Боротьба в новій Раді: Чи переможуть цінності Майдану?

Нова Верховна Рада, обрана 26 жовтня 2014 року, щойно почала працювати, і нам вже відомі перші результати її роботи: призначення уряду та керівництва парламентських комітетів. Перша інформація щодо пропозицій нового уряду свідчить про те, що уряд націлений на рішучі кроки.

Однак окрім власне забезпечення економічної стабілізації, проведення цілої низки реформ, відсічі російської агресії, повернення втрачених територій, перед владою стоїть ще один виклик: залучитися довірою громадян.

Саме від наявності довіри залежить успіх уряду та парламенту, і навіть їх існування. Навіть якщо уряд та Верховна Рада приймуть найкращі рішення, недовіра до влади не дозволить людям сприйняти дії політиків і підтримати їх, а це може призвести до протестів, незадоволення та спротиву.  На жаль, в Україні немає довіри до влади! Люди не вірять політикам – через невиконані обіцянки, ставлення до виборців як наївних людей, яких можна постійно дурити, та відсутність суттєвих змін через рік після революції.

Але перші дні роботи нових Ради та уряду показують, що без боротьби в самому парламенті довіра до Ради та уряду може зникнути та вони знов стануть сприйматись українцями як група корупціонерів, що обслуговує старих (та нових) олігархів. Якщо це станеться, вороги України будуть мати прекрасну нагоду для заяв, що “нічого не змінилось і одні шахраї замінили інших”, та для підбурення людей на зле.

Ось негатив:

1. Вже було «кнопкодавство», де один депутат голосує за декількох.
2. Обмежене чи взагалі відсутнє обговорення ключових питань в залі та комітетах. Наразі рішення приймаються керманичами фракцій під час перерв. Також біографії міністрів уряду (і ті з ляпами) були видані депутатам прямо перед голосуванням за склад уряду. Виступи були тільки від фракцій; позафракційним депутатам можливості виступити не надавалось належним чином. Інший приклад – новий (іноземний) міністр економіки представив економічну програму уряду тільки в день голосування.
3. Порушення процедури при важливих рішеннях. Під час призначення голів комітетів, деякі правки були зачитані після голосування. Одні правки були враховані, а інші – ні. Кабінет міністрів вніс правки до програми уряду після того, як програма була погоджена в комітетах.
4. На депутатів вчиняють тиск з вимогою голосувати “як треба”.

Але є і позитив:

1. Багато депутатів висловлюють свою позицію, відмовляються голосувати разом з фракцією чи коаліцією, роблять публічні заяви.
2. Відбулось блокування трибуни через кнопкодавство та ігнорування пропонованих поправок. Рішення було переголосоване.
3. Тиск на депутатів зменшився.
4. Було внесено та проголосоване рішення, яке скасовує призначення заступниками голів комітетів депутатів, що голосували за неконституційні закони 16 січня 2014 року.

Боротьба за легітимність та прозорість Ради триває і від ії результату залежить майбутнє України.

Довіра до парламенту та уряду може бути відтворена тільки через зрозумілі процедури прийняття рішень, дотримання регламенту спікером та віце-спікерами, публічне обговорення суттєвих питань в залі, “повільне голосування” через надання змоги депутатам детально вивчити та обговорити пропозиції уряду, недопущення до керівних позицій людей, що в минулому порушили конституцію та дискредитували себе.

Так, це означає, що деякі дуже потрібні рішення будуть прийняті із затримкою або не будуть прийняті взагалі. Так, парламент не завжди буде підтримувати уряд. Але відновлення довіри до парламенту і уряду з боку людей є запорукою демократичного розвитку України. Ми не хочемо допустити нового Майдану, і Рада існує саме для того, щоб конфлікти та різні точки зору виборювалися через дебати в залі, а не на вулиці чи в окопах.

Демократія означає контроль виборцями своїх представників (депутатів) через вибори, та відповідний контроль уряду цими представниками. Ситуація в якій уряд чи керівники фракцій та комітетів нав’язують свою рішення парламенту – є конституційним заколотом і наругою над суспільством.

Національні лідери мають проявити витримку і повагу до суспільства і намагатися досягти своїх цілей через переконання депутатів та простих виборців, а не через використання можливості змусити депутатські фракції голосувати так, як потрібно. Парламент має виборювати своє право та обов’язок контролювати уряд и не піддаватися на погрози чи інші форми тиску. А громадяньське суспільство має проявити патріотизм і підтримати уряд та парламент в цій боротьбі за майбутнє України.