День ганьби

24 лютого 2022 року – це також день ганьби: Росія напала на Україну, бомбардувала українські міста та вбивала невинних українців на їхній рідній землі. Що може бути ясніше: Росія – це агресор, Україна жертва. Україна є загрозою для Путіна лише в одному аспекті: вона може стати вільною та успішною країною й таким чином дати надію росіянам, що вони одного дня також стануть вільною та успішною країною. Як я казав раніше, ця війна матиме далекосяжні наслідки для глобального порядку, для вільного світу та для безпеки кожного з нас незалежно від того, де ми знаходимося.

Це випробування для всіх нас.

Чи розділить ООН долю Ліги націй, яка безпорадно спостерігала, як світ сповзає у Другу світову війну? Чи вона протистоятиме цьому та захищатиме мир?

Чи допоможе вільний світ Україні боротися з агресором? Чи це буде схоже на «дивну війну» після того, як нацисти та совіти окупували Польщу в 1939 році?

Чи усвідомить вільний світ, що ця війна не зупиниться в Україні? Чи це буде як Судети в Чехословаччині?

Чи зрозуміють країни вільного світу, що торгуючи з агресором вони фінансують війну та смерть? Чи продовжать вести «бізнес як зазвичай» допоки війна не прийде до порогу кожної з них?

Чи відмовиться вільний світ від «сфер впливу» та чи підтримуватиме самовизначення націй? Чи він зрештою підпише нові Ялтинські угоди, що прирекли деякі країни до репресій та злиднів?

Я не знаю відповідей на ці питання. Польща, Фінляндія, країни Балтії та будь-які країни зі спірними територіями можуть стати наступними жертвами безумних амбіцій. Або не стануть. Нова гонка озброєнь може вичерпати «дивіденди миру», які залишилися після Холодної війни. А може й ні.

Але я знаю одне. Це вибір. І ми робимо цей вибір просто зараз.