Під час останньої Мюнхенської конференції з питань безпеки віцепрезидентка США Камала Гарріс і прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак визнали, що війна путіна в Україні є глобальною «як з точки зору її впливу на продовольчу та енергетичну безпеку, так і з точки зору її наслідків для міжнародно визнаних норм».
Подібна констатація є надзвичайно важливою, адже й досі чимало західних політиків та «лідерів думок» не полишають намагань подати героїчну боротьбу нашого народу за свободу та майбутнє людства у вигляді внутрішньої російсько-української «міжусобиці», до якої не має бути діла цивілізованому світові.
Чому подібним «ілюзіям» усе ще є місце в умовах, коли триває надзвичайно жорстока війна? Росія перетворила це на гібридну війну, яка передбачає застосування не тільки конвенційної, але й пропагандистської зброї та дезінформації. Причому остання з огляду на шалені багатомільярдні бюджети та надзвичайно широкий арсенал засобів «масового психологічного ураження» усе ще досягає значної частини своїх цілей. «Килимові бомбардування» суспільно-політичної думки − через соціальні мережі та медіа, агентів впливу, громадські організації, think-tanks та політичні партії − ведуться вже більше ніж півтора десятиліття. Щонайменше – з часів пам’ятної Мюнхенської конференції в лютому 2007 року, де і була виголошена та сама путінська промова, яку свідки виступу та оглядачі розцінили як пролог до нової «холодної війни».
«Холодна» фаза змінилася на «гарячу» ще в 2014 році, коли росіянами спочатку було анексовано Крим, а потім захоплено значну частину Донбасу. Однак тоді, завдяки гібридним заходам російського впливу міжнародній спільноті не дуже хотілося визнавати очевидність загроз сучасному світоустрою та глобальний характер конфлікту. Навпаки, довгі роки ми спостерігали наполегливі намагання віднести його до категорії локальних і навіть громадянських. Подвійні стандарти стали очевидними лише рік тому − після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.
Вірус простих рішень
Мусимо визнати, що для наративів російської пропаганди у світі є сприятливе підґрунтя. Адже попри всі переваги глобалізація протягом останніх десятиліть часто ставала предметом запеклих дискусій. Її вплив на економічну нерівність як удаваний, так і реальний провокує широке невдоволення. Разом з іншими «побічними ефектами» це вдало використовують популістські та авторитарні сили. Усе більше накопичення напруги на геоекономічному рівні проявилось і в торговельному протистоянні США і Китаю, і у виході Великої Британії з ЄС, і в збільшенні кількості військових конфліктів у світі.
Повзучий вірус популізму та авторитаризму, який на відміну від пандемії COVID-19 заражав цілі соціуми та еліти повільно та непомітно, надто довго не помічали. Саме тому у відповідь на все більш складні протиріччя та виклики часу продовжували застосовуватися звичні та зручні прості рішення. І саме через зручність простих рішень режим путіна отримав можливість так довго камуфлювати свої справжні наміри. Тому зараз ми маємо знайти вакцину від вірусу простих рішень так само, як було знайдено вакцину під час нещодавньої пандемії.
Виклики, перед якими зараз постав світ, – дійсно надскладні. Розділивши світ на «до та після», неспровоковане вторгнення російської федерації на українські території 24 лютого минулого року стало своєрідним спусковим гачком для підсилення проблем глобальної економіки.
Рецесія, енергетична криза, вимушене гальмування «зеленої адженди», посилення голоду в країнах Півдня, соціальний неспокій в демократичних країнах і активний популізм − у кожному з цих викликів останнього часу є внесок війни, яку веде путін проти України і всієї західної цивілізації.
У цих умовах дійсно виникає враження, що війна підштовхнула світ до фрагментації і стратегічної автономії. Так, поділ є, але дедалі чіткіше проявляються не уламки, а навпаки – єдність та одностайність в протидії злу. Більше того, окремі компанії та уряди все частіше проявляють здатність до складних рішень. Саме таким було рішення ЄС відмовитися від російського газового зашморгу. Пошук альтернативних джерел забезпечення енергоносіями був багато в чому авральним, болючим та витратним процесом, однак він повернув Європу на шлях до енергетичної незалежності, заклавши основу стійкої моделі енергетичної безпеки. У результаті вся євроспільнота отримала принципово важливу перемогу, яка забезпечує не тільки її захист від енергетичного шантажу, але й стратегічну перевагу в боротьбі зі спільним ворогом.
Голос здорового глузду
Під час наших комунікацій із зовнішнім світом на наших партнерів справляють надзвичайне враження почуте завивання сирен та переговори, які ведуть українські банкіри з бомбосховища. Але з часом навіть такі речі поступово стають звичними. Особливо, якщо ці сирени завивають десь далеко за тисячі кілометрів. Не слід очікувати, що українці звикатимуть до подібних умов життя. Інакше це означатиме перемогу авторитаризму над демократією, хижацьких інстинктів над людськими цінностями, популізму над здоровим глуздом, темряви над світлом. Це означатиме поразку цивілізованої частини людства повсюди на планеті, для якої, як показав досвід останніх пандемій, уже не можна застосовувати визначення «десь далеко».
У разі поразки України програють усі. Глобально. Хоча бойові дії тривають в Україні, але війна точиться на світовому рівні. І наслідки відчують усі. Можливо, це буде відчутно не одразу, але в осяжній перспективі – це буде крах, втрата фундаменту демократичних цінностей – усього, заради чого функціонує МВФ та інші міжнародні інституції, усього, що записано в статуті об’єднаної Європи та в конституціях вільних демократичних держав.
Перемога України буде спільною − загальносвітовою. Вона допоможе подолати голод, зберегти демократичні цінності, спроможність міжнародних інститутів, та врешті-решт − життя мільйонів. Як дуже вдало зазначила наша співвітчизниця, голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук під час отримання Нобелівської премії миру: «Ви не маєте бути українцями, щоб підтримати Україну. Достатньо бути просто людиною».
Основним результатом нашої спільної звитяги має стати, у тому числі відновлення світоустрою та механізмів співпраці на основі фундаментальних загальнолюдських цінностей. Справжні, а не фальшиві критерії та стандарти мають пропагувати та просувати справжні лідери думок – теоретики-науковці та практики-підприємці, політики-прагматики та реальні захисники – усі ті, хто не втратив здатність критично мислити, знаходити та впроваджувати складні рішення.
Саме тому зараз важлива ця збірка, яка об’єднала експертні зусилля в усьому світі, аби донести розуміння, про що насправді ця війна. І чому «перемир’я» з кремлем стане загальносвітовою поразкою, спровокувавши можливо і не негайні, відкладені в часі, але надзвичайно драматичні негативні глобальні наслідки. Автори роблять це, використовуючи справжні, а не фальшиві гіпотези, аргументи, розрахунки і передбачення. Для людей, які справді вболівають за Україну і майбутнє світу, підтримуючи відповідні зусилля та працюючи на загальну перемогу, ці експертні напрацювання стануть джерелом для аргументів, ідей та їх подальшого просування.
Дисклеймер: Ця публікація входить до збірки есеїв, створеної за ініціативи НБУ. У ній відомі економісти, політологи та історики – визнані світом експерти – на волонтерських засадах діляться своїми думками та аргументами про те, чому, допомагаючи Україні, ви допомагаєте всьому світу. Повну збірку есеїв можна прочитати за посиланням.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
