Женевські конвенції: як їх порушує росія, а звинувачує в цьому Україну? Пояснює VoxCheck

Що таке Женевські конвенції?

Чинну версію Женевських конвенцій уклали у 1949 році (першу – ще у 1864). Вони складаються із чотирьох взаємопов’язаних договорів, які містять обмеження стосовно жорстокості під час збройних конфліктів. Це Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у регулярних арміях, Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що потерпіли в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі, Конвенція про поводження з військовополоненими та Конвенція про захист цивільного населення під час війни. До Женевських конвенцій також є два Додаткові Протоколи, що стосуються захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (І) та захисту жертв збройних конфліктів міжнародного характеру (ІІ). 

СРСР ратифікував Женевські конвенції у 1954 році. На сьогодні Женевських конвенцій дотримуються 190 країн, тобто майже всі держави світу.

Приклади того, як рф порушує Женевські конвенції

Сьогодні ми стаємо свідками численних обстрілів цивільної інфраструктури та населення з боку російських окупантів — пояснює Ельвіна Корой, юристка ЦЕДЕМ. Такі дії є воєнним злочином відповідно до:

• статті 51 Протоколу про захист жертв міжнародних збройних конфліктів — цивільне населення користується загальним захистом від небезпек, що виникають у зв’язку з воєнними операціями, вони не повинні бути об’єктами нападу. Зокрема, заборонені напади, спрямовані не на воєнні об’єкти,
• статті 52 Протоколу про захист жертв міжнародних збройних конфліктів. Стаття стосується цивільних об’єктів, тобто всіх об’єктів, що не є воєнними об’єктами та вказує, що такі об’єкти не можуть бути предметом нападу,
• статті 3 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, яка вказує, що з особами, які не беруть участі в активних бойових діях, слід поводитись гуманно та без будь-якої ворожої дискримінації, 
• статті 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни — заборона застосування будь-яких заходів, що можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб. 

Вищезгадані статті стосуються заборони обстрілів цивільної інфраструктури та населення. Але рф підступно вчиняє й інші воєнні злочини. Атака та захоплення об‘єктів ядерної інфраструктури, а саме Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС) та Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС), що мали місце 24 лютого 2022 та 4 березня 2022, є прямим порушенням статті 56 Протоколу (І) до Женевських конвенцій 1949 року — захист установок і споруд, що містять небезпечні сили. 

Крім цього, кремль обстрілює мирне населення, використовуючи заборонене Женевською конвенцією озброєння.

2 березня 2022 року окупанти бомбардували Успенський собор в Харкові, в якому на той час перебувало цивільне населення. Після цього удару собор, що був найстарішою православною церквою Харкова, зазнав серйозних пошкоджень. Цей воєнний злочин підпадає під статтю 27 Конвенції про захист цивільного населення під час війни та статтю 53 Протоколу (І) до Женевських конвенцій щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів — пояснила Ельвіна Корой.

Нещодавно ми були свідками спроби російських окупантів двічі атакувати ракетами лікарню «Охмадит», що розташована в Києві. Загалом за весь час з 24 лютого відбулось 34 атаки на медичні установи України і кожного дня ця кількість зростає. Ельвіна Корой з ЦЕДЕМ пояснює, що такі дії є порушенням статті 18 Конвенції про захист цивільного населення під час війни (цивільні лікарні, організовані для надання допомоги пораненим, хворим, інвалідам та породіллям, за жодних обставин не можуть бути об’єктом нападу, натомість вони завжди користуються повагою сторін конфлікту й перебуватимуть під їхнім захистом). Такими самими правами користується й медичний персонал, який займається транспортуванням, пошуком, лікуванням поранених та хворих цивільних осіб та відповідно, санітарна техніка для транспортування хворих чи поранених (статті 20-22 вищезазначеної Конвенції). 

Вже відомі випадки розміщення російської військової техніки в житлових кварталах задля забезпечення недоторканності цієї техніки, що також суперечить вимогам 51 статті Протоколу (І), а саме присутності або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб та заборони їх використання для захисту певних пунктів чи районів від воєнних дій, зокрема у спробах захистити воєнні об’єкти від нападу або  прикрити воєнні дії, сприяти чи перешкодити їм.

Ці жахливі злочини стали можливими головним чином завдяки російській пропагандистській машині, що використовує телебачення як інструмент для поширення дезінформації, розпалює ненависть, пропагує насильство і приховує правду про війну в Україні.

Окрім того, окупаційна держава не має права примушувати ​осіб, що перебувають під захистом, служити в її збройних чи допоміжних силах. Ще перед початком широкомасштабного вторгнення очільники підписали укази про загальну мобілізацію місцевого населення через нібито плани української армії здійснити наступ на Донбасі.

Як рф маніпулює темою Женевських конвенцій і звинувачує Україну у правопорушеннях

У медіа та сомережах неодноразово поширювали відео із російськими полоненими. Так, наприклад, видання Insider опублікувало відео, де полоненого російського солдата годують українці. У цей же час полоненому дозволили поспілкуватися з матір’ю по телефону. Росіяни ж розвинули цю тему, зазначивши що нібито українці принижують таким чином полонених, а отже, порушують Женевські конвенції.

Насправді ж про жодне приниження не йдеться. Поки полонений військовий їв, телефон тримала звичайна цивільна жінка з України. Під час дзвінка жінка намагалася заспокоїти матір полоненого, промовляючи «Все добре». Наприкінці розмови українська жінка сказала матері, що з нею зв’яжуться, що її син цілий і здоровий.

Порушення норм міжнародного права — «візитівка» росії

Такі дії з боку росії є порушенням норм міжнародного права та звичаїв війни. Однак не варто дивуватись — вже не вперше країна-агресор вдається до злочинів воєнного характеру. Під час двох Чеченських війн та допомоги Асаду в Сирії росія вдавалася до таких підступних дій як знищення цивільного населення, що є прямим порушенням, як було зазначено вище, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни та Протоколу (І) до неї. 

Якщо говорити відверто, то в кожному збройному конфлікті, стороною якого була росія, мали місце порушення захисту цивільних осіб та об’єктів під час цього конфлікту. Нехтування безпекою громадян, що постійно проживали на території збройного конфлікту, є «візитівкою» росії під час втручання до цього конфлікту. Недотримання норм конвенцій є прямим порушенням зобов’язань, що взяла на себе росія, підписавши документи. Врешті-решт, росія взагалі не дотримується жодних своїх зобов’язань. Свого часу навіть Отто фон Бісмарк казав: «Угоди з Росією не варті й паперу, на якому написані».