Антимонопольна політика. Частина 4. Вертикальні злиття

На відміну від горизонтальних, вертикальні злиття за своєю суттю не скорочують кількість конкурентів на будь-якому ринку. Крім того, справжнім успіхом економічної теорії в останні 50 років можна вважати, що економісти і органи правозастосування стали краще розуміти логічне обґрунтування і вигоди для суспільства від вертикальної інтеграції і, відповідно, вертикальних злиттів. Проте за певних умов вертикальні злиття можуть послабити конкуренцію і призвести до втрат для добробуту. Зокрема, як і за допомогою вертикальних контрактних обмежень, за допомогою вертикальних злиттів фірми, що володіють ринковою владою, можуть набути або зміцнити здатність захищати цю владу від конкуренції з боку інших фірм. У цьому сенсі найважливішим негативним наслідком вертикального злиття, як і у випадку з вертикальними обмеженнями, може стати зміцнення домінуючого або монопольного становища на ринку.

Уявімо компанію, яка має домінуюче становище на певному ринку продуктів. Припустимо, це сталь. Припустимо, що сталь — це товарний ринок у певній країні, наприклад в Україні. А тепер припустимо, що Україна — це географічний ринок для ринку продукту «сталь». Розглянемо реакцію домінуючого виробника сталі на загрозу виходу на український ринок нової фірми, наприклад, міжнародної сталеливарної компанії.

Одна з можливих стратегій фірми, яка має домінуюче становище, — провести злиття або підписати довгостроковий ексклюзивний договір з виробником сировини, необхідної для виробництва сталі, наприклад, залізної руди. У будь-якого виробника може бути маса причин, які підвищать конкурентоздатність та ефективність фірми, для злиття або укладання довгострокового контракту з одним зі своїх постачальників. Але припустимо, що ця залізорудна компанія — єдиний постачальник руди на українському ринку. Тоді вертикальне злиття між фірмою з домінуючим становищем на ринку сталі та компанією, яка володіє монополією на залізну руду, може ускладнити новому гравцеві виробництво сталі в Україні. Якщо новий учасник ринку не впевнений, що об’єднана фірма буде постачати залізну руду неінтегрованому конкуренту на тих самих умовах, що й інтегрованій “сестринській” компанії, то він почне шукати інші джерела поставок руди. А оскільки їх, як передбачає наша гіпотетична ситуація, ніколи раніше на цьому ринку не було, то поставки будуть або менш надійними, або дорожчими, або будуть програвати за якістю сировини. Відповідно, шляхом придбання постачальника сировини — вертикального злиття — домінуюча фірма ускладнить конкурентам вихід на ринок (або розширення бізнесу), зміцнивши своє домінуюче становище.

Щоправда, подібна стратегія не буде надто ефективною для запобігання виходу на ринок виробників, які розташовані за межами України і бажають постачати до неї сталь. Щоб захиститися від подібного виходу нового гравця на ринок, внутрішній виробник повинен буде провести вертикальне злиття зі збутовою фірмою, тобто оптовим продавцем або дистриб’ютором. Якщо сталь нескладно відвантажувати, наприклад, до українських портів Одеса чи Маріуполь, чи завозити через кордон із Польщею чи Словаччиною, але для ефективної конкуренції та обслуговування покупців потрібна розгалужена мережа складів сталі (іноді їх називають логістичними центрами), то можливою стратегією захисту для місцевого виробника може стати вертикальне злиття (або, знову ж таки, довгостроковий ексклюзивний контракт) із компанією, чия мережа складів сталі має домінуюче або монопольне становище. Якщо новий учасник ринку не впевнений, що об’єднана фірма буде надавати складські послуги неінтегрованому конкуренту абсолютно на тих же умовах, що й інтегрованій сестринській компанії, то він почне шукати інших постачальників послуг — наприклад, склади, які спеціалізуються на зберіганні будівельних матеріалів, а не сталі. Інакше його витрати з виходу на український ринок зростуть через необхідність будувати складську мережу. Тобто і в цьому випадку вертикальне злиття потенційно ускладнює вихід нового гравця — у цьому випадку потенційного імпортера — на ринок, і зміцнює домінуюче становище місцевого виробника.

Однак важливо знати, наскільки такий антиконкурентний сценарій вертикального злиття відповідає реальним фактам. У органів правозастосування США і ЄС немає формальних інструкцій з аналізу вертикальних злиттів. Але якщо уважно прочитати два попередніх абзаци, то можна переконатися, що багато його етапів аналогічні аналізу горизонтальних злиттів. Можна не надто турбуватися про потенційне зміцнення домінуючого положення компанії, поки незрозуміло, що це дійсно домінуюча фірма (в термінології американського законодавства — фірма, що має ринкову владу), і що вона може бути домінуючою лише на певному товарному чи географічному ринку. Тому у двох розглянутих вище сценаріях потрібно визначити товарний чи географічний ринок (або обидва відразу), а також ринкову частку і бар’єри для виходу нових учасників на ринок. Згадаймо заключну частину другого сценарію. Якщо розслідування показало, що існуючі мережі складів будівельних матеріалів можуть легко стати оптовими продавцями сталі, і якщо у цих мереж досить велике географічне охоплення, щоб імпортер ефективно конкурував із місцевим виробником сталі, то гіпотетична вертикальна угода місцевого виробника і мережі складів сталі насправді не зміцнить домінуючого положення місцевого гравця. А отже, оскаржувати угоду на цій підставі не можна.

Як і у випадку з аналізом горизонтальних злиттів, органи правозастосування та суди зазвичай розглядають ефективність, яку дає вертикальне злиття, і порівнюють її з потенційною шкодою від ослаблення конкуренції. Як ми згадували на початку цього розділу, за останні півстоліття економісти зрозуміли більшість важливих чинників ефективності: в результаті вертикального злиття двох незалежних фірм знижуються транзакційні витрати. Причина — міжфірмові ринкові транзакції перетворюються на внутрішньофірмові[2] . Крім того, вертикальне злиття двох компаній, які мають ринкову владу, може підвищити ефективність розподілу ресурсів, оскільки такі внутрішньофірмові транзакції здійснюються за граничними, а не середніми витратами[3].

Цікава особливість вертикальних злиттів з’ясувалася, коли ЄС приймав рішення блокувати злиття GE і Honeywell. Якщо пам’ятаєте, законність злиття відповідно до норм ЄС визначається залежно від того, чи гравець набуває (підсилює) своє домінуюче становище на ринку (в США, навпаки, мова йде про істотне послаблення конкуренції — SLC). Але що буде, якщо злиття дасть значне підвищення ефективності, але тільки для домінуючої фірми? За нормами США, істотне підвищення ефективності розглядається як перевага злиття, оскільки збільшується добробут виробника, і в багатьох випадках зростає також добробут споживача за рахунок зниження цін. (Навіть монополіст зазвичай вважає, що в його інтересах знизити ціну, якщо зменшилися витрати). За нормами ЄС, підвищення ефективності може розцінюватися як шкідливий чинник, якщо воно зміцнює домінуюче становище гравця на ринку. Навіть якщо в короткостроковій перспективі ціни знизяться, є побоювання, що в більш довгостроковій перспективі фірма, яка зміцнила домінуюче становище, буде ним зловживати. Ця проблема, схоже, єдиний серйозний предмет розбіжностей у правозастосуванні ЄС і США.

Висновок

Злиття найчастіше не шкодять конкуренції. Тому антимонопольні органи зазвичай дозволяють більшість таких угод, не блокуючи їх і навіть не проводячи поглибленого розслідування. Але за певних обставин і горизонтальні, і вертикальні злиття можуть послабити конкуренцію на певному ринку. Тому у більшості антимонопольних органів є право блокувати такі злиття або наполягати на структурних заходах щодо захисту конкуренції до затвердження угоди. Були часи, коли антимонопольне законодавство деяких країн не регламентувало злиття — наприклад, в США до Закону Клейтона або в Аргентині в 1990-х. Однак, коли ставало зрозуміло, що це серйозна вада, яка заважає органам правозастосування захищати конкуренцію на ринку, її зазвичай усували. Розумне застосування права в сфері злиттів, яке ґрунтується на економічній літературі, — важливий компонент режиму ефективного захисту конкуренції.

Примітки: