За Лаштунками Битви Громадянського Суспільства проти Корупції в Україні | VoxUkraine

За Лаштунками Битви Громадянського Суспільства проти Корупції в Україні

Photo: AP Photo/Sergei Chuzavkov
28 Березня 2016
FacebookTwitterTelegram
2035

Засудження корупції в Україні є вигідною справою. Боротьба із нею – ні. Поради на кшталт “прогнати всіх корумпованих посадовців”, які зі всіх сторін отримує громадянське суспільство України, важко втілити в життя. Історія одного антикорупційного інституту, Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), показує, що саме стоїть за словами: “Прогрес України в подоланні корупції дуже повільний”, і яких зусиль коштує продовження боротьби громадянським суспільством.

Корупція не виникла в часи Януковича і не зникнула після того, як він втратив владу. Почнемо від самого початку…

Чому в Україні існує корупція?

Згідно із політичним дослідником М. Джонсоном, існують чотири основні універсальні причини корупції:

  1. низька політична конкуренція;
  2. низьке та нерівномірне економічне зростання;
  3. слабке громадянське суспільство;
  4. відсутність інституційних механізмів боротьби із корупцією.

На жаль, в Україні присутні всі чотири чинники, а також розповсюджене зневажливе ставлення до закону, як наслідок тоталітарного минулого. Владу в часи СРСР слід було прославляти, а не допитувати, і громадська активність часто ставала прямим шляхом у в’язницю. Коли розвалився Радянський Союз, ті, хто здобув владу, могли безперешкодно користуватися нею – у суспільстві не було досвіду строгого контролю за владою. Як наслідок, більшість державних службовців та політиків, які офіційно живуть на малесеньку зарплату, є частиною складної взаємопов’язаної системи розграбування державних ресурсів та торгівля правосуддям за хабарі.

Невелика кількість українських реформаторів з маленького прошарку активного громадянського суспільства тепер постали перед викликом змінити систему вартостей та мереж під жорстким контролем олігархів, яка існує вже десятиліття.

Два нові інструменти: Національне антикорупційне бюро та Національне агентство з питань запобігання корупції

Антикорупційне законодавство вдалось прийняти завдяки зусиллям громадянського суспільства, а саме експертів Реанімаційного пакету реформ та Transparency International. Створено численні інструменти боротьби із корупцією, найбільш важливими серед яких є Національне антикорупційне бюро, яке переслідуватиме порушників закону, та Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), яке слугуватиме центром всіх ініціатив із запобігання корупції та працевлаштує до 600 осіб.

Ось короткий огляд того, проти чого вони боротимуться, та запропонованих рішень.

Приклади корупції із сьогодення Рішення, що розробляються реформаторами
1. Державні службовці/політики володіють незадекларованим майном – це класичний спосіб прикриття корупції.

65398f2-1680-villa-levockina6

Кошти української держави часто використовуються для купівлі нерухомості за кордоном корумпованими політиками, наприклад, цієї вілли Сергія Льовочкіна в Південній Франції.

Фото: Українська Правда

Роман Насіров, голова Державної фіскальної служби, офіційно володіє однією земельною ділянкою площею 395 м. к. Інша власність – численні земельні ділянки, будинки, квартири – офіційно належать іншим членам його сім’ї. Насіров також не задекларував квартиру у Лондоні, яка тим не менш зареєстрована на його ім’я, і за яку він отримує $150 000 орендної плати.

Колишній Генеральний прокурор України Віктор Шокін також володіє особняком біля Києва, який він не задекларував протягом 2013-2014 рр. У 2014 році він передав цю нерухомість невідомій жінці в якості подарунку.

Депутат Сергій Льовочкін має віллу вартістю 40 млн євро на узбережжі Франції, офіційно зареєстровану як власність датської компанії Glorietta Investments|APS.

Новоприйнятий закон про державне фінансування політичних партій сприятиме покінченню із політичною корупцією, кінцевим результатом якої стає незаконне отримання політиками коштів в обмін на підвищення політичного впливу українських олігархів або навіть інших держав, наприклад, Росії. Проте необхідно встановити жорсткий догляд за розподілом коштів та їхнім використанням політичними партіями, що є однією із функцій НАЗК, яка досі не розпочала роботу.

Крім того, НАЗК контролюватиме втілення законодавчо прийнятих антикорупційних ініціатив, а саме матиме справу із новими (для України) поняттями “конфлікту інтересів”, подарунків, спільного використання активів тощо.

2. Державні службовці та політики володіють надмірним багатством, що зареєстроване на членів родини.

ap_pic

Дружина депутата Євгена Балицького придбала літаки, вартість яких перевищує річний дохід сім’ї принаймні в 10 разів.

Фото: declarations.com.ua

Виконуючий обов’язки голови Державної служби з контролю за наркотиками Олег Дзісяк формально не володіє нічим. Але його дружина володіє будинком площею 800 кв. м. біля Києва, двома земельними ділянками та житловим будинком.

Сім’я депутата від Опозиційного блоку (наступниці партії Януковича “Партія Регіонів”) Євгена Балицького заробила 20 тис. дол. в 2014 році. Але в червні того ж року його дружина зареєструвала п’ять літаків загальною вартістю принаймні 200-500 тис. дол.

Службовці Служби безпеки України їздять на розкішних автомобілях, які офіційно є власністю членів сім’ї (матері, дружини, батька, сестри дружини).

Державні службовці часто відмовляються від декларування майна своєї родини. Станом на сьогодні відмовилися розповісти про майно своєї родини 16 суддів Київського апеляційного суду.

Нові закони про електронне декларування активів полегшать розслідування (раніше декларації були доступні лише у вигляді сканованих зображень документів).

Нові закони криміналізують незадекларовані активи, або активи, що використовуються, але офіційно не перебувають у власності – наприклад, автомобілі.

НАЗК контролюватиме стиль життя та майнові декларації з метою виявлення корупційних вузлів. Вона також надасть захист приватним антикорупційними детективам, які опиняться під загрозою представників старої системи.

НАЗК також допоможе органам місцевого самоуправління прийняти власні антикорупційні програми, а також здійснювати дослідження та навчати антикорупційних експертів.

3. Відзначається накопичення значного багатства суддями, походження якого складно пояснити і яке задеклароване як подарунки, спадщина або призи.

ap_pic_2

Ця розкішна резиденція судді Олексія Євсікова вартує набагато більше, ніж дозволяє його зарплата. Кошти на її придбання він отримав в якості “подарунків”. Фото: depo.ua

Такий тип корупції особливо розповсюджений серед суддів. Аж до 95% багатства в їх деклараціях вказано як призи, подарунки або дивіденди. Судді також відомі декларуванням величезних доходів від своєї професійної діяльності, що абсолютно невірогідно в українських умовах. В таких обставинах забезпечення верховенства закону є нереалістичним. Крім контролю за деклараціями НАЗК працюватиме над прийняттям етичних норм щодо прийнятних та неприйнятних подарунків, а також визначить поняття “конфлікту інтересів” (наразі таке визначення в Україні відсутнє). Будь-який подарунок понад визначену межу буде розглядатись як хабар. Воно також братиме участь у розробці та виконанні заходів влади у боротьбі з корупцією.

Нинішній саботаж реформ “старою гвардією”

Найскладнішою справою, як це часто є в Україні, є виконання цих законів. Оскільки кінцевою метою будь-якої системи є самозбереження, не слід очікувати на легкі зміни. Нинішня система є непрозорою, повною легальних лазівок та заснованою на взаємній поруці. Як наслідок, кошти розкрадаються і державні службовці збагачуються без обмежень. Знаковою ілюстрацією цього є палац екс-президента Януковича.

ap_pic_3

Палац Януковича став символом корупції.

1_che

“Український парламент прийняв антикорупційне законодавство ще в дні Турчинова (перехідна влада, що діяла після перемоги Євромайдану у лютому 2014 році). Тепер здається, що вони справді прочитали всі закони та вирішили, що антикорупційний потяг необхідно зупинити”, – розповів Euromaidan Press Євген Черняк із Transparency International.

Згідно з паном Черняком, саботаж відбувається на стількох рівнях, що його можна назвати “скоординованою спробою блокувати реформи”. Найбільшими саботажниками є Кабінет міністрів та окремі фракції Верховної Ради, а саме – Народний фронт (створений Яценюком), Блок Петра Порошенка, Опозиційний блок (наступник Партії регіонів), Воля Народу та Відродження.

Найбільш кричущим прикладом є доповнення до законів щодо запобігання корупції, які були прийняті під час голосування за бюджет на 2016 рік. Прийняті таємно, щоб уникнути уваги з боку громадянського суспільства та більшості українських депутатів, доповнення відкладають запуск нової системи електронного декларування майна до 1 січня 2017 року.

Крім того, 48 депутатів Опозиційного блоку звернулися до Конституційного суду, виступаючи проти правил, передбачених новою системою електронного декларування.

Кожного дня представники старої системи в Україні намагаються зруйнувати антикорупційний потенціал нового законодавства, і лише пильність та ініціативи громадянського суспільства за допомоги іноземних партнерів зможуть втримати Україну від сповзання назад під контроль олігархів. Найбільш недавнім прикладом є вето, накладене президентом на таємну спробу прийняти доповнення до Закону “Про запобігання корупції” після звернень з боку громадянського суспільства.

Спроби еліти здобути контроль над НАЗК

НАЗК стане справжнім кошмаром для українських корумпованих політиків, якщо воно буде справді незалежним та ефективним. Проте вже майже протягом двох років його роботу не вдається розпочати. Згідно з Реанімаційним пакетом реформ, причиною є численні спроби порушити незалежність цього нового агентства.

Перш за все, НАЗК повинне обрати конкурсну комісію, яка, в свою чергу, вибере людей, що працюватимуть в НАЗК. Згідно із Законом “Про запобігання корупції”, чотирьох членів конкурсної комісії повинні обрати членів НУО (неурядової організації) із досвідом антикорупційних заходів, інші чотири повинні представляти парламент, уряд, президента та Національне агентство з питань державної служби.

17 травня 2015 року КМУ організував зустріч НУО для вибору чотирьох представників НУО, за процедурою НУО.

ap_pic4

Цей рисунок показує, зліва направо: НУО, єдиним доказом антикорупційної діяльності яких були лише взаємні підтвердження; НУО, які були зареєстровані на одну і ту ж особу або мали того ж керівника; НУО, які використали однакові описи своєї діяльності або досягнень.

З 51 запрошених НУО лише 20 могли “довести” свій антикорупційний досвід в той чи інший спосіб. Багато з них зареєстровані за однаковими адресами та мали одних і тих же директорів. Згідно з з присутніми на зустрічі депутатами, “конспіративні дії НУО” вилилися у добре кероване голосування за переможців, визначення та погодження яких відбулось заздалегідь. 

Слабке громадянське суспільство – спадщина радянських часів

В СРСР особиста ініціатива знеохочувалась – ідеальний громадянин мав бути лише гвинтиком в машині комунізму. Коли Радянський союз розвалився, після 70 років тоталітаризму, українців не мали досвіду контролю за діями влади. Незважаючи на розквіт громадянських ініціатив після Євромайдану, ще треба прикласти багато зусиль, щоб створити міцну структуру організацій, яка змусить владу працювати. Наразі багато НУО належать до громадянського суспільства лише на словах.

“НУО-маріонетки” досить розповсюджені в Україні. Зареєструвати організацію досить легко. Серед 170 тис. офіційно створених НУО лише невелика кількість дійсно робить щось корисне для суспільства. Часто це організації-маріонетки, які лобіюють приватні інтереси. У країні відсутня традиція бути членом клубів, як у Західній Європі. В Україні хтось може бути членом НУО лише тоді, коли він чи вона дуже активні, або отримують щось взамін. – Євген Черняк, Transparency International Ukraine

Після двох судових позовів від Transparency International та звернення кількох активних депутатів до Генеральної прокуратури, 22 червня 2015 року Прем’єр-міністр Яценюк відповів та показав своє бажання щось зробити із цим конфліктом. Однак лише після написання колективного листа антикорупційних НУО, звернень міжнародних партнерів та великої кількості втраченого цінного часу уряд нарешті прийняв рішення перезапустити відбір членів НАЗК 19 серпня 2015 року.

Чотири представники НУО, обрані в комісію на сумнівних виборах прийняли відповідальне рішення подати у відставку, але наступні вибори не стали початком конструктивної роботи комісії. Комісія вирішила, що для початку її роботи вистачить трьох обраних до комісії осіб, і самі вибори були проведені із серйозними порушеннями. Цього було достатньо для того, щоб обраний член комісії Віктор Чумак подав у відставку, при цьому заявивши, що обрання двох інших членів комісії, Наталії Корчак, яка була рецензентом дисертації Прем’єр-міністра Яценюка, та Олександра Скопича, відбулось незважаючи на конфлікти інтересів та маніпулювання процедурою.

Українська влада не зацікавлена у появі нових ефективних антикорупційних органів та робить все, щоб вихолостити нове антикорупційне законодавство, – заявив Чумак у своїй заяві про відставку. Потім він покинув і парламентську фракцію Блоку Петра Порошенка.

Те ж трапилося із попередніми антикорупційними зусиллями в Україні.

1_cho

Слова Чумака повторюють заяву, зроблену Тетяною Чорновол (журналісткою, що згодом стала депутатом, і яка була одним із обличь Євромайдану), коли вона подала у відставку 18 серпня 2014 року з посади керівника Національного антикорупційного комітету, попередника нинішніх антикорупційних інститутів в Україні: “в Україні відсутня політична воля вести жорстку і масштабну війну проти корупції.”

На той час антикорупційна комісія працевлаштовувала 1200 осіб в семи регіональних відділеннях.

Заснований другим урядом Тимошенко в 2009 році, Національний антикорупційний комітет був призначений для проведення систематичного аналізу та розробки заходів боротьби із корупцією.

На час першої його зустрічі 22 квітня 2010 року більшість його членів була службовцями уряду, а у вересні 2011 року тепер опальний Президент України Віктор Янукович очолив його, тоді як Міністр юстиції став секретарем. Зрозуміло, що контроль Комітету владою перетворив його на засіб управляти корупцією замість того, щоб боротися з нею. У 2014 Комітет оголосили провалом та замінили Національним антикорупційним бюро (яке зараз розпочинає свою роботу, розслідуючи випадки корупції). 

Ціллю представників “старої системи” стане встановлення контролю над організаціями, що можуть завадити їхнім грошовим потокам. Наскільки швидко Україна буде рухатись вперед, залежатиме від здатності антикорупційних хрестоносців продовжувати працювати та не піддаватись системі.

Невдовзі запуск НАЗК

16 березня 2016 року, після багатьох днів напружених дискусій, було обрано ще двох членів НАЗК. Пан Черняк охарактеризував цю подію як “перемогу громадянського суспільства”. Двоє нових членів мають глибокий досвід антикорупційної діяльності: Руслан Рябошапка, який працював на керівних посадах у Transparency International Ukraine та заступником Міністра юстиції після березня 2014 року. Руслан Радецький відомий як адвокат у справі зґвалтування у Врадіївці, за підсумками якої він забезпечив покарання злочинців – офіцерів поліції. Наступним кроком НАЗК є обрання голови.

Перспективи антикорупційних зусиль в Україні та як їх підтримати

Ми очікуємо, що система електронного декларування та етичний комітет почнуть роботу цього року, потім ми почнемо працювати із місцевими органами. Але ми побачимо результати через 2-3 роки. Ці речі потребують часу. Агенція є новою, люди є новими, ми всі вчимося. Для всіх нас це новий досвід, – пояснює пан Черняк, який бере участь в антикорупційних заходах від часів Євромайдану.

Що може допомогти новим ініціативам? Для початку, підтримайте їх. “Контрольовані олігархами ЗМІ спробують дискредитувати нові зусилля; ми потребуємо інформаційної підтримки, підтримки суспільства, міжнародної підтримки”, попередив пан Черняк. На фінансування НАЗК було виділено 30 млн грн (1,1 млн дол.), але за рахунок цієї суми необхідно придбати спеціальне програмне забезпечення, яке може аналізувати величезні бази даних, які стосуються численних політичних партій, гравців та можливих конфліктів інтересів. Іншим значним способом допомогти, згідно з ним, є обмін досвідом: 

Більш за все інше, ми потребуємо досвіду і знань. Ми не хочемо бути звичайними клерками; ми хочемо навчатись з міжнародного досвіду. Тому ми маємо величезну потребу в спеціалістах, які мають досвід роботи в подібних інститутах і які можуть приїхати в Україну, щоб показати, як вони працюють.

Спочатку стаття була опублікована на сайті euromaidanpress.com

Автори

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний