Ціна міфів: як сусіди маніпулюють темою вступу України до ЄС

Угорщина

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан на своїй сторінці в X 20 березня 2025 року заявив, що членство України в ЄС вартуватиме кожному угорському домогосподарству 500 тис. форинтів (1200 євро) щороку: 

«9000 мільярдів форинтів – саме стільки війна вже коштувала угорським родинам. 500 000 форинтів на домогосподарство щороку – така ціна членства України в ЄС. Брюссель хоче, щоб угорці заплатили за рахунком, але жодне рішення не буде прийнято без голосу угорського народу. Новий член може приєднатися лише за одностайної підтримки всіх держав-членів. Не може бути жодного рішення, поки угорський народ не проголосує. Це рішення належить нашим громадянам, а не Брюсселю!»

По-перше, звідки ці дані? Це розрахунки афілійованого з Орбаном аналітичного центру Századvég Foundation. Як зазначає центр, «Україна коштувала кожному угорському домогосподарству 2,2 млн форинтів» (5500 євро) або 9000 млрд форинтів (22,5 млрд євро) загалом. В основі начебто понесених втрат три складові: зростання цін на імпортований газ, додаткові державні витрати через збільшення дохідності за державними облігаціями та втрати від зменшення експорту до росії.

Фактично йдеться про зростання цін на імпортний газ через зміну спотових цін на Газовому хабі TTF у Нідерландах та додаткові бюджетні витрати через вищу вартість державного боргу (через геополітичні ризики та інфляційні шоки прибутковість 5-річних угорських держоблігацій зросла з 2% до 4–6%). Крім того,  двосторонні санкції – запроваджені ЄС проти росії та росією проти ЄС – вплинули на обсяги торгівлі Угорщини з країною-агресором. Проте першопричина втрат — російське повномасштабне вторгнення в Україну — в аналітиці Századvég Foundation не згадується.  

По-друге, як це — 500 тис. форинтів (1250 євро) з кожного угорського домогосподарства на вступ України до ЄС? Насправді Україна не «забере» кошти кожної угорської родини. Мова, скоріше, про потенційно недоотриману допомогу з бюджету ЄС, яку наразі отримує країна, та можливе збільшення витрат з державного бюджету самою Угорщиною.  

Ці розрахунки базуються на ймовірному недоотриманні коштів із Фонду згуртування ЄС (cohesion fund) та дотацій в рамках Спільної Аграрної Політики (Common Agricultural Policy – CAP), а також внесків на підтримку України у розмірі 0,25% ВВП, додаткових витратах на пенсійне забезпечення українців, які начебто переїдуть до Угорщини, а також оцінці частки Угорщини у фінансуванні відбудови України. 

Загалом до розрахунків суми в 500 тис. форинтів є низка питань:

• Вони ґрунтуються на припущенні, що Україна увійшла б до ЄС уже сьогодні. Насправді за роки, які пройдуть до інтеграції України до ЄС, зміниться як Україна (зокрема, нам потрібно гармонізувати своє законодавство з європейським), так і сам Євросоюз. Тому в реальності до моменту вступу України і CAP, і розподіл видатків Фонду згуртування, ймовірно, будуть дуже сильно переглянуті. Обговорення такого перегляду вже розпочалося.
• Витрати на відбудову України – це окрема міжнародна ініціатива, яка не є частиною процесу вступу до ЄС і не лягає виключно на плечі держав-членів. Тому вважати їх «майбутніми втратами» для населення, повʼязаними зі вступом України до ЄС, – необґрунтовано та маніпуляційно.  
• Розрахунки міграційного та пенсійного навантаження побудовані на спекулятивних припущеннях. Наприклад, що 5% українських пенсіонерів переїдуть до Угорщини. Насправді за даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, наприкінці лютого 2025 року частка українців, які обрали Угорщину країною для прихистку, становила близько 1% загальної кількості біженців у країнах Європи.

Наостанок, оцінки Századvég Foundation не враховують позитивний економічний ефект від розширення: нові ринки, інвестиції, посилення безпеки й стабільності в регіоні. За розрахунками МВФ, розширення ЄС, зокрема завдяки інтеграції України, Молдови, балканських країн, може збільшити ВВП блоку на 14% протягом 15 років.   

До речі, вступ Угорщини до ЄС у 2004 році також передбачав як фінансову допомогу до вступу, так і фінансування після вступу для підтримки її інтеграції та розвитку коштом трьох програм: ISPA (Instrument for Structural Policies for Pre-Accession), PHARE (Poland and Hungary: Aid for Restructuring of the Economies) та SAPARD (Special Accession Programme for Agriculture and Rural Development). В цілому протягом 1990-2006 рр. Угорщина отримала 1,987 млрд євро (у цінах того часу). Але і після вступу країна теж отримувала допомогу – фінансова підтримка на 2021-2027 роки запланована (1, 2) на рівні близько 30 млрд євро. 

Зараз Угорщина отримує з Фонду згуртування та інших фондів ЄС у кілька разів більше, ніж сплачує до бюджету ЄС. Її внесок є відносно невеликим (близько 2 млрд євро при більш ніж 200 млрд євро ВВП), а обсяг отриманих коштів — одним із найбільших у ЄС серед країн-отримувачів (за вирахуванням внесків, Угорщина у 2023 році отримала з бюджету ЄС близько 4,5 млрд євро). Якщо ж брати розрахунок на одну особу, то виходить, що умовно кожен угорець віддає «з власної кишені» близько 200 євро, а отримує  майже 700 євро.

Польща та Словаччина

Не лише в Угорщині існують занепокоєння та міфи, пов’язані зі вступом України до Євросоюзу. Кандидат у президенти Польщі від опозиційної партії «Право і справедливість» Кароль Навроцький зазначив, що Польща не дозволить собі дій, які зашкодять її економіці: 

Російські пропагандистські медіа з посиланням на інтерв’ю Навроцького для «Sieci» підхопили тезу про економічну невигідність для Польщі вступу України до Євросоюзу. 

Польський журналіст і коментатор Лукаш Варжеха вказує, що великі гроші підуть в Україну, яка буде прямим конкурентом Польщі: 

У Словаччині користувачі соцмереж поширювали низку неправдивих тверджень про негативний вплив вступу України до ЄС на національну економіку. Зокрема вони зманіпулювали словами депутатки Любіци Карвашової від партії «Прогресивна Словаччина», яка повідомила, що словацьким фермерам доведеться вирощувати інші продукти, якщо Україна вступить до ЄС. Користувачі у мережі заявили, ніби політикиня запропонувала фермерам вирощувати верблюдів та апельсини. У дописі додали, що фермери збанкрутують, бо Україна постачатиме продукцію, яку словаки «вирощували століттями». 

Словацький політик та віцеголова «Угорського альянсу» Дьєрдь Ґімесі стверджує, що згідно з чинними правилами, кошти з Фонду згуртування надаються тим країнам-членам, де ВНД (валовий національний дохід) на душу населення нижчий за 90% від середнього показника по ЄС: 

Він також зазначив, буцімто в разі прийняття України до ЄС 30% усіх грошей, виділених на спільну аграрну політику, дісталися б Україні. Відтак Ґімесі констатував, що якби Україна вступила до ЄС, вона стала б найбільшим бенефіціаром бюджету ЄС: 

Нова формула солідарності: трансформувати, а не змагатися

Саме до розподілу коштів цих фондів та програм – Європейських структурних та інвестиційних фондів та в рамках CAP – здебільшого апелюють східноєвропейські сусіди України, коли говорять про потенційні втрати (чи, скоріше, недоотримані доходи) своїх домогосподарств.

Наприклад, Фонд згуртування надає підтримку державам-членам з валовим національним доходом (ВНД) на душу населення нижче 90% від середнього показника по ЄС-27 з метою зміцнення економічної, соціальної й територіальної згуртованості ЄС. В рамках поточної програми на 2021-2027 роки на фінансування можуть розраховувати 15 із 27 країн (Болгарія, Чехія, Естонія, Греція, Хорватія, Кіпр, Латвія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина та Словенія). А розподіл коштів у рамках САР залежить від площі орних земель, кількості та розміру фермерських господарств.

Наразі всі оцінки видатків ЄС, пов’язані зі вступом України, базуються на припущенні «тут-і-зараз», тобто враховують поточний економічний стан країни, відносну кількість населення та конфігурацію чинної інституціональної системи ЄС. За таких припущень потенційні обсяги підтримки вражають. Так, за оцінкою науковців Інституту німецької економіки в Кельні, якби Україна у 2023 році була членом ЄС, вона б отримала 130-190 млрд євро: 70-90 млрд євро в рамках аграрної допомоги та 50-90 млрд євро в рамках регіональної політики згуртування. Оцінки ЄС аналогічні – 186 млрд євро.

Розширення ЄС завжди супроводжується трансформацією бюджетних пріоритетів. Проте ці зміни – не тягар, а інвестиція в економічну, соціальну та політичну стабільність на континенті. Ще до вступу нових членів ЄС починає вкладати кошти в їхню трансформацію: підтримує реформи, посилює інституції, модернізує інфраструктуру.  

Приклад Хорватії, яка приєдналася до Союзу у 2013 році, демонструє ефективність цього підходу. Протягом 2007-2013 років їй виділили 998 млн євро в рамках Instrument for Pre-Accession Assistance (IPA). Після вступу Хорватія отримала через програми Європейських структурних та інвестиційних фондів (ESIF) 12,2 млрд євро, з яких 9,1 млрд євро – кошти політики згуртування (EU Cohesion Policy). Додатково у 2014-2020 роках Хорватія отримала 2,3 млрд євро за Програмою розвитку сільських територій в рамках Спільної Аграрної Політики ЄС (CAP). 

ЄС надавав Хорватії допомогу в розбудові інституційної спроможності, зосереджуючись насамперед на підготовці державних інституцій до виконання вимог законодавства ЄС та досягнення необхідних критеріїв. Основний фокус був на пришвидшенні реформ у ключових сферах, зокрема в судовій системі, боротьбі з корупцією, реформі державного управління, публічних фінансах, економічній реструктуризації та бізнес-середовищі.

Це посилило хорватську економіку, а разом із нею — єдиний ринок ЄС, до якого інтегрувались місцеві підприємства, розширились виробничі ланцюги. Відповідно, зросли і обсяги торгівлі. Додамо сюди також нову робочу силу та посилення впливу Євросоюзу в регіоні. Адже вступ Хорватії до ЄС став сигналом для інших балканських країн про можливість інтеграції за умови проведення реформ. 

За теперішніх умов, Україна дійсно могла би стати чистим отримувачем допомоги. Водночас європейські країни, які зараз її отримують, втратили б її, оскільки Україна має найнижчий рівень ВНД на душу населення та високу частку площі орних земель. Щоб інтегрувати теперішніх кандидатів (а це, крім України, Молдова, балканські країни, Грузія) ЄС важливо підвищити ефективність розподілу наявних ресурсів. Бюджет і структурні фонди ЄС мають враховувати не лише поточні показники країн, а й потенціал зростання, стратегічну важливість і вигоди для всього Євросоюзу. 

Науковці та експерти вважають, що в разі інституціональної реформи ЄС витрати на адаптацію України будуть меншими. Ба більше, ефективність українського аграрного сектору недооцінена, а тому насправді субсидії для українських фермерів можуть бути значно меншими за наведені оцінки. 

Підтримка менш розвинених регіонів – це не лише питання солідарності, а й механізм розвитку внутрішнього ринку: це нові споживачі та виробники, зменшення міграційного тиску, посилення регіональної безпеки. Люди залишаються жити і працювати вдома водночас купуючи продукцію, виготовлену в інших країнах ЄС.

Україна принесе в ЄС унікальні активи: цифрову трансформацію, військову стійкість, гнучкі інституції та суспільну залученість. Поки частина європейських країн адаптується до змін повільно, Україна вже діє як прискорювач трансформацій.

Так, інтеграція потребує інвестицій. Але це інвестиції в новий ринок, нову енергію й стійкіший європейський простір. Україна – це не «бенефіціар», а партнер, здатний зміцнити й оновити  Євросоюз.