Аналіз оплати праці державних службовців у контексті реформи держуправління – дослідження Офісу фінансового та економічного аналізу у ВРУ
Beta

Аналіз оплати праці державних службовців у контексті реформи держуправління – дослідження Офісу фінансового та економічного аналізу у ВРУ

Photo: ua.depositphotos.com / serezniy
17 Листопада 2022
FacebookTwitterTelegram
1068

Публікуємо дослідження Офісу фінансового та економічного аналізу у Верховній Раді Україні, в якому проаналізовано показники фонду оплати праці державних службовців міністерств, центральних органів виконавчої влади, обласних та районних адміністрацій України протягом 2015–2018 рр.

Реформа державного управління є однією з ключових у країнах із перехідною економікою, оскільки від неї залежить дієва система державного управління та чинників конкурентоспроможності країни. Зниження кількості державних службовців, покращення рівня обслуговування населення та надання адміністративних послуг, забезпечення законності та передбачуваності адміністративних дій головними завданнями реформи. Окрім того, ефективна система державного управління – одна з основних передумов демократичного врядування, що ґрунтується на принципах верховенства права.

Публікація складається з трьох розділів. Перший розділ аналізує впровадження Закону “Про державну службу”, другий – оплату праці державних службовців в Україні, а в третьому розділі наведено міжнародний досвід оплати праці держслужбовців. Далі коротко опишемо кожен розділ.

Розділ 1. Впровадження нового Закону України «Про державну службу»

У першій частині цього розділу Олег Іванов та Ольга Волошина розглядають реформування системи державного управління та досліджують законодавче й фінансове забезпечення реалізації Стратегії реформування державного управління. З часу старту реформи системи державного управління минуло понад чотири роки. Уже понад два роки чинний новий Закон України «Про державну службу», і виконується Стратегія реформування державного управління та План заходів з її реалізації. На реалізацію Стратегії надаються кошти Європейської Комісії. Проте аналіз звітів з виконання Стратегії та Плану заходів дозволяє зробити висновок про неефективне планування та неспроможність використати надані на реалізацію реформи кошти.

У другій частині Віктор Мазярчук оцінює ризики виконання Закону України «Про державну службу». Зокрема, автор описує чисельність державних службовців, заробітні плати та фінансування видатків державного бюджету станом на 2016 рік, коли були ухвалені зміни до Закону України «Про державну службу». Наголошується на основних ризиках впровадження нового законодавства. 

Нарешті, у третій частині Олег Іванов та Ольга Волошина   розглядають впровадження закону “Про Державну службу”, ухваленого у 2015 році. Цей закон – один із багатьох передбачених Угодою про фінансування Контракту для України з розбудови держави, підписаною 13 травня 2014 року, відповідно до якої здійснюється підтримка реформ уряду, зокрема реформування системи державного управління. Окрім того, в рамках цього Контракту були розроблені законопроекти «Про очищення влади», про реформу судової системи, «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про поліцію», «Про Національне бюро розслідувань», «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу». Разом це законодавство має змінити повноваження системи органів державної влади на основі загальноєвропейських принципів проходження державної служби, зробити державну службу більш компактною та високооплачуваною.

Розділ 2. Аналіз фонду оплати праці державних службовців 

У цьому розділі Олег Іванов та Ольга Волошина проаналізували структуру та показники фонду оплати праці міністерств, центральних органів виконавчої влади (зокрема апарату ВРУ та секретаріату Кабміну), обласних та районних державних адміністрацій за період 2015–2018 рр. у розрізі різних груп заробітної плати держслужбовців.

Розділ 3. Зарубіжний досвід системи оплати праці 

У цьому розділі к. е. н. Алла Іващенко та Максим Усар всебічно оглядають систему оплати праці у європейських країнах, систему нарахування та розміри зарплат в інших країнах та роблять порівняння з Україною.

У більшості досліджуваних країн для посадовців вищих рівнів застосовується система бонусів за роки служби, а також додаткові пільги на проїзд, житло та покриття адміністративних витрат за рахунок парламенту. У багатьох випадках додаткові бонуси не оподатковуються, а парламентарі можуть отримувати дохід не тільки від політичної діяльності, саме тому інформація про кінцевий дохід політиків після сплати податків не є загальнодоступною. Тому в дослідженні представлено базові (до оподаткування) зарплати представників парламентів ЄС. 

Порівняння зарплат держслужбовців проводиться не лише у розрізі країн, але й відповідно до функціональних обов’язків держслужбовців та їхніх рівнів. Крім того, зарплати держслужбовців співвідносяться з середніми зарплатами у відповідних країнах та ВВП цих країн. Щоб вписати відмінності між зарплатами держслужбовців різного рівня у контекст, автори аналізують оплату праці в різних країнах в основних галузях економіки – нафтогазовій, залізничного транспорту, медичній та освітній. 

Базуючись на цій інформації, автори порівнюють зарплати посадовців вищих рівнів в Україні та країнах ОЕСР з урахуванням середньої зарплати по країні та зарплати в основних галузях економіки, а також різниці зарплат між працівниками різних рівнів.

При порівнянні оплати праці посадовців в Україні та країнах ОЕСР виявлено, що в більшості випадків в Україні найнижчі заробітні плати, але при цьому коефіцієнт перевищення зарплат високопосадовців над середньою заробітною платою по країні найбільший серед проаналізованих країн.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний