Газова тема часто з’являється на порядку денному, не в останню чергу тому, що Росія використовує її як один з інструментів гібридної війни проти Європи.
Але давайте розглянемо споживання та імпорт газу Україною в історичній перспективі. На першому рисунку видно, що споживання (і відповідно імпорт) газу Україною значно скоротилися, особливо після 2014 року. У першій половині 1990х головним фактором скорочення споживання була зупинка великих неефективних промислових підприємств. Однак починаючи з 1995 року головним фактором стало підвищення ефективності виробництва.
Дані Нафтогазу, ОГТСУ, звітів Центру Разумкова
Видобування газу останні 30 років тримається майже на тому самому рівні. Однак, у ньому відбулися структурні зміни. Приватні видобувні компанії почали заходити в галузь у 1996 році, і на сьогодні їхня частка сягнула чверті загального видобутку.
Звідки Україна імпортує газ? На жаль, не для всіх років вдалося знайти дані, але зрозуміло, що в 1990х це була Росія та середньоазійські країни. Втім, думаю, ви пам'ятаєте, що навіть коли Україна купувала газ у Туркменістану, фактично постачання цього газу залежало від Росії. Тому перехід на імпорт газу із ЄС - це не лише позбавлення від російського газового шантажу, але й неможливість виникнення посередників на кшталт “Ітери” чи “РосУкрЕнерго”.
Дані Нафтогазу, ОГТСУ, звітів Центру Разумкова
До речі, у 1970х-80х роках видобуток газу в Україні сягав понад 60 млрд кубометрів на рік - український газ використовували не лише для енергомісткого виробництва розташованого в Україні, але й постачали до інших республік. Проте з 1973 року видобуток почав скорочуватися.
За дослідженням Case Україна, зараз ми могли б видобувати достатньо газу, щоб покривати внутрішнє споживання - якби Україна повністю перейшла на ринкове ціноутворення з 2004 року (що ми обіцяємо з кінця 1990х). Ринкові ціни на газ сприяли б перш за все його економії (енергомісткість нашого ВВП досі залишається вдесятеро вищою, ніж середня в країнах ОЕСР. Навіть з урахуванням тіньової економіки це забагато). І, звісно, якби не доводилося імпортувати газ, це підвищило б нашу енергонезалежність.
На наступному графіку порівнюємо ціну газу на різних ринках. Помітно, що Україна платить не найвищу ціну у світі. Зверніть увагу, що 2014 року середня ціна газу для України становила 292 дол. за 1000 кубометрів, тоді як Газпром хотів отримати 485 дол., ще й на умовах “бери або плати”. Також можна побачити, що в 2012-2013 роках ціна перевищувала 400 дол. за 1000 кубометрів. Тобто “Харківські угоди” не допомогли отримати дешевий газ. Отже, завжди варто пам'ятати, що безкоштовний сир - у мишоловці.
Дані: Нафтогаз, Мінекономіки, МВФ. Зауважте, що дані для міжнародних ринків не враховують 4 квартал 2021 року. Середня ціна для України після 2010 року розрахована як витрати на імпорт газу поділені на обсяг імпорту.
Нарешті, на четвертому графіку розглянемо, скільки Україна фактично платила за імпортний газ. На цьому графіку видно, що завдяки скороченню споживання - перш за все через підвищення енергоефективності - Україна зараз витрачає на імпортний газ менше 1% ВВП, тоді як ще 10 років тому це було 7-8% ВВП.
Можливо, час переглянути важливість ціни на газ для нашого порядку денного й натомість зосередитися на запровадженні ефективного ринку газу? Адже зрештою нас як споживачів цікавить не тариф, а фінальна сума у платіжці.
Дані: Нафтогаз, Мінекономіки, МВФ.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
