1 квітня парламент 286 голосами ухвалив законопроект 7176, який передбачає, що під час воєнного стану керівники та члени наглядових рад держпідприємств та держбанків, якщо буде відповідне рішення Кабміну, міністерства чи керівника банку, мають «невідкладно» прибути за юридичною адресою підприємства чи банку, інакше вони будуть звільнені.
У цьому немає жодної практичної необхідності, адже вже напрацьовані механізми ухвалення рішень онлайн. Більш того, для багатьох іноземців-незалежних членів наглядових рад фізично неможливо «невідкладно» прибути в Україну враховуючи відсутність авіаперельотів та ускладнення інших видів перевезень. І навіть якщо члени наглядової ради знаходяться в Україні, вони можуть не мати змоги прибути за місцем розташування підприємства.
Ухвалення закону фактично призводить до руйнування реформи корпоративного управління, яку Україна вибудовувала довгі роки та яку високо оцінили міжнародні партнери, включно з ОЕСР. Прикро, що для руйнації важливої реформи депутатам знадобилося лише 10 днів. Прикро, що навіть під час війни є депутати, які працюють на послаблення країни в інтересах певних олігархів.
Про що йдеться в законопроекті?
Він передбачає проведення моніторингу наявних або потенційних загроз національній безпеці України та у випадку їх виявлення вжиття заходів для нейтралізації їх впливу на діяльність держпідприємства чи держбанку. Втім, у законі немає визначення, що має містити відповідний моніторинг.
При цьому єдиним заходом із нейтралізації впливу загроз нацбезцпеці визначена обов’язкова присутність керівництва держпідприємств/ держбанків та представників наглядових рад на місці розташування підприємства / банку.
Під час війни та за умов уже напрацьованих механізмів ухвалення важливих рішень в режимі онлайн такі вимоги створюють невиправдані ризики для життя як керівництва підприємств, так і для членів наглядових рад. А це у свою чергу – ризики для безперервної діяльності підприємства.
Ба більше, створюючи такі додаткові ризики, ми не отримуємо додаткових переваг. Адже суть роботи менеджменту та наглядової ради – ухвалення оперативних та стратегічних рішень. Чому такі рішення потрібно ухвалювати під обстрілами, а не в безпеці – незрозуміло. Більш того, подібні збори наглядових рад можуть стати потенційною ціллю агресора.
Водночас незалежні члени наглядових рад, які є іноземцями, фактично матимуть надзвичайні перешкоди для виконання вимог закону. Отже, закон виглядає як спроба позбутися незалежних керівників підприємств та членів наглядових рад та замінити їх більш слухняними.
Довгі роки ми писали, що реформи в Україні потрібні не європейцям, не США, не МВФ і не «світовій закулісі». Реформи потрібні Україні та її громадянам. Бо це українці отримують неякісне лікування чи не отримують його взагалі, якщо є корупція в закупівлях ліків. Це українці не можуть отримати справедливу ціну за свою земельну ділянку, якщо немає ринку землі. Це українці оплачують палаци, яхти та літаки чиновників та наближених до них бізнесменів, якщо існує корупція у будь-якій сфері – на митниці, у податковій, у держзакупівлях.
З 2014 року Україна пройшла значний шлях до якіснішого та заможнішого життя українців. Реформами у банківському секторі та системою Prozorro без перебільшення захоплюється увесь світ. Антикорупційні реформи були повільнішими, але тим не менш достатніми, щоб отримати безвіз.
Реформа корпоративного управління була однією з найскладніших – через шалений опір груп впливу, які приватизували прибутки та націоналізували збитки державних підприємств. Тим не менш, на найбільших держпідприємствах та в усіх державних банках вдалося призначити кваліфікованих менеджерів, незалежні наглядові ради, налагодити процеси. Це принесло результати – якщо у 2015 році 100 найбільших держпідприємств отримали 43 млрд грн збитків (а в 2014 році – взагалі 119 млрд), то вже у 2017-2018 роках вони принесли багатомільярдні прибутки й сплатили відповідні дивіденди державі. Державні банки вже кілька років показують значні прибутки.
Джерело: дані Мінекономіки
Незважаючи на це, багато політиків не припиняли боротися проти реформи держпідприємств. За останні роки ми неодноразово перевіряли й спростовували твердження про те, що буцімто незалежні наглядові ради держпідприємств – неефективні, іноземці в них представляють інтереси інших держав, «світової закуліси» тощо. І якщо ви переконані, що незалежні наглядові ради – це зло – подумайте, можливо, це тому, що вас у цьому довго й емоційно переконували. У цьому документі ми зібрали 70 найбільш характерних цитат лише за 2020 та 2021 роки.
Зрозуміло, що все це неправда. Незалежні наглядові ради необхідні для того, щоб менеджмент підприємства діяв в інтересах акціонера – тобто держави, а, значить, усіх українців. Процедури конкурсного відбору для менеджменту та членів наглядових рад дозволили відібрати до них професіоналів світового рівня, і, що важливо, з бездоганною репутацією.
До того ж, якщо Україна подала заявку на членство до ЄС, потрібно наближати наше законодавство та практики до таких, які існують у Євросоюзі. А ухвалення подібних законопроєктів навпаки – віддаляє нас від вступу.
Скористатися війною, щоб повернути на державні підприємства та в державні банки «свій» менеджмент та відновити «звичні» схеми вимивання грошей із цих підприємств – це схоже на мародерство. Цей закон має отримати вето від Президента.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
