Війна, понад сто тисяч квадратних кілометрів окупованих росією територій, тисячі загиблих та мільйони біженців, зміна п’яти урядів, три роки карантину, – останнє десятиліття було найбільш буремним за часи незалежної історії нашої держави. Однак попри всі виклики реформи в країні не зупинялися ні на мить. Увесь цей час «Вокс Україна» спільно з профільними експертами у рамках проєкту «Індекс реформ» кількісно оцінювали законодавчі оновлення, які трансформують Україну.
В рамках дискусії «Реформи на біс: зустріч у театрі», яка відбулася восени 2024 року, наша команда разом із представниками громадського сектору, друзями й колегами обговорили, якими були попередні 10 років у розрізі реформ та антиреформ. Учасники: Віталій Ваврищук, голова департаменту макроекономічних досліджень групи ICU, Гліб Вишлінський, виконавчий директор «Центру економічної стратегії», Вікторія Виговська, аналітикиня Вокс Україна, Ірина Коссе, провідна наукова співробітниця «Інституту економічних досліджень» та Олена Луньова, адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA. Далі – головні тези, висловлені під час дискусії.
Економічна стійкість та інституційні зміни
Завдяки проведеним реформам Україна змогла уникнути економічного колапсу навіть у період повномасштабної війни. Якби країна входила у війну з економічними проблемами 2014 року, наша ситуація була б значно складнішою.
Інша важлива зміна – за останні десять років ми перестали шукати «унікальні національні формули» реформ і визнали, що в нашій економіці працюють загальновизнані правила.
Крім того, завдяки долученню нових людей із бізнесу та громадського сектору до міністерств і Національного банку, в них підвищується реформаторська свідомість, готовність брати на себе відповідальність разом із реалістичною оцінкою власних сил та можливостей.
Попри видимі досягнення останніх 10 років, ми стикалися й продовжуємо стикатися зі структурними проблемами, які впливатимуть, зокрема, й на перспективи відновлення. Далі про ці проблеми.
Головна проблема України
Перед повномасштабним вторгненням ВВП України так і не повернувся до рівня 2013 року. Темпи економічного зростання в межах 2-3% недостатні для сталого розвитку. Експерти наголошують, що головною проблемою залишається брак внутрішньої мотивації для радикальної трансформації економічної системи. На жаль, ця проблема не зникає зі зміною влади в Україні. Другою ключовою проблемою є виконання законів. Адже навіть найкращі закони будуть марними, якщо правова система країни буде нездатна забезпечити їх втілення.
За умови закінчення війни та появи достатніх коштів на відбудову є ризик, що приплив інвестицій може відвернути увагу політичних акторів від необхідності системних змін і спрямувати її на підвищення власного добробуту.
Євроінтеграційний вектор та інституційні реформи
Від початку Революції Гідності спостерігається значний прогрес у реформуванні інституцій, зокрема судових та антикорупційних. Ukraine Facility Plan передбачає близько 70 реформ, необхідних для отримання міжнародної допомоги, які збігаються з рекомендаціями Європейської комісії.
Ці реформи охоплюють державне управління, антикорупційну сферу, судову та правоохоронну системи, регулювання бізнесу та його державну підтримку, агропромисловий комплекс, освіту, медицину та соціальний захист. Значна частина роботи полягає в ухваленні нових законів та зміні чинних для адаптації українського законодавства до європейського. Проте вступ України до ЄС потребує набагато більших змін, для чого необхідно багато якісних фахівців.
При цьому прямолінійне копіювання європейського досвіду не завжди можливе, особливо у сферах, що потребують вузькоспеціалізованих знань. Наприклад, у транспортній галузі, яка є однією з найменш просунутих у виконанні Угоди про асоціацію, неможливо просто скопіювати досвід європейських залізниць через різні системи організації ринку. Це вимагає розробки унікальних рішень з урахуванням місцевої специфіки.
При цьому євроінтеграція не є «річчю в собі». Її практичним результатом має стати захист найвищої суспільної цінності – права людей на життя, гідність та недоторканність, котрі під час збройних конфліктів завжди загрожені.
Захист прав та громадянське суспільство
З 2014 року було розроблено масштабну нормативну базу для підтримки постраждалих від війни. Хоча це позитивний крок, масштаби проблем залишаються значними. Особливо гострим є питання «делінкінгу» – розриву зв’язків між державою та громадянами на окупованих територіях. На відміну від ВПО, мешканці окупованих територій часто залишаються «невидимими» для держави, що в цьому сенсі наближає їх до біженців. Тому потрібно розробляти механізми підтримки зв’язку з людьми, з якими держава через війну втратила контакт.
У сфері захисту прав людини порівняно з 2014 роком спостерігається значний прогрес, особливо помітний у реагуванні на воєнні злочини. Зокрема значно простіше стало отримувати інформацію від правоохоронних органів. Проте система правосуддя перевантажена розслідуваннями численних воєнних злочинів, а складність досягнення справедливості продовжує тренд недовіри до правоохоронних органів.
Розглядаючи реформи для кожної сфери окремо, може здатися, що прогрес за десятиліття не такий і великий. Боротьба з корупцією, правоохоронна система, економічне планування, державна служба та зрештою армійське управління й справді залишають бажати кращого.
Однак у 2014 році, після втечі Януковича, ми отримали країну з непотичними практиками, відсутністю верховенства права, слабкою місцевою владою, в глибокій економічній кризі та з ворогом на нашій суверенній території. Перетворити будь-яку перехідну економіку на ліберальну демократію європейського зразка – нетривіальна задача, а в наших умовах – і поготів.
Попри це повномасштабне вторгнення не спричинило колапс державної влади. Країна вистояла завдяки як мужності та відданості Сил Оборони, так і результатам реформ останніх років. Тому продовженням змін у країні – екзистенційна задача, котру ми можемо й маємо виконати.
Фото: depositphotos.com/ua
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
