VoxCheck: Скільки Разів «Помилився» Петро Порошенко, Відповідаючи на Запитання Журналістів

VoxUkraine попросив міжнародних та українських експертів прокоментувати відповіді Президента України Петра Порошенка на його останній великій прес-конференції (відео). Аналіз показав: глава держави чудово знається на економіці, компетентно дискутує про боротьбу за Крим і Схід України, але щойно починається розмова про антикорупційні реформи й деолігархізацію, Президент втрачає ґрунт під ногами: плутається і не проти перекласти відповідальність на когось іншого.

Півторагодинна прес-конференція Петра Порошенка розпочалася з домашньої заготовки: майже не заглядаючи в конспект, президент розповів двом сотням журналістів, що зібралися в «Мистецькому Арсеналі», про перемоги України за минулий рік. Під час Q&A-сесії було поставлено 17 запитань. VoxUkraine проаналізував саме цю частину його виступу, до якої – порівняно із заздалегідь написаним текстом спічрайтерів – він точно був менш готовий.

Тематику поставлених запитань можна умовно розділити на три великі групи:

1. Деолігархізація та боротьба з корупцією.
2. Проблеми Криму й Донбасу, відносини з Росією.
3. Економіка та реформи.
   

Промова Президента оцінювалася за трьома критеріями:

• Відповідальність. Чи бере на себе Порошенко відповідальність за те, що відбувається у певних царинах життя країни, чи перекладає її на інших? Чи можна вважати його відповідь на запитання відповіддю лідера держави, чи це коментар людини, що спостерігає за подіями збоку?

• Прямота відповіді. Чи відповідав Президент на запитання журналістів прямо, чи приховував відповіді загальними гаслами, констатацією своєї позиції або просто ухилявся?

Ці критерії говорять про те, наскільки змістовними й конкретними були відповіді Президента і чи бере він на себе відповідальність перед народом за певну проблему.

• Правда/напівправда/брехня. Чи правдивий Порошенко у своїх словах, і якщо так – то наскільки? Чи каже він усю правду, чи приховує частину фактів, зосереджуючись на тому, що йому вигідно?

VoxUkraine попросив провідних українських та міжнародних експертів у політиці, економіці й міжнародних відносинах прокоментувати відповіді Президента.

Корупція – болюча тема для Президента

На тему корупції та боротьби з олігархами (зокрема щодо олігархічного минулого Президента) прозвучало сім запитань – тобто більше, ніж на тему відносин з Росією або економіки. А це означає, що у суспільства справді «наболіло». Відповіді президента містили такі тези:

1. Важливо відокремити олігархів від державних коштів, влади і політики. І вже багато що зроблено: налагоджено роботу «Укрнафти», вугільного сектора, впроваджено конкурсну систему призначення держменеджерів, а в 2016 році з’являться незалежні директори. Нині усунення олігархів від корупційних схем відбувається завдяки створенню незалежних антикорупційних органів.
2. Немає сенсу нескінченно міняти генпрокурорів, якими завжди невдоволений український народ (ідеться про Віктора Шокіна – прим. VoxUkraine), до того ж функції Генеральної прокуратури в будь-якому випадку значно зменшуються і передаються іншим незалежним органам, прокуратура ж лише представлятиме обвинувачення в суді.
3. Не важливо, хто причетний до корупції (запитання було про Ігоря Кононенка – прим. VoxUkraine), Президент підтримує антикорупційні розслідування, а також зняття депутатської недоторканності, відповідний законопроект він уже подав у Верховну Раду. Справа за парламентарями. І користуватися ім’ям Президента для заробітку нечесних грошей Порошенко нікому не дозволить. Стосовно тих, хто близький до нього, реакція буде дуже жорсткою.
4. Компанія «Рошен» передана в «сліпий» траст, у зв’язку з чим Президент не має доступу до компанії та рішень її менеджменту. Це світова практика.

Ілона Сологуб, дослідник Київської школи економіки (Україна)

Президентові вдалося змінити менеджмент «Укрнафти», підконтрольний «Привату», з гучними скандалами (правда, відразу пішли чутки про те, що новий керівник компанії теж отримує зарплату від Коломойського). Також було прийнято закон про зниження кворуму для зібрання акціонерів держпідприємств (ініційований КМУ), що дозволило отримати від «Укрнафти» 1,8 млрд грн дивідендів за минулі роки. При цьому повідомляється про зростання податкової заборгованості «Укрнафти» в 2015 році.

Не зовсім зрозуміло, що означає «налагоджено роботу вугільного сектора», ймовірно, мається на увазі припинення падіння видобутку. Хоча уряд намагався скасувати субсидії вугільній галузі, повністю це зробити не вдалося: субсидії становили 900 млн грн у 2015 році (що вдесятеро менше, ніж у 2013-му – переважно внаслідок припинення субсидування шахт на окупованій території).

Що стосується конкурсного призначення керівників державних підприємств, то його було запроваджено ще в 2008 році постановою КМУ №777. 2015 року цю постанову змінювали сім разів. Зокрема, з’явився особливий порядок призначення керівників підприємств «Укроборонпрому». Крім того, впроваджено обов’язковий конкурсний порядок відбору керівників держпідприємств. У липні було створено комісії для відбору керівників держпідприємств. Однак, наскільки нам відомо, жодного конкурсу за новою процедурою ще не провели (зазначимо, що є великий опір зміні керівництва держпідприємств: наприклад, «Укрпошти» чи «Борисполя») [1].

Щодо боротьби з корупцією. Новий парламент працює вже понад рік, президент – півтора року. Антикорупційні органи формуються надзвичайно повільно, і їх створення супроводжується скандалами, хоча їх можна було створити ще на початку 2015 року. Прозорі державні закупівлі – це не тільки державна, а й значною мірою громадська ініціатива. Автоматичне відшкодування ПДВ досі не впроваджене. Навіть є свідчення про відновлення практики «відкатів» при відшкодуванні ПДВ.

Президент прямо не відповів на запитання про Шокіна. Це не просто Генпрокурор, «яким невдоволений український народ». З цього питання недвозначно висловлювалися головні міжнародні партнери України, які вважають його корупціонером. І, судячи з розслідування програми «Схеми», за Порошенком і Кононенком є гріхи минулого, які наразі ніхто не розслідує і, очевидно, при Шокіні розслідуватися не будуть. До речі, згадка законопроекту про зняття депутатської недоторканності, який Президент подав у Раду (№1776) – це знову-таки уникнення запитання про Шокіна і «друзів» Президента, оскільки зняти недоторканність із депутата можна й відповідно до чинного законодавства – за поданням Генпрокурора.

Щодо позбавлення прокуратури права загального нагляду: заступник генпрокурора Віталій Касько стверджує, що це не так. Крім того, в законі «Про держбюро розслідувань» (який ще не набув чинності), написано, що Генпрокуратура здійснює нагляд за дотриманням законів під час виконання Бюро своїх функцій (стаття 29), тож Бюро не буде абсолютно незалежним органом, хоча до його компетенції належить і розслідування корупційної діяльності посадових осіб Генпрокуратури.

Жерар Ролан, професор економіки та політичних наук в Університеті Каліфорнії, Берклі; член Консультаційної ради VoxUkraine

З одного боку, Президент активно виступає проти реформи децентралізації через страх втратити контроль над місцевими політичними процесами [2], а з другого – стверджує, що він не повинен втручатися в процес призначення суддів, особливо в боротьбі з корупцією та в питанні відсторонення Шокіна. Тут очевидна непослідовність.

Щодо компанії «Рошен» Порошенко лукавить. Навіть якщо він не втручатиметься безпосередньо в управління активами, ніхто не може гарантувати того, що його приватні інтереси не вступлять у конфлікт з інтересами держави. Він мав би продати компанію. На Заході це стало б правильним рішенням.

Михайло Мінаков, доктор філософських наук, президент Фонду якісної політики, CEO Eastern European Analitical Group (Україна)

Коли Президент говорить про генпрокурора й деолігархізацію, з його вуст звучить переважно «ми» (тобто щось національне, колективне). Чітких відповідей він не дає. Про свою кадрову політику говорить лише ухильно, посилаючись на неіснуючі «інституціональні» рамки..

Повна відповідальність Президента за Крим і меншою мірою за Донбас та відносини з Росією

Тези відповідей Президента:

• Порошенко зустрічався із членами тристоронньої контактної групи (запитання було про Бориса Гризлова, але Президент не згадав його імені у своїй відповіді – прим. VoxUkraine). Україна вимагає чіткого визначення дат, коли і що робиться в рамках Мінських домовленостей. Ключовий момент безпеки країни – повернення контролю над неконтрольованою частиною державного кордону України. Вибори на Донбасі мають відбутися за українськими законами, за участю українських політичних партій, під спостереженням українських ЗМІ тощо.
• Немає енергетичної блокади Криму. Але Україна готова підписати контракт із Росією про постачання електроенергії, якщо в документі буде зазначено «АР Крим, Україна».

«Ми працюємо за контрактами, де написано, що Крим – це Україна», – заявив Президент.

• Мирний план (щодо Донбасу – прим. VoxUkraine) підтримали Генеральна асамблея ООН, Європейський Союз, країни «Великої сімки». Тому повернення суверенітету України на Донбасі можливе вже у 2016 році. Президент не зробив конкретних прогнозів щодо Криму.
• Економічні проблеми Росії – результат накладення санкцій, в чому Україна (і конкретно Порошено) відіграли ключову роль.
• Якщо Росія знову порушить домовленості по Мінську, вона отримає нові санкції і як наслідок – скорочення свого воєнного бюджету.

Самюель Шарап, провідний аналітик по Росії та Євразії, International Institute for Strategic Studies (Велика Британія)

Про енергетичну блокаду Криму Порошенко говорить прямо, бере на себе відповідальність за це питання і дає зрозуміти, що він є тим, хто приймає рішення. Можливо, він навіть бере на себе надто багато, оскільки офіційно Міністерство енергетики та вугільної промисловості йому не підпорядковується. Він також каже, що електроенергія до Криму не постачатиметься, доки контракт не буде підписано на умовах України (Україна вимагає назвати в контракті Крим українським, а не російським – прим. VoxUkraine). З другого боку, він каже, що блокади як такої немає. Технічно обидва твердження правильні. Україна не повинна підписувати угоду, котра суперечить її позиції по Криму. Однак ця ситуація не така проста, як її змальовує Президент. Творчого підходу до дипломатії ніхто не скасовував, і цілком реально знайти прийнятні для обох сторін формулювання, якщо на це є політична воля. Наприклад, Інгурською ГЕС (входить у зону грузинсько-абхазького конфлікту – прим. VoxUkraine) управляють дві країни.

Якщо по Донбасу Порошенко говорить про можливий поступ уже в 2016 році, то по Криму він дає зрозуміти, що не збирається створювати нереалістичних очікувань у короткостроковій перспективі (і тому не дає жодних обіцянок – прим. VoxUkraine).

Президент також чітко бере на себе відповідальність за роль України в мінському процесі. При цьому він ненароком наводить на думку про те, що «продовження тих самих гібридних відносин» із Росією – це найімовірніший сценарій розвитку подій.

Загалом стосовно Мінських угод він каже правду. Проте він випускає з поля зору важливі деталі, особливо щодо політичного врегулювання питання Донбасу. Згадує про кордони та вибори, але не говорить про конституційну реформу, місцеву автономію Донбасу й амністію, згідно з домовленостями Мінська-2. Також уникає прямої відповіді на запитання про серйозність намірів Росії на Сході України. З його боку сказати «якщо Росія розпочне наступ, то Захід введе нові санкції» означає заперечувати свою відповідальність за наслідки такого сценарію (загибель українських військових та нові економічні труднощі України), а також потребу удару у відповідь (проте не можна стверджувати, ніби президент не робить зусиль, зокрема й непопулярних, заради запобігання загострення конфлікту – прим. VoxUkraine). Його слова припускають, що ЄС та США, а не Україна, дадуть відповідь Росії у випадку подальшої ескалації конфлікту.

Щодо західних санкцій проти Росії Президент дав зрозуміти: його особиста участь у цьому питанні є ключовою при прийнятті рішень у ЄС. Він також говорить, що не збирається торгуватися з Росією на цю тему. Проте він заявляє, що економічні проблеми Росії – прямий наслідок санкцій Заходу. Це не так, падіння цін на нафту (викликане сповільненням зростання світової економіки та розвитком альтернативних методів видобутку – прим. VoxUkraine) – набагато важливіший чинник. Крім того, бюджетні проблеми Росії ніяк не позначаються на її здатності продовжити масові руйнування на Сході України.

Михайло Мінаков, доктор філософських наук, президент Фонду якісної політики, CEO Eastern European Analitical Group (Україна)

Відповідаючи на запитання про війну, Президент частіше вживає «я», ніж «ми». Дещо ухильно, але можна говорити, що Президент частково бере на себе відповідальність за розв’язання конфлікту. Надзвичайно невиразний у питаннях Криму та кримськотатарської/правосекторської ініціативи блокади. Дуже ухильний у відповідях. Лідерської позиції немає – як у словах, так і в рішеннях..

Тема економіки та реформ – сильна сторона Президента

Відповіді на запитання тезово:

• Борг перед Росією не може бути реструктуризовано в обхід домовленостей з іншими кредиторами України.
• Проблеми в банківській системі накопичувалися від часів кризи 2008 року, і заслуга Валерії Гонтаревої на посаді Голови НБУ полягає в тому, що вона впритул узялася за це питання. Що і схвалює Президент.
• Причини інфляції полягають у поточному уповільненні розвитку світової економіки та зниженні цін на сировину (що має уповільнювати інфляцію, але також послаблювати гривню через значну частку сировини в українському експорті – прим. VoxUkraine).
• Президент не призначає і не звільняє уряд, це справа коаліції (у відповідь на прохання оцінити роботу Кабміну – прим. VoxUkraine). Він зацікавлений у професійному й відповідальному підході до формування уряду.
• Порошенко пообіцяв звернутися в правоохоронні органи відносно зловживань під час будівництва «Охматдиту». Він також вважає, що реформа охорони здоров’я полягає в перегляді відносин «медустанова – пацієнт».

«Охорона здоров’я – це не ліжко, і не устаткування, це зміна взаємин між пацієнтом і лікарем. Кардинально нова система страхової медицини – це система захисту малозабезпечених через механізм страхових субсидій. Якщо ти не надаєш послуг, ти не отримуєш грошей, але якщо ти надаєш якісні послуги, тобі держава і страхова система забезпечить стимулювання розвитку», – уточнив Президент.

• Президент пообіцяв найближчими днями подати в Раду законопроекти, потрібні для прийняття безвізового режиму ЄС з Україною. Він упевнений в тому, що за ці ініціативи парламент проголосує вже на початку лютого.
• Прийняття бюджету і змін до Податкового кодексу значно наблизили Україну до отримання траншу МВФ. Уже невдовзі Порошенко планує зустрітися з представниками МВФ у Швейцарії, щоб доопрацювати деякі дуже чутливі моменти Меморандуму. Його участь у цьому процесі неодмінна.
• Пріоритетні для України галузі – аграрний сектор, IT, ядерна та гідроенергетика, сектор ВПК. Також потрібні інвестиції в енергозбереження.

Ілона Сологуб, дослідник Київської школи економіки (Україна)

В економічній частині свого виступу Порошенко не робив помилок і не перебріхував фактів. Він показав, що однаково добре тямить і в питанні держборгу, і в проблемах банківської системи. Переважно відповіді давав прямі й доречні.

Інфляція і стан економіки

Президент відкрито підтримав Нацбанк і його голову Валерію Гонтареву, яку призначив на цей пост, похваливши держменеджера в прямому ефірі. Тоді як від оцінки діяльності уряду він утримався й відповідальність за його роботу поклав на коаліцію. Формально він правий, проте деякі міністри були призначені «за квотою» Президента. Крім того, він контролює найбільшу фракцію в парламенті – а тому має більший вплив на роботу уряду, ніж хотів би показати.

Як і сказав Президент, банківська система вимагала оздоровлення, і проблеми в ній почалися після кризи 2008 року внаслідок:

• надмірного кредитування, зокрема кредитування у валюті осіб, що не мають валютних доходів;
• кредитування пов’язаних осіб;
• участі банків у сумнівних схемах, зокрема у відмиванні грошей.

Швидше за все, в 2016 році очищення банківської системи продовжиться, хоча і меншими темпами. Що стосується висунення Валерії Гонтаревої на позицію найкращого банкіра світу (про що повідомив Порошенко під час прес-конференції – прим. Voxukraine), то нам не вдалося знайти такої інформації у відкритих джерелах. У Нацбанку ухилилися від відповіді:

«Не виключаємо, що Глава НБУ може бути висунута міжнародним співтовариством на згадану номінацію в одному з рейтингів».

Очевидно, що, пояснюючи високі темпи інфляції за минулий рік (43,3% – прим. VoxUkraine), Президент намагався вибудувати такий логічний ланцюжок: падіння цін на сировинні товари (головні складові українського експорту) –> девальвація гривні –> зростання гривневих цін на імпортні товари –> зростання загального рівня цін (інфляція).

Справді, у світі знижуються ціни на сировинні товари (commodities) – починаючи з нафти і закінчуючи цукром. Наприклад, ціна 1 тонни пшениці за рік (4 квартал 2015 року проти 4 кварталу 2014-го) зменшилася майже на третину, ціна залізної руди – на 36,5% (дані Світового банку), і грошові надходження до України від експорту металів за 10 місяців 2015 року були нижчими, ніж за аналогічний період 2014 року, майже на 40%. Доходи від експорту зернових за той самий період зменшилися на 10% (дані Держстату), що сталося через зниження як цін, так і фізичних обсягів експорту.

Проте варто пам’ятати, що ціни українського імпорту теж упали. Обсяги імпорту нафти в грошовому еквіваленті за 10 місяців 2015 року становили лише 36% від обсягів в аналогічному періоді 2014-го. А імпорт газу (в грошовому еквіваленті) скоротився майже на 15%. Найбільше зростання цін припало на березень-квітень 2015 року, після чого інфляція стала поступово сповільнюватися. Причинами зростання цін навесні 2015 року були:

1. Паніка на валютному ринку в лютому, викликана, зокрема, підвищеним попитом на валюту з боку «Нафтогазу» і загостренням військового конфлікту, і значна девальвація гривні, яку вдалося зупинити за допомогою введення обмежень на рух капіталу. Відзначимо, що без утримання курсу перед парламентськими виборами девальвація, можливо, була б меншою.
2. Послаблення гривні викликало випереджаюче зростання цін на імпортні товари й поширення паніки на споживчий ринок (утім, тут паніка швидко вщухла).
3. Різке підвищення тарифів на послуги ЖКГ для населення.
4. Значний рівень монополізації економіки, який перешкоджає зниженню цін.

Одним словом, Президент пропонує вважати основними причинами інфляції світові тренди, незалежні від української влади. Проте, на нашу думку, велику вагу в інфляційних процесах також мають внутрішні, перераховані вище чинники, про які Президент не згадав.

Борг перед Росією

Коментуючи тему держборгу, Президент не став брати на себе відповідальність у цьому питанні, оскільки це зона відповідальності Мінфіну. Проте Порошенко прямо відповів на запитання журналіста – позиція України по російському боргу часів Януковича не може відрізнятися від позиції відносно інших кредиторів, тим паче що міністр фінансів Наталія Яресько неодноразово заявляла про готовність сісти за стіл переговорів.

Охорона здоров’я

На запитання про реформу системи охорони здоров’я Президент розповів про основні принципи цієї реформи (законопроект 2309а), а саме – «гроші йдуть за пацієнтом» і «медичні установи отримують гроші за надані послуги». Він пообіцяв звернутися до правоохоронних органів щодо розслідування зловживань попередньої влади під час будівництва клініки «Охматдит», тим самим прямо відповівши на запитання журналіста.

Безвізовий режим

Президент дещо перебільшив заслуги України в питанні виконання вимог ЄС для запровадження безвізового режиму. Зі слів Порошенка, Єврокомісія чітко визначила, що Україна виконала всі зобов’язання, і тепер ЄК збирається запропонувати Європарламенту і Раді Європи надати Україні довгоочікуваний безвізовий режим.

Проте звіт Єврокомісії про виконання Україною критеріїв безвізового режиму, на який, схоже, посилається Президент, був багато в чому авансом нашій країні. Зокрема, протягом першого кварталу 2016 року Україна повинна:

1. Запустити роботу НАБУ і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (зокрема, мають бути прийняті законодавчі зміни до процедури призначення і звільнення антикорупційного прокурора, які б гарантували його незалежність).
2. Запустити роботу Агентства запобігання корупції та відразу ж почати перевірку активів і можливих конфліктів інтересів чиновників (зокрема, це передбачає внесення змін до закону про Держбюджет щодо початку електронного декларування з 2017 року).
3. Запустити роботу Агентства з повернення активів, зокрема прийняти законодавство про спецконфіскацію.
4. Забезпечити бюджетне фінансування перерахованих органів.

Президент узяв на себе відповідальність за внесення до парламенту законопроектів, потрібних для подальшого просування процесу з прийняття безвізового режиму (див. пункти 1-3 вище). Поки що законопроектів щодо внесення змін до Держбюджету від Президента не надходило. Незрозуміло також, як він збирається забезпечити позитивний результат голосування Ради.

Економічна стратегія України

Розповідаючи про стратегію України, Порошенко згадав про те, що потрібне відкриття ринків, імплементація асоціації з ЄС,

«зняття паперової завіси віз, … адже 77% українських іноземних інвестицій – це інвестиції з ЄС».

Усе правильно, за винятком того, що з цих 77% значну частку становлять інвестиції з Кіпру (36%), які переважно є коштами, що їх раніше вивели українці в офшори.

Серед пріоритетних галузей української економіки Порошенко назвав аграрний сектор, IT, ядерну та гідроенергетику, сектор ВПК. Можливо, ці галузі й справді мають непогані перспективи в умовах нинішньої України. Але Президент не сказав, що саме означає «пріоритетність» галузі. Сподіваємося, що він не мав на увазі державну підтримку цих галузей.

Замість епілогу

Загалом Президент намагався показати, наскільки значним був поступ України в 2015 році. І, слід сказати, в багатьох аспектах він був правий. Проте в головному – боротьбі з корупцією, ключовою проблемою української держави, прогрес доволі скромний. І відбувся радше всупереч, аніж завдяки зусиллям вищих посадових осіб. І, на жаль, саме на запитання про корупцію Президент найбільше уникав прямих відповідей.

Примітки