Нашкребти на фонд: як газ і вугілля можуть забезпечити заможність майбутніх поколінь українців

Вирівнявши внутрішні та імпортні ціни на природний газ і вугілля, уряд України створив передумови для значного зростання інвестицій у видобуток цих корисних копалин, а отже, у перспективі – і збільшення  бюджетних надходжень. Андрій Вігірінський пояснює, чому частину доходів від продажу природних копалин потрібно акумулювати у Фонді національного добробуту для користі майбутніх поколінь.

У 2016 році уряд та Нацкомісія, що регулює питання у сфері енергетики, привели ціни на газ та вугілля на внутрішньому ринку до ринкових (з точки зору методології розрахунку – прив’язали до світових цін). А отже, коливання курсу гривні не вплинуть на захищеність інвестицій видобувачів.

З точки зору держави України як соціуму, тобто об’єднання громадян – власників природних ресурсів, у чому користь цих реформ?

1. Відкритий ринок і конкуренція, як наслідок – зниження цін та поліпшення якості послуг, що надаються (поки що українців це цікавить мало, оскільки відсутні постачальники, альтернативні тим, що зайняли ринок історично та функціонують сьогодні).
2. Рентна плата за видобуток корисних копалин є одним із джерел фінансування субсидій, які у 2017 році отримуватиме близько половини населення країни. Однак інша частина населення, яка сплачує ринкову ціну за природні ресурси, не отримає додаткових благ за рахунок розроблення надр, рівноправним власником яких вона є.
3. Інвестиції в національне виробництво, видобуток і зростання реального ВВП.

Зупинимось на останньому пункті.

Для забезпечення внутрішнього балансу споживання й виробництва вуглеводнів потрібні системні інвестиції в модернізацію технологій, підвищення ефективності видобутку, розробку нових родовищ. Чим більше ми видобуваємо всередині країни, тим вищою є зайнятість населення, платня працівників, меншою стає потреба у валюті, оскільки і видобуток, і продаж відбуваються в межах однієї країни, відповідно, і розрахунки здійснюються в національній валюті.

Водночас такі природні ресурси, як газ, нафта чи вугілля, є невідновлюваними. Тому справедливо було б поділитися доходами від продажу цих ресурсів із майбутніми поколіннями, які житимуть тоді, коли природні ресурси буде вичерпано. Більше того, такий дохід сьогодні необхідно спрямовувати не на поточні потреби, а на розвиток галузей промисловості, які в момент вичерпання природних покладів продовжуватимуть формувати бюджетні надходження.

ОАЕ

Чудовим прикладом є Об’єднані Арабські Емірати.

З моменту становлення в 1971 році економіка ОАЕ пережила значні перетворення. Частка нафтової галузі у ВВП скоротилася з 90% в 1970-х роках до 30% сьогодні (при тому, що розвідані запаси вуглеводнів дозволяють ще щонайменше 20 років не скорочувати обсяг видобутку).

Доходи від нафтоекспорту вкладалися, починаючи з 1980-х років, у розвиток економічно важливої інфраструктури, будівництво доріг, портів,   бізнес-центрів, що дозволило не відчувати серйозного негативного впливу низьких цін на нафту. Як приклад, в еміраті Дубай на сьогодні обслуговується більше сотні корабельних  ліній, 85 авіакомпаній, які з’язують країну зі 130 містами по всьому світу.  Нещодавно  Dubai  Іnternational Airport було визнано найбільш завантаженим у світі.

Норвегія

Інший приклад – Державний пенсійний фонд Норвегії (Statens pensjonsfond utland, SPU), який акумулює більшу частину грошей від продажу нафти. Вартість його активів оцінюється більш ніж у 870 млрд доларів, він є власником 1,3% акцій, що торгуються на світових ринках. Інвестиції фонду не повинні бути пов’язані з нафтогазовими компаніями, ядерною зброєю та виробництвом цигарок. Найбільшу частку в куплених фондом акціях складають папери Nestle і Apple, в облігаціях – державні папери США, Німеччини та Японії. Уряд Норвегії визначає основні параметри інвестування, а Центробанк здійснює безпосереднє управління активами. Щоб використовувати ресурси фонду, Уряду необхідна згода парламенту. За рік може бути витрачено не більше 4% накопичень. Криза на нафтовому ринку та низькі ціни змусили у 2016 році парламент Норвегії вперше схвалити рішення щодо використання 25 млрд доларів, накопичених у Фонді, для боротьби з рецесією.

Польша

Якщо Емірати та Норвегія є відносно далекими, то Польща українцям більш зрозуміла. З розрахунку в перспективі на освоєння покладів нетрадиційного газу там ініційовано створення спеціального Вуглеводневого фонду поколінь (польськ. Węglowodorowy Fundusz Pokoleń) з аналогічними джерелами наповнення та інвестиційними напрямками: у розвиток інноваційного потенціалу через інвестування в навчання, вищу освіту, наукові дослідження; реалізацію солідарності між поколіннями шляхом підтримки пенсійної системи; підтримку охорони здоров’я і людського життя.

Як бачимо, країни, розташовані довкола нас, уже давно замислюються не тільки над ситуативними вигодами видобування корисних копалин, але і про майбутні покоління, формуючи «подушку» на випадок спаду економіки, а також стимулюючи внутрішній розвиток, забезпечуючи майбутнє зростання ВВП.

Українські надра

Чи має Україна достатній природний ресурс для формування аналогічного фонду? Думаю, що так.

Природний газ: у 2015 році було вироблено 19,9 млрд куб. м газу (у 2014 році – 20,5 млрд куб. м), на скорочення видобутку вплинула й надвисока рента. Утім, уже у 2016 році розмір фіскального навантаження зменшили (рента на газ, видобутий з покладів до 5 000 м, – з 70 до 29%;  з покладів, які повністю залягають на глибині понад 5 000 м, – з 28 до 14%). На підставі переглянутих ставок у бюджет на 2016 рік закладалися показники надходженя рентної плати на рівні 42,927 млрд грн.

Щодо запасів зазначимо, що станом на 01.01.2014 у найбільшому за балансовими запасами серед нафтогазоносних регіонів країни (східному) зосереджувалося 802,36 млрд куб. м запасів природного газу, 125 210 тис. тонн нафти та газового конденсату (66% від загального обсягу).

У Галичині налічується близько ста перспективних нафтогазоносних об’єктів. Нерозвідані ресурси регіону становлять 309 млн тонн нафти і 539 млрд кубометрів газу (у Львівській області – 71,9 млн тонн і 199,3 млрд кубометрів відповідно).

Крім цього, не слід забувати і про те, що, за оцінками Адміністрації енергетичної інформації США, опублікованими в червні 2013 року, технічно видобувні запаси сланцевого газу на території України складають 3,6 трлн куб. м (1,75% світових запасів). Оцінки запасів сланцевого газу в Україні різняться і складають від 5 до 8 трлн куб. м, з яких технічно видобувними є 1-1,5 трлн куб. м.

Щодо покладів вугілля, то його загальні ресурси в Україні із заляганням до глибини 1 500 м за різними оцінками складають від 100 до 117,5 млрд т, близько половини з яких є підтвердженими (45-56 млрд тонн). Це переважно кам’яне вугілля та антрацити різних видів – 92-94% (з якого близько 2/3 – енергетичне, а близько 1/3 – коксівне), буре вугілля – 6-8%. Основна частка загальних ресурсів вугілля (близько 92,4%) перебуває в Донецькому вугільному басейні (Донбас). На Львівсько-Волинський басейн припадає близько 2,5% загальних ресурсів.

Протягом 2001-2013 рр. в Україні щорічно видобувалося близько 80 млн тонн необробленого (рядового) вугілля, основна частина якого (близько 2/3) використовувалася в електро- та теплоенергетиці (при цьому близько 1/3 енергетичного вугілля складає антрацит). Водночас сьогодні часто кажуть про неконкурентність українського вугілля на міжнародних ринках, однак, за даними Держстату, Україною у 2012 та 2013 роках його було експортовано понад 6 млн тонн (на суму 609 млн доларів) та 8,5 млн тонн (737 млн доларів) відповідно (у 2015 році – лише 0,6 млн тонн на суму 53,6 млн доларів). Це свідчить про наявність ринків його збуту.

Відповідно до офіційної статистики, у 2015 році українські шахтарі видобули  майже 40 млн тонн вугілля, із них державними шахтами було видобуто 6,7 млн тонн, а шахтарями компанії ДТЕК, відповідно до звітів на сайті групи, –  28,7 млн тонн.

Бурштинове щастя

Іншою цінною породою, на яку багата Україна, є бурштин. У бюджеті на поточний рік передбачено доходи зі справляння ренти за видобуток бурштину (ставка 30%) на рівні 1,5 млрд грн.

Зазначимо, що, за даними окремих джерел, ринок нелегального видобутку оцінюється щонайменше у 200 млн доларів на рік. При цьому стихійне непромислове видобування дозволяє отримувати лише п’яту частину від реальних покладів. У середньому держава щорічно видобуває 3-5 тонн коштовного каміння, тоді як приватні компанії та нелегальні копачі – 20-30 тонн на рік, а деякі аналітики наводять цифру в 60 тонн. Загалом в Україні  видобувають до 1% сумарного світового видобутку сонячного каміння.

Куди їдуть кошти

Сьогодні акумульовані з видобутку кошти Україною проїдаються на поточні потреби та фінансування субсидій.

Питання з субсидіями має катастрофічний характер. Так, на 2017 рік очікувані видатки бюжету за вказаною статтею плануються в розмірі 70-80 млрд грн, а їх реципієнтами стануть понад 8 млн домогосподарств.

У перспективі у 2018-2019 роках суттєве скорочення таких видатків буде досягнуто за рахунок реалізації Фонду енергоефективності, легалізації доходів через процедуру нульового декларування, запровадження співставлення доходів та видатків, виведення з тіні реальних заробітних плат, верифікації.

Відповідно, уже сьогодні можна та потрібно замислюватися над тим, щоб одним з наслідків реформи енергетичного сектору країни стало загальне поліпшення її макроекономічних показників та забезпечення благополуччя нації в цілому.

Фонд: початок

Відправною точкою для розрахунків активів потенційного Фонду візьмемо 2020 рік (оскільки щонайменше до цього часу рентні відрахування будуть використовуватись на подолання бюджетного дефіциту та оплату субсидій).

Відрахування за рахунок видобутку природного газу:

Порівнюючи обсяг видобутку Укргазвидобування за 2015 рік та прогнозний на 2020 рік (можливий лише за умови збільшення бурових та освоєння нових родовищ, достатніх інвестицій на впровадження новітніх технологій, зокрема гідророзриву пласту, модернізації наявного виробничого процесу), виведемо пропорцію: 14,5 млрд куб. м та 20 млрд куб. м, отримуємо коефіцієнт зростання 37%.

Внутрішній видобуток збільшуватиметься не тільки державною компанією, але й приватним сектором. Як наслідок, вважаємо допустимим застосувати аналогічний коефіціент і щодо них (хоча поточна їх динаміка вища). Зважаючи на це, можна припустити, що за умови збереження чинних ставок ренти розрахунковий дохід від її сплати  у 2020 році становитиме 58,8-60 млрд грн, а з урахуванням  інфляції – 70 млрд грн.

Відрахування за рахунок видобутку  вугілля.

Коментуючи питання зміни формули розрахунку вартості вугілля в собівартості виробництва електроенергії, голова НКРЕКП Дмитро Вовк запропонував впровадити ренту на вугілля в діапазоні 8% від ціни. Для зручності розрахунку округлимо сьогоднішню вартість до 1400 грн/т.

Ставка у 8% – це 112 грн з тонни. Обсяг видобутку у 2015 році – 39,759 млн т. Як наслідок, сума ренти з видобутку вугілля при збереженні цього обсягу та ставці 8% з урахуванням інфляції на 2020 рік становитиме 5,35 млрд грн.

Щодо бурштину, як уже зазначалося, у бюджеті на поточний рік передбачено доходи зі справляння ренти на рівні 1,5 млрд грн. Обсяги легального та нелегального видобутків, виходячи з наведеної вище статистики, співвідносяться як 1 до 4-5. Тобто за умови, якщо б значний обсяг стихійного видобутку було переведено в легальну площину, при збереженні чинної ставки дохід бюджету міг би становити принаймні 6 млрд грн. А на 2020 рік з урахуванням інфляції – 7, 2 млрд грн.

Загалом фонд національного багатства українців зможе акумулювати у 2020 році щонайменше 83,5 млрд грн (див. табл.), або ж, за прогнозним курсом, близько 3 млрд доларів США.

На що використати ці кошти?

Щодо цього питання в України складнощів немає. Якщо говорити про пенсійну реформу, з переходом із солідарної системи на накопичувальну ці кошти дійсно можуть стати базисом Фонду управління пенсійними відрахуваннями та використовуватись як інвестиційний інструмент. Крім цього, вони можуть бути інвестованими в проекти концесійних доріг, цінні папери підприємств із високим кредитними рейтингом.

Загалом при правильному визначенні методики відбору інвестиційних проектів, диверсифікації напрямків використання коштів частково на внутрішні інвестиції, а частково на зовнішніх ринках, можна формувати потужний інструмент, який дозволить нашим дітям та онукам жити у кращій країні. Ресурс, можливість, практика, яку можна запозичити, – є,  потрібна тільки стратегія та політична воля.

Примітки: