Індекс реформ 119. Скасовані пайові внески при будівництві та запроваджений інститут довірчої власності

«Закон відміняє пайовий внесок, який сплачують забудовники до бюджетів муніципалітетів. Безумовно необхідний, позитивний крок для прозорості залучення інвестицій, поліпшення інвестиційної привабливості, подальших кроків в Doing Business в галузі будівництва, розпочатої у 2016 році.

По-перше. Чи багато громадяни бачили соціальних об’єктів, збудованих за рахунок пайової участі забудовників?! Вочевидь, ні!

Цей непрозорий корупційний внесок існував за часів, коли громади не мали своїх власних коштів, і пайова участь була ледве не єдиним джерелом для розвитку громади. Але ця корупційна складова «розмивалася» в інфраструктурі міст і не впливала на появу нових соціальних об’єктів. Пайовий внесок не виконував свою головну функцію – будівництво соціальної інфраструктури, насамперед дитсадків та шкіл, та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів.

По-друге. Нульовий відсоток пайової участі для промислових об’єктів, яку встановлює закон з 2020 року – моя давня мрія. Це  стимулюватиме створення робочих місць, як наслідок стимулюватиме конкуренцію за робочі руки, як наслідок мотивуватиме до підвищення заробітної плати і як наслідок – буде зростання надходжень від ПДФО до місцевих бюджетів, який складає сьогодні 75% податкових надходжень власних доходів громад.

По-третє. Законодавчі нововведення змусять місцеву владу не лише надавати земельні ділянки для будівництва й отримувати пайовий внесок у бюджет від кількості збудованих квадратних метрів, а й подумати про розвиток соціальної інфраструктури, планування і стратегію розвитку своєї громади. На сьогоднішній день в результаті децентралізації бюджети розвитку міст вже складають від десятків мільйонів гривень до десятків мільярдів гривень, що і стало передумовою  відміни пайового внеску.

По-четверте. Разом з тим, вважаю, що щорічний ефективний податок на нерухомість –  набагато потужніший інструмент, ніж єдиноразовий пайовий внесок – і інвестиції простіше заохочуються, і стабільність доходів громади посилюється».

«Головна мета закону – не просто вирішити якусь одну окрему проблему. Його основне завдання – досягти комплексної мети створення конкурентоздатних та таких, що зацікавлять міжнародних та внутрішніх інвесторів, умов для ведення бізнесу в Україну.

Законопроект вносить зміни в частині скасування окремих, надлишкових на погляд авторів, правил в судочинстві, які могли використовуватися при порушенні прав міноритарних інвесторів. Також окремими положеннями законом запроваджується можливість забезпечувати виконання кредитних договорів шляхом довірчої власності. Такий інструмент дозволяє врегулювати багато питань в досудовому порядку й захищає одночасно й кредитора, й права боржника. Це – зниження ризиків. А, значить, і підвищення інтересу з боку інвесторів. Скасування так званого «пайового внеску» з будівництва – це крок до цивілізованого спілкування між інвестором і місцевими органами самоврядування. Закон скасовує додатковий «збір з інвестицій». Який нараховувався фактично в ручному режимі й давав змогу маніпулювати доступом на ринок для порядних інвесторів, які не мали бажання «вирішувати питання» через корупцію. 

Закон щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні став результатом багатьох років дискусій, обговорення та оцінок його впливу. Його мета – не створення перешкод для бізнесу, а, навпаки, – створення реальних рівних правил роботи на ринку. А це – вже не звично для українських реалій».

«Переважна більшість розвинених країн, прагнучи створити сприятливе середовище для бізнесу і розвиваючи таким чином ділову активність, максимально спрощують адміністративні процедури та знижують вартість державних послуг. В рамках такого підходу в країнах Європи не стягується жодної додаткової плати з забудовника, окрім прямо пов’язаних з вартістю дозвільної документації та вартістю підключення до Мереж.

Джерелами фінансування розвитку інфраструктури в такому випадку виступають кошти загального міського бюджету, часто сформовані, у тому числі за рахунок податку на нерухомість, а також кошти державних цільових програм (програми модернізації інженерних мереж, будівництва шкіл, модернізації житлового фонду).

Передбачається, що скасування в Україні обов’язку замовника будівництва сплачувати кошти пайової участі дозволить скоротити терміни та витрати на адміністративні процедури, пов’язані з будівництвом, що в свою чергу сприятиме покращенню інвестиційної привабливості будівельного сектору економіки країни».

«З 21 жовтня 2019 року почав діяти новий Кодекс з процедур банкрутства. Це означає, що саме з цього дня все майно боржників підлягає продажу на онлайн аукціонах. Також постановою Кабінету міністрів було визначено, що всі аукціони відбуватимуться з дворівневій електронній торговій системі Прозорро.Продажі. Нагадаю, в 2019 році було розпочато 252 процедури банкрутства, оголошено 1921 аукціонів (до 21 жовтня),  з яких 135 скасовано.

Кероване банкрутство підприємства – реалія, що працювала в Україні роками. Тобто компанія “йшла в банкрутство”, знаючи, що таким чином вона зможе, не повертаючи борги своїм кредиторам, купити свій актив у свого арбітражного управляючого за копійки. Для цього включались різні схеми: встановлення мінімального часу на реєстрацію для участі в аукціоні, недопуск «незручних» учасників, аукціони «для своїх» за закритими дверима і т.д. За таких умов кредитор міг повернути собі в середньому лише 8% коштів, наданих боржнику. Для порівняння: в країнах ЄС та США цей показник становить 30-50%.

Зокрема, саме через це – вкрай низький рівень повернення коштів боржниками, – і формується відповідь, чому в Україні такі високі кредитні ставки для бізнесу.

Прозорий, ефективний та конкурентний процес продажу майна боржника – те, що має забезпечити новий Кодекс. Абсолютно все рухоме чи нерухоме майно, земельні ділянки,  цінні папери (на аукціонах, які після 21 жовтня) тепер можна буде купити онлайн, взявши участь в аукціоні. Дворівненість забезпечує прозорість проведення торгів, адже ДП “Прозорро.Продажі” лише акумулює інформацію про торги, та відповідає за роботу модулю аукціону (перший рівень), при цьому  НЕ співпрацює з арбітражними керуючими (продавцями) та покупцями. В свою чергу, функцію продажу беруть на себе електронні майданчики, які підключені до системи (другий рівень). Саме такий розподіл обов’язків дозволяє викорінити корупційні ризики та «ручне» втручання в процедуру торгів.

Перший лот вже опубліковано в системі, очікуємо що найближчим часом їх стане більше».

«Закон 124-IX від 20.09.2019 вносить зміни у низку діючих законів України з метою забезпечення їхньої відповідності положенням рамкового горизонтального Закону «Про стандартизацію» № 1315-VII, який був ухвалений ще 05.06.2014 р. на виконання Угоди про асоціацію з ЄС з метою зменшення технічних бар’єрів торгівлі. 

Закон про стандартизацію приводить національну систему стандартизації у відповідність до європейської та міжнародної практики (Регламент (ЄС) 1025/2012), основним принципом якої є добровільність застосування національних стандартів. Це, зокрема, означає відсутність нагляду за дотриманням стандартів та штрафні санкції за недотримання вимог стандартів, погодження стандартів з урядовими організаціями тощо.  

Даний закон 124-IX відміняє галузеву стандартизацію і вносить зміни в основному в галузеве законодавство, яке було ухвалене ще до ухвалення рамкового закону про стандартизацію і яке передбачало принцип обов’язковості галузевих стандартів. Цим законом зроблений крок для завершення приведення національного законодавства щодо стандартизації у відповідність до європейського, що є необхідною умовою для укладення Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів АСАА з ЄС, що передбачено Угодою про асоціацію з ЄС».

«Ухвалення Закону 123-IX  про захист географічних зазначень – довгоочікуваний крок.  Це рамковий євроінтеграційний закон, що реформує систему правової охорони географічних зазначень в Україні у відповідності до європейської практики, врегульовує базові питання реєстрації, використання та захисту географічних зазначень. Передбачений Угодою про асоціацію з ЄС (Регламент (ЄС) № 1151/2012). Це основа для подальшого розвитку системи географічних зазначень в Україні, що дасть можливість для ухвалення інших законів у сфері охорони географічних зазначень для окремих галузей –  сільськогосподарської продукції та харчових продуктів, вин, спиртних напоїв.

Направлений на досягнення європейського рівня охорони прав інтелектуальної власності. Тобто українські виробники отримають кращий захист своїх прав на внутрішньому та міжнародному ринка, в т.ч захист товарів від підробок та недобросовісної конкуренції, просування товарів через підтвердження їх оригінальності та автентичності, підвищення конкурентоспроможності товарів. В цілому, сприятиме розвитку гастрономічного туризму, привернення уваги до українських традицій і регіонів. Зокрема, найближчим часом очікується реєстрація географічного зазначення “гуцульська овеча бриндзя”. Разом з тим, Україна повиннна забезпечити такий же рівень захисту  прав європейських виробників».