Ринок праці України та гендерна нерівність в умовах пандемії COVID-19: досвід весняного карантину

Хоча під час жорсткого локдауну навесні більше чоловіків, ніж жінок, втратили роботу, але жінки зазнали сильнішого негативного впливу кризи. По-перше, найризиковіші з точки зору зараження вірусом сфери – медицина, освіта, побутові послуги, роздрібна торгівля тощо – є переважно «жіночими». По-друге, значно посилилось традиційне навантаження на жінок із ведення домашнього господарства та догляду за дітьми.

Зокрема, закриття закладів дошкільного догляду та шкіл збільшило щоденну зайнятість для працюючих жінок або й викликало вимушену непрацездатність. Більшість країн світу намагаються пом’якшити вплив кризи насамперед на родини з дітьми – надаючи прямі грошові трансферти, гарантуючи додаткову оплачувану відпустку, сприяючи зменшенню навантаження з догляду за дітьми.

На скільки виросло безробіття внаслідок кризи? Офіційні дані

Офіційна статистика ринку праці, а саме рівень безробіття за методологією МОП, оприлюднюється за 2,5 місяці після закінчення відповідного кварталу (наприклад, дані про ринок праці за 3 квартал 2020 були опубліковані в середині грудня). В умовах кризи, коли все швидко змінюється, це не дозволяє оперативно оцінити стан справ та сформувати швидку політичну відповідь. 

Навесні 2020 р. була величезна потреба в розумінні того, що відбувалося на ринку праці, дослідники робили різні оцінки, але фактично всі перебували у невіданні аж до кінця вересня, коли була оприлюднена статистика зайнятості та безробіття за другий квартал року. 

Офіційні дані демонструють не тільки зростання безробіття в другому кварталі 2020 року, а й різке скорочення числа економічно активних* (попередні дослідження також це очікували). В умовах карантину економічно неактивними були, наприклад, самозайняті та підприємці, діяльність яких була обмежена, та які зайняли вичікувальну позицію, щоб після зняття обмежень цю діяльність відновити. Також це люди, які не просто втратили роботу, а й припинили її пошуки в силу таких чинників, як відсутність транспорту, щоб до неї дістатися, або проблеми через закриття освітніх установ (ті, кому не було з ким залишити дітей). Сюди ж можна віднести ту частину заробітчан, які повернувшись в Україну в березні чекали відкриття кордонів з ЄС після локдауну, а тому не поповнили лави безробітних** (див. також додаток 1).

Загалом кількість зайнятих скоротилася на 1,2 млн осіб, що повністю відповідає нашій попередній оцінці. Згідно з даними на рівні економіки, ситуація в приблизно рівній мірі вдарила як по чоловіках, так і по жінках. Проте мікродані, які ми розглядаємо нижче, свідчать, що протягом трьох місяців другого кварталу економічна активність була неоднорідною. 

Оцінки безробіття «в реальному часі»

Окрім офіційної статистики Держстату, для оперативного дослідження тенденцій на ринку праці ми використовуємо дані восьми хвиль соціологічного опитування компанії Gradus, присвячених впливу пандемії COVID-19 на життя українців (детальна методологія – в додатку 2). 

Опитування проводилося з кінця січня по середину травня, тобто охопило передкарантинний період і весь період жорсткого карантину. Ми ділимо респондентів на зайнятих, безробітних та економічно неактивних (детальніше див. Додаток 2). Серед економічно неактивних окремо виділяємо:

• самозайнятих осіб, які не мають доходу, однак не вважають себе безробітними;
• «інших» – тих, хто відзначили, що зайняті у певній сфері при цьому не маючи оплачуваної роботи. Вони тимчасово не працюють, але не можуть бути віднесені до економічно активних, бо не вважають себе безробітними***.

На рис. 3 і рис. 4 в центрі показано, як змінювалося співвідношення розглянутих нами груп протягом січня-травня 2020 року, окремо для чоловіків і жінок. Також ми розглядаємо склад групи економічно неактивних на початку періоду (за півтора місяці до оголошення карантину) і наприкінці – в середині травня, коли тільки-но були зроблені перші послаблення. Як бачимо, результати для чоловіків і жінок сильно відрізняються.

Під час локдауну різко зросла частка економічно неактивних чоловіків – з 11% до 24%. Частка економічно неактивних жінок до карантину була значно вищою, ніж чоловіків, у першу чергу за рахунок домогосподарок і тих, хто перебуває у декретній відпустці. Ця частка теж зросла, але не так стрімко. 

Категорія, яка забезпечує левову частку зростання економічно неактивних, особливо чоловіків – це так звані «інші»: люди, які відзначили, що хоча не мають оплачуваної роботи, але вважають себе зайнятими. Ми припускаємо, що це ті, хто був вимушений піти у неоплачувану відпустку чи припинити діяльність як підприємець через карантинні обмеження, або ж не працював через тимчасове припинення діяльності роботодавця. 

Те, що група неактивних жінок зросла не так сильно, як чоловіків, означає, що більшість працюючих жінок продовжували працювати. Важлива причина цього – специфіка «жіночих» і «чоловічих» професій. До традиційно «жіночих» галузей можна віднести такі як медицина, освіта, роздрібна торгівля, що продовжували функціонувати в період обмежень (в т.ч. освіта – дистанційно). Серед «чоловічих» професій – транспортна галузь, яка була практично повністю зупинена в березні-травні. Деякі сім’ї могли опинитися повністю на утриманні жінок, які зберегли роботу.

Отже, незважаючи на те, що чоловіки більше постраждали від економічної кризи в плані втрати роботи або заробітку, на жінок лягло істотне додаткове навантаження – адже більшість із них продовжили працювати, при цьому виконуючи ще більше домашніх обов’язків****, у тому числі з догляду за дітьми. Це стосується і тих жінок, які працюють у життєво важливих сферах, не дистанційно, та мають дітей (особливо якщо їх не було з ким лишати вдома), і жінок на дистанційній роботі, які одночасно доглядали за малими дітьми, що також могло бути дуже важко.

Дещо зросла кількість жінок, які зазначили, що знаходяться у відпустці по догляду за дитиною (проте зростання статистично незначуще). Таке формулювання могли вибрати жінки, які були змушені залишити роботу та сидіти вдома з дітьми в умовах закритих освітніх установ. Також помітне зростання частки пенсіонерок та зниження частки студенток (теж статистично незначуще). Працівниці похилого віку, які не змогли доїхати на роботу, могли її втратити або, наприклад, піти у неоплачувану відпустку. Натомість для більш мобільних студенток з’явилося більше можливостей – наприклад, працювати продавцями чи кур’єрами. Проте це лише наша гіпотеза.

Загалом у понад половини як безробітних, так і зайнятих жінок нашої вибірки є діти, що для кожної з них означає різке зростання навантаження внаслідок закритих дитсадків і шкіл. Тому потрібно звернути увагу не лише на тих, хто став безробітним, а й на всі родини з малими дітьми.

Рекомендації з державної політики

Більше навантаження на жінок, навіть короткострокове, може мати значні негативні наслідки для здоров’я та якості життя не лише самих жінок, а й їхніх сімей. На нашу думку, Уряд має розглянути та ухвалити сценарії короткострокової підтримки таких родин у разі повторення надзвичайних ситуацій подібних до весняного локдауну. Як приклад, більшість країн Європи серйозно поставилися до цього аспекту коронавірусної кризи та запровадили низку заходів, які пом’якшують навантаження на жінок. Доречними можуть бути:

• підтримка роботи окремих дитячих садків або ж часткової роботи усіх дитсадків для догляду за дітьми людей, які не можуть працювати дистанційно або ж працюють у життєво важливих сферах (медицина, публічний транспорт, доставка та продаж предметів першої необхідності, комунальне господарство, поліція, важливі державні службовці). Приклади запровадження подібних заходів: Австрія, Франція, Німеччина, Нідерланди;
• можливість отримання додаткової оплачуваної відпустки для догляду за дітьми (наприклад, до 15 днів у Італії). 
• монетарні заходи соціальної підтримки родин з дітьми, наприклад, виплата державою частки заробітної плати або доходу самозайнятих осіб без фактичного відпрацювання у разі закриття дитячих садків та шкіл (запроваджено у Португалії).

Серед довгострокових заходів – розробка інформаційної політики, спрямованої на укорінення в суспільстві ідеї щодо необхідності активного залучення чоловіків до виконання домашніх обов’язків та догляду за дітьми на одному рівні з жінками.

Додаток 1. Трудова міграція під час карантину

В середині березня, коли в більшості країн Європейського Союзу вже був оголошений локдаун із закриттям кордонів, і коли Україна також оголосила про закриття власних кордонів, звучало багато побоювань щодо наслідків цих дій через повернення додому українських заробітчан. Побоювання аналітиків були пов’язані з очікуваним різким зростанням безробіття, а також зі зниженням грошових переказів в Україну, які до початку кризи становили до 10% ВВП країни. Щоб з’ясувати, як вирішилася ця ситуація, подивимося на динаміку грошових переказів в порівнянні з 2019 роком (рис. 5).

Говорячи про перекази, важливо не забувати, що йдеться про показники в доларах США, в той час як заробітчани в країнах ЄС отримують доходи або в євро або в місцевих валютах. Велика частина українських працівників трудяться в Польщі та Чехії, чиї валюти послабилися до долара з початком кризи. У квітні-травні місцеві валюти були на 9% слабкіше, ніж роком раніше. Те саме стосується Росії, де досі працюють багато українців. Таким чином, близько половини падіння переказів пояснюється курсовим ефектом. Отже, реальне падіння доходів заробітчан було не таким значним, і багатьом із них вдалося знайти способи не залишати робочі місця в ЄС навіть у період локдауну.Очікувано, у квітні та травні відбулося їх падіння. Максимальний розрив з показником 2019 р. був у травні: на 20% менше. Але з червня вони почали швидко відновлюватись, а вже з липня були приблизно на тому ж рівні, що й рік тому.

Тому в січні-жовтні 2020р. перекази були лише на 2% менше, ніж в аналогічний період 2019 року, що набагато краще, ніж прогнози, які лунали в суспільстві навесні. Українські працівники були затребувані в ЄС, особливо влітку, і їм було дозволено приїжджати. Ми бачимо, що регулювання та ринок пристосувались до нової реальності на користь як економіки ЄС, так і української економіки.

Додаток 2. Методологія дослідження

Онлайн-панель Gradus відображає структуру населення міст розміром понад 50 тисяч мешканців у віці 18-60 років (за віком, статтю, розміром населеного пункту та регіоном). Очевидно, що мешканці міст з більшою імовірністю стикнулися з економічними проблемами внаслідок пандемії, тому ця вибірка містить корисні відомості про їхню зайнятість. Респондентам було поставлено питання про те чи мають вони оплачувану роботу. Тих, хто дав стверджувальну відповідь, ми зараховуємо до категорії зайнятих. Серед тих, хто сказав, що не має такої, ми виділяємо групу безробітних (тих, хто відзначив, що є безробітним) та групу економічно неактивних (це ті, хто не має оплачуваної роботи, але не вважає себе безробітним). 

Остання група доволі велика, особливо серед жінок. Ми розбиваємо її на кілька підгруп. Для чоловіків це студенти, пенсіонери, самозайняті особи (це ті, хто працює сам на себе, але в даний момент в силу якихось причин не має доходу, проте не вважає себе безробітним). Четверту групу, «інші», утворюють ті, хто відзначили, що зайняті в якійсь сфері. За аналогією з третьою групою, ми розглядаємо їх як таких, що тимчасово не працюють, але не вважають себе безробітними, а тому не можуть бути віднесені до економічно активних. У разі жінок додаються ще дві підгрупи: жінки у відпустці з догляду за дитиною і окремо – жінки, що ведуть домашнє господарство.