Втілення зеленої відбудови України: якими мають бути політики та програми

Понад 10% цих збитків – це промислові підприємства, близько 30% – дороги й інфраструктура, майже 40% – житлові будинки. Крім того, за даними МВС, розмінування потребують щонайменше 270 тис квадратних кілометрів території.

Хоча боротьба за звільнення української території ще триває, вже почалася дискусія про процес реконструкції, й оприлюднено кілька пропозицій від різних організацій та стейкхолдерів (CEPR , Кабінет міністрів, Нацрада реформ).

Попри те, що кожна пропозиція щодо програми відбудови згадує «зелену відбудову», визначення цього терміну залишається відносно розпливчастим.

Нещодавно відбувся круглий стіл, під час якого обговорювалось, що конкретно означає «зелене відновлення» в кожному секторі, наявні бар’єри для зеленої відбудови та те, як оптимальне поєднання заходів політики може здолати ці бар’єри?

Перші висновки

Впровадження зеленої відбудови вимагає поєднання розробки програм та політик.

Зелене відновлення має реалізовуватися великою кількістю суб’єктів у декількох секторах. Щоб децентралізоване ухвалення рішень було спрямоване на зелену відбудову, необхідно прибрати наявні перешкоди на шляху зелених інвестицій.

Наприклад, несприятливе регулювання ринку електроенергетики, субсидовані споживчі тарифи на тепло, яке переважно виробляється з викопного палива, і схеми спеціальних зобов’язань з постачання електроенергії для домогосподарств.

Для цього марнотратні прямі та непрямі цінові субсидії потрібно замінити незалежними від споживання та більш таргетованими субсидіями для вразливих груп споживачів. Водночас сама програма відбудови має розроблятися так, щоб пріоритизувати довгострокову ефективність зелених технологій протягом життєвого циклу над вищими початковими інвестиціями у проекти.

Необхідне стратегічне рішення про те, чи робити Україну «вітриною» для обраних передових технологій.

Багато технологій, необхідних для справді зеленої відбудови, наразі широко використовуються та є комерційно ефективними. Проте у деяких випадках, як-от виробництво екологічно чистої сталі або цементу, теплові насоси, зелені технології знаходяться на ранніх стадіях впровадження.

І хоча відбудова з використанням деяких із цих передових зелених технологій коштуватиме порівняно дорого, використання старої технології створить ризик побудови «покинутих» (неефективних) активів. Наприклад, у разі застосування суворих правил ЄС і цін на викиди парникових газів (ПГ).

Для цих сфер буде необхідне стратегічне рішення України та її міжнародних партнерів щодо того, чи може Україна стати прикладом впровадження сучасних технологій. Це також вимагатиме координації з іншими секторами, оскільки, найімовірніше, означатиме значно швидшу електрифікацію економіки та необхідність мати виробництво водню за допомогою відновлюваних джерел енергії.

Доступне фінансування є життєво важливим для зеленої відбудови.

Оскільки вартість капіталу в Україні була високою ще до війни й ситуація не покращиться після її закінчення, наявність доступного фінансування для інвестицій буде життєво важливою. Інакше нижчі експлуатаційні витрати не зможуть переважити вищі капітальні витрати на зелені інвестиції.

Доступне фінансування можна забезпечити за рахунок міжнародної фінансової допомоги через надання пільгових кредитів або грантів, наприклад, у контексті програми післявоєнної реконструкції на кшталт запропонованої ЄС.

Зокрема, уряд України спільно з міжнародними фінансовими інституціями має забезпечити доступ до фінансування малим і середнім підприємствам.

Ефективне управління проєктами зеленої відбудови є необхідною умовою швидкої імплементації.

Заміна старих, брудних та неефективних, пошкоджених чи знищених війною активів на новіші та чисті технології зазвичай вимагатиме складніших процесів планування та будівництва, які можуть призвести до нижчої швидкості реалізації.

Щоб уникнути затримки та створення перешкод зеленій реконструкції, необхідні ефективні та швидкі процеси управління та реалізації проєктів. Водночас органи влади та інвестори мають гарантувати доступ до інформації про них, а також значущу участь громадськості у відповідності з Орхуською конвенцією.

Для залучення фінансування необхідне управління програмами реконструкції та продовження процесів реформ.

Міжнародні партнери України, особливо ЄС і США, заявили про готовність надати суттєву допомогу в післявоєнній відбудові України. Проте Україні потрібно буде створити умови для здійснення цих інвестицій.

Зокрема, фактичні механізми програми відбудови мають відображати передовий міжнародний досвід управління. Боротьба з корупцією, верховенство права, захист прав людини та інші реформи, багато з яких не досягли значного прогресу в довоєнний період, мають бути продовжені з подвоєним завзяттям з огляду на останні позитивні зміни в законодавстві та вимоги щодо членства в ЄС.

Очікується, що донори координуватимуть свої зусилля з відновлення, а українська влада прозоро надаватиме інформацію про отримані кошти та покращуватиме підзвітність, залучаючи суспільство до ухвалення рішень та спрощуючи доступ до інформації.

Міжнародні приватні інвестиції потребуватимуть страхування політичних ризиків.

Не слід забувати про потенційну роль міжнародних приватних інвестицій. Приватні інвестиції могли б доповнити та розширити фінансування, що надається країнами та міжнародними фінансовими установами.

Україні було б вигідно підвищувати продуктивність шляхом створення спільних підприємств або конкуренції на раніше монополістичних ринках. Проте приватні інвестори будуть дуже обережними в післявоєнній ситуації, оскільки безпекові питання, вочевидь, не будуть повністю вирішені протягом багатьох років.

Страхування інвестицій, що покриває відповідні категорії ризиків, як-от воєнний ризик, буде необхідною передумовою для залучення таких інвестицій. Оскільки це зменшить потребу у фінансовій підтримці з державного бюджету, запровадження інвестиційного страхування має бути взаємовигідним для міжнародних партнерів.

Воно може бути особливо корисним, якщо надавати його в більшому масштабі, наприклад, на рівні ЄС, щоб уникнути безлічі різних двосторонніх схем страхування інвестицій. Заморожені російські активи потенційно можна використовувати як заставу для такого страхування ризиків.

Зелена повоєнна відбудова країни неможлива без забезпечення відновлення пошкоджених екосистемних послуг.

Повернення життя на раніше окуповані території означає не лише фізичну відбудову інфраструктури, а й забезпечення людей та природи основними природними ресурсами для процвітання: чистою водою, повітрям і здоровим ґрунтом.

Ба більше, досягти загальноєвропейської мети щодо кліматичної нейтральності до середини століття майже неможливо без зв’язування та зберігання вуглецю поглиначами вуглецю (ліси, торфовища, ґрунтові накопичення).

Усього цього неможливо досягти без побудови кліматостійкої та дружньої до природи економіки в Україні як довгострокової перспективи для розвитку. Щоб досягти цієї мети, слід докласти зусиль для розширення охоронюваних територій щонайменше на 20% суші та 10% водного простору шляхом їх збереження та відновлення протягом наступного десятиліття.

Перспективи

Стає очевидним, що планування зеленої відбудови України є багатоаспектним викликом, який потребує координації політики між багатьма внутрішніми та міжнародними акторами. Для цього потрібна добре продумана всеосяжна інституційна база, яку Україна має розробити якомога швидше разом зі своїми міжнародними партнерами.

Попри існування вагомих економічних причин проведення більш зеленої відбудови, необхідно подолати низку перешкод, пов’язаних зі стратегією, розробкою та впровадженням політики, фінансуванням і страхуванням ризиків, адміністративною ефективністю та подвоєнням зусиль зі впровадження реформ.

Потрібно ухвалити важливі стратегічні рішення на найвищому політичному рівні, наприклад, щодо перетворення України на «показовий кейс» впровадження обраних передових технологій, на виробника технологій, а не експортера сировини, та перетворення частини забруднених земель, які постраждали від військових дій, на заповідники.

Тим часом Україні необхідно виробити чітке бачення процесу своєї відбудови з точки зору пріоритетів і бажаних перетворень. Тобто потрібно зібратися й вирішити, яку саме країну відбудовувати.

Як показало обговорення існує багато конкретних ідей щодо економічно здорової, екологічно чистої та соціально справедливої зеленої відбудови.

Сьогодні ведеться боротьба за свободу української землі й народу. Завтра нам усім потрібно прагнути відбудувати Україну, яка стане більш придатною для життя, зеленішою та стійкішою до змін клімату.