Віримо у крипту? Або як регулювати ринок криптовалют в Україні
Beta

Віримо у крипту? Або як регулювати ринок криптовалют в Україні

27 Червня 2022
FacebookTwitterTelegram
1543

У лютому 2022 року Верховна Рада ухвалила закон «Про віртуальні активи», який, серед іншого, регулюватиме обіг криптовалют. Хоча регулювання цього ринку потрібне, сам закон має низку серйозних вад, які розглядаємо нижче.

За останні кілька місяців ринок криптовалют втратив 1,6 трильйона доларів. Приголомшлива сума! Деякі спостерігачі вважають криптовалюту масовим шахрайством. Інші ж вірять, що криптовалюти – це наступна велика річ на фінансовому ринку. Ринок криптовалют окутаний таємницею, тому така какофонія не дивує, тоді як сама по собі волатильність не є проблемою. Досвідчені інвестори можуть розраховувати та приймати ризики навіть в ситуації обмеженої інформації. Однак це не стосується менш кмітливих інвесторів, яких можуть приваблювати потенційно високі прибутки. Як наслідок, ринок криптовалют може призвести до неприємностей, коли роздрібні інвестори триматимуть величезні позиції в криптовалютах, не розуміючи при цьому, які ризики вони на себе беруть. Справді, крах ринку житла в США в 2007-2008 рр. чітко продемонстрував небезпеку того, що звичайні люди, які беруть участь у бульбашці, гадають, що в цій грі неможливо програти. Це вимагає регульованого (або принаймні організованого) крипторинку. Але як це зробити, коли ринок криптовалют покликаний уникнути державного втручання?

Закон про віртуальні активи (ВА), проголосований українським парламентом та підписаний президентом Зеленським у лютому 2022 року, є спробою визначити правову природу ВА, створити нормативно-правову базу для криптосервісів та сприяти розвитку ВА. Незважаючи на те, що закон є кроком у правильному напрямку, він не забезпечує належного рівня захисту інвесторів, прозорості випуску ВА, рамок для постачальників послуг ВА, заходів із запобігання зловживаннями на ринку, чесності на ринку та конкуренції. Крім того, він не вирішує належним чином питання фінансової стабільності, особливо для стейблкойнів. Коротше кажучи, закон про ВА є незбалансованим і більш вигідним для гравців ринку/постачальників послуг, ніж для інвесторів.

Зважаючи на те, що криптовалютний ринок досі знаходиться на ранньому етапі свого розвитку, звідки можна знати, яка політика є прийнятною? Один зі способів оцінити лазівки в законі про ВА – це порівняти його із законодавством, яке розглядали чи ухвалювали інші країни. У цьому контексті засади регулювання в Європейському Союзі (ЄС) є природним орієнтиром з кількох причин. По-перше, ЄС відіграє провідну роль у регулюванні ІТ-сектору/фінтех-індустрії, тож Україна може покладатися на наявний досвід. По-друге, Європейська комісія рекомендувала надати Україні статус країни-кандидата до ЄС, і тому слід очікувати, що Україна узгодить свою нормативну базу із законодавством ЄС.

Комісія ЄС зокрема завершує розробку проєкту Правил регулювання ринків криптоактивів (Regulation of Markets in Crypto-Assets, MiCA). Метою MiCA є гармонізація європейських правил випуску та торгівлі різними типами криптовалютних токенів у рамках європейської Стратегії цифрових фінансів. Очікується, що правила ЄС наберуть чинності в 2023 році.

Між проєктом ЄС і Законом про ВА є низка відмінностей. Наприклад, Закон про ВА нечітко визначає поняття «віртуальні активи», воно не узгоджується з визначенням «криптоактивів» (КA) у MiCA. У Законі про ВА віртуальні активи поділяються на забезпечені та незабезпечені. На відміну від цього, MiCA містить детальнішу класифікацію, поділяючи криптоактиви на три підкатегорії, що відповідають більш конкретним вимогам:

  • «Токени з прив’язкою до активів» (asset-referenced tokens) мають підтримувати стабільну вартість шляхом прив’язки до кількох фіатних валют, товарів, криптоактивів чи кошика таких активів. Ці токени нерідко призначені для використання їхніми власниками як засіб платежу для купівлі товарів та послуг, а також як засіб збереження вартості.
  • Токени електронних грошей (e-money tokens) мають функції та регулювання, подібні до електронних грошей. Вони прив’язуються лише до однієї фіатної валюти, головне призначення якої — використовуватися як засіб обміну.
  • Криптоактиви, відмінні від токенів з прив’язкою до активів та е-токенів. До цієї категорії входять «Utility-токени», які надають цифровий доступ до товару чи послуги, доступної за технологією розподіленого реєстру (distributed ledger technology).

Ці відмінності важливі не лише для функціонування крипторинку, а й для фінансової стабільності України. Зокрема, Федеральна резервна система, Європейський центральний банк та Банк Англії нещодавно забили на сполох, що стейблкойни можуть становити ризик для традиційних фінансових систем. Щоб уникнути потенційних проблем у цьому сегменті, MiCA запроваджує різні рівні нормативних та авторизаційних вимог до різних типів токенів, і особливо жорсткі законодавчі вимоги до токенів електронних грошей. Так, регулятори можуть відмовити у видачі дозволу на випуск криптоактиву чи надання відповідних послуг, якщо такі послуги криптоактивів можуть становити серйозну загрозу фінансовій стабільності та монетарній політиці. На відміну від цього, Закон про ВА прямо забороняє використання ВА як засобу обміну, що штовхає гравців крипторинку в тінь.

Норми MiCA і Закону про ВА також суттєво відрізняються з точки зору обов’язків, які покладаються на емітентів криптоактивів. Зокрема, MiCA надає владним органам широкі повноваження з розслідування та накладення санкцій (у випадку України це Національний банк України (НБУ) та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР)), а також визначає механізми співпраці між органами влади). Наприклад, за порушення MiCA відповідними органами можуть накладатися значні грошові санкції в розмірі до 5 мільйонів євро або 3% від річного обороту для юридичних осіб або до 700 тис. євро для фізичних осіб. На відміну від цього, Закон про ВА передбачає покарання за ведення діяльності без одержання дозволу на сміховинно низькому рівні (119 тис. грн).

Що важливо, закон про ВА суперечить не лише MiCA, а й іншим законам України. Наприклад, визначення ВА як нематеріального блага, передбачене Законом про ВА, суперечить Цивільному кодексу України. Залишається незрозумілою сфера застосування Закону про ВА. Тобто законом не визначено, чи всі транзакції українців або в Україні підпадатимуть під дію Закону про ВА. Роль регуляторів за законом про VA створює потенційні конфлікти. Зокрема, закон передбачає, що НБУ здійснюватиме нагляд за віртуальними активами, забезпеченими валютними активами, тоді як НКЦПФР наглядатиме за всіма іншими ВА. Однак незрозуміло, хто контролюватиме гібридні інструменти (наприклад, ВА, забезпечені як валютою, так і цінними паперами). Нарешті, незважаючи на те, що НКЦПФР призначено головним регулятором ВА в Україні, Комісія не має інституційної спроможності регулювати ринок, бо її повноваження не відповідають вимогам до незалежного регулятора (як-от інституційна, персональна, фінансова, операційна незалежність).

Підсумовуючи сказане, Закон про ВА є важливою віхою, але потрібно набагато більше попрацювати над тим, щоб привести його у відповідність до еталону ЄС. Вочевидь, законотворці наразі зайняті російською війною в Україні, проте не потрібно винаходити велосипед. У дусі гармонізації  стандартів України зі стандартами ЄС український парламент може значною мірою слідувати засадам MiCA і в такий спосіб убити двох зайців: закрити прогалини чинного закону й використати це як сходинку на шляху вступу України до ЄС. Належне регулювання ринку криптовалют може підвищити довіру до системи, а отже – запропонувати нові можливості для ефективного розподілу ресурсів у країні.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний