Територіальні громади 2025: ключові зміни та їхні наслідки

Оновлення рамки децентралізації, підтвердження безперервності повноважень органів місцевого самоврядування, стабільність ключових бюджетних параметрів і запуск управління публічними інвестиціями відбувалися паралельно з масштабними руйнуваннями, зростанням навантаження на громади та розширенням мережі військових адміністрацій. У цих умовах місцеве самоврядування дедалі більше стає не лише виконавцем державної політики, а й самостійним фактором стійкості країни.

Регіональна політика: ключові зміни року

Досягнуті результати

• Кабінет Міністрів України у грудні оновив рамку реформи місцевого самоврядування, ухваливши Особливості реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в умовах війни та євроінтеграції. Документ адаптує базову Концепцію 2014 року до реалій повномасштабної війни та курсу на членство в ЄС і фіксує, що децентралізація залишається одним із ключових державних пріоритетів. Це створює політичну й методологічну основу для наступного етапу реформи – підготовки законодавчих змін, посилення спроможності громад та інтеграції децентралізації у відновлення країни. Для ОМС це означає збереження політичної визначеності й чіткий сигнал, що інституційний розвиток громад і надалі залишатиметься предметом державної політики.
• Верховна Рада у жовтні підтвердила безперервність повноважень органів місцевого самоврядування, ухваливши відповідну постанову. В умовах, коли проведення місцевих виборів у 2025 році неможливе, це рішення зняло ризики політичної невизначеності, внутрішніх спекуляцій та зовнішніх інформаційних атак щодо легітимності місцевої влади. Це критично важливо з точки зору стабільності управління, ухвалення бюджетних рішень та захисту від внутрішніх і зовнішніх спроб делегітимізації місцевої влади.
• Парламент у листопаді ухвалив закон про нагляд за законністю рішень ОМС після тривалих і складних дискусій між центральною та місцевою владою. Компромісна модель – зосередження нагляду на делегованих повноваженнях – дозволила зберегти самостійність громад і водночас створити механізм запобігання зловживанням. Це дало змогу Україні виконати прострочений індикатор Ukraine Facility та відновити доступ до 560 млн євро макрофінансової підтримки.
• Держава у бюджеті на 2026 рік зберегла для громад 64% ПДФО, підтвердивши стабільність їхньої дохідної бази навіть в умовах війни. Це стало сигналом повернення до стратегічного підходу в регіональній політиці та розвитку публічних інвестицій, зокрема з використанням ресурсів міжнародних партнерів і механізмів Ukraine Facility. Для ОМС це означає збереження прогнозованої дохідної бази та можливість планувати середньострокові видатки, зокрема інвестиційні, навіть за умов високої невизначеності воєнного періоду. Паралельно відновлено ДФРР (у скороченому форматі – лише 2 млрд грн замість 30 млрд, запланованих на 2026 рік у Бюджетній декларації).
• Уряд запровадив єдину систему функціональних типів територій, затвердивши перелік типів та показники для віднесення громад до них. Це означає перехід до таргетованої державної політики, де підтримка враховує безпекові умови, демографію та економічний потенціал територій за логікою, яка вже давно працює в ЄС. Практичним результатом такого підходу стала масштабна фінансова підтримка громад постраждалих від війни.
• Упродовж року парламент і уряд розширили практичні інструменти для громад, ухваливши низку законів щодо місцевої демократії, спрощення процедур відновлення та міжмуніципального співробітництва. Рішення дозволили громадам активніше залучати мешканців до ухвалення рішень, виконувати відновлювальні роботи без надмірних дозволів, використовувати гуманітарний транспорт для пасажирських перевезень і запускати спільні сервіси з меншими бюрократичними витратами. Окрім того, парламент ухвалив у першому читанні законопроект про адміністративний збір за адмінпослуги. Для громад це потенційний перехід до прогнозованого фінансування ЦНАПів і сервісної інфраструктури – важливого елементу якості послуг у воєнний і післявоєнний періоди.
• Україна у 2025 році зробила ще один крок до європейських стандартів управління комунальним майном, скасувавши з 28 серпня Господарський кодекс України. Попри побоювання асоціацій місцевого самоврядування, практична імплементація змін не призвела до системних юридичних колізій, що дало громадам час і можливість адаптуватися до нових правил.

Ключові виклики

• У 2025 році держава так і не перейшла від намірів до системних рішень щодо фінансової бази громад. Питання місця сплати ПДФО (за місцем проживання чи за місцем роботи), удосконалення адміністрування місцевих податків і формули горизонтального вирівнювання залишалися предметом обговорень без зареєстрованих законодавчих рішень. Уряд не запропонував і чіткого розмежування повноважень органів влади різних рівнів, попри зафіксовані дедлайни Ukraine Facility. Для ОМС це означає збереження структурних фінансових дисбалансів і відкладення рішень, від яких безпосередньо залежить середньо- та довгострокова ресурсна стійкість громад.
• Зміна складу Кабінету Міністрів у липні призвела до втрати інституційного темпу в просуванні важливих для ОМС законодавчих ініціатив. Автоматичне відкликання урядових законопроєктів, які не пройшли перше читання, зупинило розгляд низки питань, зокрема щодо перейменування громад і окремих аспектів адміністративно-територіального устрою. Для громад це означає затримку законодавчих рішень через необхідність «перезапуску» розгляду законопроєкту, що підвищує транзакційні витрати та знижує передбачуваність реформи.
• Зупинення фінансування програм USAID у 2025 році створило розрив у зовнішній інституційній підтримці місцевого самоврядування. Призупинення таких програм для громад як DOBRE, HOVERLA та SOERA зменшило обсяг консультаційної та проєктної підтримки, що критично важлива для закриття дефіцитів управлінської спроможності, стратегічного планування та якості послуг. Для ОМС це означало підвищення навантаження на власні ресурси саме в період впровадження складних реформ і воєнної нестабільності.

Подальші кроки

• У 2026 році важливо предметно перейти до перегляду підходів до ПДФО та адміністрування місцевих податків з урахуванням як європейської традиції, так і воєнних реалій. Перехід до сплати ПДФО за місцем проживання працівника є типовою європейською практикою: людина проживає у громаді, де голосує за місцеву владу, сплачує податки до її бюджету та користується послугами, які ця громада забезпечує, – від дошкільної освіти і благоустрою до комунальних сервісів. Для ОМС це означає потенційну зміну фінансових стимулів і структури доходів. У нинішніх умовах війни та масових переміщень населення такий підхід може суттєво вдарити по прифронтових і деокупованих громадах, тому ці зміни потребують ретельного балансування та компенсаторних механізмів з урахуванням безпекових і соціально-економічних факторів.
• Оновлення формули бюджетного вирівнювання та переосмислення реверсної дотації залишаються ключовими завданнями найближчого періоду з огляду на змінену внаслідок війни економічну географію країни. Важливо врахувати інтереси громад, які втратили платників податків, виробничу базу або зазнали тривалого відтоку населення, зокрема прифронтових територій. У разі втілення цих підходів у конкретні рішення громади відчують зміни в міжбюджетних потоках уже в середньостроковій перспективі, що безпосередньо вплине на їхню здатність підтримувати базові послуги.
• Державну політику щодо прифронтових територій, відновлення та інструментів регіонального розвитку потрібно посилювати за допомогою окремих програм та фондів. У фокусі – заходи з підтримки прифронтових територій, розширення ДФРР та розвиток ініціативи «Пліч-о-пліч». Для ОМС це означатиме нові можливості доступу до ресурсів, але водночас і підвищені вимоги до проєктної спроможності, якості стратегічного планування та готовності працювати за більш конкурентними правилами відбору.
• У 2026 році передбачено виконання кількох індикаторів Плану України в межах Ukraine Facility, що прямо або опосередковано пов’язані з регіональним виміром:

