Ринок землі має бути створений. Він мав бути створений ще вчора, але замість того, щоб дійти політичного компромісу і провести земельну реформу, Верховна Рада уже 15 років як продовжує дію мораторію на продаж сільськогосподарських земель.
У результаті аналізу міжнародного досвіду 60 країн ми визначили чотири типи ринків.
Перший тип – закриті ринки. У випадку з Україною це означає збереження статусу-кво і продовження мораторію на продаж с/г земель.
Другий тип – це ринки, закриті для іноземних інвесторів. Мова йде про те, що нерезиденти не можуть купувати земельні паї. Такі обмеження є у Хорватії, Вірменії, Казахстані, Росії, Ірані, Нігерії та інших країнах.
До третього типу відносяться ринки з системою певних запобіжників. На приклад, можуть бути встановлені обмеження по площі земельних паїв, які дозволяється продавати в одні руки. Серед країн, де існують прямі обмеження максимальної площі у володінні – Литва, Польща, Румунія, Угорщина, Сальвадор, Аргентина, Нігерія та ін. Окрім того, у Казахстані, Молдові та Киргизстані існують запобіжники щодо ціни – там використовуються нормативні ціни.
Четвертий тип передбачає повну лібералізацію. Землю можуть купувати усі без будь-яких обмежень.
Який економічний ефект ми отримаємо – залежить від того, за якою моделлю його буде створено.
Наприклад, ефект від провадження ринку за четвертою моделлю, тобто від повністю відкритого ринку, складе 100 млрд доларів додаткового приросту ВВП протягом десяти років. Якщо ми обираємо модель із обмеженнями, ефект, відповідно, буде меншим.
Як свідчить міжнародний досвід, економічна закономірність така: чим відкритіший ринок землі, тим більший економічний ефект. Він забезпечується за рахунок перерозподілу доходів населення, які воно отримає від продажу та здачі в оренду землі за ринковою ціною.
Чи реально виконати вимогу МВФ і прийняти у квітні законопроект про обіг ринку земель? На мою думку, реально. Але виключно при наявності політичної волі у парламенті.
