Beta

«З нами Бог»: християнський націоналізм та антивакцинація

Photo: depositphotos / GekaSkr
17 Травня 2021
FacebookTwitterTelegram

Концепція «християнського націоналізму» була розроблена в США з метою пояснення зв’язку між радикалізованими релігійними настроями та необережною поведінкою під час пандемії. Дослідники Тимофій Брік, Марія Чаїнська, і Торніке Метревелі показують, що ця концепція може бути застосована й до України. Нові дані опитувань, зібрані напередодні Великодня 2021 року, підтверджують існування сильної позитивної кореляції між «християнським націоналізмом» українців та їхніми антивакцинальними настроями. 

Богообрана нація

Чому деякі люди не носять масок та ігнорують інші санітарні правила та норми під час пандемії? Зазвичай дослідники пояснюють це низькою довірою до урядів, поляризацією ЗМІ та радикалізацією політики. Однак останні дослідження, проведені в США, також показали важливість так званого «християнського націоналізму». Термін «християнський націоналізм» був введений у США для пояснення сплаву американського громадського життя з християнською ідентичністю. Відповідно, така ідеологія зображує американців як богобраного і, можливо, захищеного народу. Прихильники цієї ідеології дотримуються думки, що «Сполучені Штати були засновані як християнська нація» або що «Америка займає особливе місце в Божому плані». Американці, які дотримувалися цієї ідеології, рідше носили маску, дезінфікували руки, та навіть рідко схвалювали вакцини. Цікаво, що релігійність сама по собоі (відвідування релігійних служб, частота молитов та важливість релігії), всупереч християнському націоналізму, позитивно асоціювалася з обережною поведінкою. Простими словами, було виявлено, що релігійність сприяє відповідальній поведінці , якщо вона не перетинається зі специфічним світоглядом християнського націоналізму.

Хоча поняття християнського націоналізму було досить популярним у США, воно рідко досліджувалося деінде через специфічний контекст американської політики та історії. Втім, ми пропонуємо використати цю концепцію для вивчення України. Протягом десятиліть дослідники зібрали достатньо аргументів,, які показують, що в Україні сфери релігійного та політичного сильно переплетені [1]. Наприклад, опитування демонстрували, що електоральна поведінка корелює з національними почуттями респондентів [2], дослідження ЗМІ показали, що українські політики все частіше апелюють до релігійної символіки та наративів [3], а статистичні моделі показали, що релігійна поведінка українців опосередкована національними уподобаннями [4]. Загалом, ці дослідження вказують на сильний зв’язок між національною та релігійною ідентичністю, які взаємодіють і впливають на широкий спектр колективних практик в Україні . Тому теза про те, що  антивакцинаційні настрої в Україні можна пояснити християнським націоналізмом, є теоретично обґрунтованою та привабливою.

Як ми вимірювали християнський націоналізм?

З метою дослідження ролі християнського націоналізму в прогнозуванні антивакцинальних настроїв в Україні, ми зібрали нові дані опитування, проведеного за допомогою застосунку Gradus. Це онлайн-панель, яка залучає до опитування українців віком від 18 до 60 років, які мешкають у містах із населенням 50 тис. і більше. Ми переклали оригінальні шість запитань з досліджень Baylor Religion Surveys та Chapman University Survey of American Fears, адаптуючи їх до українського контексту:

Діапазон відповідей становив від 1 = «категорично не погоджуюся» до 5 = «повністю погоджуюся».

  • «Українська влада має визнати Україну християнською державою» (середнє значення 3,5).
  • «Українська влада має просувати християнські цінності» (середнє значення 3,5).
  • «Українська влада має жорстко слідувати правилу розділення держави та церкви. (зворотне кодування)» (середнє значення 1.3).
  • «Українська влада має дозволити молитви в державних школах» (середнє значення 2.2).
  • «Українська влада має поширювати релігійну символіку в громадських місцях» (середнє значення 2.2).
  • «Успіх України є частиною Божого промислу» (середнє значення 2,5).

Ми створили підсумкову шкалу, усереднюючи значення цих шести елементів (альфа Кронбаха = .87). Як випливає з таблиці 1, середнє значення цієї шкали було досить подібним для всіх регіонів як щодо статі, так і для всіх вікових груп (близько 2,6). Тоді як середнє значення цієї шкали для атеїстів було 1,6, для релігійних респондентів значення було вище (наприклад, 3,1 для греко-католиків). 

Таблиця 1. Середнє значення індексу християнського націоналізму (після застосування ваг за статтю, релігією та регіоном).

