Заборона грального бізнесу не привела до його зникнення. Так само, як сухий закон, заборона проституції та наркотиків, вона не знищує “погані звички”, а лише створює джерела доходів для тіньових ділків. Якби заборона діяла, то навряд чи ми регулярно бачили новини про закриття гральних притонів по всій Україні – від Одеси до Кривого Рогу та Лисичанську.
Влада час від часу оголошує боротьбу із гральними закладами, але особливого успіху не видно.
Чи є ігрова залежність проблемою? Безумовно. Існує навіть її код у Світової організації охорони здоров’я – 63.0. Так само, як і алкоголізм, цей поведінковий розлад потрібно лікувати. Проте, автори чомусь не виступають за впровадження сухого закону. Імовірно тому, що знайомі з його негативними наслідками. Залякування перетворенням України на фешенебельний притон для іноземців безпідставні – до заборони грального бізнесу на кордонах з Україною не було черг ігроманів, не з’являться вони й після його легалізації. Легалізація грального бізнесу передбачає його державне регулювання та більшу відповідальність суб’єктів цього бізнесу, бо у разі зловживань вони можуть понести фінансові втрати. А також, звісно, наповнення державного бюджету, а не чиїхось приватних кишень.
Повна версія статті знаходиться за посиланням
Головне фото: lightpoet / depositphotos.com
