Важливі законопроєкти. Випуск 53: оновлений Цивільний кодекс, скринінг інвестицій та контроль за рішеннями місцевої влади

Оновлений Цивільний кодекс: цифрові права, онлайн-договори, право на забуття і ризики для свободи слова

Законопроєкти 14056 і 14057 пропонують нову редакцію перших двох книг (загалом їх шість) Цивільного кодексу України — про загальні положення та особисті права. Більшість змін осучаснюють старі норми. Вони стосуються цифрової власності, інтернету, нових форм договорів, захисту приватності та автоматизації правовідносин. Але деякі положення викликали гостру критику з боку журналістів, правозахисників та експертів.

Одна з найбільш обговорюваних норм — нове визначення недостовірної інформації. Згідно з проєктом, інформація вважається недостовірною, якщо вона порушує презумпцію невинуватості (ст. 277), тобто те, що не можна публічно називати людину винною без вироку суду. Також проєкт пропонує правило, що оціночні судження не підлягають доведенню (ст. 277), але якщо вони завдали моральної шкоди, особа може вимагати моральну компенсацію (ст. 280). Це дає підстави для нової хвилі судових позовів до журналістів, блогерів або будь-кого, хто публічно висловив негативну думку про певну особу. Крім того, як і зараз, в проєкті 14057 є можливість превентивної заборони публікацій — особа або орган влади може звернутися до суду ще до виходу матеріалу, щоб заборонити його оприлюднення (ст. 278, 279). Це стосується випадків, коли особа вважає, що її особисті права можуть бути порушені. Такі положення зараз стосуються інформації, що оприлюднюється в газеті, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі, але законопроєкт поширює їх на цифрові платформи — соцмережі, сайти, блоги, відеохостинги. 

Оновлення також стосується особистих прав у цифровому просторі. Людина має право вимагати видалення інформації про себе, якщо вона недостовірна, застаріла, більше не становить суспільного інтересу або порушує права особи («право на забуття», ст. 302-2). В українських умовах є побоювання, що це може бути використано для видалення критичних матеріалів про публічних осіб навіть якщо вони містять достовірні факти.

Важлива новація — визнання цифрових об’єктів власності. Якщо раніше в законі не було чіткого визначення, чи можна володіти акаунтом, криптовалютою, електронним фото або доменом, то тепер ці об’єкти офіційно визнаються власністю (ст. 177-5). Людина зможе передати їх у спадщину, продати або вимагати захисту через суд. 

Суттєво розширено право на захист зображення, голосу, імені, псевдоніма — ці елементи визнаються складовими особистих прав. Їх використання без згоди власника, особливо в медіа, соцмережах чи рекламі, може вважатися порушенням (ст. 294-3, 300–302, 306-1, 306-3, 306-4).

Також пропонуються нові форми компенсації моральної шкоди — наприклад, можливість публічного вибачення, спростування (ст. 277), право на відповідь (ст. 277-1) та примирення (ст. 277-2). У деяких випадках, незалежно від того, чи доведена провина журналіста, людина має право вимагати опублікувати в той самий спосіб, якою була розповсюджена інформація, свою версію подій у відповідь на згадку про неї. Це положення може суттєво вплинути на роботу журналістів, бо означає обов’язок надати слово навіть тим, кого згадали побіжно, якщо вони вважають, що їхні права зачеплено.

Закон про скринінг прямих іноземних інвестицій

Законопроєкт 14062 пропонує впровадити в Україні механізм скринінгу іноземних інвестицій, тобто спеціальну перевірку їхнього впливу на національну безпеку. Скринінг означає, що іноземний інвестор перед укладенням угоди про купівлю частки в компанії чи отримання контролю над нею має подати документи до Мінекономіки. При Мінекономіки уряд має створити спеціальну Комісію з оцінки впливу іноземних інвестицій, яка оцінюватиме ризики й аналізуватиме структуру власності інвестора. До роботи Комісії обов’язково залучатимуть представників Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Міністерства закордонних справ, а також представників секторальних органів у сфері захисту критичної інфраструктури. 

Скринінг проводитиметься не для всіх інвестицій, а для тих, що стосуються критичної інфраструктури, підприємств, які працюють із товарами військового призначення чи подвійного використання, компаніями, що користуються стратегічними видами корисних копалин. Перевірка буде обов’язковою, якщо інвестор намагається отримати понад 25% голосів у статутному капіталі підприємства, що працює у галузі з переліку вище, можливість призначати виконавчі органи чи обирати більшість у наглядовій раді або ж планує придбати майно підприємства вартістю понад 10% його активів.

Закон встановлює строки для такої перевірки: Мінекономіки має розглянути запит інвестора упродовж 90 днів. Після розгляду інвестор отримає погодження, погодження з умовами (наприклад, із меншим обсягом інвестицій) або відмову. Після погодження інвестиція підлягатиме моніторингу — Мінекономіки відстежуватиме зміни в структурі власності інвестора та виконання умов угоди, а всі дані вноситимуться до Реєстру іноземних інвесторів.

У разі порушень умов інвестиційної угоди закон передбачає санкції: позбавлення права голосу і дивідендів, визнання угод недійсними, штраф у розмірі 50% обсягу інвестицій. 

Контроль за рішеннями місцевих рад, створення кадрового резерву для голів райдержадміністрацій

Сьогодні законодавством не передбачено перевірку законності нормативно-правових актів обласних, сільських, селищних, міських та районних рад. Якщо рада ухвалює незаконне рішення або рішення, яке порушує чиїсь права, цей акт може бути оскаржений у судовому порядку. Законопроєкт 14048 передбачає, що уряд визначить державний орган, який перевірятиме законність нормативно-правових актів обласних рад (решту рад перевірятиме місцева адміністрація), зокрема чи не порушують вони закон, чи не були ухвалені з перевищенням повноважень або з порушенням процедури. На перевірку проєктом надається 60 днів з моменту прийняття рішення. У разі виявлення проблем або порушення законодавства державний орган або місцева адміністрація протягом трьох днів з моменту виявлення вимагатиме від ради виправити порушення (на це дається 20 днів). Якщо порушення не були усунуті, можна звертатися до суду із вимогою скасувати акт. Крім того, цей орган або місцева адміністрація зможе зупиняти дію рішень, які несуть загрозу порушення територіальної цілісності, з одночасним зверненням до суду про скасування цього рішення.

Також проєкт змінює порядок призначення голів райдержадміністрацій. Замість однієї кандидатури тепер голова облдержадміністрації подаватиме до уряду три кандидатури, які уряд вноситиме на розгляд Президента. Щонайменше двоє кандидатів мають бути з кадрового резерву. Резерв формуватиметься на основі конкурсу, який проводитиме Комісія з питань вищого корпусу державної служби. Комісія вноситиме Кабінету Міністрів кандидатури, із яких уряд обиратиме людей для зарахування до кадрового резерву. Порядок організації резерву та професійного навчання осіб у ньому також затверджуватиме уряд.

Нові правила звільнення працівників і місцевих депутатів та розширення повноважень військових адміністрацій під час воєнного стану

Зараз працівника можна звільнити, якщо він більше ніж чотири місяці не з’являється на роботі без пояснень. Законопроєкт 14063 пропонує додаткову підставу — якщо з працівником неможливо зв’язатися понад шість місяців або невідомо, де він перебуває. 

Зараз трудовий договір можна призупинити максимум на 90 днів, якщо через бойові дії чи окупацію роботодавець і працівник не можуть виконувати свої обов’язки. Законопроєкт пропонує залишити ті самі підстави, але дозволити призупиняти дію трудового договору на весь період воєнного стану. Якщо роботодавець через війну втратив доступ до майна чи підприємства і не може забезпечити працівників роботою, він зможе розірвати трудовий договір.

Зараз роботодавець має повністю розрахуватися з працівником, робоче місце якого розташоване на тимчасово окупованих територіях, у день звільнення. Законопроєкт дозволяє робити це пізніше — після звільнення тимчасово окупованої території. 

Внутрішньо переміщені особи вже можуть розірвати трудовий договір через центр зайнятості, якщо не можуть повернутися до попереднього місця роботи. Законопроєкт додає, що це право отримають і ВПО-пенсіонери.

Зараз начальник військової адміністрації не має права звільняти посадовців місцевого самоврядування. Законопроєкт пропонує надати йому таке право: він зможе достроково припиняти повноваження та звільняти посадових осіб місцевого самоврядування й працівників апарату ради та виконкому, а також затверджувати тимчасову структуру ради на період воєнного стану.

Законопроєкт пропонує нові правила звільнення й для депутатів місцевих рад. Зараз депутат не може скласти мандат лише за своєю заявою — потрібно рішення ради. Законопроєкт пропонує під час воєнного стану дозволити депутату подавати заяву про складання повноважень, після чого начальник військової адміністрації протягом 10 днів зобов’язаний припинити його мандат.

Нові правила встановлення індивідуальних теплових пунктів у будинках із централізованим опаленням

Законопроєкт 14067 описує процедуру встановлення Індивідуальних теплових пунктів (ІТП) для багатоквартирних будинків (законопроєкт не стосується приватних, дачних будинків та малих двоквартирних будівель). ІТП — це спеціальне обладнання, яке встановлюють у будинку або біля нього. Воно підключається до центральної тепломережі та дозволяє регулювати кількість і температуру тепла та гарячої води, що подається до будинка. 

Зміни передбачають, що всі житлові та нежитлові будівлі, під’єднані до централізованого теплопостачання, мають бути обладнані ІТП, якщо це технічно можливо й економічно виправдано (технічну можливість та економічну доцільність визначатимуть спеціальні комісії, створені місцевими органами влади). Встановленням ІТП можуть займатися як власники будинку, так і теплопостачальні організації (в такому разі відповідні витрати будуть включені до тарифів) чи місцева влада. 

Завдяки ІТП мешканці будинку зможуть регулювати споживання тепла (наприклад, зменшувати нагрів під час теплої погоди) й відповідно економити. 

Уточнення порядку розірвання договорів оренди землі та підстав для припинення права власності

Зараз закон дозволяє розривати договір оренди землі через суд, якщо одна зі сторін не виконує обов’язки за договором або якщо об’єкт оренди знищено чи пошкоджено. Проте закон не деталізує, як суд має враховувати об’єкти нерухомості на ділянці.

Законопроєкт 14076 доповнює ці положення. У разі розірвання договору суд повинен з’ясувати, чи є на ділянці нерухомість або багаторічні насадження у власності орендаря. Якщо такі об’єкти є, суд вирішує, як саме припинити договір, у який строк і чи треба орендарю повернути землю до попереднього стану. Якщо повернення до попереднього стану заборонено законом або занадто дороге, суд може зобов’язати або власника землі викупити майно орендаря або навпаки — орендаря викупити землю під своєю нерухомістю.

Законопроєкт 14075 уточнює підстави для судового розірвання договору. Відтепер систематична несплата орендної плати — тобто два і більше випадки — буде вважатися підставою для розірвання договору. Недоплата, тобто коли платіж зроблений, але в меншому розмірі, може стати підставою для розірвання, якщо суд визнає її істотним порушенням. 

Законопроєкт 14074 доповнює Земельний кодекс новою підставою для припинення права власності на землю. Якщо власник двічі або більше разів не виконує припис державного органу з усунення порушень використання землі не за цільовим призначенням, це може стати підставою для припинення його права власності та переходу ділянки у власність держави або територіальної громади — залежно від того, який орган ініціював вилучення та до якої категорії належить земля.