гаррі Джонсона і Джилл Стейн (Зелена партія). Близько 60% виборців 18-30 років з латиноамериканської та азіатської меншин також віддадуть свої голоси за Клінтон, втім кількість тих, хто надає перевагу Трампу більша – 15% і 10% відповідно. Молодь білого походження порівно розділилася на два табори: Трампа і Клінтон підтримують по 32%. Таким чином, різниця між Клінтон і Трампом серед молодих виборців виглядає так: 70% проти 2% серед афроамериканців, 59% проти 16% серед американців азіатського походження та 60% проти 10% серед латиноамериканців. У 2008 році різниця між голосами меншин за Обаму і Маккейна склала 80% проти 18% – 62% різниці на користь Барака Обами.

Найбільш строкаті вибори

Збільшення кількості виборців – представників расових меншин дало підстави досліднику Pew Research Center Жану Мануелю Крогстаду назвати вибори 2016 року найбільш строкатими за всю історію США. За даними цього ж дослідницького центру, кількість виборців, які належать до афроамериканської, латиноамериканської, азіатської та інших меншин збільшилася до 31% – найбільша за історію виборів. І це ще не межа, переконаний дослідник.

З урахуванням всіх факторів Американський інститут підприємництва розробив 6 сценаріїв виборів залежно від позиції штатів щодо кожного кандидата та впливу расових та інших груп. З 6 сценаріїв, 5 на користь Хілларі Клінтон і лише 1 – на користь Дональда Трампа.

Таким чином, внаслідок наведених основних факторів – збільшення кількості виборців, зростання виборчої активності і явки серед афроамериканців та латиноамериканців, перевага Клінтон у традиційно республіканських штатах, а також тенденції, яка склалася під час виборів у 2008 та 2012 році (підтримка меншинами демократів), саме кандидат від Демократичної партії Хілларі Клінтон має кращі шанси на перемогу.