Верховна Рада повинна проголосувати за включення в порядок денного пакету законопроектів щодо реформи охорони здоров’я, які змінять фундамент та принципи надання медичної допомоги населенню.
Законопроекти, які забезпечують проведення медичної реформи в Україні:
- Проект Закону №6327 “Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів”;
- Проект Закону №6328 “Про додаткові державних фінансових гарантій надання медичних послуг і лікарських засобів особам, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність під час антитерористичної операції і забезпечують її проведення”;
- Проект Закону №6329 “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України”;
- Проект Закону №6347 Про внесення зміни до статті 2 Закону України “Про державні закупівлі”.
Законопроектами вводяться такі поняття як державний гарантований пакет, державне солідарне медичне страхування, постачальники медичних послуг, страховий випадок, страховик, медичні тарифи.
По суті змінюються правила того, як і за що платитиме держава. Сьогодні амбулаторна допомога у поліклініках, амбулаторіях, центрах первинної медико-санітарної допомоги оплачується з розрахунку кількості відвідувань на основі статистики, яку дає медзаклад, та демографічних даних.
Після прийняття реформи держава фінансуватиме медичні заклади та зарплату лікарів не з розрахунку кількості населення, яке проживає або зареєстроване на даній території і, можливо, звертається за медичною допомогою, а відштовхуючись від факту надання медичної допомоги або послуги.
Розроблені МОЗ законопроекти – це свого роду рамкові документи, які визначають вектор руху реформи.
За нормами законотворчості – у законі не повинні прописуватися технічні деталі і порядок процедур. У місцевих органів влади буде достатня свобода вибору для прийняття рішень.
На сьогодні стаціонарна допомога в лікарнях фінансується так: бюджет лікарні розраховується виходячи з штатного складу + комунальні витрати + витратні матеріали та медичні вироби, мінімум ліків. Джерела фінансування – державна субвенція та місцевий бюджет.
Пропонується, що держава платитиме фіксовану суму за кожну процедуру, успішно проліковане захворювання, а в деяких випадках, коли, наприклад, захворювання невиліковні – за правильний діагноз, паліативну допомогу.
Приміром, у пацієнта хворий апендикс. Потрібна операція. Держава може заплатити за цю операцію 2 500 грн і ви можете зробити цю операцію у комунальному закладі – лікарні №5, або № 7 або № 10. При цьому за саму медичну допомогу в цих лікарнях вам доплачувати не доведеться. Або лише в тому випадку, якщо ви хочете окрему палату або, наприклад, таку ж операцію, але зроблену лапараскопічным методом (менш болісний). Тоді доведеться доплатити за прейскурантом лікарні. Також ви можете зробити цю операцію в приватній клініці, доплативши різницю у вартості медпослуги. Але це можливо лише в тому випадку, якщо приватна клініка уклала договір з Національною службою здоров’я і “працює з бюджетними грошима”.
Така практика існує і в Британії, Польщі, Ізраїлі, США. Деякі приватні клініки працюють з державними страховками, деякі – ні.
Багато в чому успіх нових підходів залежить від того, як реально держава платитиме за надану медичну допомогу. Звичайно ж, ніхто в збиток собі не працюватиме.
Коли запрацює реформа?
Друга половина 2017 року і весь 2018 рік – буде присвячено реформі первинної медичної допомоги. Новий підхід в оплаті спеціалізованої допомоги профільними спеціалістами запрацює тільки з 2019 року.
Саме тому суттєвих провалів у фінансуванні при переході зі старої системи на нову бути не повинно.
Ще раз хочу підкреслити – на цьому етапі в законопроектах є деякі технічні неточності, але суть – це головне.
Не взяти їх до розгляду – це фактично вбити шанс на реформу, вбити ненароджену дитину тільки через підозру, що вона не зовсім ідеальна.
Можна внести ці законопроекти у порядок денний, прийняти за основу – а потім уточнювати технічні деталі, працювати з юристами, проводити широкі консультації. Саме таким шляхом повинні піти профільний парламентський комітет та уся Верховна Рада, а не виносити на розгляд альтернативні законопроекти, якими пропонується замінити реформу перехідними моделями. Це робиться для того, щоб розтягнути усе в часі і по факту – заблокувати реформу.
Реформаторські законопроекти, разом із уже прийнятим нормативно-правовими актами щодо автономізації медичних закладів та запущеною системою реімбурсації (мова про програму “Доступні ліки” – VoxConnector) створюють реальний фундамент для побудови нової системи охорони здоров’я.
Якщо реформаторський пакет МОЗ не буде прийнято, в Україні доступ до медичної допомоги й далі матимуть тільки платоспроможні верстви населення, показники здоров’я для всіх вікових груп будуть погіршуватися, а міжнародні донори побачать, що у нас немає політичної волі проводити реформу. Є ризик, що фінансування на підтримку розробки та реалізації реформ почне значно скорочуватися.
Інфографіка – “Чому медичну реформу намагаються дискредитувати?”, сторінка 3. (Джерело – moz.gov.ua)
У сфері охорони здоров’я ми повинні прийти до нової системи, у якій лікарі будуть мотивовані чесної зарплатою і матимуть легальні можливості підвищувати свій рівень професіоналізму, а не їздити на конференції, проплачені фармацевтичними компаніями, а потім призначати препарати, які їм активно рекламували.
Потрібно зробити так, щоб дійсно кращі кадри – не йшли зі спеціальності, розуміючи, що якщо ні не стануть хабарниками, то вони не зможуть годувати свою сім’ю. Приводи для думок або дискусій про “добровільну” подяку лікареві коньяком, цукерками, а тим більше – грошима за успішно проведене лікування, повинні зникнути.
