Зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення фактично вигідне лише власникам паїв та в цілому державі, а не чиновникам, агрохолдингам чи іншим орендарям. В той же час, інтереси ані власників паїв, ані держави нікого не цікавлять. Саме тому дискусія ведеться на тему “так чи ні ринку землі в Україні”, хоча повинна вестися на тему “яким має бути ринок землі в Україні”. Це ключова причина, чому мораторій досі діє.
Чорний ринок існував та буде існувати допоки діє мораторій.
Сьогодні держава дозволяє безоплатно роздавати свою землю, проте забороняє її продавати. Навіщо продавати землю офіційно, якщо можна зробити це за необліковану готівку? В цьому парадоксі криється основна корупційна складова ринку сільськогосподарських земель державної власності.
Також, держава фактично позбавила власників паїв права власності на свою землю. А як наслідок, відсутність основоположного для економічної психології елементу – відчуття та усвідомлення своєї власності. Для 90% власників паїв, їхні землі це клаптик паперу за який вони отримують дві-три тисячі гривень в рік, а не економічний ресурс. Саме тому, вони не знаю де знаходиться їхній пай, як його обробляє орендар і не переймаються його якістю завтра. Вони, не маючи об’єктивної інформації, загнані у безальтернативну ситуацію, коли можуть отримати мізер орендної плати або нуль. Як тільки, власник зможе розпоряджатися землею у нього з’явиться вибір, що неодмінно призведе до підняття орендної плати, оскільки попит на землю значно перевищить її пропозицію. Це основна причина латентної та відкритої протидії ринку землі зі сторони агробізнесу.
Всі міфи і страшилки прихильників мораторію зводяться до відсутності правил гри на ринку землі, а не до ринку як явища. Тому, варто раціонально обговорювати ці правила гри і врегулювати їх, а не перешкоджати розвитку аграрного сектору економіки.
Матеріал є відповіддю на статтю Дениса Нізалова «Захист Майнових Прав на Землю та Зміни в Землекористуванні»
Автор: Анатолій Мірошниченко, професор, д.ю.н., член Вищої ради юстиції, у 2011-2015 роках завідувач кафедри земельного та аграрного права юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
