Зниження рівня корупції в Україні після Революції Гідності

Коротка історія корупції

Багато країн Східної Європи, включно з Україною, мали надвисокий рівень корупції на початку перехідного періоду 1990-х років. Корупція може набувати різних форм, починаючи від олігархів, які безкоштовно «приватизують» колишню державну фабрику, до патрульного поліцейського, який бере хабар замість того, щоб виписати штраф. Навіть лікарі чи шкільні вчителі в державних закладах можуть отримувати неофіційні платежі чи подарунки за свої послуги. 

На жаль, усі перелічені вище види корупції, починаючи від найвищих політичних кіл і закінчуючи місцевими надавачами державних послуг, широко поширені в Україні. «Дрібна» корупція в Україні має глибоке коріння в радянській історії. Наприклад, молодий лікар (після, як мінімум 6 років інтенсивного навчання в медичному інституті) міг заробляти 120 радянських рублів, а робітник на заводі (відразу після закінчення школи) — 300 рублів на місяць. У популярному жарті навіть говорилося, що хорошому лікарю зарплата не потрібна, бо вдячні пацієнти і так усе принесуть. Крім того, у 1990-х офіційні зарплати в державному секторі майже повністю втратили свою цінність через високу інфляцію, часто змушуючи державних службовців приймати хабарі як єдиний спосіб вижити…

Після Революції Гідності 2014 року попит на реформи був високим (зокрема, на боротьбу з корупцією). Поточне дослідження базується на даних опитувань 2010 та 2016 років «Life in Transition», які є національно репрезентативними опитуваннями України та інших країн з перехідною економікою, які проводять Європейський банк реконструкції та розвитку та Світовий банк. Порівняння двох хвиль опитування (до та після Революції Гідності) дозволяє проаналізувати зміну рівня корупції. Аналіз доповнюється соціально-економічними та соціально-демографічними характеристиками респондентів, щоб мати кращу картину того, хто з більшою ймовірністю зробить неофіційний платіж і чому.

Зміни в оцінці рівня та повідомленнях про корупцію

У цьому дослідженні розглядаються зміни в корупції для 4 основних державних послуг: взаємодія з патрульною поліцією (Рисунок 1), отримання офіційних документів від органів влади (Рисунок 2), отримання початкової або середньої державної освіти (Рисунок 3) та отримання медичної допомоги в державній системі охорони здоров’я (Рисунок 4).

Ліва панель кожного з рисунків 1-4 показує оцінку рівня корупції, тобто думку респондентів щодо того, як часто люди здійснюють неофіційні платежі за кожну з 4 державних послуг. Права панель кожного рисунку показує повідомлення про корупцію від респондентів, які користувалися певною послугою. Наприклад, у 2010 році 9,2% з 1559 респондентів в Україні вважали, що люди, подібні до них, завжди неофіційно платили при взаємодії з патрульною поліцією. У цьому ж році лише 267 респондентів (або членів їхніх домогосподарств) спілкувалися з патрульною поліцією і 70,4% з них зробили неофіційний платіж або подарунок.

Результати чітко демонструють, що після Революції Гідності в Україні суттєво зменшилися як оцінка рівня, так і частота повідомлень про корупцію. Наприклад, частка людей, які вважають, що взаємодія з державними службовцями «Зазвичай» або «Завжди» призводить до неофіційного платежу, скоротилася в період з 2010 по 2016 рік для всіх чотирьох послуг. Відсоток користувачів державних послуг, які здійснили неофіційний платіж, знизився з 70,4% у 2010 році до 35,8% у 2016 році для тих, хто спілкувався з патрульною поліцією, з 32,5% до 24,6% для тих, хто оформляв офіційні документи, з 43,8% до 30,8% для тих, хто отримував державну освіту, і з 52,6% до 33,9% для тих, хто лікувався в державній системі охорони здоров’я. Ці цифри свідчать про величезне скорочення корупції оскільки українці чітко підтвердили свій європейський вибір після 2014 року.

Чинники зниження корупції

Уважний читач, напевно, помітив, що кількість користувачів усіх 4 державних послуг зменшилася з 2010 по 2016 рік. Одним із вірогідних пояснень може бути те, що користувачі, незадоволені якістю державної освіти та охорони здоров’я, могли перейти до приватних постачальників відповідної послуги. Якщо користувачі, які перейшли до приватних постачальників, з більшою ймовірністю платили хабар (оскільки, наприклад, могли собі це дозволити), то це могло б пояснити зниження корупції. Але кількість користувачів також зменшилася для двох інших державних послуг, які не мають приватних альтернатив, а саме запиту офіційних документів та взаємодії з патрульною поліцією. Тому можливо, що склад вибірки змінився, що можна оцінити, розглянувши моделі, які також враховують персональні соціально-демографічні та соціально-економічні характеристики, в Таблиці 1.

Попередні результати не враховують можливі зміни у складі вибірки, і ми також хотіли б порівняти Україну з іншими країнами. Отже, давайте розглянемо модель різниці у відмінностях, оцінену за допомогою ваг респондентів, надійних стандартних помилок і кластеризації в первинних одиницях вибірки. Відчувану корупцію та зареєстровану корупцію було перетворено на бінарні змінні, щоб коефіцієнти можна було інтерпретувати як відсоткові зміни. У 2010 (2016) було 1559 (1507) спостережень щодо сприйняття корупції для України та 37305 (49699) для інших країн. Щодо зареєстрованої корупції є менше спостережень (оскільки запитують лише користувачів послуги), кількість яких різна для різних послуг.

Моделі показують, що у 2010 році респонденти в Україні повідомляли про значно вищий (від 5,6% до 19,6% пунктів) рівень оцінки корупції та набагато частіше (від 28,6% до 41,9% пунктів) повідомляли про здійснені неформальні платежі для 4 основних державних послуг порівняно з іншими країнами (переважно перехідними економіками). Однак після Революції Гідності українські респонденти у 2016 році відзначили статистично значуще зниження рівня корупції у взаємодії з патрульною поліцією (на 11,6% пунктів нижчий рівень оцінки та на 27,7% пунктів менше повідомлень про корупцію) та при лікуванні в державних закладах охорони здоров’я (на 14,7% пунктів нижчий рівень оцінки і на 12,8% пунктів менше повідомлень про корупцію). Коефіцієнти для оформлення офіційних документів та отримання державної освіти також негативні, але статистично незначущі (можливо, через малу вибірку).

Цікаво обговорити моделі в контексті реформ, запроваджених після 2014 року – як ці результати узгоджуються з часом проведення реформ? Скорочення корупції при взаємодії з дорожньою поліцією очікуване, тому що незабаром після Революції Гідності на зміну старій корумпованій міліції прийшла нова патрульна поліція зі значно вищою зарплатою. Центри надання адміністративних послуг, які зменшили корупцію при отриманні офіційних документів, з’явилися ще до 2014 року, тому не дивно, що ефекти статистично незначущі. Заробітна плата вчителів зросла на лише 10% у грудні 2015 року, тому суттєве зниження рівня корупції не очікувалося і не спостерігалося. Найнесподіванішим результатом є зменшення корупції в державній медицині, тому що серйозні реформи та підвищення зарплат у системі охорони здоров’я почалися лише в 2017 році. Цей результат може бути зумовлений скороченням використання послуг державних закладів охорони здоров’я через перехід користувачів до приватних клінік або аптек. Наприклад, заможніші пацієнти могли перейти до приватних клінік, а бідніші пацієнти (які не можуть собі цього дозволити) могли просто купувати ліки в аптеці, а не відвідувати лікаря.

Також цікаво обговорити вплив інших змінних на повну вибірку для всіх країн. Як оцінка рівня, так і повідомлення про корупцію, як правило, вищі для великих домогосподарств, тих, хто має кращу освіту та має кращі умови життя. Домогосподарства з дітьми та літніми людьми, а також домогосподарства, які мають автомобіль, комп’ютер та доступ до інтернету, як правило, повідомляють про нижчу оцінку рівня корупції та меншу фактичну корупцію. Що також цікаво, системної різниці між сільськими та міськими домогосподарствами немає (за винятком 2 статистично значущих, але досить малих коефіцієнтів з протилежними знаками). Зокрема, респонденти у сільській місцевості повідомили про вищу на 2.2% пункти ймовірність неформального платежу за отримання офіційного документа на та на 3,3% пункти меншу ймовірність хабара в державній освіті.

Заключні зауваження

Повномасштабна російська агресія 2022 року виявила величезну ціннісну прірву між громадянами України та окупантами. Виникає закономірне запитання, чому і як Україні вдалося рухатися від жахливого радянського минулого з його тотальною корупцією до більш цивілізованої європейської моделі? Це дослідження свідчить про значне зниження корупції між 2010 і 2016 роками для чотирьох основних державних послуг. Звичайно, було б наївно говорити про те, що корупція в Україні викорінена, враховуючи низку останніх скандалів. Однак тиск суспільства на зменшенні корупції є важливою частиною української ідентичності, яка швидко віддаляється від часів панування московії.