ЄС, Україна і РФ: «Нелюбовний» Трикутник Вільної Торгівлі

Трохи менше ніж через півроку повинна увійти в дію економічна частина Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Однією з підстав для відстрочення розширеної та всеохоплюючої зони вільної торгівлі були претензії Росії щодо можливих втрат російської економіки внаслідок вільних торговельних відносин між Україною та ЄС. Однак, Україна повинна захищати свої національні інтереси, від Угоди з ЄС виграє не тільки місцевий бізнес, а й прості українці, які отримають більш широкий асортимент товарів за низькими цінами.

Трохи менше ніж за півроку має набрати чинності економічна частина Угоди про асоціацію між Україною і Європейським союзом, яка була відкладена у вересні 2014 року до 1 січня 2016 року. Однією з підстав для цієї відстрочки були претензії Росії щодо можливих втрат її економіки внаслідок вільних торговельних відносин між Україною та ЄС. Так, на саміті глав Росії, Білорусі і Казахстану в серпні 2014 року була озвучена оцінка у 100 млрд російських рублів сукупного збитку тільки для економіки Росії.

Такі втрати, на думку російської сторони, пов’язані з наступними причинами.

По-перше, Україна дозволить європейським товарам надходити на свої ринки без мит, внаслідок чого відбудеться значне зростання поставок європейських товарів на український ринок. Потік європейських товарів, відповідно, потіснить російський експорт в Україні.

По-друге, продукція ЄС поставлятиметься нелегально на територію Митного союзу під виглядом українських товарів.

По-третє, внаслідок створення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС відбудеться витіснення неконкурентоспроможних українських товарів на ринки Митного союзу.

Під час останнього раунду технічних консультацій між Україною, ЄС і Росією йшлося про такі захисні методи російської економіки, як встановлення квот на окремі групи українського експорту до Росії, беззастережне визнання сертифікатів походження товарів російських компаній в Україні, в тому числі і з Криму, надання конфіденційної інформації митного характеру про торгові операції між Україною і країнами ЄС.

Створення зон вільної торгівлі – це досить поширене явище в міжнародній економіці. За даними Всесвітньої торговельної організації, діє понад 400 угод про регіональну торгівлю, що включають торговельні преференції.

Зниження торговельних бар’єрів у світовій економіці зазвичай призводить до зростання взаємного товарообігу. З практики країн світу, після укладення договору про вільну торгівлю внаслідок полегшених умов торгівлі зростання взаємної торгівлі у середньому становить 5-10%. Так, наприклад, трапилося після того, як Мексика приєдналася до зони вільної торгівлі США і Канади.

Подібна ситуація прогнозується і для України. Такі угоди можуть негативно вплинути на треті країни (ефект відхилення торгівлі). Однак не зовсім так, як це описує російський уряд.

Дослідження країн Вишеградської групи показує, що після 2004 року торгівля Чехії, Словаччини, Польщі та Угорщини з країнами ЄС була на 24% вище, ніж для інших партнерів. Тим не менш, найбільше зростання експорту з 2003 року відбулося саме з колишніми радянськими республіками.

Очевидно, що стабільні експортні відносини з країнами Європейського союзу не заважають розвивати експорт і за іншими напрямками, в тому числі до країн колишнього СРСР.

Що стосується загрози витіснення російських товарів, то, можливо, через зниження бар’єрів для європейських компаній українські споживачі, як промислові, так і фізичні, надаватимуть перевагу європейським товарам порівняно з російськими. Відповідно, партнери України – з Росії та Азії – можуть зіткнутися з труднощами збільшення продажів на українському ринку. Втрата українських ринків – реальна загроза для Росії, Білорусі й Казахстану внаслідок реалізації Угоди про асоціацію Україна-ЄС.

Наприклад, при вступі до ЄС країн Центрально-Східної Європи – Польщі, Угорщини, Чехії – частка цих країн в українській торгівлі мала тенденцію до скорочення. Ці країни стали просто працювати на західноєвропейські ринки і більше імпортувати з Європи.

Однак, судячи з усього, поки Росію не дуже турбує перспектива втрати українських ринків зважаючи на бойкот російських товарів як наслідок російської агресії.

Слід зазначити, що підписання угоди з ЄС не передбачає посилення режиму торгівлі України з Росією. Як відомо, Україна торгує у вільному режимі з Росією з 1994 року, з винятками у сфері торгівлі нафтопродуктами, однак все ж у вільному режимі. Спрощення торгівлі з ЄС передбачає виведення товарообміну з європейськими країнами на рівень інтеграції, який Україна вже з 1990-х має з країнами СНД.

Якщо подивитися на товарну структуру імпорту України з Росії, то можна помітити, що товарних ринків, на яких жорстко конкурують європейські та російські товари, в Україні не так вже й багато.

В українському імпорті переважає сільськогосподарська продукція і продовольство з ЄС, хімічна продукція з ЄС, текстиль, машини та обладнання з Європейського союзу. З Росії більшою мірою надходять нафта, газ і нафтопродукти, метали, продукти деревини, зі складної продукції – локомотиви та авіаційні комплектуючі.

Насправді конкуренція між ЄС та Росією – тільки нішева: залізничні склади і устаткування, авіакосмічна продукція та комплектуючі, певні види продовольства, промислових товарів.

Така ситуація є логічною з точки зору світової торгівлі, оскільки існує значна різниця в перевагах у торгівлі, зумовлених відмінністю в трудових ресурсах, капіталі, а найголовніше – технології, між Росією і ЄС. Ці експортери принципово якісно відрізняються, а тому реально конкурувати на українському ринку не можуть.

Що стосується напливу європейських товарів до Росії, Білорусі й Казахстану саме через підписання економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС, то тут діють закони економіки. Зазвичай такі зміни можуть відбуватися:

1) якщо росіяни стануть багатшими і матимуть можливість купувати більше імпортних європейських товарів;

2) якщо Росія полегшить доступ іноземних товарів на свої ринки.

На даний момент Росія, запровадивши санкції на продовольчі товари з країн ЄС, лише посилює перешкоди для доступу іноземних товарів на свою територію. Проникнення товарів із ЄС під виглядом українських до Росії – також під питанням.

По-перше, зараз взагалі важко знайти експортні товари, в яких не було б імпортної складової.

По-друге, є процедура визначення походження товару, що потрапляє на митну територію РФ. Росія, Білорусь і Казахстан – це спільна митна територія, по межах якої митники перевіряють будь-який товар на предмет країни походження, незалежно від того, через який кордон він надійшов. Є так звані правила походження товарів, які застосовуються для стягнення мита з імпортованих товарів та визначення країни, в якій товар вироблено.

Ці правила застосовує і Росія, таким чином захищаючи себе від небажаного напливу іноземних товарів не тільки з боку України, але й з боку Китаю та інших країн. Тісніше співробітництво України та ЄС жодним чином не зможе вплинути на процедури Росії стосовно третіх країн, оскільки ввезення товарів на територію країни контролює російська влада.

По-третє, думка, що “менш конкурентоспроможна українська продукція витіснятиметься на ринок Митного союзу, більшою мірою на російський ринок” дещо суперечить реаліям економіки, в якій споживач має свободу вибору, що купувати.

“Менш конкурентоспроможна українська продукція” вже знаходила збут на російських ринках, значить, її купували навіть в умовах, коли продукція з Китаю вільно продається в Росії і конкурує з українською. Отже, українська продукція знаходила свого споживача. Чому Україна повинна більше експортувати таких товарів внаслідок більш тісних відносин з ЄС, незрозуміло.

Претензіям Росії щодо зони вільної торгівлі України і ЄС вже рік.

Статистика показує, що внаслідок санкцій і бойкоту російських товарів те, чого так боялася російська влада, сталося ще до того, як розширена і всеосяжна зона вільної торгівлі України з ЄС стала реальністю. Ще нещодавно головним торговим партнером України була Росія. У 2014 році експорт України до країн СНД склав 67% від рівня 2014 року, а в I кварталі 2015 року – 66% від рівня аналогічного періоду 2014 року. Ще до того, як реально Європа відкрила ринки для українських товарів, а Україна – для європейських, Україна відходить від торгівлі з Росією та країнами СНД.

Наприкінці необхідно відзначити, що інтеграція Східної Європи не заподіяла шкоди економіці Росії.

Те, що зможе зробити європейська інтеграція з Україною, можна наочно побачити в Польщі, інших країнах Вишеградської групи. Країни Східної Європи, що модернізували підприємства, стали сильнішими в плані конкуренції і більше орієнтовані на ринки Західної Європи.

Інтерес Росії цілком зрозумілий, оскільки російським підприємствам важко конкурувати з європейськими компаніями, а російські споживачі ностальгують за “болгарськими огірками” і “угорськими ікарусами”.

Претензії Росії необхідно відкидати тому, що Україна повинна захищати свої національні інтереси. Національних інтересів два – це споживачі, які виграють від більш низьких цін і асортименту продукції, і український бізнес, який може заробити у співпраці з Європою.

Примітки