Вплив мораторію на оцінку забезпечення майнових прав в Україні від Prindex

Протягом останніх трьох років ми були свідками безпрецедентних баталій за наші серця й розум між прихильниками та противниками скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель. Ці битви проходили і в парламенті, і в засобах масової інформації, а зараз тривають у Конституційному Суді. Існують докази того, що пропаганда та міфи значною мірою вплинули на громадську думку про земельну реформу (наприклад, Яка позиція у політичних партій щодо земельної реформи – і що чують виборці). Політики та лобісти намагалися перебільшувати ступінь загроз пов’язаних із ринком землі.

Нові дані Індексу захищеності прав власності опубліковані проектом Prindex дають нам унікальну можливість порівняти, як громадяни України оцінюють рівень захищеності своїх прав на землю, житло та інше нерухоме майно (ці права регулюють та захищають одні й ті самі норми та інституції, за винятком мораторію на продаж земель). Ці дані показують нам також, наскільки незахищено почуваються українці порівняно зі своїми сусідами з інших країн колишнього Радянського Союзу, мешканцями інших країн Східної Європи та інших країн з усталеними ринками землі.

У липні 2020 року проект Prindex опублікував результати репрезентативного опитування що було проведено в 140 країнах світу (включно з Україною). Опитування проводилося наприкінці 2019, саме в той час, коли в Україні дискутувався проект закону про ринок земель. Респондентів запитували, наскільки ймовірним є те, що вони втратять право на володіння чи користування житлом, землею та іншим майном проти своєї волі протягом наступних п’яти років. У кожній країні було опитано близько 1000 респондентів віком від 18 років.

Глобальна оцінка захищеності майнових прав базується на тому, що кожна особа має право на житло в тому чи іншому вигляді, що також відповідає одному з основних прав людини. У світі близько 60% житла пов’язано із земельною ділянкою (тобто до єдиного об’єкту власності входить земельна ділянка, на якій знаходиться будинок, і присадибна ділянка). Крім того, 18,5% дорослого населення планети мають інше нерухоме майно: окрему земельну ділянку, інший об’єкт житлової нерухомості чи комерційну нерухомість. В Україні 55% респондентів відповіли, що їхня житлова нерухомість «прив’язана» до землі (на яку не впливає мораторій); 16% повідомили про те, що мають іншу нерухомість, окрім основного житла. Ці цифри близькі до середніх цифр серед інших країн колишнього Радянського Союзу. Для порівняння, 6,9 млн. осіб (16% українського населення) володіють правами на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (паї), які в опитуванні Prindex позначаються як «інше майно».

У питанні захищеності права власності Україна демонструє деякі важливі відмінності від сусідніх країн та решти світу. Близько 81% українців відчувають, що їхні права на наявне житло захищені. Такий рівень почуття безпеки є вищим за середній рівень у світі (74%), але подібним до сусідніх Білорусі (87%), Молдови (82%) та інших країн колишнього Радянського Союзу (83%). Як і в інших країнах, непевність щодо власних прав на житло в Україні обумовлюється орендарями: 43% орендарів почуваються незахищеними проти 4% власників.

Відмінність України від інших країн полягає в тому, що оцінка респондентами рівня захищеності прав власності на інше нерухоме майно (насамперед на землю сільськогосподарського призначення) нижча порівняно з основним майном (81% респондентів відчувають, що їхні права на житло захищені проти 74% якщо йдеться про права на іншу нерухомість). В інших країнах додаткове майно, навпаки, слугує ще одним джерелом упевненості (або громадяни, які почуваються більш захищеними, накопичують більше майна). Наприклад, 74% дорослого населення у світі відчувають, що їхні права на житло захищені порівняно з 78% якщо йдеться про права на інше нерухоме майно. Для країн колишнього Радянського Союзу ці цифри становлять відповідно 83% і 87%. Мешканці лише двох країн – Туркменістану та Білорусі – почувають, що їхні права на основне житло більш захищені, ніж права на землю чи додаткове майно. Однак різниця у цих країнах значно нижча, ніж в Україні: відповідно (-2,5) та (-2,2) відсоткових пунктів (див. Рисунок 1).

Така різниця в оцінці захищеності прав в Україні є особливо вражаючою враховуючи, що житло зазвичай є набагато ціннішим, ніж земля, а людей більше турбують цінніші активи. Більш того, зазначена негативна різниця пов’язана переважно із ставленням сільського населення, для якого іншою нерухомістю є переважно сільськогосподарська земля (див. таблицю 1).

Високий рівень почуття незахищеності прав власності на сільськогосподарські землі у країні – скоріш за все, результат пропаганди та порушень прав власності, що відбувалися протягом 20 років дії мораторію. Ми можемо очікувати, що більша частина цієї тривоги розвіється найближчим часом, коли фокус громадської уваги зміститься на інші теми після введення в дію Закону про ринок землі (очікується у липні 2021 року) та відновлення прав її власників.

Сьогодні Конституційний Суд України розглядає питання конституційності самого закону. Імовірність скасування земельної реформи та недосконала система правосуддя можуть негативно впливати на оцінку захищеності майнових прав в Україні та поставити під загрозу подальший розвиток сільського господарства та сільської місцевості в Україні. Запланований на 2022 рік наступний глобальний раунд опитування Prindex покаже, наскільки зазначені вище застереження є виправданими.