Захист Арктики має важливе значення для боротьби зі зміною клімату. Однак це неможливо, якщо не виконується міжнародне право

Захист Арктики має важливе значення для боротьби зі зміною клімату. Однак це неможливо, якщо не виконується міжнародне право

Photo: unsplash.com / Annie Spratt
12 Березня 2024
FacebookTwitterTelegram
823

Для цього необхідно покарати росію за порушення норм міжнародного права. Першим кроком до цього має стати озброєння України.

Нещодавно російський парламент обговорював можливість денонсації так званої «Угоди Шеварднадзе-Бейкера» між СРСР та США про розмежування морського простору. Російський парламент — «не місце для дискусій» (за словами його колишнього спікера), тож це був сигнал путіна світові про експансіоністські плани росії — цього разу в Арктиці. Ці устремління чітко висловлені у російській Морській доктрині 2022 року, яка окреслює російські інтереси щодо арктичних вод та ресурсів.

Військовий потенціал росії в Україні значною мірою вичерпано, тому зараз сприятливий момент для НАТО показати свою силу й обмежити арктичні амбіції росії. Це принесе довгострокові вигоди для планети, оскільки збереження Арктики має важливе значення для уповільнення глобального потепління.

Що поставлено на карту?

На Арктику припадає близько 22% світових нерозвіданих запасів нафти й газу, а також значні обсяги розвіданих ресурсів. Крім нафти і газу, це залізна руда, вугілля, фосфати, рідкоземельні та дорогоцінні метали, коштовне каміння й алмази. Корінні народи займаються полюванням, а також в Арктиці є рясні запаси риби, як-от тріска, минтай та червоний морський окунь. Арктичне рибальство приносить близько 560 мільйонів доларів на рік, і ця цифра може зрости в тридцять сім разів через потепління океану.

Обмеження людської діяльності в Арктичному регіоні відповідає інтересам цілого світу. За іронією долі, країни, які розташовані вельми далеко від Арктики (як-от Барбадос) постраждають від кліматичних змін найбільше, а отже найбільш зацікавлені в її збереженні. Арктику можна захистити лише за допомогою міжнародних законів, які враховують інтереси всіх держав та забороняють хижацьку поведінку. Росія та її союзники, як-от Іран та Китай, не поважають міжнародне право, тож їх потрібно примусити дотримуватися його норм.

Хто експлуатує Арктику?

Як видно з таблиці 1 та рис. 2, росія експлуатує ресурси Арктики найбільше: видобуває вуглеводні та інші корисні копалини, займається рибним промислом, а також використовує Північний морський шлях для транспортування СПГ. Це одна з небагатьох країн, які насправді виграють від глобального потепління: у разі звільнення від льоду Північний морський шлях стане на 6000 кілометрів коротшим за нинішній маршрут із Шанхаю до Роттердама, й проходитиме переважно вздовж узбережжя росії (теперішня ситуація в Червоному морі чітко показує, як зловмисники можуть перетворити міжнародні судноплавні шляхи на зброю). Глобальне потепління також відкриє Арктику для ще більшої експлуатації її природних ресурсів, тож росія вже сьогодні інвестує туди досить значні кошти. Економічна та військова присутність росії в Арктиці тісно пов’язані між собою. Одним із яскравих прикладів є шахтарське місто Баренцбург на норвезькому півострові Шпіцберген. Росія десятиліттями несе збитки, утримуючи кілька сотень росіян на півострові для того, щоб можна було виправдати російське втручання «захистом власних громадян».

Рисунок 1. Країни (потенційно), що експлуатують ресурси в межах полярного кола (вище 66⁰ пн.ш.)

Джерело: The Economist

Як регулюється Арктика?

Відповідно до Конвенції ООН з морського права країни мають виключну економічну зону (ВЕЗ) для експлуатації природних ресурсів у межах 200 морських миль від своїх берегових ліній. Ексклюзивне право на морське дно може виходити навіть за межі ВЕЗ, як частина розширеного континентального шельфу (РКШ). Відповідно, ресурси Північного Льодовитого океану можуть розробляти Канада, Гренландія (Данія), Ісландія, Норвегія, росія та Сполучені Штати (рис. 1).

У 1996 році ці країни разом із Фінляндією та Швецією створили Арктичну раду для сприяння розвитку наукового співробітництва та збереження навколишнього середовища та культури корінних народів. Окрім восьми арктичних держав, тринадцять країн мали в Арктичній раді статус спостерігачів. Зокрема, Китай виявляє інтерес до регіону, називаючи себе «приарктичною державою» та розвиваючи «Полярний шовковий шлях» на Північному морському шляху росії в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях». Арктична рада перестала функціонувати в 2022 році через агресію росії проти України.

Багато країн намагаються зберегти Арктику з огляду на її глобальне значення: Канада, США та Норвегія обмежують там видобуток природних ресурсів, а США та Канада ще й вилов риби. У 2021 році міжнародна угода запровадила мораторій на комерційний рибний промисел у центральній частині Північного Льодовитого океану до 2037 року. Хоча цей океан здебільшого вкритий льодом і не входить до ВЕЗ жодної країни, комерційне рибальство може збільшитися в майбутньому по мірі танення крижаних шапок. Окрім шести арктичних прибережних держав, підписантами цієї угоди є Китай, Японія, Південна Корея та Європейський Союз.

росія проти НАТО в Арктиці

У 2013 році росія створила ОСК «Север»  (Об’єднане стратегічне командування на основі Північного флоту) для «захисту» Арктики (кінцева мета росії полягає у поступовому витісненні НАТО з регіону).  Заполяр’я стало одним із п’яти російських військових округів. Воно має п’ять оперативних з’єднань: командування підводних човнів і флоту, Кольська флотилія, 61-ша окрема бригада морської піхоти, 45-та армія ВПС і ППО, 14-й армійський корпус. До того ж, росія тримає в Арктиці чотири основні авіаційні частини, які налічують близько 100 літаків та парк безпілотних літальних апаратів (БПЛА), деяке наземне обладнання (танки й бронетехніка), а також велику кількість радарів та інших систем спостереження.

Тим не менш, російські сили в Арктиці значно слабші за об’єднані сили НАТО в регіоні (див. табл. 2 та рис. 3). Наприклад, країни НАТО мають щонайменше втричі більше літаків, ніж росія (причому набагато кращої якості). Те саме стосується й підводних човнів. Хоча країни НАТО тримають в Арктиці менше кораблів та криголамів, Україна показала, що кількість кораблів більше не є вирішальним фактором у війні: великі й дорогі судна можна легко потопити набагато дешевшими морськими дронами (росія інвестує в технологію підводних дронів, яка навряд чи запрацює раніше 2030-х чи 2040-х років).

Українці також довели неефективність російських систем протиповітряної оборони типу С-300 або С-400 (багато з яких розміщено в Арктиці) проти ракет типу «Storm Shadow». До того ж, багато частин російської армії, які раніше базувалися в Арктиці, було перекинуто в Україну, де вони зазнали значних втрат (вони воювали в районі Луганська в 2014 р., у Бучі та в Херсоні в 2022 р., в районі Бахмута й Токмака в 2023 році). Виробництво додаткових кораблів та криголамів для Північного флоту рф затягується через накладені санкції (до того ж, росія пошкодила український завод, який мав постачати частину деталей).

Втім, росія продовжує брязкати зброєю в регіоні. У 2023 році вона провела в Арктиці чотири великі раунди військових навчань: в січні, квітні, серпні, та вересні (а у вересні 2022 року здійснила спільні навчання з Китаєм). НАТО (включно з новими членами) також проводило там інтенсивні навчання: у 2023 році вони проходили в лютому-березні, травні та червні. Іноді такі вправи можуть загрожувати ескалацією. Наприклад, росія часто організовує армійські навчання біля кордонів або ВЕЗ інших країн. Нерідко трапляються інциденти з літаками спостереження, які не сприймаються як провокаційні, але час від часу ситуація стає більш серйозною: у 2018 році одинадцять російських надзвукових літаків провели «імітацію атаки» на норвезькі військові радари спостереження, а у 2021 році два літаки НАТО мали перехоплювати російські винищувачі в міжнародному повітряному просторі над Баренцевим морем.

Якщо такі інциденти триватимуть, це лише питання часу, коли один із них призведе до серйозної ескалації. Заохочена слабкою реакцією з боку інших держав, росія може навіть навмисно піти на загострення. Військовий конфлікт у регіоні може мати жахливі наслідки для світу – навіть для країн, які знаходяться далеко від Арктики. Тому міжнародне співтовариство має набагато серйозніше підходити до питання протидії росії. Цього можна досягти, озброюючи Україну швидше та інтенсивніше, оскільки стримування росії в Україні унеможливить її напади деінде. Світ має чітко показати росії (та її спільниками), що вона має дотримуватися міжнародного права, перш ніж російський імперіалізм ще більше загрожуватиме планеті своєю агресією в Арктиці.

Рисунок 2. Видобуток ресурсів в Арктиці

Джерело: складено авторками за таблицею 1

Рисунок 3. Військові ресурси НАТО й росії в Арктиці

Джерело: складено авторками за таблицею 2

Таблиця 1. Експлуатація ресурсів Арктики

країна вуглеводні метали риболовля
росія На росію припадає понад 90% видобутку нафти й газу в Арктиці (35 700 мільярдів кубометрів природного газу та 2300 метричних тонн нафти й конденсату на рік). Більша частина видобутку нафти і газу сконцентрована навколо півостровів Ямал і Гидан.

Майже 90% нерозвіданих запасів російського газу знаходиться на шельфі, як-от нерозроблене Штокманівське родовище в Баренцевому морі.

Росія вкладає значні кошти в цю галузь: у 2020 році російський уряд інвестував 300 мільярдів доларів у вигляді знижених податків та пільг для нових портів, заводів і нафтогазових проєктів в Арктиці.

Exxon Mobil залишила спільне підприємство в Карському морі через санкції, введені в 2014 році, але в 2020 році «Роснефть» відновила буріння. Зараз компанія шукає інвестиції з Індії та Китаю для гігантського проєкту «Восток Ойл» у північній частині Красноярського краю з метою видобутку понад 100 млн тонн нафти та 50 млн тонн СПГ на рік.

Нафту й газ доставляють споживачам на Сході та Заході трубопроводами та Північним морським шляхом за допомогою атомних криголамів.

Поки світ скорочує видобуток вугілля, росія планує розробку нових вугільних шахт на крайній півночі. Вона підтримує присутність на норвезькому архіпелазі Шпіцберген через невелику вугільну шахту в м. Баренцбург, попри те, що остання десятиліттями збиткова.

За оцінками, російська Арктика містить мінералів, включно з рідкоземельними елементами, на суму близько двох трильйонів доларів. Росія видобуває в регіоні золото та алмази, а  також апатит-нефелінову руду в арктичних Хібінських горах.

Величезні арктичні родовища нікелю, як-от «Норильськ-Талнах» та «Ждановское», допомагають росії стати одним з провідних світових виробників нікелю. Вона також виробляє значну кількість міді, паладію та платини з цих покладів. Росія планує побудувати на Кольському півострові свій найбільший літієвий рудник для створення промисловості з виробництва акумуляторів.

«China Communications and Construction Co.» співпрацює з росією у видобутку з найбільшого родовища титану. Родовище «Пижемское» в Республіці Комі також містить циркон, залізну руду та золото. У рамках цього проєкту мають бути збудовані нова залізниця та морський порт.

Близько третини всієї риби, що видобувається в росії (близько 1 млн метричних тон на рік тріски, пікші, минтая, мойви, оселедця, морського окуня, скумбрії), припадає на арктичні води. Російський уряд сподівається збільшити цю частку, оскільки океан ставатиме теплішим і риба мігруватиме на північ.

80% рибних запасів припадає на Баренцеве, Біле, Норвезьке, Гренландське моря. Росія також виловлює рибу в Карському, Чукотському морях та морі Лаптєвих, але це менше тисячі тонн на рік.

Понад 50% рибного експорту росії становить минтай, за ним йдуть тріска та оселедець.

 

США Президент Байден обмежив лізинг для видобутку нафти та газу в Національному нафтовому резерві Аляски та встановив мораторій на буріння в Арктичному національному заповіднику. Він також заборонив буріння на шельфі в більшості або всіх арктичних водах США (Чукотському морі та Морі Бофорта).

Видобуток нафти на Алясці скорочується, особливо тому, що багато компаній вийшли з регіону з фінансових, технологічних та юридичних причин. Однак у 2023 році Байден схвалив проєкт «Willow» з буріння нафти на Північному Схилі Аляски, всередині Національного нафтового резерву. 

Шахта з видобутку цинку та свинцю «Red Dog» в Арктиці на Алясці є одним із найбільших у світі виробників цинку. «China Investment Corporation (CIC)»  володіє 10% акцій компанії-управителя шахти.

Є кілька проєктів на стадії розробки з видобутку міді, цинку, свинцю, кобальту, золота та срібла в арктичній Алясці. Рідкоземельні метали, хоч і зустрічаються на Алясці, але не видобуваються. Як і золото.

Арктика США закрита для промислового рибальства з 2009 року.
Норвегія Норвегія займається видобутком нафти та газу лише на шельфі.

У Баренцевому морі Норвегія видобуває нафту на родовищі «Goliat» та природний газ на родовищі «Snøhvit». Видобуток нафти на родовищі «Johan Castberg» має початися у 2024 році.

У 2022 році в Норвегії на арктичне буріння припадало близько 2% видобутку нафти та газу (більшість видобутку вуглеводнів знаходиться за межами Арктики). У 2023 році Норвегія запропонувала енергетичним компаніям 78 експлуатаційних ділянок у Баренцевому морі.

Норвезька державна вугільна компанія планує продовжити видобуток вугілля на Шпіцбергені до 2025 року, щоб «допомогти забезпечити постачання європейським сталеливарним підприємствам під час війни».

Норвегія у 2023 році відкрила Північний Льодовитий океан для розвідки корисних копалин на морському дні після виявлення «значних» запасів на розширеному континентальному шельфі, зокрема мідь, цинк, магній, ніобій, кобальт та рідкоземельні метали.

Шведські та норвезькі компанії управляють великими залізорудними копальнями в Норвегії.

Риба є «другим за важливістю експортним продукт Норвегії після нафти».

Арктичний рибний промисел Норвегії (у Норвезькому та Баренцевому морях) багатий на тріску, пікшу, сайду та креветки.

Норвегія та росія відновили риболовецьку угоду про розподіл квот на вилов риби в Баренцевому морі. Однак Норвегія заборонила російським рибальським суднам заходити в усі порти в Арктиці, крім Тромсе, Ботсфьорда та Кіркенеса.

Шпіцберген є найпівнічнішою локацією в світі з регулярним рибальством. Європейському Союзу дозволено ловити в цьому районі тріску, а Ісландії та Гренландії – креветок.

Канада У 2019 році Канада заборонила буріння нафти і газу в Арктиці. Майже весь видобуток нафти та газу припадає не на Арктику. Канада видобуває в Арктиці залізну руду та золото. Однак вона обмежує розширення цього видобутку. Обсяги арктичного рибальства в Канаді залишаються невеликими порівняно з рибним промислом в інших частинах країни через складні географічні умови (вони покращаться через глобальне потепління). Рибний промисел переважно ведеться в східній Арктиці (Баффінова затока, Протока Девіса, Гудзонова затока) та спрямований на вилов гренландського палтуса, демерсальних риб та північних креветок.

Канада запровадила мораторій на промисловий вилов риби в Морі Бофорта та заборонила будь-який іноземний рибальський промисел у своїй частині арктичного регіону.

Ісландія Ісландія не видобуває нафту чи газ, але може відкрити розвідку родовищ у прибережних зонах. Наскільки нам відомо, Ісландія не видобуває метали в Арктиці. Морські продукти становлять 40% експорту Ісландії. Сюди входять тріска, пікша, мойва, оселедець та червоний окунь. Важко сказати, яку частину цього промислу займає Арктика (на північ від узбережжя Ісландії).

Норвегії та Гренландії дозволено ловити рибу у водах Ісландії.

Данія (Гренландія) Гренландія припинила розвідку запасів нафти і газу в Арктиці в 2021 році. Незважаючи на «потенційно величезні поклади» рідкоземельних мінералів, а також залізної руди та цинку, Гренландія має лише дві діючі шахти з видобутку анортозиту та рубінів. Британський гірничодобувний гігант «Anglo American» має ліцензію на розвідку запасів нікелю на острові Гренландія, а також ліцензії на розвідку, що охоплюють тисячі квадратних кілометрів на заході Гренландії. Британська компанія «Bluejay Mining» створила спільне підприємство з американською компанією «KoBold Metals» для розробки проєкту з видобутку нікелю, міді, платини та кобальту. Одна з канадських компаній планує створити шахту з видобутку рідкоземельних мінералів у Гренландії.

Китай кілька разів намагався інвестувати в гірничодобувні проєкти в Гренландії. Однак США застерігають від такої участі та пропонують альтернативне фінансування.

Рибні продукти становлять 90% експорту Гренландії, особливо креветки та гренландський палтус. Рибальство переважно зосереджене у південній Гренландії, нижче полярного кола. В Арктиці ж Гренландія виловлює оселедець.

Гренландія призупинила Угоду про рибальство з росією на 2023 рік. Раніше ця угода дозволяла країнам обмінюватися квотами на вилов риби: Гренландія ловила тріску та пікшу в Баренцевому морі російської Арктики, а росія ловила палтуса та червоного окуня у водах Гренландії. Незрозуміло, чи угоду було продовжено на 2024 рік.

Швеція Швеція імпортує нафту й газ та розвиває зелену енергетику. Швеція є частиною Балтійського щита родовищ корисних копалин, що робить її важливою зоною видобутку корисних копалин для ЄС: 80% залізної руди надходить до ЄС із шахти «Kiruna» в шведській Арктиці.

Північні райони Швеції мають поклади  залізної руди, золота, міді. Шахта «Aitik» є однією з найефективніших мідних шахт у світі; вона також виробляє золото.

На риболовлю припадає близько 0,1% ВВП Швеції; у галузі працює трохи більше 1000 осіб.
Фінляндія Фінляндія імпортує нафту і газ. Шахта «Kittilä» у Фінляндії є найбільшим золотим рудником у Європі, яким керує канадська компанія. А мідно-нікелевою шахтою управляє шведська компанія на півночі Фінляндії. Рибальська промисловість Фінляндії є відносно невеликою; країна переважно виловлює рибу в Балтійському морі.
Китай Останніми роками Китай займається видобутком газу в Карському морі. Також має спільні проєкти з росією: російський термінал «Ямал СПГ»  фінансувався Експортно-імпортним банком Китаю та Китайським банком розвитку (частка китайських компаній у проєкті складає 30%). «China Investment Corporation (CIC) володіє 10% акцій шахти з видобутку цинку та свинцю «Red Dog» на Алясці.

Вона також зробила кілька спроб інвестування в гірничі проєкти в Гренландії.

Китай підтримав Угоду про запобігання нерегульованому рибальству у відкритому морі в центральній частині Північного Льодовитого океану (CAOFA), оскільки вона дозволила йому бути ключовим стейкхолдером (а не просто спостерігачем) у прийнятті рішень Арктичної ради, а також тому, що його рибальські інтереси в Арктиці були мінімальними. До цього китайського комерційного промислу в центральній частині Північного Льодовитого океану не існувало.

Таблиця 2. Військова присутність НАТО та Росії в Арктиці

Росія НАТО
Військові бази 20 баз за Полярним колом: 9 військових баз, 13 аеродромів та 4 військово-морські бази (деякі виконують декілька функцій).

4 приарктичні бази: 1 військова база, 2 аеродроми та 1 військово-морська база. Крім того, є 10 радіолокаційних станцій, 20 прикордонних застав, 10 аварійно-рятувальних станцій.

Дві бази російських арктичних бригад розташовані поруч за кілька кілометрів від норвезького та фінського кордонів.

Центри електронної або електромагнітної боротьби в Сєвєроморську, на Камчатці та у Приморському краї «можуть полегшити боротьбу з підводними човнами та створювати перешкоди морським комунікаціям».

16 баз у межах Полярного кола (з яких 12 належать Норвегії): 6 військових баз, 8 аеродромів та 3 військово-морські бази або бази берегової охорони (деякі виконують декілька функцій).

11 приарктичних баз: 3 військові бази, 5 аеродромів та 3 бази берегової охорони (з них 9 належать США).

У грудні 2023 року США і Фінляндія підписали угоду про співпрацю в галузі оборони, яка дозволяє США використовувати кілька фінських баз (з них одна база прикордонників, одна військова тренувальна база та один аеродром знаходяться в Арктиці). Подібна угода зі Швецією дозволяє США використовувати одну шведську базу в Арктиці та два аеродроми поблизу.

Ракети Велика частина російських спроможностей удару у відповідь розташована в Арктиці, зокрема пускові платформи для балістичних ракет «Кинжал». За повідомленнями, Північний флот тримає 20 відсотків високоточного ударного потенціалу росії в мирний час.

У 2023 році було здійснено декілька випробувань ракет в Арктиці, в тому числі міжконтинентальних балістичних, балістичних та крилатих ракет.

Фінляндія здатна використовувати американські ракети «повітря-земля» AGM-158 JASSM

У 2022 році США випробували нову систему озброєння «Rapid Dragon», яка використовує крилаті ракети великої дальності.

Загалом НАТО проводить набагато менше ракетних випробувань в Арктиці, ніж росія.

Системи спостереження РЛС «Резонанс-Н» на Новій Землі, півострові Канін Ніс, в селищі Індига, та РСЛ «Сопка-2» на авіабазах «Темп», «Нагурское» та «Рогачево».

Росія також має супутники для роботи в Арктиці: супутники зв’язку типу «Меридіан-М» та метеорологічний супутник «Арктика-М» для підтримки навігації.

NORAD (Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки): канадсько-американське командування, яке забезпечує постійне виявлення, перевірку та попередження по всьому світу про напад балістичних ракет на Північну Америку.

США мають у своєму розпорядженні супутникові командні та контрольні станції та понад 50 радіолокаційних систем раннього попередження та протиракетної оборони на Алясці, в Канаді та Гренландії. Планується модернізація цих систем спостереження. 

Канада управляє системою попередження «North Warning System» (яка включає радари та безпілотні системи) та розвідувальною станцією перехоплення сигналів («CFS Alert»). Вона також планує розширити спроможності своїх систем спостереження в Арктиці.

Норвегія: 4 супутники для моніторингу Арктики. Запускає ще чотири: два в 2023 році та два в 2024 році. Швеція, Канада та Норвегія планують збудувати арктичні космодроми.

Швеція та Фінляндія інвестують у засоби спостереження та стримування, а Данія інвестує в супутники та розвідувальні дрони.

Літаки Росія має в Арктиц близько 24 винищувачів Су-33, 24 винищувачів МіГ-29К, 12 МІГ-31БМ, 12 Су-24М та невизначену кількість літаків-розвідників Су-24МР, а також морські патрульні літаки на кшталт Іл-38Н та Ту-42.

До початку повномасштабної війни з Україною у складі Північного флоту налічувалося близько 30 бомбардувальників типу Ту-95 і Ту-160.

США: 54 F-35, дві ескадрильї F-22 та кілька літаків спостереження на Алясці. Також в Ісландії дислокуються літаки-розвідники P-8 Poseidon ВМС США. На Повітряні сили припадає біля 80% усіх військових витрат США в Арктиці.

Норвегія: 6 морських патрульних літаків далекого радіусу дії P-3 Orion, 4 тактичних транспортних літаки C-130J, 14 морських гелікоптерів NH90, 18 гелікоптерів Bell 412, 16 гелікоптерів Sea King. Норвегія модернізує свій флот, зокрема, замінивши свої 60 F-16 на 52 F-35.

Канада: 18 протичовнових літаків дальньої дії CP-140 Aurora; 80 бойових літаків CF-18, які можуть бути перекинуті в Арктику.

Данія: 3 патрульні літаки; планує придбати 27 F-35.

Фінляндія: планує замінити свої 62 F/A-18C Hornets на 64 F-35 протягом 2025-2030 рр.

Швеція: щонайменше 100 винищувачів Gripen.

У 2023 році Норвегія, Швеція, Фінляндія та Данія домовилися про спільну експлуатацію своїх парків винищувачів, загалом 250

ППО та берегова оборона Системи протиповітряної оборони «С-300» та «С-400», системи «Панцир» малого радіусу дії та системи типу «земля-повітря» «Tор-M2DT».

 

Берегові ракетні комплекси К-300П «Бастіон-П» і 4К51 «Рубеж» та протикорабельні ракети середньої дальності П-800 «Онікс».

NORAD забезпечує відбиття удару з повітря (літаки та ракети).

Країни Північної Європи мають на озброєнні різноманітні системи протиповітряної оборони малої дальності; лише Швеція має системи оборони середньої дальності (4 батареї «Patriot»).

Швеція та Фінляндія мають ракети RBS 15 для берегової оборони.

Підводні човни Росія має в Арктиці  43 підводні човни, включно з підводними човнами-носіями балістичних ракет (SSBN), ударними (SSN), керованими ракетами (SSGN) та дизельні підводні човни (SSK), багато з яких є атомними.

Підводні човни класу «Северодвинск» та «Оскар II» можуть запускати як «Циркон», так і надзвукові крилаті ракети П-800 «Онікс». Вісім носіїв балістичних ракет мають здатність наносити ядерний удар у відповідь.

США: потужний флот із атомних підводних човнів класу «Лос-Анджелес» 51 SNN, здатних працювати під арктичним льодом.

Норвегія: 6 підводних човнів класу «Ula».

Швеція має просунутий підводний флот: 3 підводні човни класу «Gotland» та одну старішу модель, яку буде замінено на дві нові у 2027 і 2028 рр.

Канада не має підводних човнів, які можуть працювати під льодом, але має 4 із своїх субмарин в Арктиці.

Данія та Фінляндія не мають підводних човнів.

Кораблі Північний флот загалом налічує 42 кораблі.

Серед них 10 діючих великих кораблів та авіаносець «Адмірал Кузнєцов», який, як очікується, повернеться в стрій у 2024 році.

Загалом флот старий та перебуває в незадовільному стані.

Арктику патрулює Берегова охорона США. Там можуть бути задіяні багато американських авіаносців, великих бойових кораблів та бойових кораблів-амфібій. Однак їм необхідна підтримка криголамів.

Норвегія: 10 кораблів плюс допоміжні судна.

Канада: 12 патрульних фрегатів типу «Галіфакс».

Данія: 3 великі фрегати, 2 кораблі підтримки та 8 патрульних кораблів.

Швеція: 7 корветів.

Криголами 7 атомних та 30 дизельних криголамів, що більше, ніж у інших держав.

Флот значною мірою покладається на цивільні атомні криголами.

Росія планувала збільшити кількість важких криголамів до 2035 року, але зіткнулася зі значним скороченням фінансування та затримками.

США: 2 дизельні криголами.

Канада: 6 великих та 7 малих неозброєних криголамів.

Данія: 8 патрульних суден, які можуть пересуватися льодами.

Фінляндія: 9 криголамів, 4 будуються. Фінляндія є одним з провідних розробників криголамів.

Швеція: 5 криголамів

Наземна техніка До 2022 року росія тримала в Арктиці близько 50 танків, 450 БТР та невизначену кількість іншої техніки.

   

Згідно з відкритими джерелами, США (1, 2, 3), Канада, Швеція (1, 2) планували модернізувати свої сухопутні сили в Арктиці, придбавши загалом понад 120 танків та понад 400 одиниць бронетехніки.
Війська На арктичну базу припадає від кількох сотень до кількох тисяч солдатів.

Більшість військ ОСК «Север» є частиною Арктичної бригади у складі 80-ї та 200-ї окремих мотострілецьких бригад і підрозділів спеціального призначення 61-ї бригади морської піхоти, а також 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії та 98-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії.

Ці бригади зазнали великих втрат та були суттєво ослаблені під час боїв в Україні.

 

 

 

США: Командування Аляски, Національна гвардія Аляски та Корпус морської піхоти США.

Норвегія: Бригада «Норд» має 4 маневрених батальйони та батальйони підтримки, два батальйони та місцевий округ Норвезької внутрішньої гвардії.

Канада: близько 5000 канадських рейнджерів, легкоозброєне ополчення, підтримуване 4 ротними групами арктичного реагування канадської армії.

Данія: спецназ «Frømandskorps і Jaeger» налічує близько 200-300 військовослужбовців як у Гренландії, так і в Данії, а також невеликі військові патрульні сили в Гренландії.

Фінляндія: Єгерська бригада складається з двох підрозділів батальйонного рівня.

Швеція: полк «Norrbotten Regiment», один із найбільших у Швеції, налічує кілька сотень військовослужбовців, дислокованих поблизу Арктики.

Джерела: “The Russian Arctic Threat: Consequences of the Ukraine War,” Wall and Wegge, Center for Strategic & International Studies, “Arctic Force Structure,” Boulègue, Chatham House. “Arctic Competition Part Two: Military Buildup and Great Power Competition,” FP Analytics, Foreign Policy.  “Dark Arctic,” Gronholt-Pedersen and Fouche, Reuters

Примітка: НАТО не має єдиного командування для Арктики, тому ми перераховуємо сили відповідних країн-членів НАТО в регіоні.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний