Важливі законопроєкти. Випуск 57: спільні закупівлі ліків з ЄС, нові правила працевлаштування іноземців і захист переселенців

Якщо частину цих проєктів ухвалять, Україна зможе спільно з ЄС закуповувати ліки та вакцини під час надзвичайних ситуацій, а польський державний банк BGK отримає можливість напряму кредитувати українські державні та приватні проєкти. Ще одна ініціатива стосується обов’язкової доступності телепрограм і онлайн-відео для людей з інвалідністю. Окремий блок змін стосується іноземців та осіб із кількома громадянствами: запроваджується єдиний дозвіл на проживання й роботу, а також заборона обіймати державні посади для власників паспортів інших держав (за винятком примусово паспортизованих на окупованих територіях). Ще кілька законопроєктів пов’язані з війною: пропонується обмежити виїзд за кордон для заброньованих на 45 днів працівників критичних підприємств та дати судам можливість пом’якшувати покарання за окремі військові злочини, як-от самовільне залишення частини чи дезертирство.

Україна зможе спільно з ЄС закуповувати ліки та вакцини для захисту здоров’я

Законопроєкт 0354 про ратифікацію Договору про спільні закупівлі дозволить Україні приєднатися до механізму ЄС, за яким країни разом купують вакцини, ліки, засоби захисту та інші медичні товари під час надзвичайних ситуацій — наприклад, пандемій або дефіциту препаратів. Це дає змогу швидше отримати необхідні засоби й зазвичай за нижчою ціною, бо закупівля проводиться великими партіями для всіх учасників.

Щоб приєднатися до конкретної закупівлі, Україна має дотримуватися спільних правил: погодити з іншими країнами умови тендеру, надати необхідну інформацію (скільки товару їй потрібно, на яку суму, до яких термінів та за яких умов), дотримуватись єдиних процедур, визначених Єврокомісією, і не проводити паралельних закупівель того самого товару. Всі ці умови узгоджуються в межах спільного керівного комітету, до якого Україна делегуватиме свого представника.

Договір також визначає, як країни вирішують можливі суперечки між собою спершу через переговори, а якщо це не спрацює — через арбітраж або суд ЄС.

Ратифікація угоди про роботу польського державного банку BGK в Україні

Законопроєкт 0355 пропонує ратифікувати міжнародну угоду, яка дозволяє польському державному банку BGK (Bank Gospodarstwa Krajowego) офіційно працювати в Україні. Без цієї угоди банк не може надавати фінансову допомогу напряму українським установам, бо чинне законодавство цього не передбачає. Після ратифікації угоди BGK зможе надавати уряду, місцевим органам влади, держпідприємствам і приватним компаніям кредити, гранти, гарантії, а також технічну підтримку (наприклад, навчання, консультації, підготовка проєктної документації). Банк також зможе видавати гарантії українським банкам — якщо такий банк профінансує проєкт, BGK покриє витрати в разі неповернення коштів.

Угода надає BGK спеціальні умови: його діяльність в Україні вважається транскордонною — вона здійснюється з головного офісу в Польщі, а не через українську фінансову установу. Тому BGK та його представництво не матимуть статусу банку або іншої фінансової установи в Україні, а отже, на них не поширюватимуться вимоги, передбачені для банків, що працюють за українським законодавством. BGK не потрібно буде отримувати банківську ліцензію чи дотримуватись інших регуляторних норм, які застосовуються до українських банків. При цьому BGK щороку подаватиме Уряду України звіт про свою діяльність в Україні в межах цієї Угоди — з узагальненою інформацією про реалізовані проєкти, обсяги фінансування, напрями використання коштів та досягнуті результати, з дотриманням принципу банківської таємниці.

Запровадження обов’язкових правил доступності телепрограм і відеоконтенту для осіб з інвалідністю

Законопроєкт 14202 стосується всіх компаній і установ, які поширюють відеоконтент — фільми, телепередачі, новини, програми, серіали, ток-шоу тощо — в електронному вигляді через телебачення або онлайн-платформи. Це телеканали, стримінгові сервіси (на кшталт Megogo чи SWEET.TV), YouTube-канали, онлайн-кінотеатри, місцеві муніципальні мовники та ін. Законопроєкт не поширюється на аудіальні медіа – радіостанції, подкасти, аудіосервіси типу SoundCloud. Законопроєкт також не стосується текстових і друкованих ЗМІ.

Він вимагає робити відеопрограми доступними для осіб з інвалідністю. Йдеться насамперед про людей із порушенням слуху (яким потрібні субтитри або переклад жестовою мовою) та з порушенням зору (яким потрібен звуковий опис подій, так звана аудіодискрипція або тифлокоментування, наприклад диктор між діалогами говорить: «Чоловік/жінка мовчки заходить до кімнати й сідає на стілець, посміхається»).

Кожен теле- або онлайн-канал має поетапно збільшувати кількість програм, адаптованих для осіб з інвалідністю, щоб поступово досягти 90% доступного контенту. Для цього кожен мовник повинен розробити план дій — документ, у якому буде чітко зазначено, які програми будуть адаптовані, в який спосіб, у який строк і в якому обсязі. План має бути опублікований на сайті компанії та наданий Національній раді з питань телебачення і радіомовлення. 

При цьому всі мовники керуватимуться єдиними обов’язковими правилами, які затвердить Національна рада. Ці правила визначатимуть, як саме здійснювати адаптацію (субтитри, жестова мова, аудіодискрипція), які технічні вимоги до розміру субтитрів, де їх розміщувати на екрані, які формати дозволені тощо. Нацрада визначатиме строки виконання планів, порядок інформування про них, а також звільнення від деяких вимог для специфічних мовників (наприклад, тих, хто транслює виключно за кордон чи лише мовні курси).

Згідно із законопроєктом, соціальна та політична реклама також має бути доступною для осіб з інвалідністю. Звичайна комерційна реклама до переліку обов’язкових адаптованих матеріалів не входить.

Окремі положення стосуються Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) —  Суспільного телебачення. Нині вона зобов’язана транслювати не менше 5% адаптованих програм щодня у проміжку часу з 7 до 22 години. Законопроєкт залишає цю норму, але конкретизує, що доступними мають бути передусім новини й інші важливі передачі, передбачені в плані дій. 

Для державної Мультимедійної платформи іномовлення України, яка транслює програми для іноземної аудиторії, також запроваджується нова норма: вона має забезпечити доступність частини своїх програм для осіб з інвалідністю. Цю вимогу раніше прямо не закріплювали в законі. 

Водночас із закону виключають норму про те, що нагляд за таким мовником здійснює окремий уповноважений орган, оскільки доступність відеоконтенту контролюватиме Національна рада.

Запровадження єдиного дозволу на проживання та працевлаштування іноземців в Україні

Законопроєкт 14211 змінює порядок працевлаштування іноземців та осіб без громадянства в Україні. Замість двох окремих документів — дозволу на використання праці іноземців та посвідки на тимчасове проживання — Державна міграційна служба (ДМС) надаватиме один документ: єдиний дозвіл на тимчасове проживання і працевлаштування. Цей дозвіл стане підставою для видачі посвідки та дозволить перебувати і працювати в Україні одночасно.

Отримати такий дозвіл зможуть іноземці, які отримали від українського роботодавця пропозицію обійняти певну посаду. Іноземці подаватимуть заявки через Єдиний державний вебпортал працевлаштування іноземців, який адмініструватиме Державна служба зайнятості (ДСЗ). ДСЗ  матиме 30 днів, щоб перевірити інформацію і передати її міграційній службі, яка ухвалюватиме рішення про надання або відмову у видачі дозволу.

Після отримання дозволу особа матиме три місяці для в’їзду в Україну, укладення трудового договору та оформлення посвідки на тимчасове проживання. У разі розірвання контракту іноземець матиме ще три місяці для пошуку нового роботодавця. Якщо він не знайде роботу за цей час, ДМС відкличе дозвіл. Інші підстави відкликання дозволу — вирок суду за кримінальним правопорушенням, загроза національній безпеці чи громадському порядку, рішення про депортацію або заборону в’їзду в Україну, а також зміна статусу особи (наприклад, отримання громадянства України чи статусу біженця). Крім того, ДМС може відкликати дозвіл, якщо роботодавець протягом двох місяців після початку трудових відносин не сплачує єдиний соціальний внесок. Рішення про відкликання надсилається іноземцю та роботодавцю в електронному вигляді протягом трьох робочих днів. Таке рішення можна оскаржити в адміністративному порядку або через суд. 

Іноземець має повідомляти міграційну службу про будь-які зміни у трудових відносинах, особистих даних або умовах працевлаштування. 

Обмеження на зайняття державних посад для осіб із громадянством інших держав

Законопроєкт 14230 пропонує заборонити обіймати посади в державних та місцевих органах влади, Збройних Силах, правоохоронних органах, політичних партіях людям, які мають громадянство (підданство) іншої держави — тобто тим, хто не відмовився від іноземного громадянства після набуття українського, зберігає другий паспорт, приховує наявність іншого громадянства. У разі виявлення іноземного громадянства особу потрібно звільнити з такої посади. 

Заборона не поширюється на множинне громадянства, визнане за законом «Про громадянство України». Його норми стосуються тих, хто автоматично набув кількох громадянств за народженням, отримав громадянство України у спрощеному порядку, як громадянин країн ЄС або інших союзних держав тощо). Люди з визнаним множинним громадянством зможуть обіймати посади у органах влади, однак з обмеженнями. Для них лишатимуться закритими керівні посади, а також пов’язані з доступом до держтаємниці, кібербезпекою, управлінням персональними даними, мобілізацією, місцевими містобудівними програмами, управлінням комунальним майном тощо. 

Ще один виняток передбачено для українців з окупованих територій, які примусово набули російське громадянство. Вони зможуть обійняти посади в органах влади після проходження спеціальної перевірки СБУ, Нацполіції чи інших державних органів, яка включає зокрема психофізіологічне дослідження з використанням поліграфа. Відмова від перевірки прирівнюється до відмови від зайняття посади. Порядок перевірки визначить Кабінет Міністрів України. 

Обмеження виїзду з України для працівників критичних підприємств, заброньованих на 45 днів

У жовтні 2025 року парламент ухвалив закон, який дозволяє підприємствам, що мають критичне значення для оборони, економіки або життєдіяльності країни, тимчасово бронювати військовозобов’язаних працівників, які порушили правила військового обліку. Це можуть бути особи без військово-облікових документів, ті, хто не став на облік, не оновив персональні дані або перебуває в розшуку за порушення мобілізаційного законодавства. Їх бронюють на строк до 45 днів — це свого роду випробувальний період, щоб людина могла усунути порушення. Після цього вона може отримати бронювання на загальних умовах на більший термін. Ці зміни набирають чинності 4 грудня 2025 року.

Законопроєкт 14210 пропонує тимчасово обмежити право виїзду з України саме для таких осіб. Якщо військовозобов’язаний працівник критичного підприємства отримав тимчасове 45-денне бронювання, то йому не дозволятимуть перетинати державний кордон. Заборона триватиме поки працівник не наведе лад з документами й не буде переброньована належним чином.

Цей крок спрямований на те, щоб уникнути зловживань, коли людина оформляє тимчасове бронювання лише для виїзду з країни. Заброньовані на загальних підставах, як і зараз, зможуть виїжджати за кордон, наприклад, у відрядження. Нове обмеження стосується виключно тих, хто порушив правила військового обліку і отримав тимчасове бронювання на 45 днів для виправлення порушень.

Скасування заборони на м’якше покарання за окремі військові злочини

Законопроєкт 14213 пропонує дозволити судам призначати м’якше покарання або звільнення з випробувальним терміном у справах про окремі військові злочини. Йдеться про невиконання наказу, погрозу або насильство щодо начальника, самовільне залишення частини або місця служби, дезертирство, а також самовільне залишення поля бою чи відмову застосовувати зброю. Наразі суд не має права пом’якшувати покарання за ці діяння, якщо вони вчинені під час воєнного стану або бойових дій. 

Заборона виселення переселенців із місць тимчасового проживання під час воєнного стану

У законі «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зараз не прописано чіткої заборони на виселення внутрішньо переміщених осіб (ВПО) із місць тимчасового проживання (МТП) навіть якщо вони сплачують комунальні послуги. Через це переселенців можуть примусово виселяти, коли, наприклад, місцева влада виключає будівлю з переліку місць МТП.

Законопроєкт 14219 пропонує змінити ситуацію. Він забороняє органам влади, місцевого самоврядування і власникам приміщень виселяти переселенців із місць тимчасового проживання на період дії воєнного стану і ще шість місяців після його завершення. Такий захист надається за умови, що людина або хтось замість неї сплачує комунальні послуги за звичайними тарифами. Виняток — коли людина не з’являється у місці проживання понад 60 днів без попередження, крім випадків, якщо вона бере участь в обороні країни. Попри мету забезпечити ВПО житлом, законопроєкт може призвести до протилежного результату. Власники, що не готові здавати житло на невизначений термін без можливості розірвати договір оренди, можуть відмовитися від здачі житла внутрішньо переміщеним особам.