Станом на початок 2019 року на українську ГТС припадала майже половина транзиту російського газу. Це близько 20% загального імпорту газу до Євросоюзу. Старший аналітик ГО «Український центр європейської політики» Дмитро Науменко прогнозує, як зміниться ситуація після введення у експлуатацію Північного потоку-2.
Зараз російський Газпром є ключовим постачальником природного газу до Європи: його частка сягає 35% від загальних поставок.
48% російського газу проходять через українську ГТС. Таким чином, транзитний маршрут України поки що зберігає свою роль як найбільший (з точки зору обсягів) маршрут доставки російського газу до європейських споживачів, але його доля стає все більш невизначеною після припинення дії контракту про транзит російського газу між НАК “Нафтогаз України” та ПАТ «Газпром» наприкінці 2018 року.
У російського газового монополіста є чіткий план побудови альтернативи нашій газотранспортній системі. Найбільш відомими проектами Газпрому є Північний потік-2 та Турецький потік; їх побудова дозволить Газпрому значно зменшити транзит газу через Україну.
Якщо використовувати статистичні дані, то у 2017 році загальне споживання природного газу у Європі становило 553 млрд кубометрів. Попит на природний газ повільно відновлюється після падіння кризового 2014 року, але рівнів 2010 року ще не досяг.
Відновлення попиту відбувається, зокрема, через такі фактори, як очікуване закриття Німеччиною своїх атомних електростанцій, а також зменшення використання вугілля. Це буде потрібно чимось компенсувати. Газпром небезпідставно розраховує, що компенсувати Європа буде за рахунок природного газу, оскільки це найпростіше паливо.
Якщо говорити про розподіл і імпорт, то тут треба брати до уваги «велику Європу», включаючи Туреччину. Газотранспортна система України проходить на південь Європи, а також відповідає за постачання природного газу до Туреччини, тому ми маємо аналізувати не просто ЄС, а Європу в цілому. Внутрішнє видобування закриває 42% необхідного газу, решту Європа змушена імпортувати, і в цьому імпорті зростає частка Газпрому.
Незважаючи на побудову першого Північного потоку, Україна лишається найбільшим транспортером російського газу до країн Європи. Наша роль є досить значною, але в силу цілого ряду причин Газпром планує цей транзит, 93,5 млрд кубометрів, зменшити до мінімального рівня. Росія хоче повністю виключити українську ГТС зі своїх маршрутів.
Основні проекти Газпрому – це другий Північний потік та Турецький потік. Це досить серйозні плани, і їх виконання можуть значно зменшити обсяги постачання російського газу через Україну.
Сценарії: ключові припущення
- Навіть за умов згоди на Північний потік-2 та Турецький потік Європа потребуватиме певного обсягу транзиту через Україну принаймні до 2021-2022 років, коли нові трубопроводи будуть побудовані та досягнуть повної потужності.
- Північний потік-2 не є наразі критично важливим проектом для Європи; вона може чекати. Це є плюсом для України, оскільки дає нам час.
- Стосовно чинного газового контракту між Газпромом та Нафтогазом, вже зрозуміло, що Газпром чекатиме його закінчення, і при підписанні нового контракту намагатиметься отримати версію з мінімумом зобов’язань після 2022 року.
- Більш-менш реалістичний прогноз – Північний потік-2 буде збудований. Як він буде використовуватися – інше питання. Стосовно Турецького потоку все не так певно, і припущення базового сценарію – що його збудовано не буде. За таких умов українська ГТС функціонуватиметься на рівні точки беззбитковості. Це принаймні дозволить підтримувати українську систему у робочому стані. Німеччина зараз обіцяє Україні використати свої важелі впливу на Росію та забезпечити гарантовані 30-40 млрд кубометрів транзиту через українську ГТС. Це цілком можливо, оскільки саме від Німеччини залежить, чи буде у Росії дозвіл на Північний потік-2. Проте цей сценарій працюватиме лише 1-2 роки до повноцінного запуску нового газопроводу, після чого росіяни викинуть всі домовленості у смітник.
