Нещодавно юристи однієї з найбільших аудиторських компаній PricewaterhouseCoopers (PwC) подали до Дрогобицького районного суду Львівської області позов про визнання незаконною відмови нотаріуса посвідчувати договір купівлі-продажу землі с/г призначення. (від імені Івана К. і фермера Дмитра Огнєва). Чи може це стати прецедентом для скасування багаторічної заборони на продаж сільгоспземель, пояснює кандидат юридичних наук Анна Федун.
Мораторій не є питанням сьогоднішнього чи вчорашнього дня. Заборона вільно розпоряджатися своєю землею триває 17 років поспіль. Не дивно, що на другому десятиріччі терпець деяких власників земель почав уриватися.
Вже широко відомо, що власники земельних ділянок 71-річна Софія Зеленчук та 79-річний Віктор Цицюра звернулися до Європейського суду з прав людини за захистом свого права на вільне розпорядження належною їм земельною власністю, маючи бажання її продати. І 22 травня 2018 року ЄСПЛ визнав, що мораторій порушує право людини на приватну власність. Це право гарантується на міжнародному рівні у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка була прийнята ще в 1950 році і ратифікована Україною у 1997 році.
Так, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції присвячена захисту права власності, що, в тому числі, полягає у праві вільно володіти своїм майном.
Також у рішенні суду рекомендовано державі у розумні строки внести зміни до законодавства, які б дозволили досягти балансу між загальними інтересами суспільства та правами власності позивачів. Це рішення не скасовує мораторій, але є вказівкою законодавцеві на необхідність врегулювання цього питання.
Нещодавно питання мораторію було підняте і в українському суді. Дмитро Огнєв, який є фермером у Львівській області, побажав придбати земельну ділянку с/г призначення у громадянина Івана К. Домовившись про всі умови, покупець та продавець звернулись до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу. Але нотаріус відмовив їм у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, в якому закріплений мораторій.
Це і стало підставою для звернення до Дрогобицького районного суду Львівської області.
Зважаючи на резонанс даної ситуації у засобах масової інформації, прокоментую питання, які найчастіше виникають:
Проти кого подано позов?
Проти нотаріуса, який не посвідчив договір купівлі-продажу.
Що відбудеться у разі задоволення позову судом?
Нотаріус повинен буде зареєструвати право власності за новим власником. Оскільки відповідачем виступає приватний нотаріус, у випадку задоволення позову саме йому необхідно буде відшкодовувати витрати. На сьогодні судовий збір у даній категорії справ – 700 грн., витрати на правову допомогу – не більше 1000 грн.
Чим аргументовано судовий позов?
По-перше, порушенням ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (що підтверджено в рішенні Європейського суду з прав людини). Крім того, норми міжнародного права мають пріоритет над актами внутрішнього законодавства, в тому числі над Земельним кодексом України.
По-друге, порушенням ст. 8, 22, 41 Конституції України (про верховенство права; непорушність прав і свобод, гарантованих Конституцією; про право власності).
Чи є шанси, що Дрогобицький районний суд задовольнить позов?
Шанси на те, що Дрогобицький суд задовольнить судовий позов, є невеликими, але при перегляді справи в апеляційному порядку, особливо при розгляді Верховним Судом, є велика ймовірність, що позов буде задоволено.
Чи може сформуватися судова практика, коли громадяни через суд домагатимуться укладення договорів-купівлі-продажу земель с/г призначення?
Це цілком можливо. І державі треба буде готуватися до того, що позивачі вимагатимуть не лише зареєструвати договір купівлі-продажу, але й відшкодувати матеріальні збитки. Якщо таких позовів буде значна кількість (а власників паїв у нас майже 7 мільйонів), треба буде думати і про те, на чий гаманець припаде фінансування цих видатків.
Як бачимо, прецеденти, коли українці готові пройти через судову тяганину в українських та міжнародних судах, свідчать про необхідність вирішення врешті-решт на законодавчому рівні питання обігу земель с/г призначення, – помірковано та з необхідними запобіжниками. Адже багаторічне існування мораторію не тільки сприяло виникненню «сірого» ринку земель, поширенню корупції в земельній сфері, деградації ґрунтів, що роками не отримують повноправних господарів, а й може спровокувати найближчим часом вал позовів до судів від українських громадян із вимогою реалізувати законне право – розпоряджатися власною землею.
