Зовнішня підтримка України: про що свідчать дані стосовно військової, фінансової та гуманітарної допомоги

Протягом перших місяців війни дискусія велася переважно щодо санкцій та інших заходів, спрямованих на обмеження можливостей росії (напр., Bachmann et al. 2022); заходам з підтримки України приділялося менше уваги. Однак в останні місяці було зроблено низку важливих внесків у сфері допомоги Україні та необхідних зусиль з відбудови (Becker et al. 2022, Rashkovan and Eichengreen 2022, Shapoval et al. 2022). Тим не менше систематичних даних усе ще недостатньо.

Систематизована база даних іноземної допомоги Україні

Ukraine Support Tracker, створений Кільським інститутом світової економіки, пропонує перелік та кількісну оцінку підтримки від 40 урядів-донорів, а також від установ ЄС (Trebesch et al. 2023). В останньому оновленні ми відстежуємо зобов’язання щодо допомоги від 24 січня 2022 року (день, коли кілька країн НАТО привели свої війська у бойову готовність) до 15 січня 2023 року. Основним нашим внеском є кількісна оцінка масштабу допомоги Україні в мільйонах євро або у відсотках від ВВП донора, що дає змогу здійснювати систематичне порівняння допомоги різних країн. Ми аналізуємо пакети фінансової та матеріальної допомоги та створюємо всеохопну “консенсусну” базу даних, що об’єднує інформацію з офіційних державних джерел, наявних переліків допомоги Україні та повідомлень у ЗМІ, які на сьогодні охоплюють понад 1 000 окремих внесків. Для кількісної оцінки матеріальної допомоги, наприклад, поставок озброєння або “тонн продуктів”, ми визначаємо грошову вартість кожної позиції, використовуючи ринкові ціни та дані попередніх випадків надання міжнародної допомоги. Отримана база даних з джерелами розміщена у  вільному доступі.

Ми переважно приділяємо увагу двостороннім (міжурядовим) зобов’язанням з надання допомоги Україні. Це означає, що ми охоплюємо не всі типи підтримки. Зокрема, на основних рисунках ми не враховуємо витрати на допомогу біженцям, які залишили Україну (але ми показуємо результати на додаткових рисунках). Ми також не враховуємо приватні пожертви (переважно у зв’язку з тим, що немає достовірної інформації за країнами). Ми відстежуємо підтримку міжнародних фінансових установ, наприклад, Міжнародного валютного фонду або Світового банку, але надаємо результати окремо.

Основною проблемою кількісної оцінки потоків допомоги є прозорість даних. Ми робимо все можливе для складання переліків і кількісної оцінки всіх заходів з підтримки, що стали загальновідомими. Але не всі внески стають відомі громадськості. Відповідно, для кращого порівняння окремих країн ми створили індекс прозорості даних, який показує, наскільки детальну інформацію надає кожен уряд стосовно своєї підтримки України. Ми виявили значні відмінності між країнами, водночас деякі уряди (наприклад, Франція, Іспанія та Польща) демонстрували скоріше непрозорість стосовно своєї підтримки (див. додаток − рис. A1). Однак середній обсяг наданої інформації є великим, у багатьох випадках надаються дуже детальні переліки внесків та є доступ до інформації, і за час війни рівень прозорості значно підвищився.

США та країни Східної Європи допомагають найбільше

На рисунку 1 наведено перший ключовий набір даних – розподіл допомоги Україні за групами донорів. У цілому ми відстежуємо міжурядові зобов’язання на 144 млрд євро від 24 січня 2022 року до 15 січня 2023 року. На цей час США є найбільшим донором двосторонньої допомоги для України − їх зобов’язання становлять 73,18 млрд євро, більше 50% від загальної суми зобов’язань, які покриває наша база даних. Уряди країн ЄС надали допомогу на загальну суму 20,1 млрд євро на двосторонній основі плюс 29,92 млрд євро через Європейську комісію та Раду, 3,1 млрд євро через Європейський фонд миру та 2 млрд євро через EIB. Таким чином, загальна сума зобов’язань ЄС становить 55,12 млрд євро. Примітно, що США передали значно більше допомоги, ніж усі країни ЄС разом, при тому, що війна йде у безпосередній близькості до них.

На рисунку 2 показано наявність значних відмінностей у двосторонній підтримці з боку окремих країн. США очевидно вирізняються, за ними йдуть установи ЄС, потім Велика Британія та Німеччина. Коли ми відносимо зобов’язання ЄС до країн − членів ЄС, послідовність виглядає загалом схожою, хоча деякі країни, наприклад, Італія та Іспанія, значною мірою підвищують свої позиції (див. додаток − рис. A2).

У разі розрахунку допомоги як відсотка від ВВП донора значною мірою вирізняється підтримка країн Східної Європи (рис. 3). Країни Балтії, Польща, Чеська Республіка та Болгарія займають високі позиції, але США також входять до п’яти найбільших донорів у разі вимірювання у вигляді відсотків від ВВП країни. Значні зобов’язання США дійсно вирізняються як в абсолютному, так і у відносному вираженні.

Також впадає в око те, що деякі з найбагатших країн Західної Європи перебувають у нижній третині. Наприклад, згідно з нашими даними Іспанія та Італія взяли на себе двосторонні зобов’язання в розмірі лише 0,06% та 0,03% від їх ВВП відповідно. Інші великі країни, наприклад, Польща, США та Велика Британія, взяли на себе зобов’язань у десять разів більше у відсотках від ВВП. Як показано на рисунку A1, Іспанія та Італія не надають прозорих даних, але навіть якщо реальний обсяг їх підтримки вдвічі перевищує загальновідомі дані, що є малоймовірним, вони все одно належать до нижньої третини. Те саме є справедливим у разі розподілу загального обсягу допомоги ЄС за країнами − членами ЄС та подальшого перерахунку допомоги у вигляді відсотків від ВВП (рис. A3). 

Якщо ми додаємо розрахунки витрат на розміщення українських біженців за 2022 рік, розрив між країнами Східної та Західної Європи збільшується (рис. 4 з використанням розрахунків витрат на утримання біженців, наданих ОЕСР у 2022 році). Тепер вісім з десяти країн, що надають найбільшу підтримку Україні, є країнами Східної Європи, а позиції таких країн як Франція, Італія та Іспанія знижуються.

Нові зобов’язання є циклічними та часто надходять із затримкою.

На рисунку 5 відстежується допомога в часі й на ньому видно високий рівень циклічності зобов’язань у 2022 році. Після значного збільшення зобов’язань починаючи з лютого протягом літа обсяг нової допомоги знизився майже до нуля і знову значно збільшився наприкінці року.

І, нарешті, ми встановили, що зобов’язання часто виконуються із затримкою. Це найкраще можна продемонструвати на прикладі фінансової допомоги, оскільки ми можемо об’єднати наші дані щодо зобов’язань з детальними даними щодо виплат, наданими Міністерством фінансів України. На рисунку 6 показано значний розрив між зобов’язаннями та виплатами, зокрема, для двох найбільших донорів – ЄС та США, – які виплатили менше ніж 50% загальної суми своїх зобов’язань.

Циклічність і затримки в наданні іноземної допомоги свідчать про наявність нагальної потреби поліпшення координації західної допомоги Україні. До цього часу потоки допомоги було складно передбачити, а оголошення про допомогу часто були хаотичними та неузгодженими. Суттєво поліпшити ситуацію могло б створення центрального органу та/або платформи, що дало б змогу Україні здійснювати перспективне планування та забезпечувати задоволення своїх найбільш нагальних фінансових, військових та гуманітарних потреб (див. також Rashkovan and Eichengreen 2022).

Порівняно з попередніми війнами підтримка України невелика

Далі я розглядаю підтримку України в історичній перспективі. Я поєдную дані з нашого Ukraine Support Tracker з історичними даними про військові витрати та військову допомогу під час попередніх війн. У цьому ширшому контексті міжнародна допомога Україні на цей момент надивовижу маленька.

Порівняння з попередніми війнами: вибірка та дані

Вибрати порівнянні війни не так просто, і цей вибір ускладнює обмеженість даних. Тому я обираю прагматичний підхід і фокусуюся на невеликів, але добре відомій вибірці війн, які (1) включали одну зі світових потуг (особливо США) та (2) які добре досліджені, тобто для них є надійні й порівнювані дані. Зрештою вибірка включає такі війни:

•  ми починаємо з Другої світової війни, для якої є детальні дані про підтримку Сполученими Штатами союзників (зокрема Великобританії, СРСР та Франції) за допомогою ленд-лізу;
• ми також зібрали дані про іноземну військову підтримку під час громадянської війни в Іспанії 1936-39, типового випадку війни “чужими руками” (проксі-війни). Тоді як фашистська Німеччина та Італія підтримували франкістів, СРСР підтримував республіканців;
• ми також зібрали дані про витрати США на головні війни, в яких вони брали участь у 20 столітті, за оцінкою Дослідницької служби Конгресу (Daggett 2010). Ці дані дозволяють оцінити видатки на війну в Кореї (1950-53), В’єтнамі, (з фокусом на 1965-75), війну в Афганістані (2001-2010) та Іраку (2003-2010).
• До того ж, війна у Перській затоці (1990-91) – цікавий випадок міжнародної підтримки всередині альянсу країн Заходу. Війну переважно вели сили США, але країни, які не брали в ній участі, такі як Німеччина, Японія та Південня Корея, надавали значну фінансову та військову допомогу США та іншим країнам-учасницям для звільнення Кувейту. Наші дані про цю війну отримані з багатьох офіційних джерел;

Нашою метою було зробити дані про ці війни якомога більш порівнянними. Грошові суми ми спочатку переводимо в долари США, якщо вони в іншій валюті, а тоді перераховуємо з урахуванням інфляції використовуючи дефлятор ВВП, наданий Бюро економічного аналізу США. Ми також розраховуємо видатки як частку ВВП відповідного періоду. Для США ми беремо дані про ВВП надані Бюро економічного аналізу, до 1980 року, а після того – дані МВФ (Світовий економічний прогноз). Для війни у Перській затоці ми використовуємо номінальні ВВП із бази даних Світового банку. Для врахування тривалості війни ми розраховуємо середньорічні видатки (окрім війни в Затоці, яка тривала лише 7 місяців). Для України ми використовуємо період, для якого сьогодні є дані  Ukraine Support Tracker (між 24 січня 2022 та 15 січня 2023).

Під час Другої світової США надіслали у 100 разів більше важкого озброєння

Для початку ми дивимося просто на кількість обіцяного іншими країнами озброєння. Якісні дані про надання зброї доступні для Другої світової війни та війни в Іспанії. Рис. 7 порівнює кількість зброї наданої під час цих двох воєн, до того, що було обіцяно Україні протягом 2022 року. 

Різниця у постачанні зброї вражаюча. Протягом 1941-45 США надіслали лише Британії 25 тис. танків та понад 15 тис. літаків, СРСР та Франція також отримали за програмою ленд-лізу тисячі одиниць важкого озброєння. Загальні поставки важкої зброї для України становлять лише невелику частку цієї кількості – менше 500 танків і гаубиць, менше 100 систем реактивного залпового вогню. Кількість зброї, надісланої до Іспанії під час громадянської війни, також набагато вища, ніж те, що поставлено до України.

За останнє сторіччя як вартість, так і технологічна складність зброї значно виросла. Тому ми також порівнюємо підтримку союзників під час ДСВ як частку ВВП країн-донорів. Як показано на рис. 8, підтримка Великобританії за схемою ленд-лізу становила загалом 11,6% ВВП США або 2,6% ВВП в середньому за рік. На другому місці СРСР, який загалом отримав підтримку за ленд-лізом на рівні 4,7% ВВП США, в середньому 1,2% за рік. В середньовічному вимірі ці числа вдесятеро вищі, ніж підтримка України США та Британією у 2022 році (0,21% та 0,18% ВВП відповідно). 

США витратили набагато більше у Кореї, В’єтнамі та Іраку

Далі ми розглянули нещодавні війни, зокрема ті, в яких брали участь США, і для яких наявні приблизні оцінки видатків. Ми порахували середньорічні видатки та використовуємо ВВП США як базу порівняння. 

Результати показані на рис. 9. Найбільш витратною, якщо дивитися на середньорічну частку військових витрат у ВВП США, була війна в Кореї (1950-53), за нею ідуть війни у В’єтнамі та Іраку. У кожній із цих війни військові витрати США набагато перевищили розмір військової допомоги США Україні у 2022р. Так, витрати США на війну в Кореї були більш ніж удесятеро вищі, ніж те, що було обіцяно Україні в 2022 (0,21%). Витрати на війну у В’єтнамі були майже вп’ятеро вищі, а в Іраку – втричі вищі. Середньорічні витрати США в Афганістані порівнювані з допомогою Україні.