  Середнє Стандартна похибка
Регіони (статистичні відмінності між регіонами відсутні)    
Схід 2,5 0,12
Захід 2,7 0,21
Північ 2,6 0,12
Центр 2,7 0,12
Південь 2,6 0,13
Місто Київ 2,4 0,13
Соц-дем (статистичні відмінності між відповідними групами відсутні)    
Вища освіта 2,5 0,05
Нижче вищої освіти 2,7 0,13
Чоловіки 2,6 0,08
Жінки 2,6 0,08
18-24 роки 2,5 0,19
25-34 роки 2,4 0,11
35-44 роки 2,7 0,06
45-54 роки 2,7 0,13
55-60 років 2,7 0,20
Релігійні групи (статистична різниця між атеїстами та всіма іншими групами) +    
Греко-католики 3,1 0,11
Православні (Московський патріархат) 2,9 0,13
Православні (Київський патріархат) 2,9 0,17
Православна Церква України 2,9 0,08
Православні (без поділу) 2,7 0,11
Атеїсти 1,6 0,12

+ ми перевірили статистичні відмінності за допомогою ANOVA та регресійних моделей.

Християнський націоналізм та антивакцинація

Ми попросили наших респондентів надати суб’єктивну оцінку щодо того, чи прийматимуть вони вакцину проти Covid-19 відразу, як вона стане для них доступною (за шкалою від 0 до 100). Після перевірки релігійної приналежності, регіону та соціально-демографічного профілю респондентів, показник християнського націоналізму відігравав значну роль у прогнозуванні антивакцинальних настроїв українців. Простими словами, чим сильніше учасники дотримувалися ідей християнського націоналізму, тим меншою була ймовірність, що вони отримають вакцину проти COVID.

Рисунок 2. Лінійна регресія. Ймовірність отримати вакцину (після перевірки релігійних переконань, релігійних груп, регіону та соціально-демографічного профілю).

 

З огляду на те, що багато респондентів надавали відповіді, які тяжіли до екстремальних значень шкали (дуже низьких, точно посередині та дуже високих), ми також прописали шкалу вакцинації від 0 до 100 як категоріальну («низька ймовірність» для значень нижче 49, «середня ймовірність» для 50 і «висока ймовірність» для значень вище 51). Результати нашого аналізу відповідали цій специфікації. 

Рисунок 3. Упорядкована лоґіт-регресія. Ймовірність отримати вакцину (після перевірки релігійних переконань, релігійних груп, регіону та соціально-демографічного профілю).

Варто також зазначити, що, подібно до попередніх висновків у США, релігійні переконання самі по собі не відігравали вирішальної ролі. Роль частотності релігійної поведінки (як-от молитви, відвідування церкви) виявилась статистично незначущою. Цікаво, що ми також виявили, що греко-католики погоджувались  на вакцинацію з більшою ймовірністю, тоді як православні віруючі Московського патріархату погоджувались з меншою ймовірністю . Це узгоджується з попередніми висновками про те, що релігійні переконання не сприяють необережній поведінці, якщо вони не поєднуються зі специфічним світоглядом християнського націоналізму.

Резюме та висновок

В Україні, подібно до США, християнський націоналізм, є важливим фактором, що впливає на антивакцинальні настрої. Українські релігійні групи часто піддавались критиці за необережну поведінку під час пандемії (особливо під час святкування Великодня). Наші дані свідчать про те, що релігійні переконання самі по собі не становлять загрози для здоров’я населення. Натомість політичні дебати та обговорення в ЗМІ мають зосереджуватися на конкретних світоглядах та дискурсах, що поєднують націоналізм та християнство.

[1] Metreveli, T. (2020). Orthodox Christianity and the Politics of Transition: Ukraine, Serbia and Georgia. London: Routledge.

[2] Yelensky, Viktor. 2010. “Religiosity in Ukraine According to Sociological Surveys.” Religion, State & Society 38: 213–27.

[3] Marchenko, Alla. 2017. “Religious Rhetoric, Secular State? The Public References to Religion by Ukraine’s Top Politicians.” Euxeinos: Culture and Governance in the Black Sea Region 24: 39–51.; Denys Shestopalets, “Churches, Politics, and Ideological Struggles in Ukraine: The Case of the Euromaidan Protests (2013–2014)”. Politics, Religion & Ideology, vol. 21, no. 1 (2020), 46-67

[4] Brik, T. (2019). When church competition matters? Intra-doctrinal competition in Ukraine, 1992–2012. Sociology of Religion, 80(1), 45-82.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний