«Де реформи?». Як наші переконання впливають на економіку та прогрес реформ

«Де реформи?» —  популярна фраза в українських соціальних медіа, яка також часто використовується в іронічних політичних дискусіях. Поширеною є думка, що українці не були задоволені повільним темпом реформ у 2019 році, що підштовхнуло їх до голосування проти чинного президента. Цей приклад показує вирішальний зв’язок між переконаннями людей, їх політичною участю та розвитком країни. Що думали українці про реформи та ринкові інституції протягом 2015-2019 років? Це питання розкривається нижче в тексті. 

Цей розділ написано на основі даних опитування Інституту соціології НАН України (1992-2018 рр.) та нашого власного опитування, проведеного у березні 2019 р. Особливу увагу ми приділили ставленню до приватизації, реформ та ринкових інститутів. Ці дані використовуються для відповіді на два питання:

1. Як змінилося ставлення до приватизації в Україні з початку 1990-х років, особливо за останні п’ять років (2015-2019)?
2. Чи існує кореляція між підтримкою реформ та підтримкою політичних лідерів?

Контекст

Економісти давно зрозуміли, що ставлення людей впливає на економічні показники країни (Гурієв, 2018). З одного боку, різні соціальні групи можуть поділяти переконання та уявлення про те, що добре чи погано для економіки. Ці ідеї впливають на поведінку, залучення та успіх людей в економічному виробництві та перерозподілі. З іншого боку, саме виживання економічної політики в демократичних країнах часто залежить від підтримки людей. Другий момент особливо актуальний для країн з перехідною економікою. Економічні реформи можуть провалитися, коли люди не підтримують їх  результати (як об’єктивні, так і суб’єктивні уявлення про ці результати).

Хоча економісти та соціологи сходяться на думці, що економічна політика, швидше за все, буде успішною, коли її підтримує населення (Денисова та ін., 2012; Pop-Eleches and Tucker, 2017), вони часто не згодні з тим, чому саме підтримка з боку людей може бути різною. Ставлення до приватизації є, мабуть, найяскравішим прикладом (Денисова 2016). Деякі вчені стверджують, що ставлення до приватизації є негативним, коли люди зазнають невдач на ринку чи стикаються з економічними труднощами. Інші стверджують, що несприйняття приватизації (або ринкового підходу в цілому) — це прояв цінностей, які були інтерналізовані під час соціалізації в комуністичних суспільствах (детальніше про цю дискусію див. Pop-Eleches і Tucker, 2017).

Зважаючи на те, що широкий спектр наукових досліджень зосереджений саме на ставленні до приватизації та ринкових інституцій, цей розділ буде також присвячений цьому питанню. Ставлення до приватизації свідчить про те, як люди в перехідних суспільствах взагалі думають про ринкову економіку.

Приклад України

Інститут соціології НАН України проводив репрезентативні опитування з 1992 по 2018 рік, питаючи українців про приватизацію. Агреговані дані опубліковані та  їх можна придбати безпосередньо в організації, що проводила дослідження (Українське суспільство, 2018). Як показано на рисунку 1, більшість українців негативно ставляться до приватизації великих підприємств. На початку 1990-х українське суспільство було поділене на рівні частини. Близько третини з них позитивно ставилися до цієї ідеї, а третина — негативно. Однак з часом поляризація зростала. Переважна більшість українців не підтримує цю ідею (58% відповідей були негативними, а 25% — позитивними у 2018 році).

Ще одна своєрідна зміна відбулася із ставленням до приватизації землі. Як показано на рисунку 2, більшість українців позитивно ставилися до приватизації землі на початку 1990-х. Це з часом різко змінилося (57% ставилися негативно, а 20% – позитивно у 2018 році проти 14% та 22% відповідно у 1992 році).

Рисунок 2. Ставлення до приватизації землі

Джерело: опитування Українського суспільства

У 2015-2018 роках, під час проведення реформ, підтримка приватизації в суспільстві дещо зросла. Однак, якщо поглянути на цю зміну в ширшій історичній перспективі, можна побачити, що вона є досить незначною і не є незворотною.

Наші попередні дослідження підтверджують, що коливання антиприватизаційних настроїв серед українців можна пояснити демографічною зміною поколінь та економічними труднощами. У роботі, що готується до друку, ми стверджуємо, що соціалізація громадян в роки до розпаду СРСР має довгостроковий ефект на їхнє сприйняття економіки в пізніші роки. У часи економічних труднощів скепсис щодо приватизації серед старших поколінь стає помітнішим (Брік та Шестаковський, 2020).

Загалом тривала тенденція негативного ставлення до приватизації дає корисний контекст для розуміння підтримки ліберальних реформ в Україні. Успіх чи невдача реформ у 2015-2019 роках залежить від минулого. Не слід очікувати неймовірно позитивних поглядів на ліберальні реформи в суспільстві з тенденціями, відображеними на рисунку 2.

Власне опитування, проведене у березні 2019 року (N = 1200), включає дані про три сфери реформ: у галузі освіти, охорони здоров’я та пенсій (Таблиця 1).

Як показано на рисунку 3, більшість опитаних вважають, що реформи не проводяться. Анкета містила запитання про сфери, в яких насправді відбуваються реформи («чи є реформи, які реально діють?»). Це не рівнозначно позитивній чи негативній оцінці. Деякі респонденти можуть вважати, що реформи в галузі охорони здоров’я відбуваються, але ці реформи можуть їм не подобатись.

Рисунок 3. Оцінка прогресу реформ у трьох сферах

Джерело: власне дослідження

Якими є інтерпретації даних на рисунку 3 в розрізі політичних наслідків? Орієнтовно дані показують кореляцію між підтримкою реформ та результатами виборів. На рисунку 4 показано ставлення до трьох напрямків реформ (освіта, охорона здоров’я та пенсії) для тих, хто сказав, що буде голосувати за Зеленського чи Порошенка.

У випадку прихильників Зеленського статистичної різниці між людьми, які вважали, що реформи в освіті чи охороні здоров’я «проводяться» та «не проводяться», не було. Тим не менш, люди, які вважали, що пенсійна реформа не проводиться, підтримували Зеленського частіше, ніж ті, хто вважав, що проводиться.

У випадку Порошенка дані показують стійку різницю між усіма трьома реформами. Ті люди, які вважали, що реформи проводяться, також підтримували Порошенка частіше, ніж ті, хто вважав, що вони не проводяться.

Загалом, дані показують, що люди, які вважали, що реформи проводяться, підтримували Порошенка, а ті, хто вважав навпаки, підтримували Зеленського.

Висновки

Огляд попередніх досліджень  показує, що ставлення людей впливає на економічні показники суспільства. В умовах перехідних суспільств цей зв’язок часто проявляється через ставлення до реформ. Якщо люди підтримують реформи, вони готові досить довго чекати на позитивні наслідки (важких) економічних змін. Таким чином, ставлення до приватизації та відповідних ліберальних реформ має вирішальне значення.

Дані проведених в Україні досліджень показують, що: 

• Більшість українців не підтримує ідею приватизації землі. Відсоток українців, які не схвалюють приватизацію землі, різко збільшився з 1992 по 2018 рік. Таким чином, не слід чекати підтримки приватизації землі у найближчий час. Будь-яка земельна реформа неминуче зіткнеться з сильним опором людей.

• Наші попередні дослідження показують, що люди, як правило, більш негативно ставляться до ідеї вільного ринку, коли стикаються з економічними труднощами, а також трактують ці труднощі як наслідок ринкових перетворень.

• Водночас такі погляди мають свою політичну ціну. Люди, які не вірять, що реформи проводяться, з меншою ймовірністю підтримують чинну владу. Це також означає, що коли люди бачать хоч якийсь прогрес у реформах, вони залишаються прихильниками діючих політиків. Ці висновки суперечать поширеній думці, що реформатори завжди непопулярні. Реформатори можуть мати підтримку в перехідних суспільствах, коли люди бачать прогрес реформ. 

Посилання