1. Ухвалення та введення в дію рамкового й галузевого законодавства про розмежування повноважень між рівнями влади. Саме цей пакет, який напрацьовується парламентським комітетом спільно з профільним міністерством, має закріпити нову архітектуру компетенцій у ключових секторах публічної політики та усунути хронічне дублювання функцій між органами місцевого самоврядування й виконавчою владою. Проте станом на кінець 2025 року навіть рамкового законопроєкту в сесійній залі немає, тоді як реченець цього індикатора – перший квартал 2026 року. Особливим викликом буде ухвалення профільного закону, а також змін до бюджетного законодавства, які мають забезпечити краще розмежування повноважень між рівнями влади та між органами місцевого самоврядування й органами виконавчої влади, передусім на принципах субсидіарності.
2. На IV квартал 2026 року індикатором є інституціоналізація фінансової відповідальності та управління ризиками на місцевому рівні. Ukraine Facility передбачає набрання чинності змінами до бюджетного законодавства, які запроваджують формалізовані процедури управління фіскальними ризиками місцевих бюджетів і чітко визначають ролі центральних та місцевих органів. Ідеться про ситуації, коли доходи чи витрати місцевих бюджетів можуть сильно змінитися (наприклад, через війну, кризу, стихійне лихо, борги комунальних підприємств або невиконання планів надходжень навіть без форс-мажорних обставин). Запровадження цих процедур важливе для визначення можливого впливу цих ризиків на показники місцевих бюджетів та забезпечення планування заходів із запобігання фіскальним ризикам та мінімізації їхніх наслідків.
3. На II квартал 2026 року інвестиційний індикатор у межах розділу «Регіональна політика та децентралізація» стосується звітування про проміжне виконання вимоги Ukraine Facility щодо спрямування коштів на місцевий рівень. Регламент передбачає, що щонайменше 20% безповоротної фінансової підтримки мають бути спрямовані на регіони протягом чотирирічного періоду, при цьому мінімум 5% є обов’язковим проміжним показником за перші два роки (2024–2025). Досягнення цього індикатора не передбачає окремого фінансового інструменту чи спеціального бюджетного рядка і реалізується через стандартні бюджетні процедури, насамперед у формі субвенцій (а також з 2025 року через інвестиційні проєкти в межах реформи управління публічними інвестиціями). Фактичне виконання індикатора забезпечується через фінансування заходів у сферах освіти, охорони здоров’я, людського капіталу та відновлення інфраструктури територіальних громад, що формально належать до інших інвестиційних індикаторів Ukraine Facility. Проміжний звіт у II кварталі 2026 року має агрегувати результати реалізації таких видатків у 2024–2025 роках та підтвердити виконання мінімального порогу у 5%, який, з огляду на масштаб відповідних програм, імовірно, буде перевиконаний. 
4. Практична інтеграція стратегічного планування регіонів і територіальних громад із системою публічних інвестицій. Упродовж року уряд та місцева влада мають узгодити між собою державні, регіональні та місцеві стратегії розвитку та механізмами фінансування через ДФРР, державні інвестиційні програми та Єдиний проєктний портфель у системі DREAM. Реалізація цього індикатора має засвідчити перехід від фрагментарного фінансування до стратегічно орієнтованої моделі публічних інвестицій, у якій доступ до ресурсів залежить від відповідності проєктів пріоритетам розвитку, їхній якості та управлінської спроможності на місцях.

Безпекова ситуація у громадах: стан та динаміка

• У 2025 році наслідки воєнних дій для територіальних громад України мали чітку просторову закономірність: найбільших втрат зазнавали громади, розташовані ближче до лінії фронту, де висока інтенсивність атак поєднувалася зі значною кількістю цивільних жертв (рис. 1). 

• У 2025 році зафіксовано понад 70 тисяч атак на територіальні громади та понад 72 тисячі цивільних жертв. Бойові дії безпосередньо зачепили 556 громад, і 293 громади мали людські втрати. 
• Найбільша концентрація жертв припадала на Донецьку (~34 тис.) та Херсонську область (~27 тис.). Ці дві області сумарно становлять понад 84% усіх зафіксованих цивільних жертв. У Донецькій області ключовими осередками ураження були Покровська (~10 тис. жертв), Гродівська (~5,4 тис.), Удачненська (~3 тис.), Великоновосілківська (~2,6 тис.) та Іллінівська (~2,3 тис.) громади. Херсонська громада вирізняється екстремально високою кількістю постраждалих – понад 25,5 тисяч жертв – і є найбільш постраждалою громадою України за цим показником.
• Північні області (Сумська та Чернігівська) демонструють принципово інший профіль: попри високу інтенсивність атак (~15 тис. сумарно), кількість жертв залишається відносно низькою (~1,6 тис.). Такі громади як Семенівська, Краснопільська, Есманьська, Середино-Будська перебували під регулярним вогневим тиском, але втрати були нижчими через меншу концентрацію населення.

• У 2025 році більшість пошкоджень інфраструктури були сконцентровані поблизу лінії бойових дій, однак, значних інфраструктурних втрат зазнали й окремі великі міста. У 2025 році зафіксовано понад 5,9 тисяч випадків інфраструктурних пошкоджень у 378 громадах. Найбільше постраждали житло (пошкоджено близько ~4,2 тис. об’єктів), енергетична (~1 тис.), освітня (420) та медична інфраструктура (290).
• Найбільші інфраструктурні втрати – в Донецькій області (~1,5 тис. пошкоджених обʼєктів), передусім у Костянтинівській, Лиманській, Покровській та Добропільській громадах. Херсонська громада лідирує за інфраструктурними втратами серед громад (~307 випадків). 
• В 2025 році значних інфраструктурних пошкоджень зазнали тилові стратегічні центри: Нікопольська (301), Одеська (103), Харківська (102), Запорізька (98) та Дніпровська (58) громади. 
• Північні прикордонні громади, незважаючи на велику інтенсивність військових дій, постраждали від ударів по інфраструктурі менше, ніж Донеччина та Херсонщина.

Військові адміністрації у системі місцевого самоврядування

• Станом на кінець грудня 2025 року в Україні функціонує 214 військових адміністрацій (ВА) у територіальних громадах. На початку 2024 року їх було 184. Вони знаходяться передусім у Запорізькій (48), Херсонській (49), Донецькій (47), Луганській (26) та Харківській (27) областях, тобто в зонах активних бойових дій, окупації чи підвищених безпекових ризиків, формуючи специфічну географію тимчасових адміністративних рішень. У цих областях найчастіше виникають проблеми з кворумом депутатів місцевих рад та можливістю безпечного функціонування ОМС.

• З березня 2022 року кількість військових адміністрацій поступово зростає. Це означає, що держава дедалі частіше тимчасово перебирає на себе повноваження місцевої влади на тих територіях, де органи місцевого самоврядування не можуть повноцінно працювати. Фактично йдеться про заміну виборних органів управління державним органом. У результаті сформувався своєрідний «перехідний» формат місцевого управління, в якому військові адміністрації відіграють ключову роль: забезпечують базові послуги для населення, відповідають за безпеку та реалізують рішення держави в умовах війни.
• Водночас військові адміністрації запроваджені й у низці громад, що формально не належать до прифронтових територій, але мають об’єкти критично важливої інфраструктури державного значення – насамперед атомні електростанції. Це громади, на території яких розташовані Рівненська АЕС (Вараська громада), Хмельницька АЕС (Нетішинська громада) та Південноукраїнська АЕС (Южноукраїнська громада). Отже, критерієм запровадження військових адміністрацій є не лише пряма військова загроза території, але й потреба забезпечити безпеку стратегічних об’єктів.
• У жовтні 2025 року в Одесі створили міську військову адміністрацію. В умовах воєнного стану вона перебрала на себе виконавчі функції міського управління та відповідає насамперед за питання оборони, безпеки й координацію життєзабезпечення міста. Водночас МВА не отримала розширених повноважень, передбачених статтею 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану”, й Одеська міська рада не ліквідована. Це зберігає за ОМС представницькі та нормативні повноваження, зокрема затвердження місцевого бюджету та змін до нього, ухвалення нормативних рішень ради, визначення політики управління комунальним майном. Подібна модель уже застосовується в 17 інших громадах і передбачає інтеграцію військової адміністрації в чинну систему управління, а не її повну заміну.
• У грудні 2025 року уряд створив шість міських та селищних військових адміністрацій, а Президент призначив їхніх керівників. П’ять із цих адміністрацій сформовані в Синельниківському районі Дніпропетровської області – у Великомихайлівській, Маломихайлівській, Межівській, Покровській та Слов’янській громадах. У Донецькій області сформована Маріупольська міська військова адміністрація. Усі ці громади розташовані на територіях, куди потенційно може наближатися фронт чи які вже в окупації. У всіх шести випадках начальниками військових адміністрацій призначено чинних міських або селищних голів, обраних на місцевих виборах 2020 року. Така модель дає змогу зберегти безперервність управління на рівні громади, не втрачати довіру до місцевої влади та спиратися на досвід чинних керівників у період переходу до особливого режиму управління в умовах воєнного стану. Як свідчать попередні дослідження KSE, такі призначення є типовими, адже близько 30% начальників міських ВА раніше обіймали посаду голови відповідної громади, тоді як приблизно 60% призначених мали попередній досвід роботи в системі місцевого самоврядування як міські голови, їхні заступники або керівники виконавчих органів. 

Фінансовий стан громад: тенденції 2025 року

• За 10 місяців 2025 року порівняно з таким самим періодом 2024 року (в цьому розділі порівняння стосуються саме цього періоду) доходи загального фонду місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) виросли на 16,5%, що перевищує індекс інфляції – 10,9% (жовтень 2025 до жовтня 2024). Станом на 1 листопада надходження становили 292,82 млрд грн. В 13 областях надходження місцевих бюджетів (без трансфертів) виросли більше від середнього показника по Україні.

• ПДФО традиційно становить найбільшу частку в структурі доходів загального фонду місцевих бюджетів (без трансфертів) – 56,3%. Обсяг надходжень від цього податку за 2025 рік склав 164,74 млрд грн (+17%). Передусім це пов’язано зі зростанням середньої заробітної плати. Згідно з даними work.ua, зарплата з січня по жовтень 2025 року виросла на 16,8% (з 22 500 грн в січні до 26 300 грн в жовтні, що вище, ніж прогнозувалося при розробці бюджету на 2025 рік – 24 389 грн). За інформацією НБУ, складна безпекова ситуація також чинила значний тиск на ринок праці, що обмежувало ділову активність та підтримувало високі темпи зростання зарплат у приватному секторі. Це спричинило зростання податкової бази для сплати ПДФО та військового збору. Згідно з дослідженнями, пошук працівників у 2025 році залишається значною проблемою для бізнесу.
• Другим за обсягом у структурі доходів загального фонду (без трансфертів) є єдиний податок з часткою 17,7%. Надходження від нього виросли на 12% у порівнянні з 2024. Цьому сприяло в тому числі збільшення кількості платників. Так, за даними YouControl.Market, у 3 кварталі 2025 року зареєстровано 77,4 тис. нових ФОП. Це найвищий квартальний показник реєстрацій щонайменше за останні два роки. Припинень ФОП залишилося майже стільки ж, скільки в минулому кварталі, – близько 52,2 тис. (на 0,4% менше, ніж у другому кварталі). Таким чином, на кожні 100 реєстрацій припало лише 67 припинень, що забезпечило значний чистий приріст кількості підприємців. Зростання кількості ФОПів може бути наслідком застосування схем з ухилення від оподаткування великого та середнього бізнесу через єдиний податок. Проте активні дискусії щодо однієї з умов програми з МВФ про запровадження обов’язкового ПДВ для ФОПів з оборотом понад 1 млн грн з 2027 року створюють ризики збільшення кількості випадків закриття ФОП, а відтак менших надходжень у бюджети громад.
• Надходження плати за землю становили 32,2 млрд грн,(+14,4% до 2024 року). Плата за землю є обов’язковим платежем у складі податку на майно та включає земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності. Надходження виросли за рахунок підвищення коефіцієнта індексації нормативно-грошової оцінки землі з початку року на 12% та пожвавлення аукціонів із оренди державних та комунальних земель.
• Фактичні надходження податку на нерухоме майно збільшились порівняно з відповідним періодом минулого року на 17,3% до 10,3 млрд грн. Це зростання пов’язане з підвищенням мінімальної заробітної плати, яка станом на 1 січня 2025 року була на 12,7% вищою, ніж роком раніше (МЗП використовується для розрахунку податку для юридичних осіб), а також із тим, що фізичні особи сплачують податок за 2024 рік, коли мінімальна зарплата також виросла порівняно з 2023 роком (на 6%). 
• Акцизного податку надійшло 25,7 млрд грн (+34,2% або 6,54 млрд грн до 2024 року), що пов’язано із загальною інфляцією та зростанням ставок акцизів. Також було удосконалено механізм адміністрування акцизного податку – у тестовому режимі з березня 2025 року запроваджено електронні акцизні марки, які стануть обов’язковими у 2026 році.

• У 2025 році Уряд перерахував міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам на 7% більше, ніж за аналогічний період 2024 року, а базової дотації – на 9,2%. Додаткової дотації для ОМС, що зазнали негативного впливу у зв’язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації, за 10 місяців надійшло на 29,1% менше, ніж торік. Зниження пов’язане зі зміною методики розрахунку такої додаткової дотації: у 2025 році втрати доходів громад порівнюються не з урахуванням трьох років (2021-2023 рр.) тобто з довоєнним та початком війни періоду, коли доходи були вищими, а з уже зниженими показниками 2024 року. Крім того, з формули прибрали індексацію на зростання мінімальної заробітної плати. У 2025 році її розподіл здійснюється щоквартально на основі фактичних втрат доходів (ПДФО, податку на майно, єдиного податку). 
• Загальний обсяг видатків територіальних громад збільшився на 18,3% порівняно з минулим роком – до 422,58 млрд грн. Зокрема видатки загального фонду були на 17,6% більшими, ніж у відповідний період 2024 року, видатки спеціального фонду – на 22%. Основними напрямами видатків бюджетів територіальних громад у 2025 році є:

1. фінансування бюджетних установ – 59% (видатки на освіту – 45,1%, охорону здоров’я – 3,6%, соціальний захист та соціальне забезпечення – 6,5%, духовний та фізичний розвиток – 3,8%), 
2. органи місцевого самоврядування у загальній структурі видатків займають 12,2%, 
3. житлово-комунальне господарство – 10,7%, 
4. економічна діяльність – 7,4% 
5. міжбюджетні трансферти – 8,4% (+74,9% до минулого року, що пов’язано із відновленням перерахування реверсної дотації до державного бюджету в 2025 році, а також спрямуванням коштів громадами на підтримку ЗСУ). 

• У загальній структурі місцевих бюджетів поточні видатки становлять 85,4% або 360,73 млрд грн (+18,6% до відповідного періоду 2024 року). Капітальні видатки займають 14,6%. Фактично місцеві бюджети за десять місяців року профінансували 61,85 млрд грн капвидатків (на 16,6% більше, ніж торік).

Управління публічними інвестиціями: прогрес, виклики та перші результати

• 2025 рік став для територіальних громад періодом одночасного впровадження двох системних змін – повернення середньострокового бюджетного планування та запуску реформи управління публічними інвестиціями (PIM). Пілотний характер реформи, стислі строки та несвоєчасне затвердження підзаконних актів з боку центральних органів влади призвели до значної невизначеності щодо практичних кроків на місцевому рівні. Водночас реформа актуалізувала питання якості стратегічного планування громад, оскільки саме воно має стати основою для інвестиційних рішень у новій логіці PIM.
• Станом на кінець 2025 року більшість територіальних громад формально інтегровані в систему PIM: протягом року оновлено 22 регіональні стратегії, близько 95% громад завершили або майже завершили розробку власних стратегій розвитку відповідно до державної політики. За даними Мінрозвитку, у 1 146 територіальних громадах створені місцеві інвестиційні ради; 975 громад мають середньострокові плани публічних інвестицій, 487 громад перебувають на етапі експертної оцінки інвестиційних проєктів та програм для формування єдиного проєктного портфеля, а в 401 громадах єдиний проєктний портфель громад і регіонів уже схвалено. Загалом близько 80% громад залучені до нової системи управління публічними інвестиціями.
• Основні виклики впровадження реформи управління публічними інвестиціями на рівні громад:

1. складність визначення граничних обсягів публічних інвестицій та їхніх джерел, особливо в частині державного бюджету і міжнародної допомоги (нерозуміння керівниками місцевих фінансових органів логіки визначення «прогнозних сум” з інших джерел, ніж місцевий бюджет);
2. практична неузгодженість вимоги Бюджетного кодексу щодо спрямування не менше 70% інвестицій на «розпочаті” проєкти в умовах першого року застосування нової системи;
3. неможливість коригування середньострокового плану публічних інвестицій після його затвердження протягом бюджетного року;
4. обмеження граничними показниками, які не дозволяють перевищувати визначені обсяги інвестицій у межах окремих пріоритетних напрямів;
5. складна методологія пріоритизації інвестиційних проєктів і, як наслідок, ускладнення бюджетного планування;
6. дискреція ОМС під час віднесення окремих капітальних видатків до публічних інвестицій, зокрема у сфері відновлення пошкоджених об’єктів (так, громади можуть не відносити капітальні ремонти до інвестиційним проєктів, проте якщо майно зруйноване російською армією, його відбудова буде інвестиційним проєктом. Однак, громада не може запланувати такі проєкти заздалегідь);
7. інституційна та кадрова слабкість малих громад, включно з відсутністю стратегій розвитку та відповідальних за PIM осіб;
8. нестача практичної експертизи з оцінки попередніх техніко-економічних обґрунтувань;
9. подеколи недостатня залученість головних розпорядників коштів та ініціаторів проєктів до постійної роботи в системі DREAM;
10. надмірна концентрація функцій управління публічними інвестиціями на одній посадовій особі в громаді, в якій недостатньо кадрового потенціалу та/або структура виконавчих органів сформована таким чином, що більшість місцевих та державних політик виконує один головний розпорядник коштів (виконавчий комітет).

• Уряд разом з експертним середовищем працює над системним усуненням виявлених проблем. На розгляді перебуває низка проєктів нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання частини зазначених проблем та уточнення процедур практичної імплементації реформи (наприклад, законопроєкт щодо доопрацювання нормативної бази, зокрема про методичні рекомендації для пріоритизації переліку публічних інвестиційних проектів та програм для територіальних громад і про довгострокові бюджетні зобов’язання). За даними Мінфіну, реформа ПІМ реалізована на 35%, тож для закінчення реформи потрібно ухвалити ще багато нормативних актів. Це важливо, оскільки реформа управління публічними інвестиціями має значення не лише для підвищення ефективності поточних інвестиційних рішень, а й як інструмент розбудови інституційної спроможності якісного стратегічного планування капітальних видатків. Така спроможність матиме критичне значення у середньостроковій перспективі – зокрема в умовах набуття Україною членства в ЄС та отримання доступу до структурних фондів і інших фінансових програм Європейського Союзу.

Підсумки 2025 року показують, що система місцевого самоврядування загалом адаптувалася до умов затяжної війни, однак її подальша стійкість напряму залежить від якості державних рішень. Відкладені питання фінансової бази громад (зокрема узгодження повноважень із відповідним фінансовим ресурсом на їх реалізацію), оновлення бюджетного вирівнювання та практичної імплементації реформ обмежують потенціал розвитку навіть за зростання доходів громад. Надалі без переходу до системних, передбачуваних правил громади ризикують надовго залишитися в режимі реагування на кризи та очікування майбутньої реконфігурації (імовірно, укрупнення громад). Водночас за умови чіткої державної політики й доступу до інвестиційних інструментів саме громади можуть стати ключовими майданчиками відновлення та реальної європейської інтеграції України.