З кінця 1990-х років Інститут соціології НАНУ серед іншого запитував українців «Яку оцінку ви б дали [прізвище] на посаді президента [країни]?» (за шкалою від 1 до 10, де 10 – найвища оцінка). Запитання ставилися щодо президентів України, Білорусі, росії та США.
Імовірно, що значна частина оцінки певного президента (особливо президентів інших країн) була сформована його медійним образом, а не реальними діями. Тим не менш, цікаво подивитися на еволюцію цих оцінок.
У ставленні до українських президентів чітко помітні «піки» початку каденцій – 2005 (Ющенко), 2010 (Янукович), 2014 (Порошенко), 2020 (Зеленський). І навіть у 2000 (Кучма), незважаючи на те, що це був його другий термін. Переважну більшість часу протягом 1998-2021 років українці оцінювали президентів інших країн краще, ніж власних. Особливо вирізняється серед них Олександр Лукашенко, який почав втрачати «бали» лише після придушення протестів 2020 року. До цього, вочевидь, він уособлював собою «міцного господарника» та «смачне морозиво». Те саме можна сказати й про путіна, оцінки якого значно знизилися лише з 2014 року.
Зрозуміло, що повномасштабна війна багато що змінила. Так, у квітні 2022 року негативно до Лукашенка ставилися 88% українців, ще 8% - скоріше негативно, а до путіна негативно ставилися майже 100% наших громадян. До Байдена позитивно чи скоріше позитивно ставилися 85% українців.
Проте корисно інколи озирнутися назад і нагадати собі, що (1) медійний образ не завжди відповідає реальності та (2) що «сильна рука» - не завжди добре. Адже якщо очікувати на Лі Кван Ю, велика імовірність дочекатися Лукашенка.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