Німеччина витратила втричі більше для звільнення Кувейту, ніж для України у 2022р.

Нарешті, проведемо паралелі з війною у Перській затоці (1990/91), яка дещо схожа на війну в Україні. В обох війнах набагато більша сусідня країна розпочала неспровоковане вторгнення, і в обох війнах країни Заходу сформували альянс, щоб змусити агресора відступити. Коаліція проти Іраку включала 35 країн, із яких невелика кількість були безпосередньо залучені до бойових дій (зокрема США, Великобританія і Франція), а багато країн, які не брали участь у бойових діях, допомагали фінансами та зброєю. В результаті широкомасштабної іноземної допомоги, США змогли покрити майже всі свої витрати на війну. Зокрема, згідно зі звітом Департаменту оборони США перед Конгресом, із 61 млрд загальних видатків на війну в Затоці (у доларах 1991 року) американські платники податків сплатили лише 7 млрд (Департамент оборони США 1992).

Для розрахунку загального обсягу допомоги ми можемо скористатися джерелами в кожній країні, як показано в Trebesch et al. (2023). Так, допомога Японії для Кувейту та альянсу під проводом США становила 1,5 трлн єн, що на той час становило 11,5 млрд дол. Офіційні оцінки для Німеччини показують, що загальна фінансова та військова допомога сягнула 16,9 млрд марок або 10,5 млрд доларів США 1990 року. Близько 3 млрд марок становила військова допомога, яка частково надходила із запасів Німецької демократичної республіки. Знайти офіційні дані про допомогу, надану Південною Кореєю, доволі складно. Тому ми використовуємо перекази з Кореї до бюджету США, підраховані Департаментом оборони США. Відповідна сума в 355 млн дол. є мінімальною оцінкою фактичного обсягу допомоги. 

Рис. 10 використовує ці дані для порівняння підтримки цих трьох країн під час війни  1990/91 із їхньою підтримкою України в 2022 році як частки ВВП відповідного року. Для повноти картини ми також показуємо сумарні видатки США на війну, хоча значну частину цих видатків покрили перекази союзників. Ми порівнюємо загальну допомогу в 1990/91 роках до даних із підтримки України в нашій базі.

Різниця вражаюча. На сьогодні Німеччина зобов’язалася надати двосторонньої підтримки Україні в обсязі 0,17% свого ВВП, але під час звільнення Кувейту в 1990/91 її зобов’язання були втричі вищими (0,55% ВВП 1991 року). Для Японії та Південної Кореї різниця ще більша. Досі ці дві країни допомагали Україні в дуже обмеженому обсязі, особливо з урахуванням значної допомоги під час війни в Затоці (0,02% та 0,01% ВВП відповідно).

Список літератури

Bachman. R. D Baqaee, C Bayer, M Kuhn, A Löschel, B Moll, A Peichl, K Pittel and M Schularick (2022), “What if Germany is cut of from Russian energy?”, VoxEU.org, 25 March.

Becker, T, B Eichengreen, Y Gorodnichenko, S Guriev, S Johnson, T Mylovanov, K Rogoff (2 0 2 2 ) , A Blueprint for the Reconstruction of Ukraine, CEPR Press.

Eichengreen, B and V Rashkovan (2022) “How to organise aid”, in Y Gorodnichenko, I Sologoub and B Weder di Mauro (eds), Rebuilding Ukraine: Principles and Policies, CEPR Press.

Nell, J, O Bilan, T Becker, Y Gorodnichenko, T Myolavanov and N Shapoval (2022) “Financing Ukraine’s victory”, VoxEU.org, 29 September.

IISS – International Institute for Strategic Studies (2022), The Military Balance 2022, Taylor & Francis.

OECD (2022), International Migration Outlook 2022, OECD Publishing.

Trebesch, C, A Antezza, K Bushnell, A Frank, P Frank, L Franz, I Kharitonov, B Kumar, E Rebinskaya and S Schramm (2023) “The Ukraine Support Tracker: Which countries help Ukraine and how?”, Kiel Working Paper No. 2218.

Додаток

Ця публікація входить до збірки есе, створеної за ініціативи НБУ. У ній відомі економісти, політологи та історики – визнані світом експерти – на волонтерських засадах діляться своїми думками та аргументами про те, чому, допомагаючи Україні, ви допомагаєте всьому світу. Повну збірку есе можна прочитати за посиланням 

#допомогаУкраїні_допомогасвіту