Чому піратство збільшує експорт фільмів

Навіщо виробнику створювати фільм, розробляти програмне забезпечення, якщо ексклюзивні права на його роботу можуть бути викрадені, й ніхто за це не заплатить? Таким чином, місцеві кіновиробники вирішили експортувати свої фільми за кордон, а не розповсюджувати у своїй країні, де слабкий захист прав інтелектуальної власності. 

Що таке культурна та творча індустрії (КТІ)?

Із розвитком технологій та цифровою революцією, креативні та інноваційні сфери стали суттєвою частиною світової економіки. Відповідно до ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури) креативні сектори включають виробництво й продаж: фільмів, дизайну, мистецтва, ремесел, книг, картин, фестивалів, музики, малюнків, цифрової анімації та відеоігор. У 2013 році загальна кількість культурних і творчих товарів становила 3% від світового ВВП, або $2,3 трлн.

Так само як і сфера виробництва, сектор КТІ (культурні та творчі індустрії) виробляє значні доходи й через торгівлю. ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі та розвитку) повідомляє, що у 2012 світовий ринок торгівлі творчими товарами та послугами склав $547 млрд, що становить чверть світового виробництва КТІ, в диапазоні ВВП Швеції. Відповідно до даних ЮНЕСКО, вартість угоди у креативних товарах і послугах подвоїлася в період з 2002 по 2011 рр. Але це менш важливе зростання у порівнянні з потрійним збільшенням у світовій торгівлі всіма товарами (СОТ).

Як КТІ пов’язані із діджиталізацією та піратством?

Культурні та творчі індустрії також рухають онлайн-економіку із $200 млрд від цифрових продажів по всьому світу у 2013 році, і розширюють ринок цифрових пристроїв, що оцінюється у $530 млрд. Крім цього, цифрові культурні товари принесли $66 млрд доходу від В2С-продажів і $21,7 млрд доходів від реклами на безкоштовних стримінгових вебсайтах і онлайн-медіа.

Водночас, розвиток креативної економіки супроводжувався поширеним цифровим піратством. Згідно з даними Business Software Alliance, у 2017 році 37% програмного забезпечення, встановленого на комп’ютерах по всьому світу, все ще було не ліцензованим, що спричинило $46,3 млрд глобальних комерційних втрат. На жаль, Україна перебуває в ТОП-25 країн із найвищим рівнем цифрового піратства: чотири з п’яти (80%) програмних компонентів на українських комп’ютерах встановлені нелегально.

Як піратство впливає на виробництво КТІ?

Економічна теорія передбачає, що піратство має шкодити розвитку КТІ, впливаючи на прибуток власників авторських прав, які інвестують час і гроші у виробництво фільмів, звукозаписів, книг і програмного забезпечення. Підраховано, що піратство коштує американським музичним компаніям $12,5 млрд прибутку, а уряду США – $422 млн податків щорічно (Сівек 2007). Однак, піратство може мати позитивний вплив на додаткові галузі. Наприклад, музичне піратство збільшує попит на аудіоапаратуру, збільшуючи, наприклад, продажі iPod на 12% (Люнг 2015). Таким чином, виробники аудіоапаратури мають підвищений попит на їхню продукцію, тому що низька вартість на креативні продукти (наприклад, “нуль”) надає більше резервів для витрат на апаратні продукти.

Ефект від піратства має ще більше нюансів у кіноіндустрії, тому що тут дуже важливий фактор часу. Після першого перегляду фільм стає менш привабливим. Повторний перегляд фільму не приносить того самого рівня корисності, який був у самий перший раз. Таким чином, нелегальне розповсюдження фільму перед його офіційною прем’єрою знижує дохід від касових зборів на 19,1%, у порівнянні з тим фільмом, який злили в мережу вже після прем’єри (відповідно до Ма та ін., 2014).

Як піратство впливає на торгівлю КТІ?

Коли ми переходимо від виробництва до торгівлі, вплив цифрового піратства стає суперечливим. Ндубуісі та Фостер-МакГрегор (2018) встановили, що захист прав інтелектуальної власності (ПІВ) пов’язаний із торгівлею, і рівень захисту ПІВ всередині країни є більш важливим для експортерів, ніж для імпортерів. Ліонетті й Патуеллі (2009) проаналізували торгівлю у КТІ, використовуючи гравітаційну модель торгівлі та дані ЮНКТАД. Вони виявили, що цифрове піратство знижує торгівлю у музичній індустрії, але збільшує в кіноіндустрії та індустрії нових медіа. Ці результати є протилежними, і таким чином, я зробив повторну оцінку результатів, використовуючи останні дані ЮНКТАД.

Перш за все, ЮНКТАД пропонує наступну класифікацію продуктів. Кіноіндустрія складається із відео, музичних, телевізійних, інтернет і супутникових прав, касових зборів і мерчендайзингу. З іншого боку, аудіовізуальна індустрія включає лише CD, DVD, касети та інше, що є матеріальним носієм інформації.

Однак нові медіа продукти повинні бути чітко визначені, тому що офіційне визначення “записані носії для звуку/зображення та відеоігор” – не досить добре їх описує. Нове медіа – це креативний продукт, який описується як цифрова форма творчого контенту, таких як мультфільми, програмне забезпечення та інтерактивні продукти, як відеоігри. Але іноді важко відрізнити, чи креативний продукт належить до індустрії нових медіа чи до кіноіндустрії. Наприклад, цифровий мультиплікаційний фільм є водночас частиною обох виробництв.

Таким чином, використовуючи гравітаційну модель торгівлі та вивчаючи просторову автокореляцію за допомогою техніки просторової фільтрації власного вектора, я повторно оцінив дослідження Ліонетті й Патуеллі (2009). Задля цього я використав панель міжнародної торгівлі творчими товарами за 2002-2015 рр між 26 країнами із різним рівнем піратства та торгівлі. Таким чином, ключові відмінності мого дослідження від дослідження Ліонетті й Патуеллі (2009) полягають в тому, що я використав останні дані, послідовний індикатор цифрового піратства та більше емпіричних специфікацій. Я виявив, що майже всі коефіцієнти вказують на негативний вплив цифрового піратства на двосторонню міжнародну торгівлю в кіноіндустрії, аудіовізуальній індустрії та в індустрії нових медіа як в країнах-імпортерах, так і в країнах-експортерах. Незважаючи на це, один фактор із шести постійно має позитивну ознаку – вплив цифрового піратства в країні на експорт в кіноіндустрії.

Висновки

Отже у значній мірі піратство є шкідливим для міжнародної торгівлі в КТІ. Однак внутрішнє піратство позитивно впливає на експорт у кіноіндустрії. Раніше Ліонетті й Патуеллі (2009) пропонували розглядати піратство як рекламу легального джерела розповсюдження кіновиробництва. Кілька років по тому Лобато (2012) стверджує, що уряд закриває очі на нелегальну торгівлю й розглядає її як рушійну силу для податкових надходжень і працевлаштування. Хоча це більш логічне пояснення, ніж попереднє, воно не охоплює повністю моїх висновків. Таким чином, я пояснюю зростання торгівлі через ефект заміни місцевої та іноземної компаній. Це означає, що місцевий кіновиробник спостерігає високий рівень піратства всередині країни і вирішує експортувати свій продукт за кордон, що безпосередньо збільшує торгівлю між країнами.

Але залишається відкритим питання – чому позитивний ефект від піратства існує лише в кіноіндустрії, а для інших індустрій він відсутній. Звичайно, це може бути пов’язано із високим порогом вступу у кіноіндустрію, або з тим, що дані ЮНКТАД не включають електронну торгівлю в офіційну статистику, а вона є дуже важливою через зростання стримінгових компаній, таких як Netflix, Amazon та ін. Однак, незважаючи на негативний вплив піратства, його рівень у світі падає, тому торгівля культурними товарами повинна зростати, за винятком кіноіндустрії. Таким чином, можливо, рівень торгівлі фільмами зменшується через те, що все більше людей дивиться кіно на Netflix? І це не є наслідком піратства, а настання нової епохи домашніх стримінгових сервісів після помираючої ери кінотеатрів.

Цитування робіт