Міністерство охорони здоров’я підготувало пакет законопроектів, які гарантують початок медичної реформи в Україні та внесло їх на розгляд парламенту. Верховна Рада відмовилася включити їх у порядок денний. Що передбачають ці законопроекти і чому важливо, щоб депутати їх підтримали?
Найважливіший законопроект з пакету – №6327 “Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг”.
Він визначає нову систему відносин між пацієнтом, лікарями і державою. Законопроект вводить оплату за конкретні послуги, скасовує обов’язкове фінансування штатного розкладу лікарень та передбачає створення нового органу – Національної служби здоров’я, яка буде розраховуватися з медичними закладами та лікарями – фінансуватиме їм виплати з державного бюджету.
Основний плюс – лікарі почнуть отримувати достойні зарплати, і пацієнтам не потрібно буде носити їм “чорну” готівку. На первинній ланці та під час екстреної допомоги пацієнтам взагалі не доведеться платити – за них це робитиме держава. На вторинній ланці – коли люди звертатимуться до спеціалізованих лікарів – треба буде доплачувати за послуги лікарів, але МОЗ каже, що вартість буде посильною для людей.
Мінус – поки незрозуміло, як уся ця система працюватиме. У законопроекті є досить багато узагальнених положень. МОЗ пояснює, що це нормальна західна практика – усі деталі будуть виписані у нормативно-правових актах. Мене це не бентежить, але багато хто побоюється, що система не спрацює.
МОЗ часто критикують за те, що він ще не прорахував тарифи, за якими лікарям платитимуть і тому реформу буде провалено. Не бачу в цьому проблеми. Тарифи змінюватимуться щороку в залежності від бюджету МОЗ. Лікарям в будь-якому випадку платитимуть більше, ніж зараз. Інше питання, скільки будуть доплачувати люди за послуги. Але на тлі того, що зараз люди оплачують взагалі всі послуги лікарів, а безоплатна медицина – це міф, то в цьому я також не бачу великої проблеми.
Ще одним законопроектом із пакету є №6328 про Податкові державні фінансові гарантії надання медичних послуг учасникам АТО. В ньому є норма про те, що лікарям дозволяється використовуватися міжнародні протоколи лікування. Простою мовою, протоколи визначають стандарти надання медичної допомоги.
Серед лікарів та експертів є дві полярні думки з цього приводу. Перша – Україна повинна приймати свої протоколи на основі міжнародних практик. Це те, що вона поступово робила останні декілька років. Друга – ми повинні брати західні протоколи і спокійно їх використовувати. Причому обидві думки підтримують як експерти, так і лікарі. Тобто єдності серед експертного кола немає з цього приводу.
Законопроектами №6329 та №6347 пропонується внести технічні зміни у Бюджетний Кодекс та закон про публічні закупівлі, необхідні для законодавчого оформлення реформи.
Реформа передбачає суттєве переформатування бюджету МОЗ: гроші будуть ті ж, але витрачатимуться по-іншому.
Зараз уже розпочалася підготовка проекту державного бюджету на 2018 рік. Розпорядники бюджетних коштів (міністерства та відомства різних рівнів) подають свої бюджетні запити до Мінфіну. На основі цих запитів Мінфін визначатиме видатки на наступний рік.
Для того, щоб бюджет МОЗ на 2018 рік був сформований максимально коректно та в достатньому обсязі, реформа повинна запрацювати вже зараз. Це дозволить МОЗ на практиці побачити, які тарифи нової системи оплати праці “працюють”, а які ні, на що вистачає, а на що ні.
Проблема в тому, що в Україні немає достовірної статистики про те, чим хворіють люди та про кількість хворих. Економіка лікарень не зрозуміла. Відповідно, усі тарифи для лікарів МОЗ визначить на основі припущень.
18 травня Верховна Рада не внесла законопроекти про реформу охорони здоров’я у порядок денний сесії.
Звісно, парламент може повернутися до їхнього розгляду в будь-який момент. Але до закінчення сесії залишилося дуже мало засідань – буквально кілька. Потім депутати розійдуться на літні канікули до вересня.
До того, як відбувалося голосування 18 травня, є багато запитань. У цей день дуже багато депутатів просто не проголосували за реформу, тобто вони не натиснули кнопку “проти”, або “утримуюсь”. Вони просто взагалі не взяли участь у голосуванні. На мою думку, це саботаж, скоординований їхніми політичними лідерами.
Чому останні не хочуть проводити реформу?
МОЗ відкрито говорить про те, що прем’єр-міністр Володимир Гройсман її підтримує. Мовляв, прем’єр готовий розпочати реформу, а далі – орієнтуватися по ситуації.
Щодо президента Петра Порошенка, на підтримку якого МОЗ дуже сильно розраховує, то його позиція не очевидна.
Чому президент зволікає з реформою?
Можна пояснити це тим, що реформа медицини занадто болюча, реформи такого масштабу та значення за президентства Порошенко ще не проводились.
Змінювати медицину – це занадто важко і складно. І не факт, що Порошенко довіряє методам нинішньої команди МОЗ. Про відсутність його підтримки в експертному та політичному середовищі відомо багатьом.
Позаяк, така позиція президента не зрозуміла. Адже ще в 2016 році на своїй прес-конференції він заявляв, що медична реформа для нього – в пріоритеті.
Читати також Хрестовий похід. Як, всупереч повальній критиці, Уляна Супрун проводить реформу медицини
