Чи завадить Брекзит відновленню територіальної цілісності України

Під час кампанії напередодні референдуму щодо членства Сполученого королівства в ЄС нам неодноразово говорили про те, що Брекзит (тобто вихід Британії з ЄС) буде вигідним для Путіна. Вільний світ повинен показати хибність таких очікувань Путіна. Будучи прихильником Брекзиту все життя, я повністю відкидаю аргумент, що пов’язує Брекзит із спротивом Путіна входу України в ЄС. Кожна нація має вільно повинна мати свободу визначати власну долю.

Сполучене Королівство повинне використовувати свою новоздобуту свободу не для того, щоб відступити з фортеці “Європа” у Маленьку Англію, а для того, щоб вести інших своїм прикладом та боротись за свободу у всьому світі. Це особливо стосується України.

Гарантією миру у післявоєнній Європі було НАТО, а не ЄС. Брекзит насправді посилює значення Британії на світовій арені. Якби Британія залишилась в ЄС, нас би неодмінно втягнули у спільні захисні сили ЄС, що складались би із солдатів та озброєння, відокремлених від НАТО. Це би знизило силу НАТО і заохотило би агресію Росії.

Щоб визначити причину агресії Росії, нам необхідно пригадати дві значні події. У 2009 році Обама відмовився від ракетної системи оборони у Польщі, яка забезпечувала захист від російського вторгнення. У 2010 році коаліційний уряд Великобританії ослабив оборонні сили до небезпечно низького рівня, позбавивши країну побудови двох авіаносців на цілу декаду та знизивши кількість солдат та літаків. Що особливо важливо, було припинено використання розвідувальних літаків «Німрод» (що могли би виявити підводні кораблі та літаки, що вторглися в повітряний простір країни, та відповідно мобілізувати повітряні сили). Необхідно не лише скасувати ці обмеження, а й показати готовність вільного світу використати ці сили як запобіжник агресії.

Історія доводить, що коли готовність вільного світу до дій послаблюється, агресори стають сильнішими. Ці три кроки полегшили Путіну реалізацію своєї основної мрії: повернути народи Східної та Центральної Європи, що недавно звільнились з радянського блоку, у склад Російської імперії.

Анексія суверенної території є феноменом, що, як ми вважали, залишився у темних часах 1930-х років. Проте у 2014 році Путін провів очевидно сфальсифікований референдум, що призвів до анексії Криму. У березні 2014 року російські сили вторглись у Донбас в Україні та проголосили цю територію частиною Росії; це сталось вже без “сфальшованих” референдумів.

Зміцнена своїми перемогами у Криму та Донбасі та рішенням Британії не бомбардувати об’єкти Ісламської держави у Сирії у 2014 році, Росія заповнила вакуум та втрутилась у Сирійську кризу, нібито атакувавши Ісламську державу. Росіяни вели бойові дії проти Вільної сирійської армії, яку вони вважали основним опонентом Асада, який на думку Росії є “законною владою”.

Якби вільний світ утримував запобіжники агресії, Росія не насмілилась би вторгнутись в Україну, анексувати Крим та втрутитись у боротьбу проти Вільної сирійської армії.

У Сирії необхідно стримати амбіції Росії за допомогою міжнародної миротворчої сили, що контролювала би гуманітарні коридори в Алеппо. Оскільки Росія зможе ветувати миротворчі зусилля ООН, цим повинен зайнятись союз вільних держав. Крім того, США, Британія, Франція та інші повинні боротись проти Ісламської держави у її центрі, як воєнним чином, так і за допомогою кібервійни. Це стане прелюдією до справжньої демократичної влади у Сирії – без Асада.

Одночасно слід вжити заходів для стримування російської агресії, досягнувши кінцевої мети – відновлення територіальної цілісності України та Криму. Це означає повернення всіх захоплених території Україні.

Необхідно надати українцям моральну, політичну, економічну та військову підтримку для протистояння вторгнення Росії на Донбасі. Лише українці можуть здобути моральну перемогу, але вільний світ повинен зіграти свою роль.

По-перше,  вільний світ повинен відмовитись від Угоди про відносини Росії та НАТО (згідно з яким членам НАТО заборонено розташовувати війська близько Росії). Росія порушила цей договір – і вільний світ не може залишатись бездіяльним, як це було тоді, коли Німеччина порушила Версальську угоду 1919 року. Це дозволить Британії розташувати авіаносець (за згоди із союзниками) на відстані удару по Росії. Це діятиме як запобіжник. Британії необхідно компенсувати ослаблення оборонної здатності, зменшивши фінансову допомогу іншим країнам.

Інформація – це влада. Наразі Росія поширює свою пропаганду на окупованих територіях. Необхідним є вільний потік інформації, так щоб українці могли передавати свою точку зору.

Захоплені території повинні контролюватись українськими силами для того, щоб запобігти залякування виборців.

Після того, як буде вжито цих заходів, необхідно провести вільні та чесні референдуми в Криму та Донбасі для того, щоб визначити раз і назавжди всі бажання населення цих регіонів. Ці референдуми повинні відбутись під наглядом міжнародної групи – знову ж таки, ініціатива ООН була би заблокована Росією.

Британія повинна співпрацювати з країнами ЄС, США та іншими союзниками для того, щоб запобігати створення російської олігархії в Британії, зупинивши російські компанії від придбання нерухомості в Лондоні та інвестицій в інші британські проекти. Візити російських лідерів необхідно заборонити – і якомога більше країн повинні об’єднатись для досягнення цієї мети. Важливим фактом є залежність Британії від російського газу. У будь-якому конфлікті Росія може шантажувати Британію. Газова безпека є передумовою національної безпеки: Сполучене королівство та союзники повинні інвестувати у всі види енергії для забезпечення енергетичної незалежності.

По-третє, після відновлення територіальної цілісності України, НАТО повинне підтримати прагнення України стати членом НАТО – оскільки її парламент проголосував за це у 2014 році. Всі країни повинні об’єднати зусилля для доведення кордонів НАТО до самих кордонів Росії. Оскільки будь-яка атака на члена НАТО вимагатиме втручання НАТО в цілому, це діятиме як величезний запобіжник від агресії Росії.

Ця стратегія є життєво важливою для цілісності України та Криму, для майбутнього НАТО як моральної сили, поразки Ісламської держави та демократії у Сирії. Як сказав Черчіль 18 червня 1940 року напередодні Битви за Британію:

“Якщо остаточна перемога винагородить всі наші зусилля, вони повинні розділити перемогу – так, і свободу слід відновити для всіх. Ми не поступимось жодною із наших вимог, ні на крок… Чехи, поляки, норвежці, голландці, бельгійці поєднали свою долю із нашою. Їхню свободу слід відновити”.

Такою є стратегія для створення Україною, Британією, США та іншими кранами НАТО Союзу заради свободи.

Думка редакції може не збігатися з думкою автора.