У період 13-26 жовтня жовтня у Верховній Раді зареєстрували 39 законопроєктів: 2 президентських (про продовження воєнного стану і мобілізації), 3 урядових і 34 від народних депутатів.
Якщо ці законопроєкти ухвалять, то українців автоматично інформуватимуть про кожен запит до їхніх персональних даних у державних реєстрах. Також збільшиться строк притягнення до відповідальності за булінг учасників освітнього процесу — учнів, студентів, педагогів, наукових працівників тощо — із трьох місяців до року. Ще один законопроєкт пропонує повернути Києву 10% податку на прибуток підприємств, які нині зараховуються до держбюджету, — ці кошти планується спрямовувати на захист критичної інфраструктури та посилення протиповітряної оборони столиці. Шість із зареєстрованих за ці два тижні законопроєктів регулюють обіг безтютюнових нікотинових виробів — подушечок і саше. Пропозиції різняться: від запровадження лімітів умісту нікотину до повної заборони їхнього продажу. Ще одна ініціатива депутатів пропонує зробити хвилину мовчання за загиблими щоденним загальнонаціональним ритуалом — із чітким порядком проведення, сповіщенням через медіа та використанням систем цивільного оповіщення.
Громадян інформуватимуть про доступ до їхніх даних у державних реєстрах
Законопроєкт 14118 встановлює, що адміністратор державного електронного реєстру має проінформувати людину або підприємство (правоволодільців персональних даних), що хтось переглядав їхні персональні дані.
Зараз закон про публічні електронні реєстри передбачає обов’язкове інформування громадян і підприємств про будь-які запити про їхні дані в реєстрах, а також про додавання, зміну чи видалення цієї інформації. Закон чи постанова уряду, якими створений державний реєстр, має визначати порядок такого інформування. Наприклад, у Єдиному реєстрі людина, яка надала кому-небудь довіреність, може дізнатися про те, що хтось передивлявся інформацію про неї, лише якщо звернеться до реєстратора (адміністратора держреєстру), і лише якщо реєстратор матиме технічну можливість відповісти на це звернення.
Законопроєкт пропонує визначити, що якщо будь-хто (інша людина, державний орган, банк чи нотаріус) отримає доступ до ваших даних — через спеціальний запит або автоматично через взаємодію між реєстрами, — реєстратор має повідомити вас про це не пізніше ніж через 5 днів. Законопроєкт не визначає спосіб такого інформування, але, наприклад, уряд уже запустив технічне рішення: сповіщення в застосунку «Дія». Коли державний орган звернеться до ваших даних через систему «Трембіта», це буде автоматично зафіксовано, а ви отримаєте повідомлення з деталями: хто, коли і навіщо дивився вашу інформацію. Повідомлення не надсилатимуться у випадках, пов’язаних із розслідуванням злочинів та контррозвідкою.
Продовження строку притягнення до відповідальності за булінг в освіті
Зараз Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює, що накласти адміністративне стягнення за булінг (цькування) учасників освітнього процесу (стаття 173-4 КУаАП) можна протягом трьох місяців з дня його вчинення. Якщо йдеться про правопорушення, що триває, то строк обмежується трьома місяцями з моменту його виявлення. Однак через затримки при розгляді справи і завантаженість суддів частину справ (у різні роки від 10% до третини) закривають без розгляду лише тому, що минув передбачений законом строк (див. рисунок).
Кількість закритих справ про булінг через закінчення строків накладення адміністративного стягнення
Джерело: Дані Освітнього омбудсмена України
Законопроєкт 14127 передбачає, що адміністративне стягнення (штрафи від 850 до 3400 грн або громадські роботи від 20 до 60 годин для повнолітніх порушників або для батьків неповнолітніх порушників) за булінг (цькування) учасників освітнього процесу суд зможе накласти протягом року з дня вчинення правопорушення. Для правопорушень, що тривають, строк становитиме один рік з дня їхнього виявлення.
Актуалізація перекладу Хартії регіональних і меншинних мов та оновлення переліку мов, до яких вона застосовується
Законопроєкт 14120 пропонує замінити назву ратифікованого Україною міжнародного договору з «Європейська хартія регіональних мов або мов меншин» на «Європейська хартія регіональних або міноритарних мов» у законі про ратифікацію Хартії, а також у законах «Про національні меншини (спільноти) України» та «Про медіа». Міністерство закордонних справ оновило переклад Хартії, оскільки попередній переклад потребував уточнень. На це звернув увагу Конституційний суд і зобов’язав уряд «установити однозначність у питанні офіційного перекладу Хартії українською мовою».
Європейська хартія регіональних або міноритарних мов — це міжнародна угода Ради Європи, яка зобов’язує держави підтримувати мови, що традиційно використовуються національними меншинами. Ратифікуючи Хартію, Україна погодилася дотримуватися її загальних принципів щодо всіх таких мов, а також взяла на себе зобов’язання з підтримки визначеного переліку мов, який наша держава визначила самостійно.
Хартія складається з трьох частин. Частина І встановлює загальні положення. Вона пояснює, що під «регіональними або міноритарними мовами» розуміють мови, які традиційно використовуються громадянами держави в межах певної території, але не є офіційними мовами й не охоплюють діалекти чи мови мігрантів.
Частина ІІ містить загальні принципи — наприклад, повага до регіональних і міноритарних мов, сприяння їх використанню в приватному і публічному житті, недопущення дискримінації, заохочення навчання та вивчення цих мов. Ці принципи мають застосовуватися до всіх регіональних або міноритарних мов, що реально використовуються в країні, незалежно від того, чи згадані вони в законі.
Частина ІІІ Хартії передбачає перелік конкретних зобов’язань, які держава може добровільно обрати і застосовувати лише до тих мов, які вона прямо вкаже у законі про ратифікацію. Відповідно до статті 2 Хартії, держава зобов’язана вибрати щонайменше 35 окремих пунктів із цієї частини, охоплюючи при цьому принаймні шість різних сфер: освіта, судочинство, адміністративні органи та публічні послуги, ЗМІ, культура, економічне та соціальне життя, транскордонне співробітництво.
Приклади таких заходів: держава може підтримувати мови національних меншин, дозволяючи навчання, звернення до органів влади, судові провадження, роботу медіа й культурних установ цією мовою, а також використання її на вивісках і дорожніх знаках.
Перелік мов і заходів Україна визначила в законі про ратифікацію угоди.
Зараз Україна застосовує положення Хартії до білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської мов (хоча ідея Хартії в тому, щоб підтримувати мови, у яких немає «власної» держави). Законопроєкт пропонує замінити цей перелік новим: білоруська, болгарська, гагаузька, кримськотатарська, новогрецька, німецька, польська, румунська, словацька, угорська, чеська та іврит. Тобто з переліку вилучаються молдавська, грецька, російська та єврейська мови. Додаються новогрецька, чеська та іврит. Однак, у переліку мов нацменшин (спільнот) та корінних народів України, яким загрожує зникнення, згадуються й інші мови — румейська, урумська, караїмська, кримчацька, ідиш та ромська, — які не включені до нового переліку, попри офіційне визнання такими, що зникають чи потребують підтримки.
Поверення відрахувань податку на прибуток, сплаченого киянами, з державного до бюджету Києва
Законопроєкт 14131 пропонує вилучити з чинного Закону України про Державний бюджет на 2025 рік норму, яка тимчасово (до кінця 2025 року) передбачає повне зарахування податку на прибуток підприємств до загального фонду державного бюджету. Йдеться про доходи, 10% від яких, згідно з Бюджетним кодексом, мали б надходити до бюджету міста Києва. Стаття, яку пропонують вилучити, дозволяє державному бюджету отримувати ці надходження у повному обсязі з 1 серпня по 31 грудня 2025 року як виняток із Бюджетного кодексу (йдеться про 8 млрд грн).
Законопроєкт передбачає, що вже зараховані до держбюджету надходження з податку на прибуток, які надійшли до держбюджету з 1 жовтня 2025 року до дня набрання чинності законом, потрібно буде повернути до бюджету міста Києва. Ці кошти мають піти на захист критичної інфраструктури, оборонних об’єктів та посилення протиповітряної оборони в межах Києва.
Оскільки цей законопроєкт змінює обсяг доходів державного і міського бюджету, його мали б подати з детальними фінансовими розрахунками та поясненням, за рахунок чого компенсують втрати. До того ж, такі зміни не можна запроваджувати посеред бюджетного року — за законом, вони мають діяти тільки з початку нового бюджетного періоду.
Шість законопроєктів про нікотинові подушечки, саше та вейпи
У Верховній Раді розглядають шість законопроєктів, які мають встановити правила для нових нікотинових виробів — подушечок, саше та інших продуктів, що містять нікотин, але не містять тютюну і не створюють диму (вироби, що містять як нікотин, так і тютюн, вважаються тютюновими виробами. Не належать до нікотинових виробів ліки та рідини для електронних сигарет (вейпів). Основний законопроєкт 14110 уточнює, що «нікотинові вироби для орального застосування» — це нікотинові продукти, які споживаються через слизову оболонку рота, наприклад подушечки або саше. Саме їх законопроєкт і пропонує повністю заборонити — як для продажу, так і для виробництва, імпорту чи будь-якого обігу в Україні.
Деякі військові та експерти виступили проти повної заборони нікотинових подушечок. Такі вироби вже активно використовують українські військові — вони не потребують вогню, не демаскують позиції вночі та зручні в польових умовах. Окрім того, держава щороку отримує значні надходження від податків на ці товари — лише за 2025 рік очікується близько 1 мільярда гривень. Повна заборона може вивести ринок у тінь, як це вже сталося з ароматизованими вейпами (близько 93% цієї продукції зараз в тіні), і призвести до втрат бюджету.
Альтернативні законопроєкти не передбачають повної заборони, а пропонують легалізувати обіг нікотинових подушечок та інших безтютюнових виробів, установивши для них спільні правила. Майже всі вони вимагають попереднього інформування МОЗ про продукцію за три (проєкти 14110-2, 14110-4 і 14110-5) або шість (14110-1) місяців до виходу на ринок з поданням складу, рівня нікотину, токсикологічних даних і опису виробничого процесу. Також проєкти встановлюють максимальний вміст нікотину — до 20 мг на порцію (проєкт 14110-3 — до 17 мг). Усі проєкти забороняють рекламу, спонсорство, продаж неповнолітнім і державну підтримку виробництва таких виробів та встановлюють, що упаковка має містити чітку інформацію про продукт (склад, дозу, дата виробництва) і попередження про шкоду. Наприклад, відповідно до законопроєкту 14110-3, попередження має займати не менше 30% площі упаковки, а згідно з проєктом 14110-5, на упаковці має бути напис «Цей продукт містить нікотин і викликає залежність».
Законопроєкт 14110-4 повністю забороняє виробництво, імпорт, продаж і рекламу електронних сигарет, рідин та заправних контейнерів.
До відома: Електронні сигарети (вейпи) — це пристрої, які випаровують рідину з нікотином. Людина вдихає пару, яка утворюється під час нагрівання цієї рідини. У таких пристроях немає тютюну, тільки нікотиновмісна або безнікотинова рідина, часто з ароматизаторами. На ринку є ще IQOS (айкос) — це пристрій, який нагріває справжній тютюн у вигляді стіків (невеликих сигарет), але не спалює його. Айкос — це різновид тютюнового виробу для нагрівання, а не електронна сигарета.
Пропозиція зробити хвилину мовчання щоденним обов’язковим ритуалом
Ще у 2022 році Президент своїм указом запровадив щоденну хвилину мовчання о 9:00 ранку, щоб вшановувати пам’ять усіх, хто загинув через війну Росії проти України. Хвилину мовчання вже проводять, але в різних громадах це працює по-різному, бо немає єдиних встановлених правил, як саме це має відбуватись і хто за це відповідає.
Законопроєкт 14144 пропонує закріпити хвилину мовчання на рівні закону. Це означає, що вона стане частиною державної політики пам’яті. Пропонується, щоб медіа щодня оголошували хвилину мовчання, а державні органи інформували про її початок і завершення, зокрема через системи цивільного захисту. Уряд має встановити, як саме використовувати ці системи, а Інститут нацпам’яті — розробити рекомендації для установ, організацій і громадськості про те, як саме проводити загальнонаціональну хвилину мовчання.
Фото: depositphotos.com/ua
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
