В наступному році обсяг державного та гарантованого боргу України може досягти 2.7 трлн грн. Без залучення нових запозичень Україна не зможе розрахуватись з поточними зобов’язаннями.
100 000 000 000 $. Це сто мільярдів доларів США. Приблизно такий обсяг державного та гарантованого боргу може мати Україна в кінці наступного року, згідно з законопроектом “Про Державний бюджет України на 2018 рік”. Точніше, таке обмеження для боргових зобов’язань України, а саме 2.7 трильйонів гривень, пропонує встановити уряд в поданому законопроекті.
Про що говорять нам ці цифри? Чи загрожує Україні дефолт? Спробуємо оцінити, що цей показник значить для економіки.
Загальний державний борг України складається з прямого державного боргу (усіх випущених і непогашених зобов’язань Міністерства фінансів України) та боргу, гарантованого державою. Станом на кінець вересня 2017 року, відповідно до даних Мінфіну, загальний держборг становить $77 млрд (або 2 трлн 043 млрд гривень), з яких $65 млрд – безпосередньо державний борг, і ще на $12 млрд уряд надав державні гарантії по погашенню боргу.
Серед гарантованого державою боргу обліковуються, зокрема, заборгованість Національного банку України по кредиту Міжнародного Валютного Фонду на $7.35 млрд та заборгованість в розмірі $1.5 млрд Державної продовольчо-зернової корпорації України перед Експортно-Імпортним Банком Китайської Народної Республіки. Зовнішні борги Державної Іпотечної Установи, Нафтогазу, Укравтодору, Ощадбанку також гарантовані Міністерством фінансів, яке виступає від імені держави Україна.
Цікаво також подивитися на поділ загального державного боргу на зовнішній та внутрішній. Зазвичай (хоча, необов’язково), зовнішні зобов’язання номіновані в іноземній валюті (доларах США, євро, спеціальних правах запозичень (СПЗ – “валюта” МВФ), японських єнах, британських фунтах тощо), а внутрішні – в гривнях.
Розмір внутрішнього державного боргу (прямого і гарантованого) складає 720 млрд грн (або $27 млрд доларів США). Більша його частина (700 млрд грн) – це облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Приблизно половину загальної суми внутрішнього боргу (360 млрд грн) держава винна Національному банку України.
Відсотки, які Міністерство фінансів сплачує за ОВДП, що знаходяться у власності НБУ, значною мірою повертаються в бюджет країни як “податок на прибуток НБУ”.
Крім того, в ОВДП обліковуються кошти, виділені урядом на порятунок банківської системи (щорічна допомога збитковим Ощадбанку та Укрексімбанку, націоналізація Приватбанку, позики Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тощо).
Дефолт (чи відмова від сплати відсотків та/або від погашення боргу) по внутрішніх зобов’язаннях трапляється надзвичайно рідко – за всю історію людства зафіксовано лише декілька таких випадків. Оскільки більша частина боргу виражена в національній валюті, уряди країн практично завжди обирають варіант домовитися з місцевим центральним банком, щоб той “надрукував” ще трохи національної валюти, ніж оголосити дефолт з усіма негативними наслідками. Саме тому внутрішні державні цінні папери (українські ОВДП, зокрема) вважаються найнадійнішими в кожній країні.
Зовнішній загальний державний борг (прямий та гарантований) складається з прямих двосторонніх кредитів Україні від іноземних партнерів – як країн, так і міжнародних фінансових організацій; комерційного боргу, оформленого як облігації зовнішньої державної позики (ОЗДП, євробонди) та інших боргів (наприклад, як вищезгаданий китайський).
Двосторонні державні борги, зазвичай, є досить дешевими в обслуговуванні. Відсотки за такими кредитами можуть коливатися в діапазоні 0%-2% на рік. А вартість обслуговування комерційного боргу залежить від рейтингів, які виставляють міжнародні рейтингові агенції (Standard and Poors, Fitch, Moodys).
Тут Україна пасе задніх.
Наші рейтинги ледь-ледь вище дефолтних. Тому і позичають нам іноземні інвестори недешево – під 7%-8% річних. Хоча бувають і виключення, коли іноземні держави гарантують наші борги. Наприклад, уряд США надав гарантії під українські ОЗДП на $2 млрд.
Загальна сума зовнішнього боргу України становить близько $50 млрд. Плюс ще кілька мільярдів доларів внутрішніх боргів, номінованих у іноземних валютах. Для обслуговування і погашення такого боргу потрібна тверда валюта. Національний банк України тут не допоможе – він не може друкувати долари чи євро, а золотовалютних резервів НБУ ($18 млрд) недостатньо. Тому ймовірність дефолту України по зовнішніх зобов’язаннях досить велика. Що і показують міжнародні рейтингові агенції.
Відповідно до згаданого вже проекту бюджету на 2018 рік, валовий внутрішній продукт України становитиме 3.25 трлн грн. По курсу гривні до долара США на сьогодні це близько $120 млрд. Тобто, відношення загального державного боргу України до ВВП-2018 становить близько 64%.
Якщо за решту цього року і весь наступний 2018-й уряд добере ще кредитів і досягне зазначеного в законопроекті показника боргу в 2.7 трлн грн (що в принципі малоймовірно, бо іноземні кредитори багато Україні не дадуть, внутрішні гравці не мають таких ресурсів, а НБУ проводить жорстку монетарну політику), то відношення держборг/ВВП становитиме біля 80%. Що не є критичним. І приблизно такі показники ми вже мали в 2014-2016 роках.
Як помітно на інфографіці проекту visualcapitalist.com, показник боргу України цілком стандартний для сучасного світу.
Певну тривогу викликає вартість обслуговування боргу, тобто скільки коштів щорічно Україна повинна віддавати як відсотки за позиками. Згідно з проектом бюджету на 2018 рік, цей показник сягне ₴130 млрд. 4% від ВВП або майже $5 млрд коштів платників податків піде лише на виплату відсотків. Це дуже високий показник, його потрібно суттєво знижувати. Приблизно така ж сума видатків (140 млрд грн) запланована в державному бюджеті на покриття дефіциту Пенсійного фонду України.
Задачі зрозумілі – підвищення інвестиційної привабливості, рейтингу надійності України для здешевлення іноземних позик, зниження інфляції для зниження вартості запозичень на внутрішньому ринку.
Загалом, для вирішення цих задач потрібно проводити реформи, яких від України вимагають міжнародні організації та західні партнери. В першу чергу мова про судову реформу, приватизацію, валютну лібералізацію, запуск ринку сільськогосподарських земель, справжню пенсійну та податкову реформи, а також боротьбу з корупцією.
І останнє. Чи зможе Україна вчасно повернути всі запозичення?
Звісно, не зможе, якщо не залучатиме нові запозичення для розрахунку за старими. Так само як не зможуть без нових запозичень погасити свої борги Сполучені Штати Америки, Японія чи Британія. Як і більшість сучасних розвинутих країн.
Країни беруть кошти в борг для свого соціально-економічного розвитку. А успішний розвиток гарантує надійне обслуговування та вчасне погашення боргів у майбутньому.
