Не Лише на Словах: Фактична Співпраця в Українському Парламенті

Взаємозалежність між коаліцією та опозицією стає очевидною в цифрах. Проте ці тенденції не збігаються з публічними заявами партійного керівництва. Наприклад, не було зроблено жодних публічних заяв про єдність між коаліцією та опозицією на кшталт тієї, яку зробили Порошенко, Яценюк і Гройсман. Хоча, здавалося б, такі заяви мали б краще емпіричне підґрунтя.

Вступ

15 грудня Президент України Петро Порошенко, Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк та Голова Верховної Ради України Володимир Гройсман публічно заявили про свою єдність. Серед інших речей вони засудили протистояння в українському парламенті. Багато хто вважає український парламент прихильником реформ. До Верховної Ради увійшли багато нових облич; чимало депутатів були обрані за одномандатними округами, тому є менш залежними від тиску з боку партій; була створена нова коаліція. Але невдовзі щось пішло не так. Одна з фракцій вийшла з коаліції, всередині фракцій почали вибухати скандали, не кажучи вже про бійки й публічні словесні образи. Попередні кількісні дослідження показали, що депутати схильні ставати співавторами законодавчих актів і голосувати за них урозріз із фракційними/партійними лініями.

У цьому матеріалі ми наводимо нову додаткову кількісну інформацію про співавторство та спільне голосування українських депутатів. Ця інформація кидає світло на процес позакоаліційної співпраці, в якій багато хто підозрював парламент, але яку рідко виявляли за допомогою точних даних.

Матеріали та методи

Ми використовуємо дані з проекту DataVox для II сесії Верховної Ради України VIII скликання. Ці дані містять інформацію про законодавче співавторство та голосування по кожному депутату.

Внесення законопроектів

Українські політики заявляють про свою єдність та готовність до співпраці. Вони також заявляють про свою відданість коаліції або опозиції (залежно від приналежності). Утім, про фактичну співпрацю між ними не відомо майже нічого.

Взаємини між фракціями легко зрозуміти на поняттях притоку й відтоку.

Члени «Блоку Петра Порошенка» (БПП) ставали співавторами законопроектів загалом 7339 разів. Вони могли бути співавторами членів своєї ж фракції або будь-кого з коаліційної чи опозиційної фракцій. 7339 випадків співавторства з боку «Блоку Петра Порошенка» становлять 100%. Ці 100% випадків розподілені між іншими фракціями. Приміром, депутати створили 664 законопроекти у співавторстві з «Опозиційним блоком» і 295 законопроектів у співавторстві з «Батьківщиною», що становить 9% та 4% від усіх випадків співавторства відповідно. Ми називаємо це відтоком. Іншими словами, депутати «Блоку Петра Порошенка» відправляють 4% своїх зв’язків співавторства до «Батьківщини» (відтік із БПП до «Батьківщини»).

Тепер погляньмо на ті самі зв’язки під іншим кутом. БПП 664 рази долучився до створення законопроектів у співавторстві з «Опозиційним блоком». Загалом на рахунку «Опозиційного блоку» 1539 випадків співавторства. Ці 664 зв’язки становлять 43% із 1539. Тобто «Блок Петра Порошенка» отримав 43% усіх зв’язків з «Опозиційного блоку». Ми називаємо це притоком. Візуалізація даних 1 показує притоки й відтоки зв’язків співавторства.

Як можна побачити, варіація відтоку між фракціями дуже незначна. Майже всі фракції відправляють близько 40% своїх зв’язків до «Блоку Петра Порошенка» і 20% до НФ. Дивно, що «Опозиційний блок» відправляє до БПП більше зв’язків, ніж, наприклад, «Самопоміч» (43% і 35,8% відповідно).

Іншою закономірністю є брак взаємності. Більшість фракцій відправляють свої зв’язки до БПП і НФ, однак ті, як правило, відправляють дуже мало своїх зв’язків у відповідь.

[iframe src=”https://voxukraine.org//dataviz/chrod/chrod.html” width=”100%” height=”690″]

Результати голосування

Тепер ми можемо приступити до розгляду реального голосування. Цього разу для спрощення завдання зосередьмося тільки на коаліції та опозиції, замість того щоб розглядати фракції. Ми також представимо результати для першої та другої сесій окремо, щоб принести відчуття динаміки.

У поіменному голосуванні депутат обирає між відповідями «так», «ні», «не голосую», «утримався» (або депутат є просто відсутнім на голосуванні щодо того чи іншого законопроекту). У нашому дослідженні ми розглядаємо лише фінальне голосування, тобто виключаємо голосування «у першому читанні», голосування за поправки і так зване сигнальне голосування. Окрім того, ми не відрізняємо типи законопроектів, такі як матеріальні, процедурні тощо. Якщо два депутати голосують однаково, ми рахуємо їх як пару. Ми рахуємо як згоду, коли пара голосує «так/так». У результаті виходить зважений, ненаправлений граф парних взаємозв’язків між депутатами. Кожна пара класифікується або як пара «коаліція – коаліція (КК)», якщо обоє є членами коаліції, або пара «коаліція – не коаліція (КН)», якщо один депутат є членом коаліції, а другий ні.

Рівень згоди пар КК та КН представлений на рисунку 1. Рівень згоди пар обох типів, як правило, розподілений рівномірно, і в середньому КК-пари досягають вищих рівнів згоди, ніж пари КН. На другій сесії абсолютна кількість голосів збільшилася. Через це почастішали КН-угоди. Утім, загальний розподіл згоди обох типів пар не змінився.

Щоб кинути на це більше світла, ми можемо розглянути деякі зведені статистичні дані. Таблиця 1 містить інформацію про загальне голосування пар в абсолютних цифрах. Для цієї таблиці ми вирахували кількість пар вище прохідного порогу. Щоб ухвалити законопроект, коаліція має набрати 226 голосів, що становить 50% голосів + 1 голос. Таким чином, поріг становить 50%. На першій сесії кількість пар КН, що перевищили поріг, становила 9729. На другій сесії їхня кількість зросла до 10,024. Кількість пар у межах коаліції становила 39 117 у першій сесії, а в другій сесії ця кількість зменшилася до 36 867.

Таким чином, можна помітити, що спроможність коаліції мобілізувати депутатів послабшала з плином часу. На противагу цьому виникло більше пар типу КН.

Висновки

Провідною метою цього матеріалу було дати короткий огляд співпраці між українськими депутатами. Є два очевидні способи співпраці для депутатів: вони можуть пропонувати законопроекти й голосувати за ці законопроекти. Що стосується співавторства, то співпраця між опозицією та коаліцією була значною. «Опозиційний блок» відправив більше зв’язків до БПП, ніж, приміром, «Самопоміч» (43% і 35,8% від їхніх зв’язків відповідно). Що стосується голосування, з плином часу більше голосів було отримано спільними зусиллями коаліції та опозиції. Спроможність коаліції долати поріг голосування самотужки ослабла.

Загалом, взаємозалежність між коаліцією та опозицією стає очевидною в цифрах. Проте ці тенденції не збігаються з публічними заявами партійного керівництва. Наприклад, не було зроблено жодних публічних заяв про єдність між коаліцією та опозицією на кшталт тієї, яку зробили Порошенко, Яценюк і Гройсман. Хоча, здавалося б, такі заяви мали б краще емпіричне підґрунтя.

Розбіжність між публічними заявами та партійними змовами може підірвати довіру громадськості, яка є ключовим компонентом легітимності парламенту.

Примітки