Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), через два місяці передасть місцевим органам влади права на встановлення тарифів на тепло, гаряче водопостачання і водовідведення.
Таке рішення пов’язане с процесами децентралізації та дерегуляції, адже відповідний курс національної політики широко анонсований і в деяких сферах послідовно виконується.
Крім того, більшість комунальних мереж знаходиться у комунальній власності, а оператори постачання, особливо в частині води, є комунальними підприємствам, тому цілком логічно, щоб встановлення тарифів було справою місцевої громади.
Також такий крок виглядає достатньо логічним з огляду на плановані реформи в галузі централізованого теплопостачання задля запровадження у цій сфері більшої конкуренції.
Річ у тім, що шляхом регулювання тарифів на комунальні послуги місцева влада зможе більш точково визначати стимули у своїй тарифній політиці.
Наприклад, зробити будівництво нової котельні більш інвестиційно привабливим, або встановити вищий тариф тому інвестору, який зобов’яжеться здійснити необхідну модернізацію місцевих теплових або водопостачальних мереж.
Органи місцевого самоврядування, а саме міські, селищні та сільські ради, в населених пунктах з населенням до 100 тис. осіб, встановлюватимуть тарифи відповідно до застосовної методики, яка враховуватиме рівень витрат надавачів послуг та їхні інвестиційні програми.
Зловживання, безперечно, можливі, але не варто забувати, що громадам на місцевому рівні набагато легше проконтролювати ефект від встановлених тарифів та реальне виконання інвестпрограм.
І хоча формального контролю над такими рішеннями не буде ні в кого, а оскаржити їхню правомірність можна буде тільки у суді, локальні ради нестимуть політичну відповідальність. Вони повинні бути найбільше зацікавлені у тому, щоб їхні виборці платили обґрунтовану ціну, яка одночасно забезпечуватиме якісне надання послуг.
Передача якомога більшої кількості повноважень на нижчі рівні державного управління повністю відповідає світовим практикам.
У сфері водо- і теплопостачання це особливо практично, адже кожне місто і селище має значні відмінності в частині доступу до відповідних ресурсів, і враховувати такі особливості, звичайно, легше на місцевому рівні.
У той же час, встановлення тарифів і загальне керування ліцензуванням постачальників вимагає певної кваліфікації. Це змусить місцевих депутатів підтягувати свою компетентність у технічних і фінансових питаннях.
