Між радянським минулим та європейською інтеграцією: огляд співпраці України з міжнародними організаціями та спільнотами держав

Ключові висновки:

• Україна є повноправним членом 69 міжнародних організацій. У трьох наша держава є асоційованим членом та у трьох — спостерігачем. Ще в чотирьох міжнародних організаціях Україна з тих чи інших причин припинила участь.
• Найбільше міжнародних законодавчих актів Україна має зі Співдружністю Незалежних держав (СНД), Організацією Об’єднаних Націй (ООН), Міжнародною організацією праці (МОП) та Радою Європи.
• Україна співпрацює з двадцятьма чотирма міжнародними організаціями країн Західної Європи. У тринадцяти з них вона є повноправним членом, а ще в одній — асоційованим членом.
• Найбільші сфери співробітництва України в рамках СНД — безпекові питання; економіка і торгівля; інформаційна політика, культура і спорт. З європейськими міжнародними організаціями — захист прав людини; економіка і торгівля; інформаційна політика, культура і спорт.

Методологія

Ми зібрали законодавчі акти, які Україна ратифікувала у рамках міжнародних організацій. Такими документами є конвенції, міжнародні кодекси, резолюції, протоколи, хартії, декларації, пакти, угоди про співробітництво. Також ми включили в розрахунок деякі міжнародні документи, які не потребують обов’язкової ратифікації, а впроваджуються на рівні національного законодавства — це резолюції (рішення), міжнародні правила та стандарти. Ми виключили з підрахунку меморандуми, ноти, листи, переліки, рекомендації тощо. Також ми виключили справи, які розглядаються у міжнародних судах, і рішення за ними; угоди про надання Україні гуманітарної підтримки, фінансування (у вигляді грантів чи позик); гарантійні угоди, а також усі документи із закритим доступом (таких на сайті Верховної Ради ми нарахували 70). 

У підсумку ми отримали 1996 міжнародних законодавчих акти, які Україна уклала або до яких приєдналася в межах 55 блоків та союзів, а також 46 міжнародних стандартів і правил, які були розроблені для нормування певних сфер.

Під світовими організаціями у статті ми розуміємо міжнародні міжурядові організації, тобто об’єднання урядів незалежних країн або інших представників цих країн (як-от уповноважених органів або професійних організацій на національному рівні). Найвідоміші приклади таких організацій — це Співдружність Незалежних Держав (СНД), Європейський Союз (ЄС), НАТО, Організація Об’єднаних Націй (ООН), Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Рада Європи та інші. Ми не розглядаємо у статті співпрацю України з міжнародними неурядовими організаціями (наприклад, Amnesty International, Лікарі без кордонів абощо), оскільки вони не представляють держави чи уряди і не мають повноважень розробляти і ухвалювати міжнародне законодавство. Також ми не розглядали співпрацю України з міжнародними судами як-от Європейським судом з прав людини, Міжнародним судом ООН, Міжнародним кримінальним судом тощо.

До яких міжнародних організацій входить Україна?

За даними Міністерства закордонних справ (МЗС), станом на початок 2022 року Україна є членом 81 міжнародної організації. У більшості — 69 організацій — Україна має статус повноправного члена. Цей статус дає країні право голосувати на засіданнях міжнародних організацій та брати участь у стратегічному плануванні, спільно розробляти міжнародні документи, імплементувати стандарти, розроблені в межах організації, тощо. 

У трьох організаціях Україна є асоційованим членом (Світова асоціація автомагістралей, Європейська організація ядерних досліджень та Генеральна конференція з мір і ваг), а у трьох — спостерігачем (Міжнародна організація цивільної оборони, Міжнародна організація з франкофонії та Євразійська група з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму). Обидва статуси дають обмежене право участі у діяльності міжнародної організації. Асоційоване членство передбачає участь у роботі органів міжнародної організації, сплату членських внесків, укладення міжнародних договорів у межах організації тощо. Статус спостерігача дає країні право брати обмежену участь у діяльності організації, але не дозволяє голосувати під час засідань або пропонувати рішення. 

Ще у чотирьох організаціях Україна з тих чи інших причин припинила або призупинила свою участь. Це — Об’єднаний інститут ядерних досліджень, Міжнародна організація виноградарства та виноробства, Міжнародна організація з цукру, Міжнародний центр наукової та технічної інформації.

Найбільшу кількість міжнародних документів — 944 — Україна має в рамках співпраці з СНД. Хоча Україна є однією з країн-засновниць СНД, вона не була членом організації, оскільки не підписала рішення про ухвалення її статуту та відповідно не взяла на себе зобов’язання країни-члена. Крім того, в 2018 році наша держава вийшла із усіх статутних органів СНД. Попри це, 365 документів у рамках Співдружності залишається чинними, а ще 71 — втратили чинність або були денонсовані. Інші 509 документів не ратифіковані Україною і стосуються переважно організаційних питань (це рішення щодо внесення змін у правила Співдружності, схвалення проєктів міжнародних документів, призначення на посади в органах СНД тощо). Якщо не брати до уваги документи, які регулюють організаційні питання, найбільшими сферами співробітництва в рамках СНД є безпека, економіка і торгівля, а також інформаційна політика і культура.

До трійки організацій, із якими Україна має найбільше спільного міжнародного законодавства, також входять ООН та Рада Європи. В обох організаціях Україна є повноправним членом. Якщо виключити документи з організаційних питань, то міжнародні законодавчі акти в рамках ООН стосуються переважно екології (39 документів), захисту прав людини та безпекової співпраці (34 та 36 документів відповідно), а також міжнародного судочинства (30 документів). Із Радою Європи найбільше міжнародного законодавства у сфері захисту прав людини (28 документів), інформаційної політики та культури (19 документів) та у правоохоронній сфері (21 документ).

Серед інших міжнародних організацій, із якими Україна має щонайменше 10 міжнародних законодавчих актів, — Всесвітня медична асоціація, Міжнародна морська організація, Європейський Союз, НАТО, Всесвітній поштовий союз, Світова організація торгівлі, Міжнародна організація цивільної авіації та ЮНЕСКО.

У яких сферах Україна співпрацює з міжнародними організаціями

Зібрані міжнародні законодавчі акти ми класифікували за різними сферами. При цьому ми виключили з підрахунку документи, які стосуються організаційних питань, і залишили лише ті, які регулюють відносини у певних сферах міжнародної співпраці (рис. 3). 

Найбільшими сферами співпраці України з міжнародними організаціями є безпека, соціальна політика, економічне та торговельне співробітництво, а також інформаційна політика та культура. У кожній із цих сфер Україна уклала або приєдналася до понад 100 міжнародних документів.

До категорії безпекового співробітництва ми віднесли документи, які стосуються участі України у миротворчих місіях та військових навчаннях, спільної протидії надзвичайним ситуаціям, роззброєння і обмеження використання зброї масового знищення, а також кібербезпеки. Найбільше міжнародних документів у цій сфері — 127 — Україна поділяє з СНД, набагато менше — із ООН (36 документів) і НАТО (21 документ). Крім того, в безпековій сфері Україна співпрацює з Міжнародною морською асоціацією (13 документів, які стосуються переважно безпеки на морі), ЄС (вісім документів), ОБСЄ (сім документів) Радою Європи (п’ять документів) та Чорноморським економічним співробітництвом (два документи).

Документи у сфері соціальної політики стосуються зайнятості та соціального захисту працівників — це переважно ратифіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці (їх ми нарахували 140), міжнародні договори щодо соціального захисту і забезпечення. Загалом у соціальній сфері Україна має 142 міжнародні документи з МОП (крім конвенцій ще один пакт і одна угода), двадцять п’ять — з СНД та одинадцять — із Радою Європи.

В економічній сфері документи стосуються заохочення та захисту інвестицій, участі України у міжнародних фінансових установах (як-от Європейський банк реконструкції та розвитку), умов торгівлі з європейськими країнами тощо. Найбільше угод в економічній сфері Україна має з СНД (91 документ), СОТ (дванадцять документів), ГУАМ та ЄБРР (по сім документів з кожною організацією).

Міжнародні документи у сфері інформаційної політики, культури і спорту стосуються як безпосередньо розвитку культурних зв’язків між країнами, так і захисту культурних цінностей і спадщини, а також боротьби зі зловживаннями у спорті (зокрема, вживанням допінгу) та захистом авторських прав на твори мистецтва. Найбільше договорів у культурній сфері Україна має в рамках СНД (58), з Радою Європи (20 документів), ООН (17 документів) та організацією з питань освіти, науки і культури — ЮНЕСКО (10 документів). Три документи у цій сфері підписані з Європейським Союзом, один — з Міжнародним дослідним центром зі збереження і реставрації культурних цінностей.

Міжнародні організації пострадянських країн

Україна входить у вісім організацій, які складаються повністю або переважно з країн — колишніх членів Радянського Союзу. Повноправне членство Україна має в таких організаціях: Євразійське співробітництво національних метрологічних установ (КООМЕТ), Міжнародна організація космічного зв’язку (Інтерспутнік) зі штаб-квартирою у Москві, Міжурядова організація міжнародних залізничних перевезень (більшість учасників — країни колишнього СРСР), Організація співдружності залізниць та Організація за демократію та економічний розвиток — ГУАМ. Також Україна є країною-спостерігачем у Євразійській групі з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму (ЄАГ).

Ще в одній міжнародній організації зі штаб-квартирою в рф — Об’єднаному інституті ядерних досліджень (ОІЯД) — Україна спершу призупинила членство, а 2 вересня 2022 року рішенням уряду остаточно вийшла з організації через повномасштабне російське вторгнення в Україну. 

Попри участь у згаданих організаціях, Україна не має міжнародних договорів із жодною з них, окрім ГУАМ.

ГУАМ — це міжнародна організація за демократію та економічний розвиток, яка була створена в 1997 році (статут підписано у 2006 році) Грузією, Україною, Азербайджаном та Молдовою. З 1999 по 2005 роки в організацію також входив Узбекистан. Із ГУАМ Україна підписала сім міжнародних документів, які стосуються організаційних питань (декларація про створення організації та її статут), створення зони вільної торгівлі між державами-учасницями, а також взаємодії митних органів.

Після початку збройної агресії Росії в 2014 році найбільше питань викликає міжнародне співробітництво України в рамках СНД. Як ми згадали вище, хоча Україна формально не є учасницею цієї організації, найбільше міжнародного законодавства — 944 документи — ми маємо саме із СНД. Якщо відкинути ухвалені в рамках Співдружності рішення, які формально не є обов’язковими до виконання і ратифікації державою, отримаємо 436 ратифікованих Україною міжнародних документів у рамках СНД. Із них 365 є чинними, а 71 — такими, що втратили чинність.

Окрім документів, які стосуються організаційних питань, найбільшою сферою співробітництва України зі Співдружністю є безпекова. Тут ми маємо 53 чинні документи, які стосуються проведення спільних антитерористичних заходів на території держав-учасниць, взаємодопомоги у випадках надзвичайних ситуацій, розвитку єдиної системи протиповітряної оборони, а також рішення про участь держав-учасниць у договорі ООН про нерозповсюдження ядерної зброї.

В економічній сфері Україна має 38 чинних документів у рамках СНД. Багато з них стосуються співпраці в галузі зовнішньоекономічної діяльності, уніфікації правил і умов торгівлі між державами-учасницями, а також логістичних питань та інвестиційної діяльності.

У культурній сфері Україна має 24 чинних документи в рамках СНД. Вони стосуються питань збереження культурних цінностей, співробітництва у сфері кінематографу, книговидання, спорту. Кілька документів у цій категорії стосуються возвеличення радянського минулого і навіть безпосередньо Російської Федерації. Інше міжнародне законодавство у цій категорії передбачає співробітництво медіа та побудову спільного інформаційного та мовного просторів.

Більше десяти чинних міжнародних документів із СНД Україна також має у сферах науково-технічного співробітництва, соціальної політики, правоохоронної системи та митної і податкової співпраці.

Необхідність «розлучення» з СНД стала зрозумілою після початку російської агресії проти України в 2014 році, оскільки своїми діями рф порушила основоположні принципи співпраці, які ґрунтуються на повазі до суверенітету та територіальної цілісності держав-учасниць. До того ж, влада країни-агресора через пропаганду підсилювала серед свого населення настрої ізоляціонізму та ворожості до інших держав, зокрема до України. 

З 2014 року Україна почала процес перегляду і виходу із  застарілих і непотрібних в сучасних умовах міжнародних законодавчих актів у рамках СНД. Станом на початок жовтня 2022 року наша держава вийшла із 71 такого документу (19% від загальної кількості).

Найбільше угод СНД, з яких Україна вийшла, стосуються організаційних питань та безпеки — 22 і 12 відповідно. У сфері економічної співпраці Україна розірвала 11 договорів із 39, в інших сферах кількість розірваних договорів менша 10. У відносному вимірі найбільше припинено угод у сфері авіації (дві з трьох) та енергетики (чотири з десяти). Україна не вийшла із жодної угоди з СНД, яка стосується зв’язку і міжнародного сполучення, міграційної політики, захисту прав людини, охорони здоров’я, уніфікації правил та дозвільних документів, будівництва і архітектури, екології, а також державного управління.

Співпраця з організаціями європейських країн

Багато міжнародних організацій, із якими співпрацює Україна, створені країнами Європи. Найвідоміші з них — Європейський Союз, Рада Європи, ОБСЄ. Загалом, Україна співпрацює з двадцятьма чотирма організаціями Європи і має з ними 221 міжнародний  документ. У тринадцяти європейських організаціях Україна є повноправним членом, ще в одній — Європейській організації з ядерних досліджень (CERN) — асоційованим членом. У десять європейських організацій Україна не входить, але має з ними угоди та розвиває співпрацю. До останніх належить ЄС, Європейське агентство авіаційної безпеки (EASA), Євратом, Європейське космічне агентство, та інші.

Безпосередньо з ЄС Україна має 31 міжнародну угоду про співробітництво. Серед найважливіших, які сприяють поглибленню інтеграції України в європейський простір, можна назвати угоду про асоціацію між Україною та ЄС; про спільний авіаційний простір; про спрощення оформлення віз; про вантажні перевезення автомобільним транспортом, а також підписані нещодавно угоду про «митний безвіз» і закони про приєднання до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами та Конвенції про процедуру спільного транзиту. 

Крім того, Україна співпрацює з ЄС у питаннях науки і технологій, правоохоронних органів, реформування цивільної безпеки, а також бере участь у безпекових місіях і операціях Європейського Союзу. 

З міжнародними організаціями країн Європи Україна найтісніше співпрацює у сфері захисту прав людини; економіки й торгівлі, інформаційної політики, культури і спорту; правоохоронної системи та безпеки.

Документи у найбільшій сфері співробітництва — питаннях захисту прав людини — це переважно конвенції Ради Європи, які ратифікувала Україна. Вони, зокрема, стосуються протидії торгівлі людьми, скасування смертної кари, захисту рівноправ’я жінок та чоловіків.

В економічній сфері Україна, крім ЄС, співпрацює ще з низкою організацій. У сфері фінансів — із Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР/EBRD) та Європейським інвестиційним банком (ЄІБ/EIB); у сфері торгівлі — з організаціями окремих європейських країн, такими як Бенілюкс (союз Бельгії, Нідерландів та Люксембургу) та ЄАВТ (об’єднання європейських країн, які не стали членами ЄС — Ісландії, Норвегії, Ліхтенштейну та Швейцарії).

У питаннях правоохоронних органів та безпекового співробітництва Україна співпрацює з Радою Європи, ЄС та ОБСЄ; у сфері міжнародного судочинства — з Європейською організацією з питань юстиції; у питаннях енергетики — з Європейською спільнотою з атомної енергетики (Євратом); у сфері науково-технічного співробітництва — з ЦЕРН; авіації — з Європейським агентством з питань авіаційної безпеки (EASA).

Військові союзи

Співробітництво країн світу у сферах оборони і безпеки часто переростає у створення військових союзів. Такі міжнародні організації допомагають не лише попередити збройну агресію проти країн-учасниць, але й підвищити їхню обороноздатність шляхом організації спільних навчань, уніфікації стандартів озброєнь для пришвидшеного обміну ними. Якщо ж відкритої збройної агресії уникнути не вдалося, країни-союзники можуть допомогти зброєю, гуманітаркою або відправкою військового контингенту.

Хоча безпека і оборона є найбільшою сферою міжнародного співробітництва України як із країнами світу, так і з міжнародними організаціями, наша держава не входить до жодних військових союзів. Утім, це не перешкоджає активній співпраці з ними.

Так, з 1991 року найбільшим партнером України у сфері безпеки і оборони є Північноатлантичний Альянс — НАТО. Наразі Україна і НАТО мають 21 міжнародний договір. Відносини між ними регулюються переважно двома —  Хартією про особливе партнерство від 1997 року та Декларацією про її доповнення від 2009 року. Ці документи визначають принципи та зобов’язання сторін та підтверджують намір України щодо продовження військової реформи та підвищення сумісності українських Збройних Сил зі збройними силами країн-учасниць НАТО. Північноатлантичний альянс, у свою чергу, підтвердив підтримку зусиль України в цих напрямках. Україна першою з країн СНД вступила в програму НАТО «Партнерство заради миру», спрямовану на реформування збройних сил країн-учасниць та поглиблення відносин у безпековій сфері.

Інші угоди між Україною і НАТО передбачають участь українського контингенту у місіях та навчаннях Альянсу. До початку повномасштабної війни українські військові брали участь в усіх основних операціях та місіях НАТО — у Косові, місії «Рішуча підтримка» в Афганістані, операціях «Океанський щит» та «Активні зусилля». Українські Збройні Сили активно беруть участь у спільних із НАТО військових навчаннях — у період з 2019 по 2021 роки їх було понад тридцять на рік.

Крім того, Україна і НАТО підписали угоди про спільну систему кодифікації, обмін даними про повітряну обстановку, співпрацю у сфері медичної реабілітації, а також охорони інформації з обмеженим доступом. 

Ще один важливий напрямок співробітництва — уніфікація українських військових стандартів із «натівськими». Хоча такі стандарти затверджуються на рівні національного законодавства, а не міжнародних угод, їхня імплементація є одним із ключових кроків для подальшого вступу України в Альянс. За даними аналітиків центру «Нова Європа», станом на початок 2021 року Україна впровадила 292 такі стандарти або 19% від їхньої загальної кількості.

Співробітництво України та спроби отримання плану дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО неодноразово блокувалися як через тиск Росії на міжнародному рівні, так і політичною верхівкою всередині України. До того ж, до 2014 року позаблоковий статус України був прописаний у Конституції, однак згодом ця норма була скасована через анексію Росією Криму та окупацію частини Донецької та Луганської областей. Цей крок затвердив рішучість України щодо вступу до НАТО після виконання необхідних умов. У 2019 році президент Зеленський підписав закон про внесення змін до Конституції щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в ЄС та НАТО. 

Через сім місяців повномасштабної війни, 3 жовтня цього року Зеленський підписав заявку на пришвидшений вступ України до Північноатлантичного Альянсу – тобто без ПДЧ, аналогічно до того, як це зробили Фінляндія та Швеція. Наразі заявку України підтримали десять країн-членів НАТО з тридцяти: Чехія, Естонія, Латвія, Литва, Північна Македонія, Чорногорія, Румунія, Словаччина та Канада.

Співпраця із професійними асоціаціями та організаціями зі стандартизації

Стандарти НАТО — не єдині, які активно імплементує Україна. Ми нарахували 46 міжнародних правил і стандартів, які Україна імплементувала в рамках співробітництва з дев’ятьма міжнародними організаціями. Мова передусім про міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), які розробляє Рада з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASB) та міжнародні митні правила (Incoterms) Міжнародної торгової палати. Ці стандарти були ратифіковані відповідним законом чи постановою уряду. 

Міжнародні стандарти ще двох організацій, членом яких є Україна, — Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) та Міжнародної спілки електрозв’язку — імплементуються шляхом розробки і ухвалення відповідного законодавства на національному рівні.

Висновки

Повномасштабна війна, яку росія почала 24 лютого проти України, стала не лише надскладним випробуванням для української дипломатії, але і показала неспроможність міжнародної безпекової системи протидіяти збройним конфліктам. Один із багатьох прикладів — постійне використання росією у Радбезі ООН права вето для блокування рішень, які стосуються війни в Україні. Свідченням слабкості міжнародних організацій в умовах повномасштабної війни стало і згортання в Україні спеціальної моніторингової місії ОБСЄ через постійні перешкоди її роботі з боку російських окупантів. Війна в Україні дала зрозуміти, що уся світова система безпеки потребує реформування. Зокрема, позбавлення країни-агресора права ухвалення на міжнародному рівні рішень щодо країн, які стали жертвою агресії. 

Однак навіть попри повномасштабну війну українські дипломати не зупиняють роботу на міжнародному фронті. Навпаки – війна прискорила отримання Україною статусу кандидата у члени ЄС та фактичну інтеграцію з НАТО. Однак як владі, так і суспільству доведеться докласти зусиль аби виконати умови вступу до цих організацій. 

Так, «домашнє завдання» для початку переговорів про вступ до Євросоюзу полягає у проведенні семи блоків реформ: завершення судової реформи; антикорупційної реформи (зокрема проведення чесних конкурсів на посади голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро); приведення національного законодавства про боротьбу з відмиванням коштів у відповідність до стандартів FATF та реформування правоохоронних органів; реалізація «антиолігархічного закону» з урахуванням висновків Венеційської комісії; приведення національного законодавства про аудіовізуальні послуги у відповідність до європейського, а також завершення реформи законодавства про нацменшини. 

Щоб бути прийнятою до НАТО, Україна має не лише продовжити і прискорити впровадження стандартів Альянсу у військовій сфері, але й запровадити стійку демократію, яка грунтується на сильних інституціях, та значно знизити рівень корупції. 

Отож Україна має провести масштабну роботу, яка може затягнутися на роки. Однак паралельно варто посилювати співпрацю з ЄС та іншими міжнародними організаціями. Так, наприкінці серпня президент підписав низку законів, які поглиблюють співробітництво з ЄС у митній сфері. Активна співпраця ведеться і з НАТО. З початку війни країни-учасниці Альянсу допомагають Україні з переходом на озброєння нових зразків та запчастинами для військової техніки. Загалом з 24 лютого країни НАТО передали Україні військової допомоги на суму близько $8 млрд.