Щоб кошти на відбудову України принесли якомога більше користі власне Україні та її мешканцям, використання цих коштів має відбуватися під контролем Заходу в найбільш ефективний та прозорий спосіб. Такий принцип, крім іншого, дозволить отримати значно більші обсяги допомоги, ніж принцип «дайте гроші й відійдіть».
Україна переживає найтяжчі моменти за свою новітню історію. Проходити цей період нам допомагає усвідомлення, що ми станемо ще сильнішими після війни, що відновимось досить швидко. На відміну від нашого ворога.
Зараз більшість економістів погоджуються, що Україна сильно і швидко впаде, зате дуже швидко відновиться. А от Росія після падіння, яке математично буде меншим, ніж в Україні (все ж таки бомби падають на наші міста і села, й закриті саме наші порти), буде ще довго стагнувати. Умовно кажучи, траєкторія руху української економіки – це буква V, а російської – їхній улюблений символ Z.
Але що змушує економістів думати, що Україна зможе швидко відновитися після такого нищівного удару, який завдається війною? Адже зрозуміло, що зараз ми всі різко станемо біднішими, а інфраструктура вже понівечена й імовірно руйнування будуть більшими. У найближчому майбутньому є два фактори, на яких базується прогноз швидкого економічного відновлення. Перший – це євроінтеграція. Другий – значна підтримка колективного Заходу, що виллється у так званий новітній План Маршалла, який певним чином буде повторювати модель відновлення Західної Європи після Другої Світової Війни.
Захід уже активно підтримує Україну грошима. Дефіцит бюджету в Україні зараз становить близько 5 млрд доларів щомісяця. Заповнити цей розрив допомагає західна підтримка. І це дуже важливо, адже альтернатива – це друк грошей, неконтрольована емісія, що може призвести до гіперінфляції, девальвації і ще глибшого економічного падіння, тобто повторення шляху відомого російського корабля у його «структурній трансформації» з крейсера у підводний човен. Тому дуже тішить заява канцлера Німеччини про те, що провідні країни світу мають надати Україні 50 млрд євро цього року. Тішить на відміну від багатьох інших заяв німецьких лідерів.
Але в цій заяві йдеться про поточну підтримку – для того, щоб Україна пройшла через війну. А відновлення розпочнеться після війни. План Маршалла можливий тільки після зупинки бойових дій. Поки ми маємо лише обриси майбутнього проекту з допомоги. Але вже зараз потрібно вирішити ключове питання – питання ефективності. А саме – як не дати українським корупціонерам все зруйнувати? Як не дати їм дістатися цих коштів? Як завадити українським корупціонерам знівелювати звитягу українських збройних сил? Як перетворити план відновлення на план перетворення України на нового східноєвропейського тигра? Як поєднати гроші, реформи й енергію українського народу, яка вивільнилася зараз? Особливо на тлі значного зростання інтересу до України з боку світу, який, включно з Європою, відкрив для себе Україну, яку раніше вважав чимось на зразок східноєвропейського Афганістану. При цьому, на відміну від європейців, українці по-справжньому “голодні”, а отже, можуть створити економічне диво.
Але є одне але. Україна ще ніколи не втрачала шансу втратити шанс. І цей шанс, на жаль, теж можемо втратити.
Про що мова? Вже зараз лунають маніпулятивні заяви про те, що Захід має просто дати Україні кошти – адже українська держава довела спроможність захистити себе. Такі заяви приховують думку про те, що не треба контролювати ефективність витрачання коштів, не треба наполягати на впровадженні реформ. Треба просто дати гроші й відійти. Проте ми знаємо, що станеться в цей момент. Українці можуть об’єднатися проти зовнішнього ворога, але внутрішній ворог набагато підступніший. І зараз українські корупціонери вже бачать мільярди доларів, які течуть до їхніх кишень завдяки самопожертві тисяч простих людей. Прикриваючись народним подвигом, його хочуть знівелювати. І це не дивно. Бо корупціонери в Україні ніколи не втрачали шанс. І вони достатньо цинічні, щоб прикриватися звитягою громадян задля власного збагачення.
Що важливо у цій допомозі? Вона має бути використана саме на благо України. На благо тих героїв, які відстояли українську незалежність. А що це означає? Це означає, що ці гроші мають допомогти побудувати ефективнішу й багатшу країну. Адже всі “хвороби” України – зокрема відсутність верховенства права і високий рівень корупції, – які ми мали станом на 23 лютого, на жаль, нікуди не зникнуть після закінчення війни. Їх доведеться лікувати. Тому для кожного українця важливо, щоб Захід не давав гроші просто так, заплющивши очі на те, як їх витрачатимуть. Бо тоді змін всередині не відбудеться. Шанс буде втрачено – знову.
Що означає «на благо людей»? По-перше – це контроль над використанням коштів. По-друге – надходження цих коштів має стимулювати зміни, які роблять життя кращим. Що продемонструвала війна? Що реформи працюють. Після Майдану у нас було кілька справжніх реформ. Перша – це реформа армії. Завдяки їй ми отримали справжню українську армію, а не зменшену копію російської. Друга успішна реформа – це банківський сектор. Те, як Україна пройшла цю кризу, як діяв НБУ, як вистояла банківська система, будуть вивчати у найкращих економічних університетах світу. Третя успішна реформа – децентралізація. Ми бачимо, як без додаткових вказівок “згори” місцева влада разом з громадянами героїчно захищають свої населені пункти, піклуються про сусідів, відновлюють постачання води та електрики. Саме на це й була спрямована реформа – щоб кожен мешканець відчував свою відповідальність за власне місто чи село. Без цих реформ ми б були набагато слабшими. І біднішими.
Для ефективного використання коштів під час виконання “Плану Маршалла”, розпоряджатися ними повинні люди з бездоганною репутацією. Найняти їх на прозорому конкурсі мають представники західних урядів та міжнародних організацій, які фінансуватимуть відбудову. Ці люди мають бути незалежні від українських політиків. Українські політики за наказом виборців можуть визначити потреби країни, сформулювати пріоритети відновлення, про які вони знають краще. Але після цього проекти з відновлення міст, реконструкції доріг чи мостів тощо мають переходити до розпорядника коштів, який реалізуватиме ці проекти з мінімальними корупційними ризиками та із залученням всієї наявної світової експертизи. Це дозволить побудувати найефективнішу інфраструктуру за найсучаснішими технологіями. Якщо ж довірити гроші політикам, можемо отримати величезне розчарування. По-перше, ефективність витрачання цих коштів буде під великим питанням. По-друге, корупційні скандали, які неодмінно виникнуть у такому разі, знищать віру українців у нову країну, будуть величезним демотивуючим чинником у країні, якій конче потрібно утримати людей від еміграції, і знову повернуть Україні імідж Афганістану. Це було б найбільшою зрадою, і цього не можна допустити. До того ж, корупційні скандали завадять Україні отримати максимальну кількість грошей у найкоротший період часу. Ми можемо втратити десятків мільярдів доларів.
По-друге, виділення цих коштів має бути прив’язане до програми реформ – як це було у 2014-2015 рр. На жаль, поки що для України це найефективніший метод просування змін. Це неприємно визнавати. Але навіщо нам обманювати самих себе? Ми маємо бути максимально чесні з собою.
Захід має почуття провини перед Україною. Це правда. І це заслужено. Але це почуття провини не має засліплювати. Захід відчуває, що винен українському народу, і тому має допомогти йому. Саме народу – а не корупціонерам. Якщо це почуття справжнє, то Захід має допомогти Україні по-справжньому. А не відкупитись від нашої країни. Відкупитися від власного сумління. Адже така спокуса точно буде – бо так набагато легше.
Українці мають зрозуміти, що справжній друг має вчинити саме так. Справжній друг має допомогти нам стати сильнішими. І тут не буде образ. Тут не буде приниження – щоб там не розповідали балакучі голови з телевізора про “зовнішнє управління”. Адже коли ми йдемо до лікаря – ми розуміємо, що це неприємно, але необхідно. І не називаємо це “зовнішнім управлінням” нашим організмом.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
