Кабмін затвердив Енергетичну стратегію до 2035 року. Певною мірою вона дозволяє розуміти, яким буде майбутнє української енергетики.
Деякі цілі є надзвичайно амбітними, деякі – зовсім скромні. В умовах відсутності довготермінової загальнодержавної економічної стратегії, досить складно робити точні прогнози в енергетиці, тим не менш, певні маркери визначено.
По-перше, планується досягнути зниження енергоємності ВВП – макроекономічного показника, який характеризує рівень витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю виробленого валового внутрішнього продукту у тонах нафтового еквіваленту – більш ніж у два рази до 2035 р. Якщо у 2015 році енергоємність ВВП складала 0,24 т.н.е./тис. дол., то у 2025 році він має становити 0,18 т.н.е./тис. дол., у 2035 – 0,13 т.н.е./тис. дол.
По-друге, передбачається суттєве зменшення втрат у мережах. Якщо на сьогодні втрати в електричних мережах становлять більше 12%, то у 2025 році планується їх зменшити до 9%, а у 2035-му – до менше, ніж 7,5%. Рівень втрат у теплових мережах сьогодні також високий – понад 20% (а в окремих випадках значно вищий). Планується, що у 2025 вони скоротяться до 13%, а в 2035-му становитимуть менше 10%. Передбачається, що кількість аварійних мереж зменшиться з 20% до 1%.
По-третє, в планах також інтеграція української енергетичної системи у європейську, залучення інвестицій на модернізацію інфраструктури, створення конкурентних ринків (коли споживач зможе вільно обрати постачальника послуг і кращий “пакет” пропозицій) у сфері газо-, електро- і теплопостачання.
По-четверте, якщо на сьогодні ми використовуємо 96% в енергії з викопних джерел і лише 4% – з відновлюваних, то у 2025-му році співвідношення зміниться на 75% до 25%.
В свою чергу частка вугілля у загальному первинному постачанні енергії зменшиться з 30% до 12,5%, біомаси збільшиться з 2,2% до 11,5%, енергія сонця і вітру збільшиться з 0,1% до 10%. Важливу роль надалі відіграватиме ядерна енергетика, гідроенергетика, вітрова енергетика, що генерують найменшу кількість викидів парникових газів.
Надзвичайно важливим є бажаний мікс джерел виробництва електричної енергії. На жаль, тут цілі не надто амбітні. У 2025-му році частка атомної енергетики зменшиться з 56% до 48%, ТЕС і ТЕЦ – з 39% до 32%.
Для того, щоб Енергостратегія-2035 не залишилась на папері потрібен чіткий робочий план її реалізації. Всі наміри, передбачені стратегією потребують комплексних рішень та злагодженої роботи причетних органів влади. Якщо ж розбалансованість в їх роботі буде продовжуватися, то шанси вкластися в графіки примарні.
Наприклад, до 2025 року планується термомодернізація 50% житлового фонду. Але якщо не буде сприяння роботі ОСББ, не з’являться потрібні фінансові механізми, а пільги та субсидії не почнуть відшкодовуватися вчасно, або в ідеалі – не будуть монетизовані, то такого показника ніяк не досягти.
