Громадське здоров'я та війна в Україні: порівнюючи 2015-16 та 2012-13 роки
Beta

Громадське здоров’я та війна в Україні: порівнюючи 2015-16 та 2012-13 роки

Photo: ua.depositphotos.com / SectoR_2010
12 Жовтня 2022
FacebookTwitterTelegram
3437

Дані медичної статистики свідчать про те, що рівень захворюваності на більшість хвороб не виріс у постраждалих від війни районах Донбасу у 2015-16 роках порівняно з 2012-13 роками на решті території України. Цей парадоксальний результат вимагає подальшого вивчення, оскільки він суперечить останнім дослідженням щодо інших країн, де йде війна, та тривалому погіршенню інших соціально-економічних наслідків на Донбасі.

Війни та здоров’я населення

Брутальне повномасштабне вторгнення росії в Україну, що розпочалося 24 лютого 2022 року, привернуло увагу світової громадськості, а фрази «Слава Україні» та #StandWithUkraine стали міжнародно визнаними символами підтримки з боку всього світу. Однак деякі міжнародні спостерігачі не помічають того факту, що війна триває (хоча й з різною інтенсивністю) з 2014 року, коли росія почала військову кампанію з анексії української Автономної Республіки Крим.

У нашому нещодавньому робочому дослідженні (Obrizan and Iavorskyi 2022) ми розглядаємо вплив ранньої стадії війни в 2015-16 роках на здоров’я населення Донбасу порівняно з іншими регіонами України у 2013-14 роках, щоб визначити вплив цього конфлікту. Попередні дослідження виявили руйнівні наслідки насильницьких конфліктів і воєн для громадян, біженців і мігрантів з територій, де ведуться бойові дії. Доведено, що через збройні конфлікти загострюються три групи захворювань. По-перше, війни асоціюються зі значним поширенням інфекційних захворювань, як-от туберкульоз, поліомієліт, кір і навіть холера. По-друге, конфлікти спричиняють проблеми психічного здоров’я: посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресію та соматичні розлади. По-третє, війни можуть підвищити рівень таких хронічних неінфекційних захворювань, як серцево-судинні та рак.

Щоб перевірити, чи підтверджуються в Україні результати попередніх досліджень, ми зібрали з центрів медичної статистики унікальний набір даних із 36 024 спостережень на рівні районів щодо основних груп захворювань за 2012-2016 роки. До остаточної збалансованої вибірки для кожної групи захворювань у кожному році входять 474 спостереження районного рівня, з яких 39 (або 8,23%) відносяться до  постраждалих від конфлікту районів Донбасу, контрольованих українським урядом. Ми виключили 2014 рік, оскільки війна розпочалася навесні, й ми не можемо визначити, які випадки трапилися раніше, а які під час збройного конфлікту. Ми використовуємо ці дані, щоб оцінити причинно-наслідковий зв’язок між війною на Донбасі на здоров’ям населення.

Причинно-наслідковий зв’язок між війною на Донбасі та здоров’ям населення в 2015-16 роках

Ми моделюємо кількість нових випадків захворювань на 1000 громадян (залежна змінна) для кожної категорії захворювання як лінійну функцію індикаторів різниці-в-різницях та інших незалежних змінних, як-от індикатори для великих міст, частка сільського населення, середня заробітна плата та капітальні інвестиції на душу населення, наявні на районному рівні. Наша ключова змінна –  «2015/16*Донбас» – показує причинно-наслідковий зв’язок між війною та здоров’ям населення в підконтрольних уряду районах Донбасу під час конфлікту в 2015-16 роках.

Таблиця А в Додатку містить результати оцінки регресійної моделі. На наш превеликий подив, спостерігається дуже невелика кількість статистично значущих наслідків збройного конфлікту для здоров’я населення. Наприклад, коефіцієнти інфекційних захворювань, психічних розладів та хронічних захворювань, визначені в попередній науковій літературі, залишаються статистично незначущими. Тобто моделі не виявляють збільшення кількості нових випадків захворювання на 1000 громадян на Донбасі з початком конфлікту.

Також цей результат є навдивовижу стабільним. Ми протестували різні специфікації та провели перевірки надійності: лише з набором індикаторів різниці-в-різницях; з додатковими  незалежними змінними обласного рівня; із загальною кількістю нових випадків захворювань замість кількості на душу населення; із загальною кількістю випадків замість лише нових випадків. У всіх цих специфікаціях (які ми можемо надати за запитом) коефіцієнти інфекційних захворювань, психічних розладів і хронічних захворювань залишаються незначущими.

Лише три класи захворювань із 19 мають коефіцієнти на межі значущості, що вказують на збільшення випадків захворюваності на Донбасі у 2015-16 роках (тобто погіршення стану здоров’я населення через війну). У підконтрольних уряду районах Донбасу на 1000 населення зафіксовано на 2,9 більше випадків захворювань нервової системи (рівень значущості 5%), на 13,8 більше захворювань системи кровообігу, та на 0,8 – захворювань, не віднесених до інших груп (в обох випадках рівень значущості 10%). Ці коефіцієнти залишаються мінімально значущими в багатьох специфікаціях альтернативних моделей, які ми перевіряли (причому коефіцієнт для серцево-судинних захворювань завжди залишається позитивним і мінімально значущим).

Які можуть бути причини незначущих результатів?

Ці результати суперечать попереднім дослідженням, у тому числі нашим власним, щодо негативного впливу війни на Донбасі на соціально-економічні результати, як-от зниження рівня щастя (Coupe and Obrizan, 2016a), нижчий рівень участі в політичному житті (Coupe and Obrizan, 2016b), а також нижчі шанси на працевлаштування для голів домогосподарств внутрішньо переміщених осіб через два роки після переселення (Vakhitova and Iavorskyi, 2020). Проте наш обов’язок як науковців – опублікувати та обговорити результати, навіть якщо вони неочікувані.

Якість даних є першою потенційною причиною занепокоєння. Медичні записи можуть не точно відображати тягар хвороб через «пацієнтів-привидів», у яких насправді не було діагностовано захворювання, проте їх додали до записів для того, щоб приховати прогули персоналу, крадіжки тощо. Однак ці дані вже використовувалися в інших публікаціях (Nizalova and Vyshnya 2010), тож якість даних, імовірно, не є головною проблемою. Ми також сподіваємося, що якість медичної статистики покращиться завдяки реформам, які наразі відбуваються в Україні (як-от запровадження адекватної винагороди для медичного персоналу та електронних записів). Крім того, частина медичних працівників, які раніше жили у прифронтових районах, могли переїхати до інших регіонів, що знизило надійність медичної статистики порівняно з іншими частинами України. 

Другою причиною може бути нещодавня тенденція в Україні та інших країнах з перехідною економікою більше покладатися на народних цілителів і самолікування (тобто прийом ліків без консультації лікаря), а до офіційної медицини звертатися в крайньому разі (Rechel and McKee 2009, Obrizan 2019). Внутрішньо переміщені особи (ВПО), яким може бракувати фінансових ресурсів для користування послугами офіційної медичної допомоги, можуть частіше покладатися на самолікування й відповідно не потрапляти до медичної статистики. Оскільки Донбас має вищий відсоток ВПО, ніж інші регіони України, вплив конфлікту на медичні результати може виявитися недооціненим. 

Крім того, система Семашко, яку почали реформувати у 2017 році, призводила до надмірного використання медичних послуг (Obrizan 2019). Може бути складно отримати статистично значуще збільшення, якщо рівень користування системою був високим ще до конфлікту. Наприклад, під час активної фази збройного конфлікту деякі пацієнти, можливо, рідше відвідуватимуть клініку «про всяк випадок», що врівноважить частіші відвідування медичного закладу тими, кому це доводиться робити через війну.

Також можливо, що відсутність значущого ефекту пов’язана з діяльністю міжнародних  гуманітарних організацій, яка могла не потрапити до медичної статистики. Наприклад, Лікарі без кордонів (Médecins Sans Frontières) до 2017 року підтримували понад 350 медичних закладів з обох боків лінії фронту, надаючи медичне обладнання та ліки для лікування поранених та людей із хронічними хворобами, а також консультації з психічного здоров’я, первинну медичну допомогу та допомогу з вагітністю та пологами.

Інша проблема полягає в тому, що кількість населення, яка використовується для обчислення випадків захворюваності на 1000 жителів, може не відображати фактичний рівень внутрішньої та зовнішньої міграції (хоча ми й спостерігаємо очікувані зміни чисельності населення). Станом на кінець 2015 року нараховувалися 321 тисяча біженців з України до інших країн та 1 мільйон 600 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Однак коефіцієнти залишаються незначущими навіть якщо використовувати загальну кількість нових випадків захворюваності, а не кількість на особу.

Незважаючи на те, що точна причина парадоксально незначного впливу війни на здоров’я потребує подальшого обговорення, ситуація, ймовірно, зміниться через повномасштабне російське вторгнення 24 лютого 2022 року. Офіційна кількість загиблих (реальна кількість втрат значно занижена через відсутність доступу до окупованих територій) – 5996 убитих цивільних осіб за 8 місяців повномасштабного російського вторгнення – вже майже вдвічі перевищує кількість 3404 цивільних осіб, убитих за 8 років конфлікту, який відбувався переважно (але не виключно) на Донбасі у 2014-2021 роках. На жаль, негативні наслідки війни для громадського здоров’я, ймовірно, будуть виявлятися для багатьох інших захворювань після того, як стануть доступними дані за 2022 рік.

Список літератури

Coupe, T., and M. Obrizan. 2016a. “The Impact of War on Happiness: The Case of Ukraine.” Journal of Economic Behavior and Organization 132. https://doi.org/10.1016/j.jebo.2016.09.017

Coupe, T., and M. Obrizan. 2016b. “Violence and Political Outcomes in Ukraine-Evidence from Sloviansk and Kramatorsk.” Journal of Comparative Economics 44 (1). https://doi.org/10.1016/j.jce.2015.10.001

Nizalova, O. and M. Vyshnya. 2010. “Evaluation of the Impact of the Mother and Infant Health Project in Ukraine.” Health Economics. https://doi.org/10.1002/hec.1609.

Obrizan, M. 2019. “Diverging Trends in Health Care Use between 2010 and 2016: Evidence from Three Groups of Transition Countries.” Economic Systems 43 (1): 19–29. https://doi.org/10.1016/J.ECOSYS.2018.10.001

Obrizan, M. and Iavorskyi, P. 2022. Health Consequences of the War in Eastern Ukraine: Comparing 2015-16 to 2012-13. Working paper.

Rechel, B. and McKee, M., 2009. Health reform in central and eastern Europe and the former Soviet Union. The Lancet, 374(9696), pp.1186-1195.

Vakhitova, H. and Iavorskyi, P., 2020. Employment of Displaced and Non-Displaced Households in Luhansk and Donetsk Oblasti. Europe-Asia Studies, 72(3), pp.383-403.

Дисклеймер. Автори не працюють, не консультуються, не володіють акціями та не отримують фінансування від будь-якої компанії чи організації, яка б виграла від цієї статті, і не мають відповідних зв’язків.

Додаток: Результати моделі

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний