Газові ігри Кремля в Європі: Що вони означають для керівництва держав і корпорацій

Виправдовуючи будівництво «Північного Потоку-2», Газпром з самого початку заявляв, що цей проект фактично ідентичний «Північному потоку-1». Однак політичний і економічний контекст в обох випадках істотно різниться.

Ситуація по «Північному потоку-2»

На момент схвалення «Північного потоку-1» в 2005 році, коли газопровід отримав більшість необхідних дозволів від ЄС і його країн-членів, Третій енергопакет ще не повністю вступив в силу. Крім того, що важливіше, Росія тоді ще не вторглася на схід України і не анексувала Крим, і тому не мала необхідності боротися з західними економічними санкціями, які обмежили можливості Газпрому брати довгострокові позики і отримувати доступ до технологій по розробці шельфових і сланцевих родовищ.

З огляду на цей новий контекст виникли і нові перешкоди. Перша з них носить юридичний характер: у разі здійснення проекту Газпром буде єдиним постачальником, а також контролюючим акціонером і оператором чинного «Північного потоку-1» і майбутнього «Північного потоку-2». Це підриває основи Третього енергопакету і інших чинних законів ЄС, що забезпечують розукрупнення, регулювання тарифів і правила доступу третіх сторін, а також захищають забезпеченість енергоносіями і комерційну рентабельність діючих проектів, в яких беруть участь країни-члени ЄС [1]. Газпром стверджує, що ці регулюючі документи не можуть бути застосовні до “Північного потоку-2», оскільки не були застосовні до “Північного потоку-1». Однак ЄС піддав польську сторону газопроводу «Ямал-Європа» повному сертифікуванню за Третім енергопакетом, тому незрозуміло, чому для «Північного потоку-2» має бути зроблено виняток [2]. В кінці березня 2017 року Єврокомісія, після палких дискусій з німецькими регуляторами і розколу у власній юридичній команді [3], заявила, що буде домагатися мандата від країн-членів ЄС на переговори з Росією про особливий юридичний статус «Північного потоку-2». Однак отримання цього мандата залежить від схвалення двох третин з двадцяти восьми країн-членів блоку [4], що може не дозволити дати старт проекту в 2019 році [5].

«Даючи старт «Північному потоку-2 », ЄС зробить акт політичної шизофренії, фактично допомагаючи посиленню країни, політика якої покликана зруйнувати ЄС».

Друга складність з «Північним потоком-2» носить політичний характер. Крім України, цей газопровід обмине ще кілька країн з діючими газопроводами. У березні 2016 року шість урядів країн ЄС з Центральної та Східної Європи підписали лист Єврокомісії з запереченням проти «Північного потоку-2», стверджуючи, що цей проект порушує конкурентний принципи ЄС та може мати «потенційно дестабілізуючі геополітичні наслідки»[6]. У цьому листі, як і в інших заявах противників «Північного потоку-2» серед національних урядів і комісарів ЄС, стверджується, що проект порушує дух і цілі Енергетичного союзу, що зароджується.

Нещодавні дослідження засвідчили, що загальний вплив «Північного потоку-2» на добробут ЄС буде негативним. Хоча європейські партнери Газпрому і оператори газотранспортної системи (ОГС) в Німеччині отримають прибуток, їхні колеги в Центральній, Східній, Південно-Східній Європі і Україні зазнають збитків [7]. Крім того, «Північний потік-2» створить перевантаження в діючих газопроводах з Німеччини до Східної Європи і суттєво підвищить ризики використання проекту для поділу ринків і встановлення ринкового панування в Центральній, Східній, Південно-Східній Європі і Італії, а також припинення поставок газу в Україну [8].

Такі перспективи видаються небезпечними для США, ЄС і їх союзників, оскільки  вони знову дозволять Росії тиснути на газове ціноутворення в Центральній Європі, не вдаючись до старої методики «положень про пункт призначення». Це дозволить Кремлю (знову) змусити Київ випрошувати сприятливих тарифів на поставлений з Росії газ, що неминуче призведе до політичних поступок з боку України.

Однак є і більш очевидний аргумент проти цього газопроводу: Газпром – один з основних джерел доходу і важелів міжнародної політики Кремля. Ця компанія субсидує війни, які Росія веде в Україні та Сирії, а також добре фінансовані зусилля Кремля з підриву європейського єдності за допомогою пропаганди і підтримки антиєвропейських партій. Саме з цієї причини в пакети санкцій ЄС і США проти Росії входять обмеження проти Газпрому і його дочірніх компаній. Давши добро на «Північний потік-2», ЄС зробить акт політичної шизофренії, фактично посилюючи країну, політика якої спрямована на руйнування ЄС.

Конкретні політичні рекомендації по «Північному потоку-2»

Американські та європейські керівники повинні розвіяти міфи про позитивні наслідки реалізації проектів, запланованих Газпромом в Європі.

Для цього керівництво, Конгрес і державні органи США повинні:

• Підтримувати поширення інформації про структуру і стратегії Газпрому і його політично мотивовані дії в інших країнах в експертному і керівному співтоваристві за допомогою проведення відкритих слухань і брифінгів.
• Доручити Департаменту енергетики США підготувати і опублікувати прогноз експорту СПГ зі США в Європу, оцінити корисність СПГ для підтримки конкурентних практик і задоволення попиту на газ в Європі в довгостроковій перспективі, одночасно вказавши на обмеження можливостей реалізації СПГ зі США на європейському ринку. Департамент енергетики повинен співпрацювати з Єврокомісією з питань світового попиту на газ і обміну кращими діловими практиками в енергетичному секторі, що може бути корисно для розвитку Енергетичного союзу.
• Доручити розвідувальним і правоохоронним органам США підготувати брифінг для своїх європейських партнерів про поточну діяльність кремлівської розвідки і пов’язаної з ним організованої злочинності в енергетиці Європи і всього світу.
• Закликати Єврокомісію і Європарламент почати незалежне розслідування силами галузевих експертів, не афілійованих з Газпромом або Кремлем, про фінансування «Північного потоку-1», «Північного потоку-2» і супутньої інфраструктури в Росії і приймаючих країнах. Держдепартамент і Департамент енергетики США повинні надати матеріальну і експертну допомогу такому розслідуванню.

Для цього європейське керівництво, інститути і держоргани повинні:

• Зобов’язати Генеральну дирекцію з енергетики (ENER),

Міжнародного співробітництва та розвитку (DEVCO) та торгівлі (TRADE) разом з Європейським центром політичної стратегії (експертним центром при Єврокомісії EPSC) підготувати детальний аналіз історії європейського співробітництва з авторитарними державами-експортерами вуглеводнів і ступеня демократизації цих держав в результаті такої співпраці. У це дослідження також повинен увійти аналіз дотримання Газпромом Третього енергопакету ЄС і інших регламентів щодо забезпечення конкуренції.

• Зобов’язати Європол разом з відповідними органами Єврокомісії та органами національної безпеки країн-членів ЄС провести дослідження використання Газпромом агентів російської розвідки в Європі і зв’язків компанії з представниками організованої злочинності як в Росії, так і за її межами.
• Зобов’язати EPSC разом з іншими відповідними експертними центрами та дослідницькими центрами Єврокомісії більш активно вести діалог про політичні та економічні засади Енергетичного союзу, що  зароджується і переопрацювання концепції енергетичної безпеки ЄС в світлі агресії Росії проти України в 2014 році. EPSC разом з іншими відповідними організаціями слід опублікувати доповідь з описом всіх юридичних і регуляторних розбіжностей щодо амбіцій Газпрому з будівництва та отримання доступу до трубопроводів в Європі в формі, зрозумілій широкому загалу та ЗМІ.
• Зобов’язати Disinformation Review (регулярний огляд російської пропаганди, що публікується Європейською службою зовнішньої діяльності) спільно з Генеральною дирекцією з енергетики завести нову, окрему енергетичну рубрику з протидії російській енергетичній пропаганді, що створює хибне уявлення про політику ЄС і про поновлювані, сланцеві та інші традиційні і нетрадиційні джерела енергії.

Захист суверенітету України і поставок газу в цю країну не повинні бути предметом жодних переговорів між державними органами США і/або ЄС з Росією і Газпромом.

Керівництву США слід звернути особливу увагу на наступне:

• Якщо Газпром продовжить спроби ізолювати Україну від реверсивних поставок газу з Європи, порушить контракти з постачання або транзиту з країнами ЄС для досягнення терміну припинення транзиту через Україну до 2019 року, або якщо Росія і Газпром розширять агресію проти України в іншій значній формі, Конгрес США повинен дати відповідь у вигляді розширення санкцій проти Газпрому, його російських філій і посередників в Європі. Для цього Конгрес повинен прийняти акт STAND [9]. Державний департамент і розвідувальні служби США повинні здійснювати пильний моніторинг всіх планів Газпрому по відрізання України від комерційно обгрунтованих поставок газу і ділитися цією інформацією з союзниками по ЄС.
• Державний департамент, Агентство з міжнародного розвитку та Національний фонд підтримки демократії, а також представники США у Світовому банку, повинні розширити своє представництво в Україні та розробити більш широкий план реформування українського видобутку енергоносіїв для забезпечення самодостатності, диверсифікації та зниження залежності від поставок з Росії. Крім того, слід підготувати плани реагування на можливе скорочення обсягу транзиту російського газу через Україну після 2019 року, приділивши увагу заходам, які Україна і її сусіди, що є членами ЄС, можуть задіяти навіть за реалізації найгірших сценаріїв.

Керівництву ЄС і його країн-членів слід звернути увагу на наступне:

• Відповідні органи ЄС повинні продовжити реалізацію угоди про вільну торгівлю з Україною Deep and Comprehensive Free Trade Area (DCFTA) і підтримувати стандарти прозорості і звітності на ринку енергоносіїв. У міру розробки принципів і регламентів Енергетичного союзу слід відповідно і негайно покращувати стандарти торговельної угоди з Україною.
• Генеральній дирекції з питань конкуренції та енергетиці слід підготувати рекомендаційні принципи переговорів з Газпромом по «Північному потоку-2», в рамках яких Газпрому потрібно відкрито говорити про свою позицію щодо ультиматуму 2019 року для України, а також зобов’язатися виконати наявні зобов’язання з постачання і транзиту з окремими країнами-членами ЄС.

Публічна презентація доповіді відбудеться на майданчику Української Інституту Майбутнього 6 липня о 18 30. Реєстрація за посиланням

Примітки: