Важливі законопроєкти. Випуск 43: Угода про надра зі США, офіс військового омбудсмана, оподаткування доходів, отриманих через маркетплейси

Угода між Україною та США про створення спільного інвестиційного фонду відбудови

30 квітня уряди України і США підписали Угоду про створення спільного інвестиційного Фонду відбудови, 8 травня парламент ухвалив законопроєкт про це (0309), який Президент України підписав уже за чотири дні. 

Відповідно до угоди, Фонд — це спільне підприємство у формі партнерства з обмеженою відповідальністю. Його засновниками стануть Корпорація з фінансування міжнародного розвитку (державна структура США) та Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства (українська державна установа). США можуть зараховувати як внесок до фонду військову допомогу Україні, надану після набуття угодою чинності (тобто після ратифікації угоди Сполученими Штатами). А Україна передаватиме фонду частину доходів від користування надрами, зокрема по 50% від роялті, ліцензійних платежів і сум за угодами про розподіл продукції, отриманих від майбутніх проєктів. 

Конкретні правила здійснення внесків до Фонду не описані в тексті Угоди. Вони визначаються окремою Угодою про обмежене партнерство. Це не міждержавна, а комерційна угода між засновниками фонду: Корпорацією з фінансування міжнародного розвитку США (DFC) та українською Агенцією з питань підтримки державно-приватного партнерства. В ній прописані деталі діяльності інвестиційного фонду (структура управління, порядок розподілу прибутку, відповідальність сторін, строки і форми внесків тощо). Це звичний підхід у міжнародних фінансових проєктах: спочатку – міжнародна міжурядова угода, далі – господарська угода між партнерами. Вона непублічна й не підлягає ратифікації парламентами.

Ратифікована Угода передбачає, що зміни до законодавства не можуть погіршити умови для Фонду, а в разі суперечностей між законами України та Угодою, перевагу мають положення Угоди. Усі доходи, внески та виплати, пов’язані з діяльністю Фонду, звільняються від податків і зборів в обох країнах.

Угода та діяльність Фонду будуть стосуватися майже всіх корисних копалин (фактично крім будівельних матеріалів). Копалини, що підпадають під дії Угоди називатимуться «Активами, що стосуються природних ресурсів». Це ділянки, запаси та родовища алюмінію, сурми, миш’яку, барію, берилію, вісмуту, церію, цезію, хрому, кобальту, міді, диспрозію, еребію, європію, фтору, плавикового шпату, гадолінію, галію, германію, золота, графіту, гафнію, гольмію, індію, іридію, лантану, літію, лютецію, магнію, марганцю, неодиму, нікелю, ніобію, паладію, платини, калію, празеодиму, родію, рубідію, рутенію, самарію, скандію, танталу, телуру, тербію, тулію, олова, титану, вольфраму, урану, ванадію, ітербію, ітрію, цинку, цирконію, нафти, природного газу (включаючи скраплений природний газ) та інших мінералів або вуглеводнів.

Угода створює для Фонду сприятливі умови: кожна ліцензія на видобуток надр, концесія чи договір державно-приватного партнерства обов’язково має містити пункт, що зобов’язує компанії надавати Фонду інформацію, якщо вони хочуть залучити інвестиції. Якщо Фонд зацікавиться участю в проєкті, компанія повинна чесно вести переговори й не пропонувати іншим інвесторам значно вигідніші умови.

Угода укладається на невизначений строк і залишається чинною до того часу, поки сторони не домовляться про її припинення, тобто одностороннє припинення угоди неможливе. Зміни до Угоди можливі лише за письмовою згодою обох урядів.

Зміни до Бюджетного кодексу, пов’язані з підписанням Угоди зі США

Угода про спільний зі США інвестиційний фонд відбудови передбачає, що половина коштів від нових родовищ має надходити до нього. Законопроєкт 13256, прийнятий за основу 13 травня, пропонує спрямувати кошти (50% від продажу нових ліцензій та доходів під нових проєктів) спочатку до новоствореного спеціального фонду держбюджету, а тоді до згаданого інвестфонду (решта 50% коштів будуть розподілені між загальним фондом держбюджету й місцевими бюджетами). Ця модель стосуватиметься «Активів природних ресурсів». 

Перерозподіл доходів із різних джерел дещо відрізнятиметься:

Новий порядок регулювання діяльності інвестиційних фондів 

Законопроєкт 13246 значно оновлює регулювання інвестиційних фондів, яке сьогодні здійснюють закон «Про інститути спільного інвестування» та указ Президента «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії». 

Наприклад, згідно з указом, інвестиційний фонд — це юридична особа. В той же час чинний закон передбачає дві форми інститутів спільного інвестування — корпоративний фонд (юридична особа у формі акціонерного товариства) та пайовий фонд (не може бути юрособою; пайовий фонд – це сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності та перебувають в управлінні компанії з управління активами). Для існуючих пайових фондів встановлено перехідний період до 1 січня 2042 року, протягом якого вони мають перетворитися на фонди у формі юросіб або припинити діяльність.

Головним регулятором діяльності інвестфондів залишаєтьсяНаціональна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі Комісія). Так само, як зараз, вона здійснюватиме ліцензування, нагляд, реєстрацію фондів і сертифікатів, затвердження проспектів (документів, що містять ключову інформацію про фонд: інвестиційну стратегію, ризики, витрати, права інвесторів; проспекти мають розміщуватися публічно перед початком розміщення сертифікатів, щоб інвестори могли ознайомитися з умовами інвестування), а також визнаватиме фонд таким, що відбувся, і застосовуватиме санкції, включаючи штрафи, призупинення ліцензій та виключення з державного реєстру. Як і зараз, у разі винесення Комісією постанови про визнання інвестиційного фонду таким, що не відбувся, усі грошові кошти, отримані фондом від розміщення інвестиційних сертифікатів, мають бути повернені компанією з управління активами учасникам фонду. Новим у законопроєкті є, наприклад, повноваження Комісії погоджувати створення структур «мастер-донор» та встановлювати правила попереднього маркетингу фондів.

Законопроєкт поділяє інвестиційні фонди на публічні та альтернативні. Публічні фонди можуть інвестувати кошти лише в цінні папери, що є у вільному обігу, або класти їх на депозити. Законопроєкт передбачає правила диверсифікації таких інвестицій, зокрема обмеження максимального обсягу вкладень в один інструмент чи емітента, щоб зменшити ризики для інвесторів. 

Альтернативні фонди можуть бути спеціалізованими — венчурними, соціального підприємництва чи довгострокових інвестицій. До кожного з таких типів фондів встановлюються додаткові вимоги: наприклад, фонди соціального підприємництва мають спрямовувати інвестиції в соціально значущі проєкти, а венчурні — у компанії з високим ризиком та інноваційним потенціалом. 

Публічний фонд не може бути перетворений на альтернативний фонд. Це зроблено для захисту некваліфікованих інвесторів: публічні фонди мають жорсткіші вимоги до структури активів та розкриття інформації. Альтернативні фонди більш ризиковані та мають менше обмежень. Тому перетворення публічного фонду на альтернативний могло би призвести до зростання ризиків для інвесторів. Натомість альтернативний фонд може стати публічним за умови дотримання відповідних вимог (наприклад, вимог до диверсифікації активів, розкриття інформації, наявності публічного проспекту, а також проведення реєстрації та отримання дозволу від Комісії).

Інвестиційні фонди можуть працювати в парі: один як основний (мастер-фонд), інший — як донорський. Донорський фонд вкладає не менше 85% своїх коштів у сертифікати основного фонду, тобто фактично передає йому гроші в управління. Основний фонд не може бути донором, тобто не можна створювати ланцюжок із кількох фондів, у якому один донорський фонд вкладає гроші в інший донорський фонд. Це зроблено для того, щоб уникнути надмірної заплутаності й ризику втрати грошей, якщо один із таких фондів зазнає збитків. Створення таких пар дозволяється лише за погодження Комісії та за правилами, які вона має розробити. 

Проєкт запроваджує порядок попереднього маркетингу фонду, тобто непублічного інформування потенційних кваліфікованих інвесторів про стратегію фонду до його створення. Крім того, інвестиційний фонд має регулярно публікувати відомості про свою діяльність, структуру активів, прибутковість і фінансову звітність як на власному вебсайті, так і на офіційному сайті Комісії. В свою чергу компанія з управління активами зобов’язана повідомляти Комісію та учасників фонду про всі суттєві зміни, зокрема зміни у складі керівних органів, інвестиційній політиці, складі або розмірі активів, а також забезпечувати належне зберігання всієї документації фонду.

У разі ухвалення цей закон вступить в силу з 1 січня 2027 року, а з 1 січня 2042 року закон «Про інститути спільного інвестування» втратить чинність, тож існуючі фонди, матимуть 15 років, щоб привести свою діяльність у відповідність до нього. 

Законодавче оформлення роботи Військового омбудсмана 

У квітні 2024 року Міноборони та Уповноважений ВР з прав людини створили Центральне управління захисту прав військовослужбовців — підрозділ МО, що має системно контролювати дотримання прав військових. Цей крок став підготовкою до створення інституту військового омбудсмана. У грудні 2024 року Президент України підписав указ про призначення Ольги Решетилової (Кобилинської) на цю посаду. Проте ця посада поки не має чітко визначеного законодавчого статусу, повноважень чи механізмів їх реалізації, тому виникла потреба в окремому законі.

Законопроєкт 13266 пропонує визначити статус, повноваження та правила роботи Військового омбудсмана. Омбудсман має захищати права всіх, залучених до оборони країни, зокрема військовослужбовців та поліцейських, які виконують бойові завдання, а також резервістів та ветеранів. Омбудсмана призначає Президент на 5 років і не більше, ніж на два строки поспіль. Кандидат повинен бути громадянином України старше 30 років, із вищою освітою, без судимостей, без подвійного громадянства і політичної залученості. Перед призначенням він проходить антикорупційну перевірку і подає декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Це та декларація, яку подають усі державні службовці, судді, прокурори, депутати, мери, і яка оприлюднюється на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). На відміну від, наприклад, декларації про майновий стан і доходи, ця декларація має розширений перелік відомостей, включаючи майно членів сім’ї, корпоративні права, грошові активи та зобов’язання, і призначена насамперед для антикорупційного контролю.

Скарги омбудсману можуть подавати як самі військові, так і їхні законні або уповноважені представники. Звернення приймаються письмово, усно, особисто або через електронні канали. Під час перевірки за скаргою омбудсман має право безперешкодно відвідувати військові частини, отримувати документи, проводити опитування і звертатися до посадовців.

Анонімні скарги зазвичай не розглядаються, однак винятком можуть бути ті, що містять конкретні перевірювані факти порушень. 

Щороку омбудсман звітує перед Президентом, звіт публікується онлайн. Для забезпечення роботи омбудсмана створюється окремий Офіс, який фінансуватиметься з державного бюджету. У 2025 році на це передбачено 37,4 млн грн, а у 2027 вже 172,7 млн грн. Кількість працівників Офісу в законопроєкті не визначена.

Законопроєкт 13267 доповнює основний документ і запроваджує адміністративну відповідальність за перешкоджання роботі Військового омбудсмана. За невиконання його законних вимог посадовим особам загрожує штраф від 8500 до 17000 грн. У разі повторного порушення — від 17000 до 34000 грн і, можливо, заборона обіймати певні посади строком до одного року або безстроково.

Заборона масових заходів за участі військових

Законопроєкт 13270 пропонує заборонити шикування особового складу військової частини під час дії воєнного стану. Додаткові правила стосуються громадських місць — там додатково заборонено зібрання особового складу не з бойовою метою, наприклад, для вручення Бойового Прапора чи оголошення подяк. Заборона не стосуватиметься заходів, які прямо пов’язані з бойовою підготовкою, мобілізаційною готовністю чи обороною держави.

Нові правила оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи

Законопроєкт 13232 реалізує міжнародну угоду DPI (Digital Platform Information) — це міжнародний стандарт автоматичного обміну податковою інформацією про доходи, які люди та підприємства отримують через цифрові платформи. Це означає, що Україна зможе отримувати дані і оподатковувати доходи своїх громадян із платформ на кшталт OLX, Airbnb чи Amazon (навіть якщо ці платформи не українські). 

Наприклад, якщо громадянин України здає квартиру через Airbnb, то Airbnb, яка зареєстрована в Ірландії, передає дані ірландській податковій, а та за угодою DPI — Державній податковій службі України. 

Проєкт зобов’яже операторів платформ (тобто компанії, які управляють сайтами чи застосунками) щороку звітувати податковій про продавців, зареєстрованих на платформі, та отриманий ними дохід.

Якщо оператор платформи забезпечує розрахунки між продавцями й покупцями, він стає податковим агентом, тобто перераховує платежі до бюджету. Якщо ж платформа лише «знайомить» покупця і продавця, а розрахунки відбуваються поза нею, сплачувати податки повинен буде продавець. 

Податкова зможе вимагати від банків інформацію про рахунки продавців, перевіряти операторів платформ і їхню звітність, а також надсилати повідомлення іноземним компаніям, якщо вони порушили закон. З українськими операторами платформи працюватимуть як зі звичайними суб’єктами господарювання: вони зобов’язані зареєструватися в податковій, подавати звіти, зберігати документи, а податкова має право їх перевіряти, запитувати документи та проводити податкові перевірки. Іноземні оператори, якщо вони зареєстровані в Україні, також підпадають під ці правила. 

Якщо ж іноземний оператор не зареєстрований, але працює з українськими продавцями, податкова зможе надсилати йому повідомлення через електронний кабінет або — якщо такого кабінету немає — через податковий орган країни, де знаходиться оператор. Крім того, завдяки угоді DPI, Україна зможе отримувати інформацію автоматично від податкових органів інших країн, якщо оператор є кваліфікованим і передає свої звіти у своїй країні. Таким чином, прямий вплив на закордонні компанії здійснюється не через перевірки на місці, а через міжнародні механізми обміну даними та податкового співробітництва.

Фізична особа, яка отримує доходи через цифрові платформи, під час відкриття рахунку в банку або під час користування ним повинна повідомити банк, що цей рахунок буде використовуватися (використовується) для отримання винагороди від діяльності на платформі. Якщо людина цього не зробить, вона повинна буде сплатити штраф 680 гривень за кожен випадок неповідомлення, тобто за кожен окремий рахунок, про який вона не попередила банк. Це не залежить від кількості надходжень чи сум, а стосується саме факту, що банк не отримав інформації під час відкриття рахунку. 

Якщо ж особа повідомила банк про свій статус підзвітного продавця, банк зобов’язаний передати цю інформацію до податкової. До того моменту, поки рахунок не буде взято на облік у податковій, користуватися цим рахунком для витрачання коштів заборонено (виняток — перекази до бюджету або державних фондів). Якщо банк не повідомив податкову, хоча отримав відповідну інформацію від продавця, він повинен буде сплатити штраф — 10% від усіх операцій на рахунку, проведених до моменту обліку, але не менше 1700 гривень. Таким чином, фізична особа відповідає за своєчасне повідомлення банку, а банк — за те, щоб передати ці дані податковій. 

Правове регулювання ринку деревини

Законопроєкт 13227 запроваджує спеціальний правовий режим для ринку деревини. Він охоплює її заготівлю, купівлю-продаж і переробку. Під дію закону потрапляє паливна деревина (колоди, тріска, тирса, гранули), вироби з деревини (шпали, дошки, фанера, паркет, вікна, двері, дерев’яні будівельні конструкції), а також металеві конструкції з дерев’яними елементами, меблі тощо. Проєкт має запобігти безконтрольній вирубці лісів, але, імовірно, він підвищить адміністративне навантаження на бізнес. 

Проєкт не регулює безпосередньо вирубку лісу, але встановлює обов’язок для операторів ринку подавати плани заготівлі та звіти про їх виконання до Державного агентства лісових ресурсів України (Держлісагентство), а також вносити всі дані про заготівлю, переміщення і продаж деревини до системи електронного обліку.

Проєкт пропонує запровадити продаж необробленої та паливної деревини лише через електронні біржові торги, які проходитимуть у кілька етапів. На першому етапі участь у них зможуть брати лише підприємства зі спеціального Переліку підприємств, що провадять деревообробну діяльність (цей новий Перелік створюється і ведеться Держлісагентством згідно з проєктом) ). 

На першому етапі торгів застосовується лише технологія підвищення стартової ціни. Якщо товар не продано, до торгів допускаються інші підприємства, і тоді можливе як підвищення, так і пониження стартової ціни. Продаж поза біржею дозволений лише у виняткових випадках: для оборонних потреб, у роздріб для фізичних осіб і при публічних закупівлях. Ціну, максимальну кількість та форму типового договору на продаж необробленої деревини і дров для потреб населення має затвердити Держлісагентство.

Регулювання ринку розподілене між кількома органами. КабМін затверджує порядки перевірок, моніторингу, виключення з Переліку суб’єктів господарювання, які провадять діяльність з переробки деревини, організації Комісії з розгляду скарг — це нова комісія, яка розглядатиме скарги учасників ринку на дії організаторів торгів або інших учасників. Міндовкілля відповідає за формування політики у галузі (зокрема, встановлює правила роздрібного продажу), готує проєкти законів та інших нормативних актів для адаптації українського законодавства до норм ЄС. Держлісагентство проводить моніторинг, перевірки підприємств, призначає біржові торги, визначає технічні вимоги до організаторів, затверджує порядок формування цін, веде переліки підприємств — зокрема Перелік суб’єктів господарювання, які провадять діяльність з переробки деревини, та Перелік авторизованих інформаційних агентів (організаторів бірхових торгів) — і публікує всю ключову інформацію на своєму порталі. Новостворена Комісія з розгляду скарг уповноважена розглядати спори, пов’язані з діями учасників ринку та організаторів торгів. Її склад та повноваження визначаються Кабінетом Міністрів.

Крім того, законопроєкт пропонує продовжити мораторій на експорт лісу, який мав закінчитися у 2025 році (для сосни — у 2027), до кінця воєнного стану плюс іще п’ять років. Інший законопроєкт 13223 пропонує продовжити чинний мораторій на експорт лісу до2035-2037 рр.