Чому більшість політиків стають популістами? Є відповідь від видатних економістів

В своєму дослідженні «Політична теорія популізму» видатні економісти Дарон Аджемоглу, Георгій Єгоров і Костянтин Сонін з’ясували, чому політики схильні до «лівої» політики та обирають популістську риторику, хоча на практиці вони продовжують захищати інтереси багатих еліт, та як рішення політика стати популістом пов’язане з його корумпованістю та невірою виборця в його чесність. В короткому викладі результатів цього дослідження VoxUkraine пояснює, як влаштований популізм.

За останні кілька десятиліть спостерігається відродження популістських політиків як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються. Термін «популізм» зазвичай застосовується до політиків, які використовують агресивну риторику та стають на захист інтересів «простих людей», виступаючи проти «привілейованої еліти». Чому політики стають популістами, щоб отримати підтримку електорату?

Популізм поширений у суспільствах, де розповсюджена політична корупція та «політична зрада» електорату. Тобто коли політики на словах виступають за перерозподіл благ до пересічного громадянина чи бідного населення, фактично проводячи політику на користь багатої еліти. У такому випадку виборці не схильні довіряти політикам і вважають, що ті можуть говорити про справедливий перерозподіл, рівні можливості, захист інтересів простих людей, але насправді, прийшовши до влади, діють на користь багатої еліти. Тоді політик зацікавлений переконати виборця, що він не відноситься до правого крила і не підкуплений елітою.

Популізм поширений у суспільствах, де розповсюджена політична корупція та «політична зрада» електорату. Тобто коли політики на словах виступають за перерозподіл благ до пересічного громадянина чи бідного населення, фактично проводячи політику на користь багатої еліти.

В основі теорії популізму лежить припущення, що населення поділяється на багату еліту, бідну більшість і політиків. А також виділяються періоди: до виборів та після. Той факт, знаходяться вибори попереду чи вже позаду, впливає на дії політика. Громадяни насамперед переймаються наслідками політики, що стосуються їх безпосередньо. «Простий, бідний» громадянин є в більшості, тому саме він вважається середньостатистичним виборцем.

Щодо політиків: їх існує кілька типів – праві та ліві – які відрізняються за своїми політичними поглядами. Також є помірковані політики, які за реальними переконаннями не відносяться ні до правого, ні до лівого крила.

В основі теорії популізму лежить припущення, що населення поділяється на багату еліту, бідну більшість і політиків. А також виділяються періоди: до виборів та після.

Як відбуваються вибори

На виборах рядовий виборець вирішує, переобирати діючого політика чи обрати нового з набору потенційних кандидатів. До початку процесу виборець отримує сигнали про політичний курс, якого дотримувався діючий політик за час свого правління. Автори концентруються на сигналах про політику, а не на самій політиці, тому що сигнал про політику виборці можуть отримати одразу, а результати політики можуть з’являтися згодом і бути не очевидними (наприклад, результати розпочатих та проведених реформ можуть розтягуватися в часі).

Виборці використовують такі сигнали, щоб оцінити, чи давати політику другий шанс на виборах. Виборці повторно голосують за діючого політика лише коли:

• їхні попередні очікування до політика були досить значними і виправдалися за період його діяльності;
• виборці оцінюють діючого політика вище, ніж нових кандидатів.

Логіка виборчого процесу може бути представлена у наступному вигляді:

• Переважна більшість електорату на виборах віддає перевагу поміркованим кандидатам перед політиками «правого крила».
• Переобрання політика залежить не стільки від його приналежності, скільки від обраного ним курсу дій.
• Дії політика більше, ніж його політична приналежність, впливають на його ефективність в очах виборців.
• Для поміркованого кандидата оптимальним буде діяти трохи «лівіше», ніж кандидати правого крила. Це сигналізує виборцю, що політик буде діяти в його інтересах. Тому помірковані політики завжди обирають більш ліво-орієнтовану політику.

Чому політики обирають популізм

Бажання політика бути переобраним заохочує давати більше сигналів виборцю про обрання більш лівої політики. Оптимальним буде демонструвати виборцю, що політик діє насамперед в його інтересах та проти інтересів багатої еліти. Отже, помірковані політики вдаються до вибору більш популістської риторики – на користь народу.

Оптимальним буде демонструвати виборцю, що політик діє насамперед в його інтересах та проти інтересів багатої еліти. Отже, помірковані політики вдаються до вибору більш популістської риторики – на користь народу.

Праві політики, як і помірковані, зацікавлені переконати виборця, що вони діють в його інтересах, що заохочує їх подавати сигнали про прихильність до більш лівої політики.

Коли вигода від отримання посади більша за вигоду від збереження своїх політичних переконань, політик правого спрямування застосовує ліву риторику. Якщо правий політик не бачить прямої вигоди від перебування на посаді, то ніколи не буде схилятися до лівої політики. Сильне бажання виграти вибори та високі вигоди від перебування на посаді змінюють риторику не лише поміркованих, а й правих кандидатів.

Як підозра про корумпованість впливає на поведінку політика

Корумпованість політика дає йому перевагу: він отримує підтримку багатої еліти, лобіюючи її інтереси. Бажаючи бути обраним, корумпований політик старається приховати свої зв’язки з елітою, сигналізуючи потенційному виборцю, що діє в його інтересах, а не в інтересах еліти. В цьому допомагають сигнали про ліве спрямування.

У випадку корумпованості політика, схема виборчого процесу матиме наступний вигляд:

Структура виборчого процесу схожа на попередню за винятком взаємовигідної співпраці політика з елітою з на етапах 1 і 4.

Чесний діючий політик швидше за все обирає свою попередню політичну позицію, а корумпований політик, який хоче виграти вибори та бачить вигоди від перебування на посаді, зацікавлений переконати виборця, що буде діяти в його інтересах.

Висновки

Виборці спостерігають за сигналом діючого політика про те, який курс він обрав і вирішують, переобрати його на другий термін або замінити новим кандидатом. Середньостатистичного виборця турбує питання чи буде політик після обрання працювати в інтересах виборців, чи лобіюватиме інтереси еліти. Щоб переконати виборців, що він не у змові з елітою, поміркований політик схиляється до популістської риторики та лівих поглядів. Крім того, політик правого спрямування також обере більш ліву політику відносно своїх поглядів або навіть відносно поглядів пересічного виборця за умови, що цінність бути обраним досить висока. Цікаво, що формування популістських лівих поглядів також залежить від потужності правих політичних сил.

Щоб переконати виборців, що він не у змові з елітою, поміркований політик схиляється до популістської риторики та лівих поглядів. Крім того, політик правого спрямування також обере більш ліву політику відносно своїх поглядів або навіть відносно поглядів пересічного виборця за умови, що цінність бути обраним досить висока.

Автори дослідження приходять до наступних висновків:

• Політики частіше обирають популістську (або ліву) риторику, коли цінність перевиборів є більшою. В такому випадку як помірковані, так і праві політики будуть намагатися сигналізувати виборцям, що обрали ліву політику і збираються діяти в інтересах рядового виборця.
• Популістська риторика переважає, коли ймовірність перемоги правого кандидата вища.
• Популізм переважає у випадку корумпованості політика та переконання виборців у корумпованості системи.
• За умови більшої політичної поляризації вигоди від переобрання для обох політиків зростають, що заохочує передвиборчу популістську риторику.
• Коли виборці отримують занадто мало інформації про політичні наміри кандидатів, популізм не дає значних результатів. Вплив популістської риторики зростає, коли виборці отримують більше інформації про обраний курс дій кандидатів.
• Вплив популізму зростає, коли існує більша невизначеність щодо типу політиків-лідерів, оскільки політики мають менший стимул сигналізувати електорату про свої реальні погляди. Зрештою частіше до популізму вдаються політики, орієнтовані на довготривалий період. У своїй риториці вони більш схильні відмовлятися від власних політичних поглядів щоб отримати підтримку електорату.

Основними проблемами, що ведуть до зростання популізму, є слабкість демократичних інституцій, сила впливу багатої еліти та переконання виборців у корумпованості системи.

Головне фото: depositphotos.com / stevanovicigor